Номер провадження: 11-кп/785/1192/14
Номер справи місцевого суду: 523/12504/13-к
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
13.11.2014 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Одеської області у складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
судів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9
законних представників ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
в присутності потерпілої ОСОБА_12 та її передставника ОСОБА_13 ,
обвинуваченого ОСОБА_14 ,
та неповнолітніх обвинувачених ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляції старшого прокурора прокуратури Суворовського району м. Одеси ОСОБА_17 , обвинуваченого ОСОБА_14 та його захисника ОСОБА_7 , неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_15 та його захисника ОСОБА_8 та неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_16 на вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 03.06.2014 р. по кримінальному провадженню №12013170490003485 від 07.06.2013 р. відносно
БАЛУТИ- ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні 2-х малолітніх дітей, працюючого водієм у кінотеатрі «Зоряний», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого за ст. 304 ч.1, ст. 27 ч. 3, ст. 187 ч. 3 КК України,
ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Одеси, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
обвинуваченого за ст. ст. 27 ч. 2, ст. 187 ч. 3 КК України, та
ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Одеси, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимого,
обвинуваченого за ст. ст. 27 ч. 2, ст. 187 ч. 3 КК України, -
Вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 03.06.2014 р. ОСОБА_14 засуджений за ст. 304 ч. 1 КК України до 3-х років позбавлення волі; за ст. 27 ч. 3, ст. 187 ч. 3 КК України - до 9 років позбавлення волі з конфіскацією усього належного йому майна, на підставі ст. 70 КК України шляхом часткового складення призначених покарань остаточно призначено покарання у виді 10 років позбавлення волі з конфіскацією усього належного йому майна; неповнолітніх ОСОБА_15 засуджено за ст. 27 ч. 2 ст. 187 ч. 3 КК України до 8 років позбавлення волі та ОСОБА_16 засуджено за ст. 27 ч. 2 , ст. 187 ч. 3 КК України до 7 років 6 місяців позбавлення волі; цивільний позов ОСОБА_12 задоволено частково, з ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 у рівних частках стягнуто на корись ОСОБА_12 115880, 60 гривень на відшкодування матеріальної шкоди та 20 000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Вказаним вироком обвинувачений ОСОБА_14 , неповнолітні обвинувачені ОСОБА_15 та ОСОБА_16 засуджені за вчинення злочину за наступних обставин.
02.06.2013 року, більш точного часу слідством не встановлено, підсудний ОСОБА_14 , працюючи водієм ТОВ «Культурний центр «Зоряний» (надалі кінотеатр «Зоряний»), розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Героїв Сталінграду, 60-А, усвідомлюючи можливість зберігання в приміщенні кабінету директора належних кінотеатру грошових коштів, при невстановлених розслідуванням обставинах та місці, діючи умисно та з метою заволодіння чужим майном, достовірно знаючи про неповноліття ОСОБА_15 , запропонував останньому здійснити розбійний напад на заступника директора вказаного ТОВ по фінансовій частині - потерпілу ОСОБА_12 , на що той погодився та у свою чергу запропонував вчинення цього нападу неповнолітньому підсудному ОСОБА_16 , на що той також погодився.
Підсудний ОСОБА_14 , самостійно визначивши майбутню жертву - потерпілу ОСОБА_12 , організував та розробив план вчинення злочину, керував його вчиненням та координував діями неповнолітніх підсудних ОСОБА_15 і ОСОБА_16 , надавши останнім 02.06.2013 року при невстановлених розслідуванням обставинах і місці план місця розташування кабінету потерпілої, в якому зберігалися гроші, розподілив ролі між співучасниками нападу, за якими він повинен був ввечері відкрити двері до кінозалу кінотеатру «Зоряний» та в подальшому повідомити неповнолітніх підсудних про появу потерпілої на роботі, а неповнолітні підсудні ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , у свою чергу, повинні були через залишені відкритими двері таємно проникнути до кінозали кінотеатру, дочекатись, коли вранці подзвонить підсудний ОСОБА_14 й повідомить їх про прихід потерпілої ОСОБА_12 на роботу, щоб пройти до її кабінету та заволодіти грошима.
