06 листопада 2014 року м. Київ К/800/9892/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Суддів: Лиски Т.О. (доповідач),
Бутенка В.І.,
Олендера І.Я.,
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_3 до Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про зобов'язання стягнути середній заробіток та стягнення моральної шкоди, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2013 року, -
У листопаді 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про зобов'язання стягнути середній заробіток та стягнення моральної шкоди.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2012 року позов задоволено частково. Стягнуто з Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17 квітня 2012 року по 15 серпня 2012 року в розмірі 23 225,94 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2013 року було скасовано постанову суду першої інстанції та ухвалено нову постанову, якою позивачу відмовлено у задоволенні позову.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції у справі, ОСОБА_3 звернувся з касаційною скаргою, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, здійснивши перевірку доводів касаційної скарги, матеріалів справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач проходив службу в органах податкової міліції Державної податкової служби в Донецькій області в період з 1996 року по 2012 рік.
Наказом Державної податкової служби у Донецькій області від 02 квітня 2012 року позивач був звільнений за п. 65 п.п. «а» за віком (у відставку), Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року № 114 (із змінами та доповненнями), 17 квітня 2012 року.
Наказом Державної податкової служби у Донецькій області № 164-о від 28 травня 2012 року були внесені зміни до наказу Державної податкової служби у Донецькій області від 02 квітня 2012 року «По особовому складу» в частині звільнення ОСОБА_3 та абзац 4 в частині виплати грошової допомоги викладено в наступній редакції: вислуга для виплати грошової допомоги складає - 22 роки 04 місяці 14 днів.
Звертаючись з позовом до суду першої інстанції, ОСОБА_3 посилався на те, що відповідач в порушення вимог чинного законодавства не здійснив його повний розрахунок при звільненні, а тому, повинен сплатити на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку, за період з 17 квітня 20012 року по 15 серпня 2012 року.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи позивачу у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що положення Кодексу законів про працю України, на які посилається позивач, а саме - ст.ст. 116, 117 встановлюють відповідальність за затримку розрахунку при звільненні та не поширюються на спірні правовідносини, оскільки передбачені законодавством про працю норми виплати сум при звільненні не поширюються на рядовий і начальницький склад органів внутрішніх справ.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.
Вид виплати, яку як вказує позивач йому несвоєчасно було сплачено, є одноразова грошова допомога при звільненні зі служби, яка передбачена статтею 9 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб»
Відповідно до пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» - передбачені законодавством про працю норми її оплати і порядок вирішення спорів про останню не поширюється на військовослужбовців та прирівняних до них осіб (рядовий і начальницький склад органів внутрішніх справ тощо).
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що оскільки позивач проходив службу у органах податкової міліції, то правовідносини, які складуються при її проходженні є публічно-правовими і відповідно на них не може розповсюджуватися дія ст. ст. 116-117 КЗпП України , на які посилається позивач як на підставу задоволення своїх вимог в цій частині, а тому вони задоволенню не підлягають.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що постанова суду першої інстанції скасована судом апеляційної інстанції, а в справі ухвалено нове законне рішення, колегія суддів вважає, що касаційні скарги слід відхилити, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки вона прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, а доводи касаційних скарг висновків суду не спростовують.
Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2013 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: