Справа № 583/1075/14-ц
2/583/471/14
17 листопада 2014 року м. Охтирка Сумської області
Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:
головуючого-судді КОВАЛЬОВОЇ О.О.
при секретарях КАНІВЕЦЬ І.М., АЛЄКСЄЄНКО І.В., ВОЛОШЕНКО О.С.
з участю осіб, які приймають участь у розгляді справи: позивачки-відповідачки ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, третіх осіб-позивачів ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, яка є також представником ОСОБА_5, та їх представника ОСОБА_7, з фіксацією розгляду справи технічним комплексом «Камертон», розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Охтирка Сумської області цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5
про визнання права власності на частку в спільному сумісному майні подружжя
та за позовом
ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_3
про визнання права власності на частину житлового будинку
27.03.2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом \а.с. 2-5 т. 1\. Вимоги мотивувала тим, що перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем з 20.11.1993 року до 10.02.2014 року, за час якого був побудований будинок по АДРЕСА_1, та набуто право власності на земельну ділянку площею 0.1000 га за цією ж адресою. Посилаючись на припинення шлюбних стосунків з відповідачем, на якого записане спільно нажите майно, просила:
- визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 право власності на 1\2 частину житлового будинку з надвірними спорудами за адресою АДРЕСА_1, що є об»єктом спільної сумісної власності подружжя, який на час розгляду справи належить на праві власності ОСОБА_3 згідно свідоцтва про право власності НОМЕР_9, виданого виконкомом Охтирської міської ради 23.02.2010 року та зареєстроване право власності на нерухоме майно КА «Охтирське МБТІ» 23.02.2010 року, реєстраційний номер 29761256;
- визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 право власності на 1\2 частину земельної ділянки загальною площею 1000 кв.м за адресою АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_10, яка на час розгляду справи належить на праві власності ОСОБА_3 згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_8 від 20.12.2005 року.
16.04.2014 року треті особи ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5 подали до суду позовну заяву \а.с. 88\. Вимоги мотивували тим, що будівництво жилого будинку по АДРЕСА_1, велося за рахунок спільних коштів усіх членів сім»ї, а тому просили суд:
- визнати вказаний жилий будинок з господарськими будівлями і спорудами спільною сумісною власністю ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_3;
- визнати за кожним - за ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5 право власності по 1\5 частині жилого будинку, господарських будівель і споруд за адресою АДРЕСА_1.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник підтримали свої позовні вимоги, наполягаючи на тому, що правовідносини між сторонами виникли з правовідносин щодо набуття права власності на майно подружжя, частки яких в цьому майні є рівними. Позовні вимоги ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5 не визнали, пославшись на те, що вони не ґрунтуються на приписах чинного сімейного законодавства.
ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та їх представник в судовому засіданні заперечили проти позовних вимог ОСОБА_1, оскільки вважали, що будинок по АДРЕСА_1 набутий в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є спільною сумісною власністю ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5, а тому їх частки в цьому майні є рівними.
В суді ОСОБА_6 пояснила, що підтвердив ОСОБА_4, що будинок для проживання сина вони придбали, добудували та облаштували за кошти, які їй переказувала з Англії донька ОСОБА_5, а також за кошти від продажу квартири в АДРЕСА_2 та земельної ділянки по АДРЕСА_3 На підтвердження доводів ОСОБА_6 по справі була призначена судова будівельно-технічна експертиза.
Суд дослідивши матеріали справи, доводи і заперечення осіб, що беруть участь у розгляді справи, надані ними докази, перевіривши їх в судовому засіданні і оцінивши критично, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини:
З свідоцтва про укладення шлюбу \а.с. 8 т. 1\ вбачається, що ОСОБА_3 і ОСОБА_1 уклали шлюб 20.11.1993 року, який був зареєстрований відділом РАГС Охтирського міськвиконкому Сумської області за актовим записом № 457.
Заочним рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 10.02.2014 року по справі № 583\231\14-ц, провадження № 2\583\253\14 шлюб між ОСОБА_3 і ОСОБА_1 розірваний \а.с. 10 т. 1\.
ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_9, батьками якої записані ОСОБА_3 і ОСОБА_1 \а.с. 9 т. 1\.
