04 листопада 2014 року м. Київ К/800/2039/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого: судді Мороза В.Ф.
Суддів: Донця О.Є.
Логвиненка А.О.
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання до вчинення дій, відшкодування моральної шкоди,
встановила:
ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (далі - управління МВС), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - Пенсійний фонд) з позовом, в якому просив, з урахуванням уточнення позовних вимог, визнати дії посадових осіб управління МВС по відмові у призначенні йому пенсії неправомірними та зобов'язати управління МВС призначити йому пенсію у повному розмірі з врахуванням процентних надбавок передбачених для осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, зарахувати до стажу роботи на пільгових умовах його службу дільничним інспектором з 16.10.1988 року по 29.09.1995 року, провести нарахування пенсії, виходячи з посадового окладу старшого оперуповноваженого відділу внутрішньої безпеки УВБ ГУБОЗ МВС України з врахуванням всіх процентних надбавок до заробітної плати, які позивач отримував на час перебування на вказаній посаді та повернути йому втрачену пенсію до 1 січня 2005 року та відшкодувати спричинену моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.
Постановою Сихівського районного суду м. Львова від 03 грудня 2010 року позов задоволено частково. Зобов'язано управління МВС зарахувати ОСОБА_1 до вислуги років для призначення пенсії у пільговому вирахуванні виконання ним з 14 по 31 січня та з 01 по 14 лютого 1988 року службових обов'язків на роботі по ліквідації наслідків аварії в 30-кілометровій зоні Чорнобильської АЕС. В решті позову відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2012 року постанову Сихівського районного суду м. Львова від 03 грудня 2010 року у справі № 2а-391/10 в частині відмови в зарахуванні ОСОБА_1 до вислуги років для призначення пенсії у пільговому вирахуванні виконання обов'язків, пов'язаних із систематичними стрибками з парашутом при виконанні річних норм під час проходження ним дійсної строкової військової служби скасувати та прийнято нову постанову, якою такі позовні вимоги задоволено.
Визнано неправомірною відмову у зарахуванні ОСОБА_1 до вислуги років для призначення пенсії у пільговому вирахуванні виконання обов'язків, пов'язаних із систематичними стрибками з парашутом при виконанні річних норм під час проходження ним дійсної строкової військової служби, в період з 11.04.1982 року по 27.04.1984 року, з розрахунку один місяць за півтора місяця та зобов'язано провести таке зарахування до пільгового стажу. В іншій частині постанову залишено без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати, та прийняти нове рішення про задоволення позову.
В свою чергу, ГУ ПФУ у Львівській області, також посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
На касаційну скаргу ОСОБА_1 надійшло заперечення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, у якому останнє просить залишити касаційну скаргу без задоволення.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційних скарг, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно наказу начальника управління МВС від 24 вересня 1998 року за № 486 о/с у відповідності з Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил України за порушення дисципліни.
Вислуга років на день звільнення становить: в календарному вирахуванні - 15 років 09 місяців 12 днів, а в пільговому вирахуванні - 18 років 09 місяців 12 днів.
Встановлено, що ОСОБА_1 в період з 11.04.82 року по 27.04.84 року проходив дійсну військову службу в армії, у військовій частині НОМЕР_1 , м. Котбус, НДР. При цьому виконання обов'язків при проходженні служби пов'язане з систематичними стрибками з парашутом при виконанні річних норм.
В період з 14 січня по 14 лютого 1988 року ОСОБА_1 виконував службові обов'язки на роботі по ліквідації наслідків аварії в 30-кілометровій зоні Чорнобильської АЕС. Зазначені обставини стверджуються записом у п.13 послужного списку архівної особової справи ОСОБА_1 та наявною в останній довідкою № 11632 від 14.02.88 року, виданою Хойникським РВВС на ім'я позивача, посвідченням учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1988 році (категорія 3) серії НОМЕР_2 від 08 лютого 1999 року, виданого Львівською обласною державною адміністрацією.
Встановлено також, що строк перебування у розпорядженні управління МВС, відповідно до наказу МВС України від 21.04.1998 року № 169 о/с до призначення на посаду оперуповноваженого відділення карного розшуку Личаківського РВ ЛМУ УМВС у Львівській області з 21.07.1998 року зарахований йому в пільговому обчисленні за період з 1.09.1992 року по 21.07.1998 року, як старшому оперуповноваженому в особливо важливих справах зонально-лінійного відділення внутрішньої безпеки в Львівській області Управління внутрішньої безпеки Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю МВС України.
Задовольнивши позов частково, суд першої інстанції, а апеляційний суд погодившись з ним в частині, а в іншій частині скасувавши його рішення, виходили з того, що у позивача відсутній необхідний стаж для призначення пенсії за вислугою років.
Колегія суддів погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ правом на пенсію за вислугою років користуються особи начальницького і рядового складу ОВС, які мають вислугу років на день звільнення зі служби 20 років і більше, або які мають загальний трудовий стаж 25 років і більше, з яких 12 календарних років 6 місяців становить служба в органах внутрішніх справ.
Відповідно до ч. 7 п.п. «в» п.3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.92 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» (в редакції від 03.09.97 року, що діяла на момент звільнення позивача з ОВС) до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах: один місяць служби за півтора місяця на посадах, де виконання обов'язків пов'язане з систематичними стрибками з парашутом при виконанні річних норм, що визначаються відповідно Міністерством оборони, Центральним управлінням Служби безпеки, Головним управлінням командуючого Національною гвардією та Державним комітетом у справах охорони державного кордону України.
Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що вказаний період служби позивачу повинен зараховуватись у вислугу років, що дає право на пенсію з розрахунку один місяць служби за півтора.
Щодо положень, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.2004 року № 1525 «Про доповнення пункту з постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393» щодо зарахування на пільгових умовах, один місяць за півтора місяця, часу проходження служби особами начальницького складу органів внутрішніх справ на посадах дільничних, старших дільничних інспекторів міліції та працівників підрозділів з керівництва дільничними інспекторами міліції (крім центрального апарату Міністерства внутрішніх справ), яке п.2 цієї постанови набрало чинності з 1 січня 2005 року, суди дійшли вірних висновків, відхиливши вимогу позивача про обчислення на пільгових умовах його служби дільничним інспектором з 26.10.1988 року по 29.09.1995 року, оскільки ця постанова не діяла на момент проходження служби ОСОБА_1 .
Судами попередніх інстанцій також правомірно відмовлено позивачу в задоволенні позовних вимог щодо відшкодування йому завданої моральної шкоди, так як ним не наведено жодних доказів спричинення такої шкоди.
Доводи касаційних скарг не дають підстав для висновку, що судами допущені порушення норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
ухвалила:
Касаційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області - відхилити, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2012 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили через 5 днів після направлення його копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянуте Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: В.Ф. Мороз
О.Є. Донець
А.О. Логвиненко