04 листопада 2014 року м. Київ К/800/1508/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого: судді Мороза В.Ф.
Суддів: Донця О.Є.
Логвиненка А.О.
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2012 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» до Запорізької митниці про визнання протиправним рішення,
встановила:
Відкрите акціонерне товариство «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» (далі - ВАТ «ЗМК «Запоріжсталь») звернулось до Запорізької митниці (далі - Митниця) з позовом про визнання протиправними та скасування рішень №11200006/2010/001463/1 від 26.08.2010р., №07-02-09-24/7045 від 18.11.2010 року.
Позов мотивовано тим, що відповідачем при прийнятті рішення щодо визначення митної вартості товарів порушені вимоги законодавства, оскільки відповідач визначив митну вартість товарів із застосуванням резервного методу, що призвело до завищення їх митної вартості та надмірної сплати митних та інших платежів до бюджету. В якості правової підстави позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 265, 266, 267 Митного кодексу України.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2011 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Запорізької митниці про визначення митної вартості товарів №11200006/2010/001463/1 від 26.08.2010 року та рішення Запорізької митниці, викладене в листі №07-02-09-24/7045 від 18.11.2010 року про неможливість застосування митної вартості, заявленої декларантом.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2012 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову.
У касаційній скарзі ВАТ «ЗМК «Запоріжсталь», посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
На дану касаційну скаргу надійшло заперечення Митниці, у якому остання рішення суду апеляційної інстанції вважає таким, що ухвалене із дотриманням норм матеріального та процесуального права, та просить залишити касаційну скаргу без задоволення.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 25.08.2010 року позивачем заявлена ВМД № 508030300/2010/000256, в якій задекларовано вогнетривку наливну масу Dalcast acb 70-9 у кількості 20075 кг., загальною вартістю 20280,00 USD (1014,00 USD за тону) та для здійснення митного контролю та митного оформлення були надані наступні документи: зовнішньоекономічний контракт, інвойс на товар, сертифікат якості від 30.06.2010 року на партію товару за ціною 1014,00 USD за тону, коносамент, ДМВ-1 до поданої ВМД, залізнична накладна №42689819 від 30.06.2010 року, пакувальний лист від 23.06.2010 року, інвойс третьої особи (DALMOND) №DTH-014-10-8004683 від 01.07.2010 року, екологічна декларація №39665 від 11.08.2010 року, сертифікат походження №G10310Н164350034 від 17.08.2010 року, Талманський лист від 17.08.2010 року, прайс-лист DALMOND №DTH-100611-1657 від 11.06.2010 року, наряд №3524 від 11.08.2010 року. Митна вартість товару визначена Позивачем за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, тобто за методом 1, у сумі 160009,20 грн. (20280,00 USD).
За результатами дослідження цінової інформації ЄАІС Митницею надано Запит про необхідність надання додаткових документів, зокрема, договір з третіми особами, рахунки про здійснення платежів на користь продавця третіми особами, відповідну бухгалтерську документацію, копію ВМД країни відправника, висновки про якісні та вартісні характеристики товару, інформацію зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару, інші документи на підтвердження заявленої митної вартості.
26.08.2010 року декларант заявив про відмову у наданні витребуваних документів, про що вчинив відмітку на ВМД.
26.08.2010 року Митницею прийнято рішення про визначення митної вартості товарів №112000006/2010/001463/1, яким для визначення митної вартості застосований метод № 6 (резервний) на підставі статті 273 Митного кодексу України. Згідно рішення про визначення митної вартості, ціна товару відповідачем відкоригована із суми 20280,00 USD на суму 34000,00 USD.
ВАТ «ЗМК «Запоріжсталь» звернулось до Митниці з приводу випуску товару у вільний обіг під гарантійне зобов'язання сплати до державного бюджету України суми податків та зборів згідно з митною вартістю товару, визначеною митним органом, а Митниця прийняла рішення щодо можливості випуску товарів.
