Номер провадження: 22-ц/785/7652/14
Головуючий у першій інстанції Гудіна Н. І.
Доповідач Кварталова А. М.
Категорія ЦП- 6
12.11.2014 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
Головуючого судді - Кварталової А.М.,
суддів - Троїцької Л.Л., Фальчука В.П.,
при секретарі - Швець В.Ф.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про захист права власності, за апеляційною скаргою Об'єднання співвласників гуртожитку «Заболотного-26А» на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 06 лютого 2014 року,-
встановила:
02 серпня 2013р. ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про захист права власності.
При цьому посилалася на те, що на підставі розпорядження органу приватизації за № 218186 від 22.08.2011р. ОСОБА_2 передано у приватну власність квартира в гуртожитку загальною площею 34,9 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.
Згідно свідоцтва про право власності р. №12-38592 від 22.08.2011р. зареєстрованого в КП „ОМБТІ та РОН" ОСОБА_2 набула право власності на вказану квартиру.
Згідно технічного паспорту та викопійованого плану, квартира у гуртожитку складається з двох кімнат житловою площею 29,1 кв.м., у тому числі: 1 кімната - 17,1 кв.м., 2 кімната -12 кв.м., душової кімнати площею 1,5 кв.м, а також двох коридорів площею 2,1 кв.м та 2,2 кв.м відповідно.
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є сусідами, їх квартири раніше були поєднанні між собою дверима, які ОСОБА_3 заклала цеглою, утворивши перегородку таким чином, що вона опинилась у коридорі квартири ОСОБА_2, фактично зменшивши загальну площу її квартири на 0,6 кв.м, що підтверджується висновком спеціаліста.
Позивач вважала, що її права порушені, просила постановити рішення, яким зобов'язати відповідача демонтувати самовільно побудовану перегородку та повернути у користування позивачеві 0,6 кв.м. її коридору, або дозволити позивачу самостійно демонтувати вказану перегородку з послідуючим відшкодуванням відповідачем пов'язаних з цим витрат та стягнути з відповідача судові витрати.
В судове засідання представник позивача надав заяву про розгляд справи в його відсутності.
Відповідач до суду не з'явилась, причини неявки невідомі, про день розгляду справи сповіщена належним чином.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 06 лютого 2014р. позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені.
Суд зобов'язав ОСОБА_3 демонтувати самовільно побудовану перегородку та повернути у користування ОСОБА_2 0,6 кв.м. коридору.
Судом стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати.
05 березня 2014р. надійшла апеляційна скарга від ОСОБА_3 на рішення суду від 06 лютого 2014р. (а.с. 43-46).
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 02 червня 2014р., рішення суду від 06 лютого 2014р. залишено без змін(ас.98-101).
З рішенням суду не погодилось Об'єднання співвласників гуртожитку «Заболотного-26А», які подали апеляційну скаргу на рішення суду від 06 лютого 2014р.
В апеляційній скарзі Об'єднання співвласників гуртожитку «Заболотного-26А» (надалі ОСГ «Заболотного-26А») просить рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 06 лютого 2014р. скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому посилаються на те, що рішенням суду зобов'язано ОСОБА_3 демонтувати самовільно побудовану перегородку та повернути у користування ОСОБА_2 0,6 кв.м. коридору. Суд зобов'язав переставити перегородку, якої взагалі не існує у наявності на плані бюро технічної інвентаризації(надалі БТІ). У технічному паспорті БТІ приміщення, де начебто існує перегородка, зазначається як єдине та неподільне приміщення без будь - яких перегородок вмивальня за № 412, площею 7,5 кв.м. Вказана вмивальня й знаходиться у спільному користуванні ОСОБА_2 та ОСОБА_3
Встановлення будь - яких перегородок як з боку ОСОБА_3, так із боку ОСОБА_2 потребує узгодження із власником будинку Теріторіальною громадою м. Одеси та балансоутримувачем ОСГ «Заболотного-26А», а також отримання дозвільних документів - проекту реконструкції, його погодження у відповідних державних органах, введення в експлуатацію проведеної реконструкції. Між тим, ні позивач, ні відповідач не зверталися для проведення реконструкції.
