ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
07 листопада 2014 року 15:42 № 826/15094/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Скочок Т.О., суддів Кармазіна О.А., Шрамко Ю.Т., при секретарі Новик В.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомПриватного підприємства «АТТ-МАГНИТ»
до 3-тя особаДержавної фіскальної служби України Державна податкова інспекція у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві
провизнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Приватне підприємство «АТТ-МАГНИТ» (надалі - позивач або ПП «АТТ-МАГНИТ») з позовом до Державної фіскальної служби України (надалі - позивач), в якому просить (з урахуванням уточненого позову):
- визнати протиправними дії (бездіяльність) Державної фіскальної служби України щодо відмови в прийнятті у реєстрації податкової накладної від 09.09.2014 за №110, яка була направлена ПП «АТТ-МАГНИТ» як електронний документ для внесення до Єдиного реєстру податкових накладних;
- зобов'язати Державну фіскальну службу України розблокувати подачу звітності в електронному вигляді ПП «АТТ-МАГНИТ»;
- зобов'язати Державну фіскальну службу України прийняти податкову накладну №110 від 09.09.2014, яка була направлена ПП «АТТ-МАГНИТ» та визнати зазначену податкову накладну зареєстрованою датою (операційним днем) направлення її як електронного документу для реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.10.2014 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду у судовому засіданні на 03.11.2014 року.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що відповідачем безпідставно відмовлено у прийнятті податкової накладної від 09.09.2014 за №110.
У судовому засіданні 03.11.2014 року в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі залучено Державну податкову інспекцію у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - третя особа або ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві).
У судове засідання 05.11.2014 року з'явилися представники позивача та третьої особи.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити його з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник третьої особи проти позову заперечував, підтримавши доводи, викладені у письмових пояснення, зазначаючи, що, відмовляючи у прийнятті податкової накладної від 09.09.2014 за №110 відповідач діяв у межах та на підставі наданих йому повноважень, оскільки листом від 11.09.2014 року №8464/10/26-56-10-05 ПП «АТТ-МАГНИТ» повідомлено про розірвання договору про визнання електронних документів, у зв'язку з порушенням його істотних умов.
Представник відповідача у судове засідання 05.11.2014 року не з'явився, явку свого представника не забезпечив, хоча належним чином повідомлений про дату час і місце судового розгляду, що у відповідності до положень ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) підтверджується наявною у матеріалах справи розпискою.
При цьому, під час судового засідання 03.11.2014 року представником відповідача подано письмові заперечення проти позову, в яких зазначено про правомірність не прийняття податкової накладної від 09.09.2014 за №110 з посилання на факт розірвання договору про визнання електронних документів, укладеного з позивачем.
Суд у судовому засіданні 05.11.2014 року на підставі положень ч. 6 ст. 126 КАС України, враховуючи неприбуття належним чином повідомленого відповідача та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.
Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, між ПП «АТТ-МАГНИТ» та ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві укладено договір №220620141 про визнання електронних документів від 22.06.2014 року, предметом якого є визнання податкових документів (податкової звітності, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних з податку на додану вартість та інших звітних податкових документів), поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу.
На підставі викладеного вище, 18.09.2014 року ПП «АТТ-МАГНИТ» засобами електронного зв'язку подано до контролюючого органу податкову накладну від 09.09.2014 року №110.
За результатами обробки отриманої від ПП «АТТ-МАГНИТ» засобами електронного зв'язку податкової накладної від 09.09.2014 року №110, шляхом направлення квитанції №1 від 18.09.2014 року, позивача повідомлено про не прийняття вказаного документа із зазначенням про те, що для платника податків заборонено прийом звітності по електронній пошті з посиланням на можливість відсутності договору з МДЗУ.
Вважаючи відмову у прийнятті податкової накладної від 09.09.2014 року №110 необґрунтованою, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.
Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.
Нормативно-правовим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, є Податковий кодекс України (надалі - ПК України), який набрав чинності 01.01.2011 року.
Так, приписами п. 201.1 ст. 201 ПК України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.
У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.
Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.
Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.
