79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
12 жовтня 2010 р. № 2а-2413/10/1370
Львівський окружний адміністративний суд в складі
Головуючого - судді - Качур Р.П.
За участю секретаря судового засідання - Подібки М.З.
ТзОВ "Західна нафтова група - ЛП"
до ДПІ у Пустомитівському районі
про про скасування податкового повідомлення-рішення ,
з участю представників:
від позивача: ОСОБА_1
від відповідача: ОСОБА_2
17 березня 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Західна ОСОБА_3 - ЛП»звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі м. Львова про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0003781750/1 від 23.07.2009 р., № 0000632350/1 від 23.07.2009 р.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновок відповідача про заниження позивачем податку на додану вартість в сумі 117952,39 грн. та порушення вимог законодавства щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету є неправомірним, а податкові повідомлення-рішення №0003781750/0 від 12.05.2009 р., № 000063250/0 від 12.05.2009р., прийняті на підставі такого висновку підлягають скасуванню. Представник позивача позовні вимоги підтримав, просить задовольнити повністю.
Відповідач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення правомірними, оскільки воно винесені з урахуванням п.п.7.3.1 п.7.3, ст. 7, п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 14 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 р. № 889-IV. Покликається на те, що ТзОВ «Західна ОСОБА_3 - ЛП»продано автозаправні станції без урахування ціни земельних ділянок та за цінами, що не відповідають рівню звичайних цін, що призвело до заниження податку на додану вартість.
В судовому засіданні представник відповідача заперечення підтримав, просить в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши представників сторін, дослідивши надані докази, Суд
Суд, розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін, дослідив та оцінив докази, які мають значення для справи в їх сукупності та встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
24 квітня 2009 року ОСОБА_4 податковою інспекцією України у Пустомитівському районі проведено планову виїзну комплексну документальну перевірку ТзОВ «Західна нафтова група -ЛП»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2006 р. по 31.12.2008 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 р. по 31.12.2008 р.. За наслідками перевірки складено акт № 438/232/32060207 від 24.04.2009 року.
На підставі вказаного акта прийнято податкове повідомлення - рішення № 0003781750/0 від 12.05.2009р. яким визначено суму податкового зобов'язання в розмірі 2034 грн. 39 коп. (678 грн. 13 коп. - основний платіж; 1356грн. 26 коп. - штрафна (фінансова) санкція зі сплати податку з доходів фізичних осіб згідно п. 19.2 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 р. №889-ІУ (із змінами і сповненнями)., податкове повідомлення-рішення № 000063250/0 від 12.05.2009 р., яким визначено суму податкового зобов'язання в розмірі 178315 грн. 50 коп. (118877 грн. 00 коп. - основний платіж; 59438 грн. 50 коп. - штрафна (фінансова) санкція зі сплати податку на додану вартість згідно п. 4.1. ст. 4, п.п. 7.3.1. п. 7.3. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (із змінами і доповненнями).
Дані податкові повідомлення - рішення ТзОВ "Західна ОСОБА_3 - ЛП", були оскаржені до ДПІ у Пустомитівському районі.
ДПІ у Пустомитівському районі у Рішенні про результати розгляду первинних скарг від 13.07.2009 р. № 8778/10/23-025 зазначає, що донарахування, проведені в ОСОБА_4 перевірки від 24.04.2009р. № 438/232/32060207 є правомірними, а податкові повідомлення - рішення за № 0003781750/0, № 0000632350/0 від 12.05.2009 р., прийняті на підставі вказаного ОСОБА_4 перевірки, правильно.
Вказаним рішенням податкові повідомлення-рішення № 0003781750/0 від 12.05.2009 р. та № 000632350/0 від 12.05.2009 р. залишено без змін, а скаргу ТзОВ «Західна ОСОБА_3 -ЛП»без задоволення та були прийняті нові податкові повідомлення-рішення № 0003781750/1 від 23.07.2009 р., № 000063250/1 від 23.07.2009 р.
8 жовтня 2008 р. позивачем укладено договір купівлі-продажу автомобіля з фізичною особою ОСОБА_5. За вказаним договором позивачем продано автомобіль ЗІЛ-131 за 612, 72 грн.