04.11.2010 року листом №95/2066605 ВАТ «ЗМК «Запоріжсталь» просило Митницю переглянути рішення про здійснення митної оцінки товару, застосувати митну вартість за методом №1 та, у разі прийняття рішення про застосування митної вартості визначеної декларантом, повернути надмірно сплачені податки та збори. З метою підтвердження митної вартості, заявленої комбінатом за методом №1 за ВМД №112030000/2010/021011 від 25.08.2010 року разом з листом надано наступні наявні підтверджуючі документи: копію митної декларації КНР №792246964 від 23.10.2010 року; копію висновку ДП «Держзовнішінформ» (спеціалізованої експертної організації, що має відповідні повноваження згідно із законодавством) про якісні та вартісні характеристики Товару по контракту №ВП.1323.37515.10.22И №9/1279 від 27.08.2010 року.
18.11.2010 року Митниця листом №07-02-09-24/7045 про неможливість застосування митної вартості, заявленої декларантом повідомила, що ВАТ «ЗМК «Запоріжсталь» не надало в повному обсязі документи, які були витребувані на момент прийняття рішень про визначення митної вартості, у зв'язку з чим застосування заявленої декларантом митної вартості не є можливим.
Задовольнивши позов, суд першої інстанції виходив з того, що обсяг поданих позивачем документів був достатнім для визначення митної вартості товару за методом оцінки за ціною угоди.
Скасувавши рішення суду першої інстанції, та прийнявши нове рішення про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що наявність іншої інформації щодо аналогічного товару та за умов ненадання позивачем додаткових документів, основний метод визначення митної вартості товарів правомірно не був застосований відповідачем.
Колегія суддів погоджується з такими висновками апеляційного суду з огляду на наступне.
Відповідно до статті 264 Митного кодексу України, заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини першої статті 265 Митного кодексу України митний орган, що здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів з урахуванням положень цього Кодексу, має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів.
Згідно статті 266 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: основним методом визначення митної вартості за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1); за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2); за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); на основі віднімання вартості (метод 4); на основі додавання вартості (метод 5); резервного (метод 6).
Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Якщо митну вартість не може бути визначено за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною в кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари було продано в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митну вартість товарів не може бути визначено шляхом застосування попереднього методу.
Верховний Суд України у постанові від 10 квітня 2012 року (справа № 21-52а12), яка є обов'язковою для всіх судів в силу ст.. 244-2 КАС України, зазначив, що наведені норми, а також положення постанов Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2008 року № 339 "Про затвердження Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів" та № 1766 від 20 грудня 2006 р. «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження» дають підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребовувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України. Митниця може вимагати, а суб'єкт господарювання має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності зазначеної митної вартості товару. Надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог Митниці щодо підтвердження митної вартості товарів.
Додаткові документи, які було витребувано Митницею, входять до переліку, що міститься у п.11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження (затв. постановою КМУ від 20.12.2006р. №1766. Водночас вимоги відповідача щодо надання додаткових документів позивачем не було виконано.
Отже, враховуючи наявну у митного органу інформацію про те, що вартість подібного товару перевищує заявлений декларантом рівень митної вартості, у Митниці були підстави для сумніву в правильності митної оцінки товару. За таких обставин, митний орган обґрунтовано запропонував позивачу надати додаткові документи, перелічені у пункті 11 Порядку. Товариством витребувані відповідачем належні документи не було надано, що дало підстави для визначення митної вартості у спосіб передбачений ст. ст. 266, 273 МК України. При цьому, Митниця обґрунтувала та довела неможливість застосування 1-5 методів визначення митної вартості товарів.
Доводи позивача про неправомірність використання митницею даних Єдиної автоматизованої системи ДМСУ про вартість товару є необґрунтованими, оскільки як зазначив Верховний Суд України у постанові від 22.10.2013 року (справа № 21-342а13) наявність в ЄАІС ДМСУ інформації про іншу митну вартість ідентичних або аналогічних товарів може бути підставою для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що апеляційним судом допущені порушення норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
ухвалила:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» відхилити, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2012 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили через 5 днів після направлення його копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянуте Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: В.Ф. Мороз
О.Є. Донець
А.О. Логвиненко