Справа № 815/6011/14
19 листопада 2014 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Завальнюк І.В.,
за участю секретаря - Маковейчук Т.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергомережі» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення,
Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 08.10.2014 року № 0002952203.
В обґрунтування адміністративного позову позивач (далі - Підприємство) зазначив, що висновки в акті перевірки від 06.08.2014 року № 000230/15-52-22-03/37352272, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, містять відомості щодо виявлених порушень, факт існування яких не підтверджений належними засобами доказування та допустими доказами, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено всупереч законодавству, що регулює спірні правовідносини. Так, перевіряючими встановлено порушення позивачем податкового законодавства, зокрема безпідставне формування податкового кредиту по податковим накладним, отриманим від ПП «Еко-Строй-Град», на суму 160000 грн. Даний висновок ґрунтується виключно на припущеннях та суб'єктивних даних податкового органу і не доводить факту ненадання послуг ТОВ «Енергомережі». Разом із тим, позивач зазначає, що формування податкового кредиту здійснювалося за наявності усіх визначальних факторів, що є підставою для зменшення об'єкту оподаткування. Висновки про неправомірність включення до податкового кредиту ПДВ коштів, сплачених за взаємовідносинами із контрагентом не підтверджені жодним документом бухгалтерського та податкового обліку, або іншими доказами, які є допустимими у розумінні чинного податкового законодавства та, відповідно, є незаконним. Позивач також зазначає, що платник податків не несе автоматичну відповідальність за дії інших несумлінних платників податків, тому визначення йому податкових зобов'язань є безпідставним. Отже покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення висновки за актом перевірки є необґрунтованими, у зв'язку із чим зазначене податкове повідомлення-рішення неправомірне та підлягає скасуванню. Крім того, як на додаткову підставу для задоволення позову, позивач послався на відсутність законних підстав для призначення та проведення самої перевірки.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги із викладених вище підстав підтримала у повному обсязі та просила задовольнити позов.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала у повному обсязі, в задоволенні позову просила відмовити, зважаючи на обґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та наявність порушень позивачем податкового законодавства, посилаючись на акт перевірки від 01.04.2014 р. № 1809/15-53-22-3/38227174 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Еко-строй-град», як на підставу для відмови у задоволенні позову.
Вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.
Судом встановлено, що на підставі направлення від 22.07.2014 р. № 1132, наказу від 18.07.2014 р. № 1135, виданих ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області, згідно з пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України, головним державним ревізором-інспектором відділу податкового аудиту окремих платників управління податкового контролю Дородновою К.О. проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Енергомережі» з питань господарських відносин з ПП «Еко-Строй-Град» за період з 01.01.2014 р. по 31.01.2014 р., за результатами якої складений акт від 06.08.2014 року № 000230/15-52-22-03/37352272.
Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Енергомережі» п.198.1, п. 198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, внаслідок чого Товариством занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету за січень 2014 р. в розмірі 160000 грн.
Не погодившись із вказаними висновками за актом перевірки, ТОВ «Енергомережі» направило до податкової інспекції заперечення від 26.09.2014 р. № 224, які за результатами розгляду рішенням ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 03.10.2014 р. № 6709/10/15-52-22-03-07 були залишені без задоволення, а висновки - без змін.
На підставі вищевказаного акту перевірки ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.10.2014 року № 0002952203, яким визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 160000 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 40000 грн.
Однією з підстав для скасування спірного акту індивідуальної дії позивач зазначив порушення податковим органом процедури проведення перевірки (за відсутності належних фактичних та правових підстав для її проведення), яке полягає у недотриманні вимог ст.ст. 73, 78 ПК України.
Однак суд критично оцінює відповідні доводи позивача, з огляду на правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 24.12.2010 року у справі № 21-25а10 за позовом ТОВ «Foods and Goods L.T.D.» відповідно до якої підконтрольний суб'єкт, який вважає порушеним порядок та підстави призначення перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень законодавства, дотримання якого перевіряється контролюючими органами.
Поряд із тим, оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає зазначене податкове повідомлення-рішення необґрунтованим, а позовні вимоги підлягаючими задоволенню у зв'язку з наступним.
Як вбачається з матеріалів справи, 20.03.2013 р. між ТОВ «Енергомережі» (Замовник) та ПП «Еко-Строй-Град» (Підрядник) укладений договір № 02/03/13 (а.с. 91-95), відповідно до якого Підрядник зобов'язується своїми силами та засобами у встановлений строк та відповідно до проектно-кошторисної документації, затвердженої Замовником, виконати роботи - електромонтажні роботи, а Замовник - прийняти та оплатити їх (п.1.1 Договору). Склад та обсяг робіт визначені проектно-кошторисною документацією, яка є невід'ємною частиною Договору (п.2.2 Договору). Підрядник зобов'язується приступити до виконання зобов'язань протягом семи днів з дати підписання Договору, надання Замовником проектної документації в повному обсязі та перерахування авансу згідно з п.4.1 Договору (п.3.1 Договору).
На виконання зазначеного договору контрагентом позивача у січні 2014 р. складені на адресу ТОВ «Енергомережі» податкові накладні від 27.01.2014 р. № 1951 та від 30.01.2014 р. № 2178 на суму 960000 грн., у т.ч. ПДВ - 160000 грн.; акти приймання виконаних робіт № 1205кб3 від 31.01.2014 р., № 1219кб3 від 31.01.2014 р., № 1269кб3 від 31.01.2014 р., № 1271кб3 від 31.01.2014 р., № 1271кб3 від 31.01.2014 р. (а.с.103, 113, 120, 129, 141). Розрахунки проведені у безготівковій формі згідно виписок банк від 27.01.2014 р. № 2254, від 30.01.2014 р. № 2276. Суму податку на додану вартість розмірі 160000 грн. за вказаними податковими накладними позивачем включено до податкового кредиту відповідного періоду.
На думку перевіряючої віднесення вищезазначеної суми до податкового кредиту здійснено позивачем безпідставно, оскільки фактичне виконання робіт, передбачених договірними домовленостями між ТОВ «Енергомережі» та ПП «Еко-Строй-Град», місця не мало. Зазначені висновки за актом перевірки ґрунтуються на акті від 01.04.2014 р. № 1809/15-53-22-3/38227174 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Еко-строй-град», в якому зроблені висновки про неможливість підтвердження реальності здійснення фінансово-господарської діяльності ПП «Еко-строй-град» на адресу підприємств покупців на суму податкових зобов'язань за січень 2014 року на суму - 12043,07 грн., за лютий 2014 року - податкових зобов'язань - 8730,67 грн., на загальну суму 270773,74 грн. по ланцюгу постачання від покупців до постачальників на загальну суму податкового кредиту за період січень, лютий 2014 року - 9826,89 грн., в тому числі за січень 2014 року - 1139,84 грн., лютий 2014 року - 8 687,02 грн.
На підставі вищезазначеного акту, перевіряюча дійшла висновку про відсутність у ТОВ «Енергомережі» об'єкту оподаткування при придбанні робіт за січень 2014 р., у зв'язку із чим податковий кредит позивача підлягає зменшенню на 160000 грн.
Таким чином, в даному випадку податковий орган обмежився посиланням на акт перевірки іншої податкової інспекції та без самостійного дослідження господарської операції дійшов хибного висновку про безтоварність укладених позивачем із контрагентом правочину, залишивши поза увагою первинну документацію.
Фактично в ході перевірки ТОВ «Енергомережі» перевіряючою не надано оцінки фактам, що понесені позивачем витрати обумовлені виробничою необхідністю, а також направлені на організацію виробничого процесу та мали реальний характер; докази того, що дані, наведені в документах, не відповідають дійсності та роботи не придбавалися в ході перевірки не встановлені. При цьому перевіряючою не надано оцінки первинним документам, що підтверджують фактичність господарської операції, які оформлені відповідно до вимог чинного законодавства. Натомість констатовано, що ці документи не доводять реальності операції.
При цьому суд зауважує, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Аналогічна правова позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.
В той же час суд враховує, що постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2014 р. по справі № 815/2266/14 визнано протиправними дії ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області щодо коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту (Податковий блок аналітична система співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань) в розрізі контрагентів на підставі Акту № 1809/15-53-22-3/38227174 від 01.04.2014 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Еко-строй-град» ЄДРПОУ 38227174, щодо підтвердження взаємовідносин з контрагентами, реальності та повноти відображення в обліку за період січень-лютий 2014 року»; зобов'язано ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області вилучити з діючих електронних автоматизованих систем співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту (Податковий блок аналітична система співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань) в розрізі контрагентів інформацію, внесену на підставі Акту № 1809/15-53-22-3/382271 від 01.04.2014 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Еко-строй-град», код за ЄДРПОУ 38227174, щодо підтвердження взаємовідносин з контрагентами, їх реальності та повноти відображення в обліку за період: січень-лютий 2014 року».
Слід також зазначити, що висновки перевіряючої порушують закріплений в Конституції України принцип персональної відповідальності, відповідно до якого суб'єкт господарювання не може нести відповідальності за дії своїх контрагентів, а може бути притягнений до юридичної відповідальності лише за власні правопорушення.