На виконання положень п. 201.10 ст. 201 ПК України Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року №1246 затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних (надалі - Порядок №1246), який визначає механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї (далі - податкова накладна та/або розрахунок коригування), до Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Реєстр) платників податку на додану вартість - продавців товарів (послуг), звіряння даних, що містяться у виданих платникам такого податку - покупцям товарів (послуг) податковій накладній та розрахунку коригування з відомостями, які містяться у Реєстрі.
Згідно п. 6 Порядку №1246, після накладення електронного цифрового підпису продавець здійснює шифрування податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі та надсилає їх Державній податковій службі засобами телекомунікаційного зв'язку з урахуванням вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис» та «Про електронні документи та електронний документообіг». Примірник податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі зберігається у продавця.
Після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі до Державної податкової служби здійснюється їх розшифрування, перевіряється електронний цифровий підпис, визначається відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому Державною податковою службою, та проводиться їх реєстрація (п. 7 Порядку №1246).
Для підтвердження прийняття податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації продавцю видається квитанція в електронній формі у текстовому форматі, у якій зазначаються реквізити зазначених документів, відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому Державною податковою службою, результати перевірки електронного цифрового підпису, інформація про продавця, дата та час прийняття, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова накладна та/або розрахунок коригування. Квитанція, на яку накладається електронний цифровий підпис Державної податкової служби, підлягає шифруванню та надсилається продавцеві засобами телекомунікаційного зв'язку. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в Державній податковій службі (п. 8 Порядку №1246).
Причиною відмови у прийнятті податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації є: 1) наявність помилок; 2) відсутність в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; 3) факт реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами (п. 9 Порядку №1246).
Таким чином, вищенаведеними правовими нормами наведений виключний перелік випадків, у разі наявності яких контролюючий орган відмовляє у прийнятті податкової накладної.
Натомість, як було зазначено представниками відповідача та третьої особи під час судового розгляду справи, листом ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 11.09.2014 року №8464/10/26-56-10-05, копія якого наявна у матеріалах справи, ПП «АТТ-МАГНИТ» повідомлено, що у зв'язку з порушенням істотних умов договору, зобов'язання сторін, визначених договором №220620141 від 22.06.2014 року, припиняються, а податкова звітність, надіслана засобами телекомунікаційного зв'язку, вважається не прийнятою, що і слугувало причиною для не прийняття податкової накладної від 09.09.2014 за №110.
Згідно листа ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 11.09.2014 року №8464/10/26-56-10-05, третьою особою вказано, що у відповідності до довідки встановлення місцезнаходження (місця проживання) від 10.09.2014 року №760/07, місцезнаходження ПП «АТТ-МАГНИТ» за податковою адресою, а саме: м. Київ, вул. Новомостицька, 25, оф. 1 не встановлено.
В свою чергу, наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 року №233 затверджено Інструкцію з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку (надалі - Інструкція №233), яка визначає загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису.
З метою подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку платник податків: отримує в будь-якому включеному до системи подання податкових документів в електронному вигляді акредитованому центрі сертифікації ключів посилені сертифікати відкритих ключів посадових осіб юридичної особи, що мають право підпису (керівника, бухгалтера), та печатку юридичної особи. Платник податків фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності може обмежитись одним ключем ЕЦП. Особисті ключі знаходяться на ключових (електронних) носіях, що зберігаються в таємниці; отримує в органі ДПС за місцем реєстрації або на WEB-сайті ДПА чи регіональної ДПА текст примірного договору про визнання електронних документів (додаток 1), безкоштовне спеціалізоване програмне забезпечення формування та подання до органів ДПС податкових документів в електронному вигляді; ознайомившись з редакцією договору, заповнює необхідні реквізити, у тому числі вписує свою електронну адресу, підписує та скріплює печаткою два примірники договору (для фізичної особи суб'єкта підприємницької діяльності за наявності печатки); надає до органу ДПС за місцем реєстрації підписані та скріплені печаткою два примірники договору та посилені сертифікати відкритих ключів на електронному носії; після підписання договору в органі ДПС за місцем реєстрації отримує один примірник договору. При цьому ставить підпис у журналі обліку договорів про визнання електронних документів (додаток 2) для засвідчення того, що платнику податків було повернуто його примірник договору (п. 5 розділу ІІІ Інструкції №233).