Реалізовуючи спільний злочинний намір та згідно зі заздалегідь розподіленими ролями, підсудний Балута- ОСОБА_21 06.06.2013 року приблизно о 23:00 годині зайшов до кінозали кінотеатру «Зоряний», де відкрив й залишив відкритими двері, які вели на вулицю з кінозали, після чого покинувши приміщення кінотеатру, повідомивши про це неповнолітніх підсудних ОСОБА_15 й ОСОБА_16 , які приблизно о 01:30 години 07.06.2013 року, у свою чергу та за своїми ролями, через вказані незаперті двері таємно проникли до кінозалу, де переховувались до ранку наступного дня.
Наступного ранку, тобто 07.06.2013 року, о 07:00 годині, підсудний ОСОБА_14 , який знаходився навпроти входу до кінотеатру «Зоряний» і спостерігав за навколишньою обстановкою, побачивши потерпілу ОСОБА_12 , яка прийшла на роботу, повідомив про це неповнолітніх ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , які знаходилися в середині приміщення та які, дочекавшись, коли потерпіла зайде до свого робочого кабінету, діючи умисно та за заздалегідь розподіленими ролями, з метою заволодіння чужим майном, проникли до кабінету потерпілої, де напали на неї, застосувавши насилля, небезпечне для життя і здоров'я останньої, що виразилось у нанесенні удару кулаком в обличчя потерпілої, від якого вона впала й втратила свідомість, а також погрожуючи застосування принесеного ними з собою ножа, зв'язали їй руки та ноги липкою стрічкою, заволодівши при цьому грошима у сумі 15300 доларів США (за курсом НБУ складає 122292,9 гривень) й мобільним телефоном «Самсунг», вартістю 2399 гривень, які належали вказаній потерпілій, після чого неповнолітні підсудні ОСОБА_15 та ОСОБА_16 з місця скоєння розбійного нападу з викраденим майном зникли, розпорядившись викраденим спільно з підсудним ОСОБА_14 на власний розсуд.
В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеності вини обвинувачених, просить зазначений вирок суду змінити стосовно ОСОБА_15 та ОСОБА_16 в частині вирішення питання щодо розв'язання цивільного позову ОСОБА_12 та процесуальних витрат у зв'язку з неправильним тлумаченням та застосуванням закону про кримінальну відповідальність; ухвалити новий вирок, яким із законних представників ОСОБА_15 та ОСОБА_16 стягнути матеріальні збитки, моральну шкоду та судові витрати.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_14 просить скасувати вирок суду, призначивши йому покарання за ст. 186 ч. 3 або направити кримінальне провадження на новий розгляд в іншому складі суду, посилаючись на те, що під час досудового слідства та судового розгляду були допущені грубі порушення норм кримінального та кримінального процесуального закону, оскільки слідчі органи невірно кваліфікували вчинений ним злочин, що не підтверджується жодними доказами, також суд при ухваленні вироку не надав належну оцінку доказам по справі та не прийняв до уваги, що він раніше не був судимий, на утриманні у нього знаходяться двоє неповнолітніх дітей та хвора матір.
В апеляції захисник ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_14 просить вирок суду змінити в частині правової кваліфікації кримінального правопорушення, перекваліфікувати його дії на ч. 3 ст. 186 КК України, призначивши мінімальне покарання за ст. 186 ч. 3 КК України та відмовити потерпілій ОСОБА_12 в задоволенні цивільного позову. Також захисник просить визнати порушення права ОСОБА_14 на захист, визнати недопустимими доказами та виключити з доказів процесуальні дії, проведені за участю його підзахисного в період з 18.06.2013 р. по 21.11.2013 р. при відсутності захисника та розглянути питання про зміну запобіжного заходу на інший, не пов'язаний із триманням під вартою. В своїх вимогах захисник посилається на те, що вирок суду є незаконним та необґрунтованим, призначене ОСОБА_14 покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення, суд не врахував усі пом'якшуючі обставини, безпідставно прийняв до уваги суперечливі покази потерпілої ОСОБА_12 . Також захисник вважає, що цивільний позов потерпілої не підлягає задоволенню, оскільки не має доказів спричинення моральної шкоди та такого великого розміру матеріальної шкоди. Стосовно запобіжного заходу захисник стверджує, що прокурором не надані жодні докази про наявність ризиків, які дають суду достатні підстави вважати, що його підзахисний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом.