Пунктом 3 зазначеного договору купівлі-продажу визначено, що за домовленістю сторін, враховуючи технічний стан автомобіля, продаж вчинено за 612,72 грн.
Відповідач в акті перевірки зазначає, що вартість даного автомобіля занижено на 4520, 88 грн., що є порушенням ст. 14 та п.п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».
28.07.2008 р. ТзОВ «ЗНГ-ЛП»(продавець) укладено договір купівлі-продажу приміщення АЗС-3 з ТзОВ «Нафтопродукт-Інвест-Ресурс»(покупець).
Згідно п. 1.1 договору продавець зобов'язується передати у власність покупця приміщення АЗС-3 загальною площею 133, 3 кв. м., яке розташоване за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, с/ рада Солонківська, автодорога Київ-Чоп, 539км+350 км.
28.07.2008 р. ТзОВ «ЗНГ-ЛП»(продавець) укладено договір купівлі-продажу приміщення АЗС-4 з ТзОВ «Нафтопродукт-Інвест-Ресурс»(покупець), загальною площею 47, 8 кв.м., яке заходилось за адресою: Львівська область, Камянка-Бузький район, с. Великосілки, вул. Львівська, 2.
28.07.2008 р. ТзОВ «ЗНГ-ЛП»(продавець) укладено договір купівлі-продажу з ТзОВ «Нафтопродукт-Інвест-Ресурс»(покупець) цілісного майнового комплексу АЗС № 6 загальною площею 350, 8 кв. м., яке відчужується розташоване за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, с/рада Солонківська, АЗС, траса Київ-Чоп км. 553.
ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області в акті перевірки зазначено, що позивачем при здійсненні продажу автозаправних станцій не включено в ціну продажу вартості земельних ділянок, а самі земельні ділянки залишено на балансі підприємства.
Позивачем здійснено реалізацію обладнання автозаправних станцій ТзОВ «Завод Галичина»(ЄДРПОУ 33513051) згідно податкових накладних № НН-15 від 01.10.2008 р. в сумі 2054580,38 грн., в т.ч. ПДВ -342430,06 грн. (обладнання АЗС-2), № НН-16 від 01.10.2008 р. в сумі 2341999,84 грн., в т.ч. ПДВ -390333,30 грн. (обладнання АЗС-6), № НН-17 від 01.10.2008 р. в сумі 1006574,57 грн., в т.ч. ПДВ -167762,43 грн. (обладнання АЗС-3), № НН-18 від 01.10.2008 р. в сумі 2420835,82 грн. в т.ч. ПДВ -403472,66 грн. (обладнання АЗС-4).
Що стосується податку з доходів фізичних осіб, суд зазначає наступне.
В акті перевірки податковим органом зроблено висновок, що при здійсненні продажу автомобіля за ціною, визначеною договором позивачем занижено базу оподаткування на 4623,00 грн. та податку на додану вартість за жовтень місяць 2008 року на 924 грн.
Такий висновок податковим органом зроблено виходячи з того, що різниця між ціною продажу автомобіля і балансовою вартістю станом на 01.08.2008 року оподатковується податком з фізичних осіб за ставкою 15%.
Збільшуючи базу оподаткування податковий орган виходить з положень Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». Зокрема, згідно п. 1.2 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»(далі Закон 889) дохід -це сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість.
В п.п. 4.2.9 ст. 4 цього Закону зазначено, що до складу загального місячного оподаткованого доходу включається дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо. Якщо додаткові блага надаються особою, що не є працедавцем платнику податку, то такі доходи прирівнюються з метою оподаткування до подарунків з їх відповідним оподаткуванням. Оподаткування доходу, отриманого як подарунок, визначає ст. 14 цього Закону, якою передбачено, що у випадку, коли дарувальник -юридична особа, зокрема, у разі надання подарунка платнику податку підприємством -податковим агентом, вартість такого подарунка згідно п. 1.2 ст. 1 цього Закону є доходом, одержаним із джерел України, який з 1 січня 2007 року підлягає оподаткуванню за ставкою 15% від об'єкта оподаткування.