Так, у разі, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 09.09.2008 року по справі за № 21-500во08.
Отже суд не погоджується з вказаними висновками акту перевірки, на підставі яких прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, та дослідивши фактичність проведеної господарської операції, її зв'язок з господарською діяльністю позивача, дійшов висновку про обґрунтованість формування податкового кредиту, з огляду на наступне.
Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п.198.1 ст.198 ПК України).
Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п.198.6 ст.198 зазначеного Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Поряд із тим з наданих позивачем доказів судом вбачається, що договір мав на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ним, оскільки договір виконано сторонами в повному обсязі (роботи виконані).
Таким чином, встановивши реальність операції між позивачем та його контрагентом, дотримання ТОВ «Енергомережі» вимог Податкового кодексу України, пред'явлення ним до контролюючому органу первинної документації, відсутність будь-якої шкоди інтересам держави тощо, суд дійшов висновку про правомірне формування позивачем податкового кредиту, та, відповідно, про неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено загальне поняття та характеристика документу на підставі якого виникає право та обов'язок в платника податків на формування показників податкової, бухгалтерської та фінансової звітності. Таким документом є первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинного документу встановлені ст.9цього Закону та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на даних бухгалтерського обліку базуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Отже, первинні документи по відображенню господарської операції є підставою й для податкового обліку.
Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Вирішуючи спір, суд враховує, що приймати на підтвердження даних податкового обліку можливо лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Статтею 9 цього Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити, які зазначені в цій статті, та в яких, крім іншого, повинно бути зазначено зміст та обсяг господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Такі ж вимоги до первинних документів визначені у п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, згідно якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
В п.2.15 і п.2.16 Положення № 88 зазначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.
Вищий адміністративний суд України в інформаційному листі № 1112/11/13-10 від 20 липня 2010 року «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» зазначив, що для встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість встановленню та перевірці, зокрема підлягають фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.
Отже позивачем як до перевірки, так і до суду надано первинні документи у розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, на підтвердження фактичного отримання товарів від контрагентів.
Згідно зі ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Відповідно до ст.838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.
Згідно з ст.839 ЦК України підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.
Всі складені між ТОВ «Енергомережі» та ПП «Еко-Строй-Град» документи на виконання договору за своїми формою та змістом відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Зобов'язання сторонами виконані з дотриманням вимог цивільного законодавства.
Крім того, на підтвердження товарності господарських операцій представником позивача надано до суду додатки № 14, 18, 46ж до ДБН Д.1.1-1-2000, «Локальний кошторис», «Договірна ціна», «Відомість ресурсів», в яких відображені витрати праці, будівельних машин і механізмів, механізованих інструментів, будівельних матеріалів, виробів та конструкцій тощо; робочий проект «Строительство КЛ-10 кВ від РП Днепровский до ТП-2571 и реконструкция оборудования РП Днестровский, Северний РЭС Кабельная линия» (мовою оригіналу).
Вирішуючи спір, суд враховує, що первинна документація містить достовірну і несуперечливу інформацію. Натомість позиція щодо безтоварності угоди про виконання робіт спростовується дослідженими в судовому засіданні первинними документами, які підтверджують фактичне виконання робіт. При цьому єдиною підставою для визнання господарської операції нереальною слугував факт коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту ПП «Еко-строй-град» на підставі акту перевірки від 01.04.2014 р. № 1809/15-53-22-3/38227174 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Еко-строй-град», що було визнано протиправним судом апеляційної інстанції постановою від 10.09.2014 р. по справі № 815/2266/14.
Зважаючи на встановлені судом обставини, з урахуванням положень діючого законодавства, суд приходить до висновку, що доводи перевіряючої щодо безпідставного формування ТОВ «Енергомережі» податкового кредиту, які підтверджені первинними бухгалтерськими документами, та складені належним чином і відповідають вимогам ведення бухгалтерського обліку, є необґрунтованими, оскільки факти отримання робіт підтверджені достатніми та належними доказами.
Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб'єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Суд також враховує встановлений ст.3 Конституції України, ст.7 КАС України принцип верховенства права, який в адміністративному судочинстві зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.
Системний аналіз наведених правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяв без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), та без дотримання принципу верховенства права.
Таким чином, на підставі ст.10 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.11 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними доказів, з'ясувавши обставини у справі; перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку із чим позов підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергомережі» задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 08.10.2014 року № 0002952203.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складено 24 листопада 2014 року.
Суддя _______________ І.В. Завальнюк