Захисник ОСОБА_8 в інтересах неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_15 просить вирок суду змінити, перекваліфікувавши дії ОСОБА_15 на ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 186 КК України та призначити йому покарання за цими статтями у вигляді 4 років позбавлення волі та звільнити від відбування покарання на підставі ст.ст. 75,104 КК України з випробувальним терміном - 2 роки, посилаючись на те, що призначене покарання не відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого, оскільки суд не врахував усі пом'якшуючі обставини, а саме те, що його підзахисний є неповнолітньою особою, визнав свою вину, не погодившись з обвинуваченням лише в частині кваліфікації його дій, має постійне місце проживання та реєстрацію, позитивно характеризується за місцем проживання, ОСОБА_15 добровільно видав гроші та відшкодував частково заподіяний збиток, до кримінальної відповідальності притягується вперше, був фактично втягнутий дорослим у злочинну діяльність, підзахисний активно співпрацював зі слідством. Крім того, захисник вказує на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального правопорушення, оскільки ОСОБА_15 не застосовував до потерпілої фізичне насильство, а покази ОСОБА_12 з цього приводу постійно змінювалися. Також захисник вказує на те, що на даний час не встановлено, кому саме належали викрадені гроші.
В апеляційній скарзі неповнолітній обвинувачений ОСОБА_15 просить змінити вирок в частині правової кваліфікації та застосувати до нього положення ч. 3 ст. 186 КК України, пом'якшивши йому таким чином покарання, посилаючись на те, що на стадії досудового слідства було порушено його право на захист, тому під тиском правоохоронних органів він дав частково неправдиві свідчення, оговоривши себе, що суд не прийняв до уваги. ОСОБА_15 категорично заперечує, що він застосовував до потерпілої фізичне насильство, а в матеріалах справи взагалі відсутні будь-які медичні дані щодо наявності тілесних ушкоджень у потерпілої, тому вважає, що його дії кваліфіковані невірно. Також ОСОБА_15 просить врахувати пом'якшуючі його вину обставини, а саме те, що він щиро кається, раніше не судимий, є неповнолітньою особою, скоїв злочин під впливом дорослої людини.
В апеляції неповнолітній обвинувачений ОСОБА_16 просить змінити вирок суду, пом'якшити покарання та звільнити його від відбування покарання з іспитовим строком та звільнити з-під варти, посилаючись на те, що вирок суду є занадто суворим та не справедливим, також просить врахувати, що він свою вину визнав повністю, щиро кається визнає претензії потерпілої, він позитивно характеризується за місцем проживання, раніше до адміністративної або кримінальної відповідальності не притягувався, позбавлення його волі не буде ефективним виховним заходом.
Заслухавши доповідача, вислухавши: захисника ОСОБА_9 та обвинуваченого ОСОБА_16 , які підтримали апеляцію останнього та апеляцію прокурора; захисника ОСОБА_8 , який підтримав свою апеляцію та апеляцію свого підзахисного ОСОБА_15 та заперечував проти апеляції прокурора, обвинуваченого ОСОБА_15 , який підтримав свою апеляцію та апеляції всіх захисників, заявив, що згоден з вимогою про скасування вироку та призначення нового розгляду, заперечував проти апеляції прокурора; захисника ОСОБА_22 , який підтримав свою апеляцію та апеляцію свого підзахисного, а також апеляцію захисника ОСОБА_8 та заперечував проти апеляції прокурора; обвинуваченого ОСОБА_14 , який підтримав свою апеляцію та апеляції всіх захисників та інших обвинувачених, в тому числі ОСОБА_16 та заперечував проти апеляції прокурора, просив суд при можливості перекваліфікувати його дії на ст.186 ч.3 КК України або направити кримінальне провадження до суду першої інстанції на новий розгляд; законних представників неповнолітніх обвинувачених, які підтримали апеляції своїх синів та погодились з думкою їх захисників; прокурора, який підтримав апеляцію прокурора частково, апеляцію обвинуваченого ОСОБА_14 - також частково в частині необхідності скасування вироку та призначення нового судового розгляду, пославшись на незаконний склад суду, який розглянув справу по обвинуваченню неповнолітніх та інші суттєві порушення судом кримінального процесуального закону; потерпілу та її представника, які заперечували проти апеляцій обвинувачених та їхніх захисників, підтримали апеляцію прокурора, розглянувши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляцій та доводи, які були заявлені в судовому засіданні учасниками судового розгляду, колегія суддів вважає, що подані апеляції підлягають частковому задоволенню, а вирок суду скасуванню з призначенням нового розгляду, виходячи з наступного.
