06 листопада 2014 року м. Київ К/9991/35668/11
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого:Штульман І.В. (доповідач),
суддів:Білуги С.В.,
Стародуба О.П., -
розглянувши в касаційній інстанції в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, Управління Пенсійного фонду України в місті Брянці Луганської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2011 року, -
встановив:
У липні 2010 року ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернувся в суд у порядку цивільного судочинства з позовом, у якому просив визнати неправомірними дії відповідачів щодо відмови в призначенні та виплаті пенсій, зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області за період з 12 січня 2005 року по 28 лютого 2010 року і Управління Пенсійного фонду України в місті Брянці Луганської області за період з 1 березня 2010 року здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком і додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком відповідно до статтей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі - Закон № 796-XII), виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а також зобов'язати їх провести дані перерахунки з нарахуванням і виплатою компенсації втрати частини доходів за ці періоди.
Постановою Брянківського міського суду Луганської області від 1 березня 2011 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Луганського обласного військового комісаріату, Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, Управління Пенсійного фонду України в місті Брянці Луганської області щодо призначення та виплати основного розміру пенсії і додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, ОСОБА_2 як особі, що стала інвалідом ІІ групи внаслідок Чорнобильської катастрофи в менших розмірах, ніж передбачено статтею 50, частиною 4 статті 54 Закону № 796-XII. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснити перерахунок і виплату основного розміру пенсій та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірах 8 мінімальних пенсій за віком і 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 12 січня 2005 року про 28 лютого 2010 року. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в місті Брянці Луганської області здійснити перерахунок та виплату основного розміру пенсії і додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірах 8 мінімальних пенсій за віком та 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 1 березня 2010 року. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області та Управління Пенсійного фонду України в місті Брянці Луганської області здійснити вищевказані перерахунки і виплату з нарахуванням та сплатою компенсації втрати частини доходів за період невиплати тих сум пенсій, які повинні були йому сплачуватися і не були нараховані (з урахуванням сплачених сум). В решті позовних вимог відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2011 року постанову Брянківського міського суду Луганської області від 1 березня 2011 року скасовано, прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в місті Брянці Луганської області здійснити ОСОБА_2 перерахунок та виплату основного розміру пенсії і додаткової пенсії за шкоду, заподіяну злоров'ю, відповідно до статтей 50, 54 Закону № 796-XII в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та 75% мінімальної пенсії за віком, встановленої в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом в місяці, за який провадиться виплата, починаючи з 1 березня 2010 року. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснити перерахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, встановленої в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом в місяці, за який провадиться виплата, за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 28 лютого 2010 року. Позовні вимоги ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області в частині зобов'язання здійснити перерахунок та виплату додаткової пенсії в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком за період з 12 січня 2005 року по 8 липня 2007 року залишено без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2011 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За змістом частини 2 статті 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах касаційної скарги.
Судами попередніх інстанцій встановлено, і це відповідає матеріалам справи, що ОСОБА_2 має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, 1 категорії, є інвалідом II групи, захворювання якого пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Позивач з 1 березня 2010 року перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в місті Брянці Луганської області та отримує пенсію по інвалідності на підставі статті 54 Закону № 796-XII, до цього він знаходився на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області і пенсія йому виплачувалася за вислугу років, призначена відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Згідно частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі № 796-ХІІ.
Статтею 49 Закону № 796-ХІІ передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до статті 50 Закону № 796-ХІІ особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами ІІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.
Згідно зі статтею 54 вказаного Закону в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів ІІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.
Проте, пунктом 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-VI, який набрав чинності з 1 січня 2008 року, внесено зміни до Закону № 796-ХІІ, зокрема: текст статті 50 Закону викладено у такій редакції: «Особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам I групи - 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; інвалідам II групи - 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати додаткової пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами»; текст частин 3, 4 статті 54 замінено чотирма частинами такого змісту: «У всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році: по I групі інвалідності - 220 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по II групі інвалідності - 200 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по III групі інвалідності - 180 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987-1990 роках та осіб, евакуйованих у 1986 році із зони відчуження: по I групі інвалідності - 160 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по II групі інвалідності - 150 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по III групі інвалідності - 140 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; для інших інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою: по I групі інвалідності - 130 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по II групі інвалідності - 120 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по III групі інвалідності - 110 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; дітям-інвалідам - 70 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Пенсія в разі втрати годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні (при цьому дітям пенсія призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника), у розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 процентів пенсії по інвалідності померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 процентів пенсії по інвалідності померлого годувальника, визначеної згідно із зазначеною статтею, що розподіляється між ними рівними частками. До непрацездатних членів сім'ї померлого годувальника належать особи, зазначені у статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами». У зв'язку з цим частину п'яту визнано частиною сьомою.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 зміни, внесені підпунктами 12, 15 пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-VI до Закону № 796-ХІІ, зокрема, до статей 50, 54, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Таким чином, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення № 10-рп/2008 щодо неконституційності підпунктів 12, 15 пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» вказані правові норми втратили чинність і застосуванню не підлягали.
У 2009, 2010 роках положення статей 50, 54 Закону № 796-ХІІ зупинено чи змінено не було.
За конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд дійшов вірного висновку про те, що при визначенні розміру пенсій позивачеві, застосуванню підлягають положення саме статтей 50, 54 Закону № 796-XII, а не положення постанов Кабінету Міністрів України, якими керувався відповідач, оскільки такі істотно звужують обсяг встановлених законом прав позивача.
З положень статтей 50, 54 Закону № 796-ХІІ випливає, що за основу нарахування розміру державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, береться мінімальна пенсія за віком.
Згідно чинного законодавства розмір мінімальної пенсії за віком визначається за правилами, передбаченими частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV), іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Відповідно до частини 1 статті 28 Закону № 1058-ІV мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
З огляду на викладене, правильним є висновок суду щодо неприйняття в даному випадку положень частини 3 статті 28 Закону № 1058-ІV, відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання державної пенсії і додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтями 50, 54 Закону № 796-ХІІ.
Згідно частини 3 статті 67 Закону № 796-ХІІ у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, які встановлені статтею 46 Конституції України та статтями 50, 54 Закону № 796-ХІІ, щодо визначення розміру та виплати пенсій.
У відповідності до Положення про Головні управління Пенсійного фонду України Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 27 червня 2002 року № 11-2 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 липня 2002 року за № 581/6869), відповідно до якого зазначене управління здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсії виключно військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». У решті випадків функції щодо призначення (перерахунку), виплати пенсії іншим категоріям осіб в порядку, встановленому чинним законодавством, здійснюють районні управління відповідно до Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах в містах, затверджених постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року № 8-2 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 травня 2002 року за № 442/6730).
Таким чином, суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої інстанції і частково задовольняючи позовні вимоги дійшов вірного висновку, що ОСОБА_2 має право на отримання державної пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтями 50, 54 Закону № 796-ХІІ, починаючи з 1 березня 2010 року, та обґрунтовано поклав обов'язок щодо такої виплати в цей період на Управління Пенсійного фонду України в місті Брянці Луганської області.
Крім того, апеляційний суд правомірно зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснити перерахунок і виплату позивачеві додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 50 Закону № 796-ХІІ за періоди з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 28 лютого 2010 року, оскільки в цей час ОСОБА_2 знаходився на обліку в даному управлінні і отримував пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
За таких обставин, суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 .
Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків суду та встановлених обставин справи.
Згідно частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд, -
ухвалив :
Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області - залишити без задоволення.
Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, Управління Пенсійного фонду України в місті Брянці Луганської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: Штульман І.В.
Судді: Білуга С.В.
Стародуб О.П.