Копія
Справа № 822/4548/14
07 листопада 2014 року м. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі судді Ковальчук О.К. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області про визнання дій неправомірними та скасування постанови, -
В поданому до суду адміністративному позові ОСОБА_1 просить визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області від 29.09.2014 року ВП №4333857 про стягнення судового збору.
Вважає, що постанова від 29.09.2014 року ВП №4333857 винесена відповідачем з порушенням Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року N 606-XIV (надалі - Закон N 606-XIV) тв. Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 3 червня 2014 року N 1304-VІІ (надалі - Закон N 1304-VІІ), яким заборонено примусове стягнення (відчуження без годи власника) нерухомого житлового майна, яке вважається предметом застави.
Позивач в судове засідання не з'явилася, в поданому до суду клопотанні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просить суд розглянути справу без її участі.
Представник відповідача у судове засідання також не з'явився, в поданому до суду клопотанні просить суд розглянути справу без його участі, проти задоволення позову заперечив.
Відповідно до ч.4 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні. Відповідно до вимог ст.41 КАС України технічний запис на звукозаписуючий пристрій не проводився.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку та сукупності, суд вважає, що позов необхідно задовольнити з підстав, викладених нижче.
Суд встановив, що постановою від 17.04.2014 року ВП №4333857 старший державний виконавець відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області Ніколов А.В. відкрив виконавче провадження з виконання виконавчого листа №6-2584/10, виданого 20.01.2011 року Новозаводським районним судом м.Чернігова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованості за кредитним договором в сумі 424015,35 грн. та надав строк для його добровільного виконання - на протязі 7 днів.
Постановою від 07.08.2014 року ВП №4333857, з метою примусового виконання вказаного рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова, державний виконавець наклав арешт на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності.
29.09.2014 року державний виконавець виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві та постанову про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 42401,53 грн.
Не погоджуючись з постановою про стягнення виконавчого збору від 29.09.2014 року ВП №4333857, позивач оскаржила її до суду.
Досліджуючи правомірність спірної постанови, суд враховує наведене нижче.
Умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом N 606-XIV.
Відповідно до ст.1 Закону N 606-XIV виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами.
В силу ч.1 ст.17 Закону N 606-XIV примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
За змістом ч.2 ст.17 Закону N 606-XIV відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою зокрема виконавчі листи, що видаються судами, ухвали судів у адміністративних справах у випадках, передбачених законом.
Частиною 2 ст.11 Закону N 606-XIV передбачено, що державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
У відповідності до ч.2 ст.25 Закону N 606-XIV у постанові про відкриття виконавчого провадження державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
У разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення (ч.1 ст.27 Закону N 606-XIV).
Частиною 1 ст.47 Закону N 606-XIV передбачено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: 1) є письмова заява стягувача; 2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; 3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, не реалізоване під час виконання рішення; 4) стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа; 5) у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані за безпосередньої участі боржника); 6) у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом має передати стягувачу, або майно, на яке необхідно звернути стягнення з метою погашення заборгованості (крім коштів), а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; 7) боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи майно боржника, розшук яких здійснювався органами внутрішніх справ, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку; 8) коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, недостатньо для задоволення вимог стягувача-заставодержателя за виконавчим документом, на підставі якого звернуто стягнення на заставлене майно; 9) наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.
В силу ч.1 ст.28 Закону N 606-XIV у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача.
Отже, Законом N 606-XIV передбачено, що у випадку повернення виконавчого документа без виконання, виконавчий збір стягується з боржника лише тоді, коли підставою для повернення виконавчого документа слугувала заява стягувача (п.1 ч. 1 ст.47 Закону N 606-XIV). Стягнення з боржника виконавчого збору у інших випадках повернення виконавчого документа з підстав, зазначених у п. п. 2 - 9 ч. 1 ст.47 Закону N 606-XIV, зазначеним Законом не передбачене.
Постановою про повернення виконавчого документа стягувачеві від 29.09.2014 року ВП №4333857 державний виконавець повернув стягувачеві виконавчий лист, виданий 20.01.2011 року Новозаводським районним судом м.Чернігова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованості, на підставі п. 9 ч. 1 ст.47 Закону N 606-XIV у зв»язку з набранням чинності Законом N 1304-VІІ. Відповідно до ст.1 Закону N 1304-VІІ протягом дії цього Закону: 1) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника / майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку; 2) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) інше майно (майнові права), яке відповідно до законодавства або кредитного договору підлягає стягненню з позичальника, зазначеного у підпункті 1 цього пункту, при недостатності коштів, одержаних стягувачем від реалізації (переоцінки) предмета застави (іпотеки).
Відтак, повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п.9 ч. 1 ст.47 Закону N 606-XIV не може слугувати підставою для стягнення з боржника виконавчого збору.
При цьому, суд враховує, що у відповідності до ч.5 ст.47 Закону N 606-XIV повернення виконавчого документа стягувачеві з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону, що в свою чергу, не позбавляє державного виконавця права на стягнення виконавчого збору в порядку, визначеному ч.3 ст.28 Закону N 606-XIV при наступних пред'явленнях виконавчого документа до виконання.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
В силу ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Частиною 1 ст. 71 цього Кодексу передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
З огляду на викладене відповідачем не доведено правомірність постанови про стягнення з боржника судового збору від 29.09.2014 року ВП №4333857, відтак позовні вимоги про її скасування підлягають до задоволення.
Відповідно до ст. 94 КАС України у зв»язку з задоволенням позовних вимог сплачений позивачем судовий збір слід присудити з Державного бюджету України
Керуючись Конституцією України, Законом України "Про виконавче провадження", та ст.ст. 1, 11, 70, 71, 109, 158 - 163, 181, 254 КАС України, суд
адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області від 29.09.2014 року ВП №4333857 "Про стягнення з боржника судового збору".
Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 182,70 грн. судового збору.
Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.
Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.
Суддя/підпис/О.К. Ковальчук
"Згідно з оригіналом" Суддя О.К. Ковальчук