Як видно з матеріалів справи, дане кримінальне провадження спочатку було передане на розгляд головуючого судді ОСОБА_23 , який ще 13.08.2013 р. призначив підготовче судове засідання. Проте до середини грудня кримінальне провадження по суті не встиг розглянути та у зв'язку з досягненням 65 річного віку і закінченням повноважень судді здав нерозглянуті справи (а.п.23,82 т.4).
Відповідно до ч.10 ст.31 КПК України кримінальне провадження щодо розгляду обвинувального акта стосовно неповнолітньої особи здійснюється суддею, уповноваженим згідно із законом України «Про судоустрій і статус суддів» на здійснення кримінального провадження стосовно неповнолітніх. У разі, якщо таке кримінальне провадження має здійснюватись судом колегіально, то головуючим під час судового розгляду може бути лише суддя, уповноважений згідно із Законом України «Про судоустрій і статус суддів» на здійснення кримінального провадження стосовно неповнолітніх.
Частиною 3 ст. 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що судді, уповноважені здійснювати кримінальне провадження щодо неповнолітніх, обираються з числа суддів відповідного суду на строк не більше трьох років і можуть бути переобрані повторно.
Суддею, уповноваженим здійснювати кримінальне провадження щодо неповнолітніх, може бути обрано суддю із стажем роботи суддею не менше 10 років, досвідом здійснення кримінального провадження в суді і високими морально-діловими та професійними якостями. Тільки в разі відсутності в суді суддів з необхідним стажем роботи судді, уповноважений здійснювати кримінальне провадження щодо неповнолітніх обирається з числа суддів, які мають найбільший стаж на посаді судді.
Здійснення суддями повноважень стосовно розгляду кримінальних проваджень щодо неповнолітніх враховується при розподілі судових справ та має пріоритетне значення.
Як видно з протоколу № 24 зборів суддів Суворовського районного суду м. Одеси від 19.12.2013 р., ще 19.11.2012 р. зборами суддів були визначені судді ОСОБА_23 та ОСОБА_24 , яким надавались повноваження розглядати справи стосовно неповнолітніх, а із всього тексту протоколу та п. 2 резолютивної частини рішення загальних зборів суддів від 19.12.2013 р., видно, що такі повноваження раніше рішенням зборів надавались ще й судді ОСОБА_25 12.12.2012 р. закінчились повноваження судді ОСОБА_23 , в зв'язку з досягненням ним 65 річного віку.
19.12.2013 р. загальні збори суддів вирішили визначити суддів ОСОБА_26 та ОСОБА_1 , які мають стаж роботи 6 та 8 років розглядати кримінальні провадження щодо неповнолітніх у разі неможливості суддями ОСОБА_24 та ОСОБА_25 брати участь у розгляді зазначених справ, а саме у зв'язку з розглядом санкцій, інших подань як слідчі судді, хворобою, відпусткою, відводом та інше ( а.п.84-86 т.4), не взявши до уваги пріоритетність справ стосовно неповнолітніх.