Додатком 1 до Інструкції №233 затверджено примірний договір про визнання електронних документів, згідно п. 6.4 якого орган ДПС має право розірвати Договір в односторонньому порядку у випадку ненадання Платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни Платником місця реєстрації.
З аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що законодавчо обґрунтованими підставами для розірвання договору про визнання електронних документів органом ДПС в односторонньому порядку є 1) ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих; або 2) зміна платником податків місця реєстрації.
Згідно п. 45.2 ст. 45 ПК України, податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Податковою адресою підприємства, переданого у довірче управління, є місцезнаходження довірчого власника.
При цьому, у відповідності до ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 року №755-IV (надалі - Закон №755), місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (далі - виконавчий орган).
В свою чергу, відомості про юридичну особу або фізичну особу-підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України (ч. 1 ст. 17 Закону №755).
В Єдиному державному реєстрі, зокрема, містяться такі відомості щодо юридичної особи як місцезнаходження юридичної особи (ч. 2 ст. 17 Закону №755).
Водночас, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості (ст. 18 Закону №755).
Як вбачається зі спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 11.09.2014 року, тобто станом на момент розірвання ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві договору №220620141 від 22.06.2014 року, місцезнаходженням ПП «АТТ-МАГНИТ» вказано 04071, м. Київ, вул. Новомостицька, 25, оф. 1. При цьому, згідно вказаного витягу, відомості щодо ПП «АТТ-МАГНИТ» мають статус підтверджених.
З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що розірвання договору №220620141 про визнання електронних документів від 22.06.2014 року з підстав не встановлення місцезнаходження ПП «АТТ-МАГНИТ» за податковою адресою, а саме: м. Київ, вул. Новомостицька, 25, оф. 1, є необґрунтованим, а, відтак, останній не розірваний у встановленому законодавством порядку та продовжує свою дію. Таким чином, у Державної фіскальної служби України продовжують мати місце зобов'язання за даним договором, у тому числі прийняття податкової накладної від 09.09.2014 року №110, поданої засобами електронного зв'язку.
Отже, суд вказує, що дії Державної фіскальної служби України щодо відмови в прийнятті у реєстрації податкової накладної від 09.09.2014 року №110 є протиправними, за результатами чого слід зобов'язати Державну фіскальну службу України вважати прийнятою та зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних 18.09.2014 року податкову накладну від 09.09.2014 року №110.
Вищезазначена позиція узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 24.10.2013 року №1486/12/13-13.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Державної фіскальної служби України розблокувати подачу звітності в електронному вигляді ПП «АТТ-МАГНИТ», суд зазначає про наступне.
Приписами ч. 1 ст. 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
У відповідності до п. 8 ч. 1 ст. 3 КАС України позивачем є, зокрема, особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду.
З вказаних правових норм вбачається, що фізична особа може звернутися до адміністративного суду з позовом про визнання неправомірними дій суб'єкта владних повноважень лише в тому випадку, якщо такі дії порушують її права та охоронювані законом інтереси.
Вищий адміністративний суд України в інформаційному листі від 01.06.2010 року №781/11/13-10 зазначає, що звернення до суду з позовом особи, якій не належить право вимоги (неналежний позивач), є підставою для відмови у задоволенні такого позову оскільки права, свободи чи інтереси цієї особи у сфері публічно-правових відносин не порушено.
При цьому, КАС України не містить положень, які б давали позивачу право звертатися до суду із вимогою щодо зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити в інтересах позивача певні дії, спрямовані на захист прав, порушення яких на момент постановлення судового рішення не відбулося.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому, суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.
Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 69-71, 94, ч. 6 ст. 128, ст.ст. 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Державної фіскальної служби України щодо відмови в прийнятті у реєстрації податкової накладної від 09.09.2014 року №110.
3. Зобов'язати Державну фіскальну службу України вважати прийнятою та зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних 18.09.2014 року податкову накладну від 09.09.2014 року №110.
4. В іншій частині позову відмовити.
Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т.О. Скочок
Судді О.А. Кармазін
Ю.Т. Шрамко