З витягу з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно від 23.02.2010 року, який мається в інвентарній справі на домоволодіння АДРЕСА_1 \а.с. 26-27 інв. спр.\, вбачається, що за реєстраційним номером 29761256 право власності на зазначений будинок зареєстроване за ОСОБА_3 Наведене підтверджується також технічним паспортом на домоволодіння, копія якого мається в справі \а.с. 12-18, 28, 29 т. 1\.
Стосовно цього будинку суд також встановив, що він був побудований на підставі договору № 77 від 15.10.1998 року, укладеного між БМУ «Охтирбуд» в якості підрядника та між ОСОБА_3 в якості замовника за кошти останнього, який перебував у трудових відносинах з БМУ «Охтирбуд». За актом приймання-передачі від 07.02.2001 року ДП БМП «Охтирбуд» передало ОСОБА_3 незавершене будівництво житлового будинку АДРЕСА_1 \а.с. 205-208 т. 1\
Рішенням виконавчого комітету Охтирської міської ради від 20.09.2006 року № 321 ОСОБА_3 надано дозвіл на добудову будинку АДРЕСА_1 \а.с. 105, 107 т. 1\, який зданий в експлуатацію 28.11.2009 року \а.с. 18-23 інв.спр.\.
На підставі рішення виконкому Охтирської міської ради від 17.02.2010 року № 41 ОСОБА_3 видане свідоцтво про право власності на нерухоме майно \а.с. 24 інв.спр.
Згідно Державного акту на право власності на земельну від 20.12.2005 року \а.с. 99 т. 1\ ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 0.1000 га по АДРЕСА_1.
З повідомлення Центру надання послуг, пов»язаних з використанням автотранспортних засобів від 03.05.2014 року вбачається, що за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу № 23645 від 14.10.2004 року зареєстрований автомобіль ASIA MOTORS ROCSTA 1.8, 1991 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який по даний час знаходиться на обліку; на підставі посвідчення митниці НОМЕР_6 від 09.01.1998 року був зареєстрований автомобіль марки ВАЗ 21099, 1992 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, який 16.05.2003 року знятий з обліку для реалізації; на підставі посвідчення митниці НОМЕР_7 від 09.01.1998 року був зареєстрований автомобіль ВАЗ 2108, 1996 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_3, який 17.10.2000 року знятий з обліку для реалізації \а.с. 203 т. 1\.
За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 речові права нерухоме майно не зареєстровані \а.с. 214-215 т.\.
ОСОБА_1 була зареєстрована з 15.04.1997 року по АДРЕСА_4, яка належить на праві спільної сумісної власності її батькам і брату - ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 \а.с. 7, 219 т. 1\
З 17.11.2011 року зареєстрована по АДРЕСА_1 де проживала до розірвання шлюбу з ОСОБА_3 в 2014 році.
ОСОБА_4 і ОСОБА_6 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 07.03.1970 року та є батьками ОСОБА_3 і ОСОБА_5 \а.с. 96-98 т. 1\.
ОСОБА_4 був зареєстрований з 10.12.1993 року по АДРЕСА_6 з 11.05.2006 року - по АДРЕСА_5 з 19.03.2014 року - по АДРЕСА_1. \а.с. 90 т. 1\, де фактично з цього часу став проживати.
ОСОБА_6 була зареєстрована з 10.12.1993 року по АДРЕСА_6 з 09.12.2003 року - по АДРЕСА_5 з 19.03.2014 року - по АДРЕСА_1. \а.с. 90 т. 1\, де фактично з цього часу стала проживати.
ОСОБА_5 була зареєстрована з 15.11.2001 року по АДРЕСА_6 з 14.03.2006 року - по АДРЕСА_5 з 17.11.2011 року - по АДРЕСА_1. \а.с. 90 т. 1\., фактично проживала в Англії з 2004 року, де навчалася та працювала, що підтверджується копією закордонного паспорту на ім»я ОСОБА_5 з відмітками митниці про перетинання державного кордону в аеропорту «Бориспіль», відмітками про нарахування та сплату податків в Англії, підтвердженням про реєстрацію студента, дипломом про підготовку \а.с. 99-128 т. 2\
Перевіряючи доводи сторін про трудову діяльність, доходи та матеріальне становище сторін, суд встановив:
ОСОБА_1 з 01.09.1992 року по 30.06.1997 року здобувала освіту в Сумському державному університеті, з 15.07.1997 року по 01.10.2000 року працювала в спільному підприємстві ТОВ «Барс-ЛТД» на посаді економіста; з березня по червень 2002 року - бухгалтер Охтирського виробничого управління водогінно-каналізаційного господарства; з лютого по листопад 2003 року - перебувала на обліку в Охтирському міськрайонному центрі зайнятості в якості безробітної; з 12.11.2003 року по 16.01.2013 року - працювала на різних посадах в Охтирському управлінні Державної казначейської служби України Сумської області; з 17.01.2013 року до цього часу - обіймала посади головного та провідного спеціаліста фінансового управління Охтирської районної державної адміністрації Сумської області \а.с. 55-61 т. 1\.
Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 13.07.2007 року по справі № 2-972\07 з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 стягнуті аліменти в розмірі 1\4 частини від усіх видів доходів, але не менше, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, на утримання ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, до її повнолітті, починаючи стягувати з 25.06.2007 року. Виконавчий лист за рішенням суду отриманий ОСОБА_1 17.03.2014 року \а.с.220-222 т. 1\
ОСОБА_3 з липня 1998 року по січень 1999 року працював на посаді майстра будівельної дільниці ДП БМП «Охтирбуд»; з 16.12.2004 року по 10.01.2005 року - інженер з технічних питань та будівництва Охтирського вузла поштового зв»язку; з 16.08.2005 року по 24.05.2006 року - технік-геодезист малого підприємства «ГЕО-Сервіс»; з 11.07.2006 року по 21.06.2007 року перебував на обліку в Охтирському міськрайонному центрі зайнятості в якості безробітного; з 17.05.2010 року до 01.10.2010 року - старший оператор АЗС № 54 ТОВ «ЛІНЕЯ-Е»; з 02.10.2010 року по 16.12.2010 року - старший оператор АЗС № 54 ТОВ «ОКСАЛІТ» \а.с. 62 т. 1, а.с. 4-6 т. 2.
ОСОБА_6 працювала на різних посадах в галузі освіти. З 23.06.2006 року перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Охтирці та Охтирському районі, де за період з червня 2006 року по грудень 2011 року отримала пенсію за віком в сумі 46767.31 грн. \а.с. 217, 250-252 т. 1\.
ОСОБА_4 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України, як особа, звільнена з військової служби, де за період з 01.01.1998 року по 31.12.2011 року отримував пенсію \а.с. 253-254 т. 1, а.с. 53-54 т. 2\.
Загальні відомості про доходи ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_4 знайшли підтвердження з дослідженої судом інформації Охтирської об»єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Сумській області \а.с. 256-257 т. 1, а.с. 65-67 т. 2\.
З наданих поштових та банківських переказів вбачається, що з 2006 по 2012 рік ОСОБА_5 систематично надсилала грошові кошти в іноземній валюті на адресу своєї матері ОСОБА_6
На підставі договору купівлі-продажу від 05.04.2006 року ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5 продали належну їм на праві власності квартиру АДРЕСА_6 за яку отримали 11626.00 грн. \а.с. 110 т. 1\
На підставі договору купівлі-продажу від 18.09.2008 року \а.с. 111 т. 1\ ОСОБА_6 продала належну їй земельну ділянку площею 0.0594 по АДРЕСА_7 за яку отримала 1010.00 грн.
ОСОБА_6 є власницею квартири АДРЕСА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 10.12.2004 року - 1\2, на підставі договору дарування від 10.12.2004 року - 1\2 \а.с. 202 т. 1\
За період 2006-2012 років ОСОБА_6 отримала від своєї доньки ОСОБА_5, яка в цей період проживала і працювала в Англії, перекази в іноземній валюті у перерахунку на грошову одиницю України на загальну суму 328835.50 грн., що підтверджується квитанціями про здійснення валютно-обмінних операцій \а.с. 113-148 т. 1\
ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу незавершеного будівництва від 23.10.2006 року набула у власність домоволодіння АДРЕСА_8 інвентаризаційною вартістю станом на дату придбання 69153.00 грн. \а.с. 201 т. 1\
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді судами справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз»яснено (п. 23), що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо. Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.
За приписами ч. 2 ст. 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Відповідно до ст. 16 Закону України «Про власність», який був чинний з 15.04.1991 року по 20.06.2007 року, майно, нажите подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності. Здійснення ними цього права регулюється цим Законом і Кодексом про шлюб та сім'ю України.
Згідно ст. 12 Закону України «Про власність» громадянин набуває права власності на майно, одержане внаслідок угод, не заборонених законом.