Висновок податкового органу про порушення підприємством вимог ст. 14 та п.п. 19.2 ст. 19 закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»є необґрунтованим, оскільки ст.14 Закону 889 - регулює оподаткування доходу, отриманого платником податку, як подарунок, а не операції з оплатного придбання чи реалізації основних фондів. Відповідачем не зазначено на підставі яких конкретних норм Закону України "Про податок на доходи фізичних осіб", податковий орган операцію з купівля-продажу автомобіля із проведеними розрахунками грошовими коштами прирівнює до операцій із надання подарунків.
Що стосується порушення позивачем п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», суд зазначає про те, що позивач не може виступати в господарській операції з продажу автомобіля податковим агентом, оскільки отримав грошові кошти в оплату за реалізований товар, а не виплачував грошові кошти чи інші доходи фізичній особі.
Що стосується податку на додану вартість.
ТзОВ «Західна ОСОБА_3 -ЛП»згідно договорів купівлі-продажу продано ТзОВ «Нафтопродукт-Інвест-Ресурс»АЗС-3 згідно податкової накладної № НН-0000014 від 01.09.2008 р. в сумі 138681,98, в т.ч. ПДВ -23113,66 грн. Вартість приміщення згідно реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ОСОБА_1 «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки»від 14.07.2008 р. за № 19526883 становить 204936,00 грн.
Відповідач зробив висновок про заниження бази оподаткування АЗС-3 в сумі 89367,68 грн. у зв'язку з порушенням позивачем п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість».
ТзОВ «Західна ОСОБА_3 -ЛП»здійснено реалізацію обладнання автозаправних станцій ТзОВ «Завод Галичина» (ЄДРПОУ 33513051) згідно податкових накладних № НН-15 від 01.10.2008 р. в сумі 2054580,38 грн., в т.ч. ПДВ -342430,06 грн. (обладнання АЗС-2), № НН-16 від 01.10.2008 р. в сумі 2341999,84 грн., в т.ч. ПДВ -390333,30 грн. (обладнання АЗС-6), № НН-17 від 01.10.2008 р. в сумі 1006574,57 грн., в т.ч. ПДВ -167762,43 грн. (обладнання АЗС-3), № НН-18 від 01.10.2008 р. в сумі 2420835,82 грн. в т.ч. ПДВ -403472,66 грн. (обладнання АЗС-4). Відповідач зазначив в акті перевірки, що перевіряючим не представлено оціночної вартості даних основних засобів, що призвело до заниження від їх залишкової вартості та заниження податку на додану вартість у жовтні 2008 року в розмірі 16102,25 грн.
Обґрунтовуючи порушення позивачем п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий орган вважає, що ціна продажу товарів, визначена в договорах купівлі-продажу не відповідає рівню звичайних цін і є достатньою підставою для визначення податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін.
Суд не погоджується з висновком відповідача виходячи з наступного.
Згідно п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. відповідно до якого база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових) платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).
Відповідно до пп. 1.20.8 п. 1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»- обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.
Відповідно до підпункту 1.20.10 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом.
Поширення підпункту 1.20.10 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»на донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін процедури, встановленої для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, не означає зміну підстав для застосування податковим органом звичайних цін чи непрямих методів, визначених законом, зокрема підпунктом 4.3.1 пункту 4.3 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», для застосування непрямих методів.
Таким чином, контролюючий орган був вправі визначати податкові зобов'язання
із застосуванням звичайних цін по операціях купівлі-продажу, описаних в акті перевірки виключно з підстав, встановлених підпунктом 4.3.1 пункту 4.3 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»пряма вказівка на що міститься в підпункті 4.3.4 зазначеної статті, наявність яких податковим органом не доведена.
В той же час, відповідно до підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.
Із запитом про обґрунтування ціни продажу податковий орган до позивача не звертався, не скеровував і інших запитів для встановлення ринкової ціни об'єктів продажу.
Також в акті перевірки ДПІ зроблено висновок, що до суми продажу АЗС-3, АЗС-4, АЗС-6 позивачем не включено вартість земельних ділянок, на яких розміщені АЗС що призвело до заниження податку на додану вартість у вересні 2008 року в сумі 83976, 60 грн.
Проте, не обґрунтовано підстав включення вартості земельних ділянок в реалізацію при продажу автозаправних станцій та не наведено способу визначення вартості цих земельних ділянок.