Як видно із цього рішення кримінальне провадження стосовно неповнолітніх могло бути передано на розгляд судді ОСОБА_1 тільки при певних умовах, коли були відсутні судді ОСОБА_24 та ОСОБА_25 . Крім того, передача на їх розгляд справ стосовно неповнолітніх має пріоритетне значення порівняно з іншими справами.
В матеріалах провадження взагалі не має даних, чому провадження було передане на розгляд не судді ОСОБА_25 , як головуючому, а судді ОСОБА_1 .
Крім того, законом не передбачено заборон для передачі справи на розгляд судді ОСОБА_24 , який був членом колегії при розгляді справи під головуванням судді ОСОБА_27 і з цього приводу загальні збори мали прийняти відповідне рішення.
Зважаючи на те, що загальними зборами суддів були обрані судді зі стажем роботи більше 10 років для розгляду кримінальних проваджень стосовно неповнолітніх, а дане кримінальне провадження було безпідставно передано головуючому ОСОБА_1 , при наявності можливості передати його судді ОСОБА_24 чи ОСОБА_25 , колегія суддів приходить до висновку про те, що вказане кримінальне провадження розглянуто незаконним складом суду, що є суттєвим порушенням норм кримінального процесуального закону.
Крім того, вказаним складом суду під головуванням судді ОСОБА_1 допущено цілий ряд інших суттєвих порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Так, відповідно до ст. 319 КПК України після зміни судді судовий розгляд починається спочатку, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті та ст. 320 цього Кодексу.
Відповідно до журналу судового засідання новий склад суду не скористався положеннями ч. 2 ст.319 КПК України (таких рішень в журналі судового засідання не має) та і не міг ними скористатися, так як попередній склад суду не провів належної підготовки до розгляду кримінального провадження.
При цьому новий склад суду під головуванням судді ОСОБА_1 приступив до нового розгляду кримінального провадження не з підготовчого засідання, як того вимагає закон (ст.416 КПК України), а розпочав спочатку розгляд кримінального провадження по суті обвинувачення. При цьому залишились не вирішеними питання, які мали бути вирішені в підготовчому засіданні, а саме, потерпіла, яка заявила цивільний позов на стадії підготовчого засідання, не визнана цивільним позивачем та суд не визначився, хто за цим позовом має бути цивільним відповідачем з огляду на те, що неповнолітні обвинувачені не працюють - не притягнув належних відповідачів до участі у справі, що потягло за собою прийняття незаконного рішення в частині цивільного позову, так як завдані збитки злочином стягнуті з неповнолітніх, які не працюють і не мають майна, за рахунок якого можливо відшкодувати завдані збитки.
Крім того, суд не взяв до уваги ту обставину, що обвинуваченими по справі є неповнолітні, а тому її розгляд має відповідати вимогам глави 38 КПК України та роз'ясненню Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладених в листі № 223-1134/0/4-13 від 18.07.2013 р. «Про деякі питання здійснення кримінального провадження щодо неповнолітніх», в тому числі ту обставину, що в судовому розгляді по такому кримінальному провадженню мали приймати участь представники служби у справах дітей та представники кримінальної міліції у справах дітей і це питання має вирішуватись ще при призначенні підготовчого засідання (ст.496 КПК та п. 8 роз'яснення).
Не провівши підготовчого засідання, суд не визначився зі складом осіб, які братимуть участь в судовому засіданні, не розглянув клопотання учасників провадження про здійснення судового виклику певних осіб до суду для допиту (свідків та можливо інших осіб).
Суд допустив і цілий ряд інших процесуальних порушень. Так, відповідно до журналу судового засідання, при вирішенні такого важливого питання, як встановлення обсягу та порядку дослідження доказів, вислухавши думку прокурора, який навіть не вказав свідків, яких необхідно допитати та нічого не заявив про необхідність дослідження письмових доказів (документів) - рішення з цього приводу суд так і не прийняв, а після оголошення цивільного позову, прийняв рішення змінити порядок дослідження доказів, який раніше встановлений не був - розпочати дослідження доказів з допиту обвинувачених( а.п.155 т.4).