Відповідно ж до ст. 17 цього Закону майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім»ї є їх спільною власністю. Якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними, а майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об»єдналися для спільної діяльності, є їх спільною частковою власністю, якщо інше не встановлене письмовою угодою між ними.
Згідно ст. 22 Кодексу про шлюб та сім»ю України, чинного до 01.01.2004 року, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.
За приписами ст. 57 СК України (в редакції на час звернення до суду з позовом) особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу;2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; 4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду"; 5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.
Особистою приватною власністю дружини та чоловіка є речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя.
Стаття 60 СК України передбачає, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ст. 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.
Розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 3 СК України, що набрав чинності 01.01.2004 року, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.
Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Частинами 1, 2 статті 7 СК України передбачено, що сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами.
Сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками.
За приписами ч. 1 ст. 8 СК України якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім'ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами Цивільного кодексу України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.
Згідно ст. 9 СК України подружжя, батьки дитини, батьки та діти, інші члени сім'ї та родичі, відносини між якими регулює цей Кодекс, можуть врегулювати свої відносини за домовленістю (договором), якщо це не суперечить вимогам цього Кодексу, інших законів та моральним засадам суспільства.
Особи, які проживають однією сім'єю, а також родичі за походженням, відносини яких не врегульовані цим Кодексом, можуть врегулювати свої сімейні (родинні) відносини за договором, який має бути укладений у письмовій формі. Такий договір є обов'язковим до виконання, якщо він не суперечить вимогам цього Кодексу, інших законів України та моральним засадам суспільства.
Статтею 368 (ч. 3, 4) ЦК України в редакції від 16.01.2003 року передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.
Зокрема пунктом 17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014 № 5 роз»яснив, що розглядаючи позови, пов'язані з правом спільної власності, суди повинні виходити з того, що відповідно до статті 368 ЦК спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Так, спільною сумісною власністю, зокрема, є: майно, набуте подружжям за час шлюбу, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 60 - 74 Сімейного кодексу України (далі - СК)); майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі. Для визначення члена сім'ї можуть використовуватись їх ознаки, наведені у статті 3 СК, статті 1 Закону України від 7 квітня 2011 року № 3206-VI "Про засади запобігання і протидії корупції".
Проаналізувавши встановлені по справі обставини та надані на їх доведення докази, врахувавши норми приведеного вище законодавства, суд дійшов висновку, що незважаючи на укладення ОСОБА_1 та ОСОБА_3 шлюбу 20.11.1993 року, тобто, під час дії Кодексу про шлюб та сім»ю України, правовідносини між ними підлягають врегулюванню також за нормами Сімейного та Цивільного Кодексів України, які набрали законної сили з 01.01.2004 року.
Суд виходить з того, що відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України ОСОБА_3 набув право на спірне майно 20.12.2005 року - на земельну ділянку, 23.02.2010 року - на будинок, щодо яких ОСОБА_1 порушується питання про визнання спільним сумісним майном подружжя, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5 - спільним сумісним майном осіб, які проживали однією сім»єю.
Стосовно ж участі всіх сторін у будівництві будинку АДРЕСА_1, то правовідносини підлягають врегулюванню як за нормами Кодексу про шлюб та сім»ю України, так і Сімейним та Цивільним Кодексами України
Крім того, слід зауважити, що при вирішенні питання щодо земельної ділянки, необхідно керуватися приписами ст. 57 СК України, яка була чинною саме на момент набуття ОСОБА_3 права власності на цю земельну ділянку 20.12.2005 року.
Зазначеною нормою закону не була віднесена до особистої приватної власності дружини, чоловіка земельна ділянка, набута нею (ним) за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.
Іншими словами, спірна земельна ділянка, на яку зареєстроване право власності за ОСОБА_3, є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Саме з цих визначених законом підстав є необгрунтованими доводи ОСОБА_7 про те, що спірна земельна ділянка є особистою приватною власністю ОСОБА_3 внаслідок реалізації ним права на приватизацію земельних ділянок.
Доводи ОСОБА_6 про те, що лише вона з чоловіком надавала утримання сину та невістці за рахунок коштів, що переказувалися її донькою ОСОБА_5, спростовані в судовому засіданні показами свідка ОСОБА_11, яка є матір»ю ОСОБА_1 \а.с. 31 т. 2\.
ОСОБА_11 пояснила, що АТ «Охтирсільмаш», де працювала ОСОБА_11, здійснило оплату ОСОБА_3 останні два роки навчання в Сумському національному аграрному університеті. Наведені обставини знайшли підтвердження як показами сторін в судовому засіданні, так і повідомленням з указаного навчального закладу \а.с. 57-62, 88-97 т. 2\.
Після першої поїздки зятя до Англії її чоловік допомагав приганяти автівки. Після народження онуки її донька і зять періодично проживали у неї. З серпня 1999 року зять вдруге поїхав до Англії і через рік передав дружині 10000.00 доларів США, з яких 2000.00 доларів США передали ОСОБА_6 в квітні 2004 року ОСОБА_3 повернувся з Англії, в 2007 році поїхав на заробітки на Північ Росії, на Ямал. З 2004 року її донька з онукою перейшли проживати до ОСОБА_6 в квартиру на АДРЕСА_5 Коли її донька вийшла з декретної відпустки, то зять взагалі перестав їй допомагати, а лише після повернення з Ямалу, зі слів ОСОБА_6 привіз 14000.00 грн.
Крім того, ОСОБА_11 допомагала доньці і зятю придбанням будівельних матеріалів (цегли, ламінату), побутових приладів, занавісок для будинку по АДРЕСА_1, оскільки постійно працювала, і отримувала доходи, що знайшло підтвердження дослідженими в суді, трудовою книжкою, наказом про прийняття на роботу, довідками про заробітну плату \а.с. 70-77 т. 2\.
В судовому засіданні ОСОБА_6 і ОСОБА_4 заперечили надання ОСОБА_11 допомоги при будівництві та облаштування будинку по АДРЕСА_1, оскільки надані будматеріали, обладнання і прилади не підійшли їм, через що були замінені в магазині на необхідні і такі, що до вподоби.
Таким чином, суд дійшов висновку, що батьки ОСОБА_1 та ОСОБА_3 протягом будівництва та устаткування спірного будинку мали рівні фінансові можливості, здійснювали надання матеріальної та іншої допомоги за час перебування у шлюбі ОСОБА_1 та ОСОБА_3, а також утримували їх під час навчання, безробіття та у складні періоди життя.
Свідок ОСОБА_13 пояснив в судовому засіданні, що ОСОБА_1 і ОСОБА_3 проживали спільною сім»єю. Кошти від продажу квартири по АДРЕСА_2 пішли на добудову будинку по АДРЕСА_8 для ОСОБА_5 \а.с. 33 т. 2\
Свідок ОСОБА_14 підтвердив, що ОСОБА_4 допомагав добудовувати будинок по АДРЕСА_1 \а.с. 34 т. 2\
Свідок ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 пояснили, що на прохання і за кошти ОСОБА_4 і ОСОБА_6 допомагали відповідно здійснювати монтажні, штукатурні роботи та укладання керамічної плитки в будинку по АДРЕСА_1. \а.с. 34-35 т. 2\.
Покази зазначених свідків суд не приймає як належний доказ доводів ОСОБА_3, оскільки ці доводи не спростовують встановлені судом факти про будівництво зазначеного будинку під час перебування у шлюбі ОСОБА_1 і ОСОБА_3 або про існування належним чином оформленого договору на участь у будівництві.
Перевіривши доводи сторін про трудову діяльність, доходи та матеріальне становище сторін, суд прийшов до висновку, що всі вони мали майже рівні можливості на отримання доходу від трудової діяльності і відчуження майна та, відповідно, здійснення внеску у будівництво будинку АДРЕСА_1.
При цьому враховано факт відчуження майна у вигляді квартири та земельної ділянки ОСОБА_6 та відчуження транспортних засобів ОСОБА_3
В судовому засіданні не знайшли підтвердження доводи ОСОБА_6 про те, що під час перебування ОСОБА_3 на заробітках в Англії та на Півночі Російської Федерації, останній не заробив грошей для сім»ї, оскільки перебував там незаконно, був депортований, тощо.
Протилежні доводи ОСОБА_1 про доходи з вказаних заробітків також не знайшли свого документального підтвердження чи підтвердження іншими належними доказами.
Пояснення ОСОБА_1, ОСОБА_3 і ОСОБА_6 щодо цього джерела доходу є протирічливими, а тому не можуть бути покладені в основу рішення суду по справі.