Апелянт зазначив, що суду слід постановити рішення, яким зобов'язати знести незаконну перегородку, що встановлена самовільно без відповідних дозволів і документів, а не зобов'язати її перестановити.
Позивач та відповідач до суду апеляційної інстанції не прибули, про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином, про що у справі є докази.
Раніше у судовому засіданні представник ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_2 посилався на те, що ОСОБА_2 не проводила реконструкцію, а таку реконструкцію провела її сусідка ОСОБА_3, яка без відповідних дозвільних документів самовільно встановила перегородку у коридорі таким чином, що вона опинилась у коридорі квартири ОСОБА_2
Представник ОСГ «Заболотного-26А » підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, справу розглянути у їх відсутність(а.с.131).
Зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 305 ЦПК України, така неявка сторін не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Справа розглянута у відсутність сторін відповідно до ч.2 ст. 197 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, мотиви і доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що самовільно побудована перегородка повинна бути демонтована за рахунок відповідача, та позивачеві повинно бути надана можливість користування коридором площею 0,6 кв.м.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що розпорядженням органу приватизації за № 218186 від 22.08.2011р. ОСОБА_2 передано у приватну власність кімнати № 410,415 у гуртожитку загальною площею 34,9 кв.м., яка розташована за адресою АДРЕСА_1 (а.с.4).
Згідно свідоцтва про право власності №12- 38592 від 22.08.2011р. зареєстрованого 19.12.2011р. в КП „ОМБТІ та РОН", ОСОБА_2 набула право власності на вказані кімнати (а.с.5-6).
Згідно технічного паспорту на ім'я ОСОБА_2 та викопійованого плану, які виготовлено КП „ОМБТІ та РОН", квартира у гуртожитку, яка належить позивачу складається з двох кімнат житловою площею 29.1 кв.м., у тому числі: одна кімната-17.1 кв.м., друга кімната -12 кв.м., душової кімнати площею 1.5 кв.м, а також двох коридорів площею 2.1 кв.м та 2,2 кв.м відповідно (а.с.14-15).
За розпорядженням органу приватизації за № 216704 від 02.11.2010р. ОСОБА_3, ОСОБА_5 передано у приватну власність кімнати АДРЕСА_1 у гуртожитку загальною площею 53,70 кв.м., які розташованаі за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.26).
Відповідно до свідоцтва про право власності №12-38110 від 02.11.2010р. зареєстрованого 01.12.2010р. у КП „ОМБТІ та РОН" ОСОБА_3, ОСОБА_5 у рівних частках належить право власності на вказану квартиру (а.с.29).
Згідно технічного паспорту та викопійованого плану, кімнати АДРЕСА_1, який був виготовлений Міським агентством з приватизації житла 02.11.2010р., у житловому приміщенні у гуртожитку складаються з двох кімнат житловою площею 29,1 кв.м., у тому числі: одна кімната-11,9 кв.м., друга кімната -17,2 кв.м., кухня 14,3 кв.м., вмивальня 5,9 кв.м., а також коридор площею 2,1 кв.м., балкон 1.0 кв.м. (а.с.27-28).
Тобто, вказаний технічний паспорт було виготовлено на замовлення ОСОБА_3 при приватизації житла 02.11.2010р. у якому зазначено про існування спірної перегородки на час коли ОСОБА_2 не була власником своїх кімнат.
Вказані приміщення, які належать ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ОСОБА_5, які зазначені у технічних паспортах сторін не спростовані апелянтом.
Таким чином, сторони є сусідами, їх квартири раніше були поєднанні між собою дверима, але відповідач зробила перегородку таким чином, що вона опинилась у коридорі квартири ОСОБА_2 фактично, зменшивши загальну площу її квартири на 0,6 кв.м, що підтверджується висновком спеціаліста (а.с. 89-90).
Згідно висновку з порівнянним аналізом викопіюванного плану КП «ОМБТІ та РОН» №795 пр-100-3798 від 03.12.2011р. та плану квартири складеного при виході спеціаліста на місце встановлено, що у секторі 4 проводилась реконструкція, в результаті якої зовнішня стеля у секторі 4 переміщена у внутрішню частину квартири на 24 см. Таким чином корисна площа квартири позивача зменшилась на 0,6 кв.м.(а.с.90).