Після допиту обвинувачених суд встановив порядок з'ясування обставин та перевірки їх доказами: допитати свідка ОСОБА_28 (про допит якої ніхто клопотання не заявляв), потерпілу, інших свідків обвинувачення (яких - із журналу судового засідання не відомо), а питання про дослідження письмових доказів - суд залишив відкритим - рішення не прийняв (а.п. 161 т.4).
Тільки в судовому засіданні 11.02.2014 р. прокурор ОСОБА_17 виказав думку про необхідність викликати в судове засідання «3-4 свідків», покази яких матимуть значення для справи, проте невідомо яких свідків і яким чином суд мав визначитись яких свідків визивати, якщо про це не вказав прокурор і суду до цього часу не представлені письмові докази ( рішення з цього приводу не прийняте а.п.168 т.4).
Не ґрунтується на рішеннях суду виклик в судове засідання 11.02.2014 р. свідка ОСОБА_29 та його допит, а також виклик в наступне судове засідання на 12.02.2014 р. і допит свідка ОСОБА_30 , як і допит наступних свідків ОСОБА_31 (а.п. 180-181 т.4) та інших (а.п.182 т.4).
Свідок ОСОБА_31 був понятим при проведенні слідчого експерименту з підозрюваним ОСОБА_14 . Проте, ще до пред'явлення прокурором протоколу слідчого експерименту як доказу вини обвинувачених та до його дослідження, невідомо з яких підстав та за чиєю ініціативою був допитаний судом вказаний свідок.
В судовому засіданні 17.02.2014 р. (а.п.182) суд прийняв рішення продовжити дослідження письмових доказів, тоді як ніхто клопотання про їх дослідження не заявляв і рішення з цього приводу не приймалося.
При цьому в порушення принципу змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ст.22 КПК України), прокурор не надавав суду відповідні докази та вони судом фактично не досліджувались, а оголошував всі підряд матеріали досудового розслідування, в тому числі і протоколи допиту підозрюваних, свідків і т.п. (а.п.182 т.4, 218 т.4, 228 т.4, 243 т.4), що є недопустимим.
Відповідно до ст. 108 КПК України журнал судового засідання є єдиним процесуальним документом і в матеріалах кримінального провадження він має бути підшитий як єдиний документ, в якому крім іншого, мають бути вказані найменування всіх процесуальних дій, що проводяться під час судового засідання, зазначені передані суду під час процесуальної дії речі, документи, протоколи слідчих (розшукових) дій і додатки до них та ухвали суду, постановлені судом без виходу до нарадчої кімнати.
З приводу представлених сторонами документів, протоколів слідчих дій суд має приймати рішення про долучення їх до матеріалів кримінального провадження. Такі рішення по матеріалах досудового розслідування в журналі відсутні.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про незаконність вироку та необхідність його скасування в зв'язку з суттєвим порушенням норм кримінального процесуального закону, про які зазначено вище, в тому числі в зв'язку з тим, що судове рішення ухвалено незаконним складом суду, що є у відповідності до п.1 ч.1 ст. 415 КПК України підставою для призначення нового судового розгляду.
Підстав для зміни запобіжного заходу обвинуваченим колегією суддів не встановлено, ризики, які приймались судом до уваги при обранні запобіжного заходу - не відпали, а тому при поверненні кримінального провадження на новий розгляд в суд першої інстанції запобіжний захід всім обвинуваченим слід залишити попередній - тримання під вартою.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 412, 415 ч.1 п.1, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляції старшого прокурора прокуратури Суворовського району м. Одеси ОСОБА_17 , обвинуваченого ОСОБА_14 та його захисника ОСОБА_7 , неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_15 та його захисника ОСОБА_8 та неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_16 задовольнити частково, вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 03.06.2014 р. по кримінальному провадженню №12013170490003485 відносно обвинувачених ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 - скасувати та призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції в іншому складі суддів, залишивши всім обвинуваченим попередній запобіжний захід - тримання під вартою на строк 60 днів -до 12 січня 2015 р. включно.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді апеляційного суду Одеської області: ОСОБА_2
ОСОБА_3
ОСОБА_4