З висновку судової будівельно-технічної експертизи № 833 від 24.10.2014 року \а.с. 169-241 т. 2\ вбачається, що кошторисна вартість виконаних робіт при будівництві будинку АДРЕСА_1 у період з квітня 2006 року по листопад 2011 року без урахування вартості об»єкта незавершеного будівництва (недобудованого житлового будинку за цією адресою) станом не 04.04.2006 року з використанням обсягів робіт, визначених 03.10.2014 року при проведенні обстеження цього домоволодіння судовим експертом, з урахуванням наданих документів, при здійснення будівництва господарським способом становить 268122.00 грн.
Вартість матеріалів, необхідних для проведення цього будівництва, розрахованих у локальних кошторисах, становить 157456.00 грн.
Використання будівельних матеріалів та обладнання, перелічених у первинних бухгалтерських документах, які були надані ОСОБА_6 і містяться у матеріалах справи з технічної точки зору в більшості могли бути використані при будівництві будинку АДРЕСА_1 за виключенням ряду перелічених експертом матеріалів.
Вартість матеріалів, які відповідно до наданих ОСОБА_6 і долучених матеріалів справи документів, значаться придбаними для проведення будівництва будинку АДРЕСА_1 становить 131077.98 грн.
Вартість матеріалів, використання яких за результатами проведеного дослідження підтверджується, становить 119345.95 грн.
Проаналізувавши висновок судової будівельно-технічної експертизи № 833 від 24.10.2014 року, як доказ, суд зазначає, що висновок не є безумовним свідченням використання зазначених ОСОБА_6 будівельних матеріалів, обладнання та устаткування під час будівництва будинку АДРЕСА_1. Про зазначене вказує експерт і в самому висновку.
Зазначений висновок експертизи не спростовує висновків суду про будівництво зазначеного будинку під час перебування у шлюбі ОСОБА_1 і ОСОБА_3, як і не доводить існування належним чином оформленого договору на участь у будівництві як членів сім»ї.
Судом враховано, що згідно роз»яснень за п. 4, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» від 04.10.91 року № 7 відповідно до ст.12 Закону України "Про власність" у приватній власності громадян можуть знаходитись жилі будинки, збудовані на відведеній у встановленому порядку земельній ділянці або придбані на законних підставах, наприклад, за договором купівлі-продажу, міни, дарування, за правом спадщини.
Оскільки згідно зі ст.17 ЗК України і ст.14 Закону України «Про власність" земельна ділянка для будівництва жилого будинку і господарських будівель надається громадянину у приватну власність, участь інших осіб у будівництві не створює для них права приватної власності на жилий будинок, крім випадків, коли це передбачено законом.
Згідно зі статтями 16 і 17 Закону України "Про власність", таке право, зокрема, виникає, коли будівництво велось подружжям в період шлюбу - жилий будинок у зв'язку з цим є їх спільною сумісною власністю, або велось за рахунок спільної праці членів сім'ї - жилий будинок стає їх спільною сумісною власністю, якщо інше не було встановлено письмовою угодою між ними.
Інші особи, які приймали участь у будівництві жилого будинку (його купівлі) не на підставі угоди про створення спільної власності, яка відповідає законодавству, вправі вимагати не визнання права власності на будинок, а відшкодування своїх затрат на будівництво (купівлю будинку), якщо допомогу забудовнику (покупцю) вони надавали не безоплатно.
Таке ж право за цих умов належить членам сім'ї власника жилого будинку, якщо вони приймали участь лише у будівництві підсобних будівель (літньої кухні, сараю, тощо) і підсобних приміщень або коли їх затрати на ремонт жилого будинку перевищували покладений на них ст.156 ЖК України обов'язок.
Отже, стосовно участі у будівництві будинку АДРЕСА_1 коштами, які переказувала з Англії ОСОБА_5 суд приходить до наступного висновку:
Суд не визнає переконливими доводи ОСОБА_6 та ОСОБА_5 про те, що між ними існувала домовленість про напрямки витрачання цих коштів, оскільки зазначені особи не надали з цього приводу доказів про належне оформлення таких домовленостей.
Суд не погоджується, що правовідносини між ОСОБА_5 з одного боку та ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_3 і ОСОБА_1 мають регулюватися ч. 4 ст. 368 ЦК України, оскільки ОСОБА_5 є повнолітньою особою, тривалий час проживає окремо від зазначених вище осіб, не пов»язана з ними спільним побутом, не має з ними взаємних прав і обов»язків, має власний бюджет, яким самостійно розпоряджається, тобто, в розумінні ст. 3 СК України всі ці особи не є сім»єю.