Вказаний висновок спеціаліста від 27 травня 2014р. не спростований сторонами, а також апелянтом ОСГ «Заболотного-26А ».
Таким чином, відповідачем здійснена реконструкція квартири без погодження з власником будинку та балансоутримувачем, а тому суд правильно дійшов до висновку що необхідно демонтувати самовільно побудовану перегородку та повернути у користування ОСОБА_2 0,6 кв.м. коридору.
Доводи ОСГ «Заболотного-26А» про те, що необхідно зобов'язати знести незаконну перегородку, яка встановлена самовільно без відповідних дозволів і документів, а не зобов'язати її перестановити, до уваги не приймаються. На неодноразові виклики у судові засідання апеляційного суду Одеської області, представник апелянта не з'явився, не цікавився розглядом справи та не надав доказів щодо спростування доводів позивача. Крім того, в апеляційній скарзі апелянт не заперечував проти зобов'язання знести незаконну перегородку, погодився з тим, що вона є незаконною.
Посилання апелянта на план будинку та на те, що у технічному паспорті БТІ приміщення, де нібито існує перегородка, значиться як єдине та неподільне приміщення без будь - яких перегородок, а саме вмивальня за № 412, площею 7,5 кв.м. Вказана вмивальня й знаходиться у спільному користуванні ОСОБА_2 та ОСОБА_3, до уваги не приймаються, тому що сторони є власниками приміщень на підставі свідоцтва про право власності, а тому спір існує між власниками житлових приміщень, у яких вони проживають.
До апеляційного суду Одеської області відповідач ОСОБА_3 надала пояснення на апеляційну скаргу ОСГ «Заболотного-26А», в яких посилалася на те, що дійсно у 2011р. була встановлена позивачем та відповідачем самовільна перегородка у приміщенні вмивальні № 412, яким це приміщення було поділено на два окремих приміщення. При цьому, проект реконструкції не було виготовлено, дозволу на встановлення перегородки не отримано(а.с.129).
Вказані обставини спростовуються тим, що ОСОБА_3 за розпорядженням органу приватизації передано у приватну власність квартира у гуртожитку 02.11.2010р., а ОСОБА_2 стала власником за розпорядженням органу приватизації лише 22.08.2011р. Зазначене підтверджено технічним паспортом, який видано 02.11.2010р. на ім'я ОСОБА_3, в якому в наявності є спірна перегородка, яка була нею встановлена та зазначена у її технічному паспорту, на той час коли власником житлового приміщення у гуртожитку позивачка не була.
Крім того, відповідачем не надано до суду технічного паспорту, який був зареєстрований у встановленому законом поряду у КП «ОМБТІ та РОН».
Доказів, які спростували б висновок спеціаліста, який надано позивачем про те, що спірна перегородка не існує та корисна площа квартири позивача не зменшилась на 0,6 кв.м. як до суду першої інстанції так і апеляційної інстанції не надано.
Сторони не просили призначити судово - будівельну експертизу для з'ясування цих обставин, а тому суд апеляційної інстанції розглянув справу на підставі доказів, які є в матеріалах справи.
Однак, власник будинку Територіальної громада м. Одеси та балансоутримувач ОСГ «Заболотного-26А» не позбавленні права у разі проведення власниками спірних кімнат ОСОБА_2 та ОСОБА_3 реконструкції цих приміщень без отримання дозвільних документів, проекту реконструкції, його погодження у відповідних державних органів, введення в експлуатацію проведеної реконструкції звернутися до суду із самостійним позовом про захист своїх прав та інтересів та проведення приміщень у первісний стан.
Інші доводи апеляційної скарги не є суттєвими і не містять передбачених законом підстав для скасування рішення суду.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів, розглянувши скаргу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін.
Підстав для постановлення нового рішення колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст.209,303,307 ч.1п.1,308,315,317,319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Об'єднання співвласників гуртожитку «Заболотного-26А» - відхилити.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 06 лютого 2014 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді апеляційного суду
Одеської області А.М.Кварталова
Л.Л.Троїцька
В.П.Фальчук