Справа № 815/5952/14
17 листопада 2014 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Стеценко О.О.
за участю секретаря - Царькової К.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду клопотання представника відповідача про закриття провадження по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Управління служби безпеки України в Одеській області про визнання дій та рішення неправомірними, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,-
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за адміністративним позовом ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Управління служби безпеки України в Одеській області про визнання дій Управління служби безпеки України в Одеській області, спрямованих на зняття ОСОБА_1, неповнолітнього ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з квартирного обліку протиправними, визнання протизаконним та скасування рішення Житлово-побутової комісії Управління служби безпеки України в Одеській області № 1 від 04.02.2014 року за протоколом щодо зняття ОСОБА_1, неповнолітнього ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з квартирного обліку та зобов'язання Управління служби безпеки України в Одеській області поновити ОСОБА_1, неповнолітнього ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на квартирному обліку в Управлінні служби безпеки України в Одеській області з 04.02.2014 року, зобов'язання Управління служби безпеки України в Одеській області утриматися від вчинення дій, спрямованих на зняття ОСОБА_1, неповнолітнього ОСОБА_2 та ОСОБА_3 із квартирного обліку та виселення з квартири АДРЕСА_1 повторно у будь-який спосіб.
14.11.2014 року відповідачем до суду надані письмові заперечення по справі, в яких, крім іншого, представник відповідача просив суд закрити провадження по справі на підставі п.1 ч.1 ст. 157 КАС України. В обґрунтування клопотання про закриття провадження по справі представником відповідача зазначено, що відповідно до ч.1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи з житлових відносин, а відтак заявлені в адміністративному позові вимоги не можуть розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
В судовому засіданні представник відповідача просив закрити провадження по справі № 815/5952/14 з підстав, викладених в письмових запереченнях .
Позивач, ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, ОСОБА_3 та представник позивача заперечували проти закриття провадження по справі, зазначивши, що позивачі звертались до Приморського районного суду м. Одеси з вказаним позовом в порядку цивільного судочинства, проте їм було відмовлено у відкритті провадження. В матеріалах справи наявна ухвала Приморського районного суду м. Одеси від 30.09.2014 року №522/18270/14-ц про відмову у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Управління служби безпеки України в Одеській області про скасування рішення про зняття з квартирного обліку та зобов'язання вчинити певні дії.
Вислухавши думку учасників процесу з приводу заявленого клопотання, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання представника відповідача про закриття провадження по справі з огляду на наступне.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Стаття 3 КАС України визначає, що справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень; суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень; публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод (стаття 2, пункт 1 частини 1 статті 17 КАС).
Із правового аналізу вказаних норм вбачається, що позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.
З огляду на викладене, суд зазначає, що справи у спорах про захист порушених, невизнаних або оспорюваних інтересів, що виникають із житлових правовідносин, згідно з частиною першою статті 15 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року N 1618-IV розглядаються за правилами цивільного судочинства, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Натомість, відповідно до ч.2 ст.17 КАС України спори, в яких урегульовані нормативно визначеною процедурою управлінські дії суб'єкта владних повноважень, пов'язані з реалізацією житлових прав фізичних осіб (щодо обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, нагляду і контролю за забезпеченням реалізації права громадян України на житло, додержання правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків тощо), є публічно-правовими і розглядаються за правилами адміністративного судочинства.
Крім того, відповідно до п.2 ч.2 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється і на публічно-правові спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби. Пунктом 15 частини першої статті 3 КАС України через види публічної служби визначено її поняття. Особливий порядок забезпечення осіб публічної служби житлом, встановлений частиною шостою статті 49 Закону України від 5 листопада 1991 року N 1789-XII "Про прокуратуру", статтею 132 Закону України від 7 липня 2010 року N 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів", частиною п'ятою статті 22 Закону України від 20 грудня 1990 року N 565-XII "Про міліцію", статтею 12 Закону України від 20 грудня 1991 року N 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", пов'язаний із проходженням ними публічної служби. З урахуванням викладеного, вимоги, пов'язані із забезпеченням відповідно до вказаних законів осіб публічної служби житлом, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що для військовослужбовців та їх сімей, крім іншого, встановлений особливий порядок забезпечення житлом, пов'язаний з проходженням військовослужбовцями військової служби.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачі були членами сімї ОСОБА_4, який, в свою чергу, є військовослужбовцем та проходить службу в Управлінні служби безпеки України в Одеській області. У зв'язку із вказаним, позивачі звернулись до Одеського окружного адміністративного суду з метою захисту свого права на житло, встановленого ст.12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". В обґрунтування адміністративного позову, позивачами також зазначено, що вони вважають себе особами, які, відповідно до приписів чинного законодавства України, набули статусу осіб, які не можуть бути виселені із службового жилого приміщення без надання іншого жилого приміщення.
Судом також встановлено та не спростовується відповідачем, що позивач ОСОБА_3 на момент звернення до суду з позовом проходить службу в Управлінні служби безпеки України в Одеській області.
Таким чином, суд приходить до висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Управління служби безпеки України в Одеській області про визнання дій та рішення неправомірними, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії носить публічно-правовий характер та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Суд не приймає до уваги в якості підстав для закриття провадження по справі посилання представника відповідача на приписи Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року №3 "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ" та іншу юридичну практику, з огляду не те, що відповідно до статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" пленуми вищих спеціалізованих судів діють у складі всіх суддів вищого спеціалізованого суду для вирішення питань, пов'язаних із забезпеченням єдності судової практики у справах відповідної судової юрисдикції, та інших питань, віднесених до його повноважень цим Законом, та має рекомендаційний характер з питань застосування спеціалізованими судами законодавства при вирішенні справ саме для відповідної судової юрисдикції. Для адміністративних судів, з метою забезпечення правильного й однакового визначення юрисдикції адміністративних судів, надає роз'яснення Пленум Вищого адміністративного суду України.
З огляду на вищевикладене, підставу звернення до суду позивачів з вказаним адміністративним позовом до суду та спірні питання, що становлять предмет розгляду зазначеної адміністративної справи, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявленого клопотання представника відповідача про закриття провадження по справі та відсутність підстав для його задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 157, 160, 165 КАС України, суд,-
В задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Управління служби безпеки України в Одеській області про визнання дій та рішення неправомірними, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.
Суддя Стеценко О.О.
Дії