З цих же мотивів суд не визнає доводів, що ОСОБА_1 і ОСОБА_3 з одного боку та ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5 - з другої складають сім»ю в розумінні ст. 3 СК України, чи є членами сім»ї власника будинку - ОСОБА_3
Суд погоджується з тим, що ОСОБА_5 переказувала грошові кошти своїй матері ОСОБА_6, оскільки ця обставина знайшла підтвердження квитанціями про поштові та банківські перекази, однак, за висновком суду ОСОБА_5 не набула права власності на частку в належному ОСОБА_3 будинку АДРЕСА_1.
На даний час ОСОБА_5 вправі вимагати не визнання права власності на будинок, а відшкодування своїх затрат на будівництво, якщо допомогу забудовнику (покупцю) вона надавала не безоплатно.
З аналогічних мотивів ОСОБА_6, ОСОБА_4 мають право на відшкодування своїх витрат на будівництво належного ОСОБА_3 будинку.
Будь-яких інших доводів та доказів про зменшення частки ОСОБА_1 в будівництві будинку АДРЕСА_1 сторони не надали і не встановлено судом.
Проаналізувавши встановлені по справі обставини і перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про повну доведеність позовних вимог ОСОБА_1 про те, що будинок по АДРЕСА_1 і земельна ділянка за цією ж адресою є спільним сумісним майном подружжя - ОСОБА_1 і ОСОБА_3, а не є спільною сумісною власністю, набутою в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 і ОСОБА_1
Суд підтверджує свої висновки тим, що протягом розгляду справи, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 не надали будь яких належних доказів про існування між ними договору участь у створенні спільної сумісної власності цими особами, а тому їх вимоги суд визнав такими, що не ґрунтуються на приписах закону і не знайшли підтвердження належними і допустимими доказами, отже, в їх задоволенні має бути відмовлено.
На підставі ст. 88 ЦПК України понесені ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору, підтверджені матеріалами справи \а.с. 1, 36 т. 1\, на суму 3197.95 грн. з ОСОБА_3
В позовній заяві позивачка ОСОБА_1 ставить вимогу про стягнення на її користь з відповідача ОСОБА_3 витрат по сплаті послуг по оцінці майна в сумі 400,00 грн., на підтвердженні чого подала квитанцію серії 02-АА3 від 03.03.2014 № 301, видану судовим експертом ОСОБА_18 на зазначену суму. \а.с. 31\ Суд дійшов висновку, що вказана вимога не відповідає приписам ст. 79 ЦПК України, оскільки у судового експерта ОСОБА_18 відсутнє свідоцтво на право проведення оцінки вартості нерухомого майна
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 331, 368 ЦК України, ст. 22 КпШС України, ст.ст. 3, 7, 9, 57, 60, 68 173 СК України, ст.ст. 12, 16, 17 Закону України «Про власність», роз»ясненнями за постановами Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді судами справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014 № 5, ст.ст. 6, 10, 11, 60-61, 88, 209, 212, 214 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності на частку в спільному сумісному майні подружжя - задовольнити.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про визнання права власності на частину житлового будинку - відмовити.
Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4) та ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_5) право власності на 1\2 частину житлового будинку з надвірними спорудами за адресою АДРЕСА_1, що є об»єктом спільної сумісної власності подружжя, який належить на праві власності ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_5) згідно свідоцтва про право власності НОМЕР_9, виданого виконкомом Охтирської міської ради 23.02.2010 року та зареєстроване право власності на нерухоме майно КП «Охтирське МБТІ» 23.02.2010 року, реєстраційний номер 29761256.
Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4) та ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_5) право власності на 1\2 частину земельної ділянки загальною площею 1000 кв.м за адресою АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_10, яка належить на праві власності ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_5) згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_8 від 20.12.2005 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4) з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_5) судові витрати у вигляді судового збору на суму 3197.95 грн.
Рішення суду по даній справі може бути оскаржене до апеляційного суду Сумської області через Охтирський міськрайонний суд Сумської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення.
Суддя Охтирського міськрайонного суду
Сумської області О.О. КОВАЛЬОВА
Повний текст рішення суду виготовлений 21.11.2014 року