Позивач не погоджується з висновками ДПІ з тих підстав, що пунктом 6.1. Договорів купівлі-продажу від 28.07.2008 р. АЗС-3, АЗС-4, АЗС-6 визначено, що «Право власності на земельну ділянку, на якій розміщене вищезазначене приміщення, переходить до Покупця, у відповідності до вимог ст. 120 Земельного кодексу України. Представник Продавця зобов'язується, у разі потреби сприяти представнику Покупця в переоформленні документів на право власності на земельну ділянку».
Статтею 120 Земельного кодексу України, визначено, що при переході прав власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування -на підставі договору оренди.
Згідно ч. 1 ст. 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. В акті перевірки відповідачем не зазначено інформації щодо існування права власності чи права користування земельними ділянками у позивача, яке підтверджено державними актами.
Позивачем долучено до матеріалів справи оформлені ОСОБА_4 на право власності на земельну ділянку від 08.10.2009 р. (а.с. 95, 96). Перевірку проведено за період з 01.01.2006 р. по 31.12.2008 р. Отже, право власності виникло на спірні земельні ділянки значно пізніше, ніж здійснювався продаж автозаправних станцій, відтак у відповідача були відсутні правові підстави для вартості земельних ділянок в ціну продажу автозаправних станцій.
Приймаючи рішення суд виходив з наступного.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 1.2 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»(далі Закон 889) визначено поняття доходу, зокрема, дохід -це сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість.
В п.п. 4.2.9 ст. 4 цього Закону зазначено, що до складу загального місячного оподаткованого доходу включається дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо. Якщо додаткові блага надаються особою, що не є працедавцем платнику податку, то такі доходи прирівнюються з метою оподаткування до подарунків з їх відповідним оподаткуванням. Оподаткування доходу, отриманого як подарунок, визначає ст. 14 цього Закону, якою передбачено, що у випадку, коли дарувальник -юридична особа, зокрема, у разі надання подарунка платнику податку підприємством -податковим агентом, вартість такого подарунка згідно п. 1.2 ст. 1 цього Закону є доходом, одержаним із джерел України, який з 1 січня 2007 року підлягає оподаткуванню за ставкою 15% від об'єкта оподаткування.
Згідно п. 19.2. Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.
Статтею 14 цього Закону передбачено, що кошти, майно, майнові чи немайнові права, вартість робіт, послуг, подаровані платнику податку, оподатковуються за правилами, встановленими цим Законом для оподаткування спадщини.
Підпунктом 4.2.2 пункту 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо: платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію; дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях; контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.
Згідно п. 4.3.1 п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» якщо контролюючий орган не може самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків згідно з підпунктом "а" підпункту 4.2.2 статті 4 цього Закону у зв'язку з не встановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його відокремлених підрозділів, місцезнаходження фізичної особи або ухиленням платника податків чи його посадових осіб від надання відомостей, передбачених законодавством, а також якщо неможливо визначити суму податкових зобов'язань у зв'язку з неведенням платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів, сума податкових зобов'язань платника податків може бути визначена за непрямим методом. Цей метод може застосовуватися також у випадках, коли декларацію було подано, але під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим органом, платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством.
Таким чином, контролюючий орган був вправі визначати податкові зобов'язання із застосуванням звичайних цін по операціях купівлі-продажу, описаних в акті перевірки виключно з підстав, встановлених підпунктом 4.3.1 пункту 4.3 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»пряма вказівка на що міститься в підпункті 4.3.4 зазначеної статті, наявність яких податковим органом не доведена.
Згідно підрункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.
В той же час, відповідно підпунктами 1.20.2 - 1.20.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено правила для визначення звичайної ціни.
Відповідно до пп. 1.20.8 п. 1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»- обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.
Відповідно до підпункту 1.20.10 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом.
Відповідно до п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг) що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;
- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Статтею 665 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або збов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Відповідно ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього кодексу.
Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є підставними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 17-19, 69-71, 86, 94, 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області № 0000632350/1 від 23.07.2009 року та № 0003781750/1 від 23.07.2009 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна ОСОБА_3 -ЛП»3 (три) грн. 40 (сорок) коп. сплаченого судового збору.
Постанова суду набирає законної сили у порядку, встановленому ст.254 КАС України.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, встановлені ст.186 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 18 жовтня 2010 року
Суддя Качур Р.П.