Копія
Справа № 822/3781/14
28 жовтня 2014 року м. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд
в складі:головуючого-суддіКовальчук О.К.
при секретаріЖуковському Д.Є.
за участі:ОСОБА_3 представника відповідача Гуцула С.І. представника третьої особи ОСОБА_5 третіх осіб ОСОБА_6, ОСОБА_7. і ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_9 , треті особи ОСОБА_10 ОСОБА_7 , ОСОБА_8 до Реєстраційної служби Хмельницького міськрайоного управління юстиції , третя особа ОСОБА_6 про визнання дій протиправними, скасування рішення та відомостей, -
ОСОБА_9 звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до реєстраційної служби Головного управління юстиції в Хмельницькій області, в якому з урахуванням заяви про усунення недоліків адміністративного позову (вх.№27705 від 08.09.2014 року), просить скасувати рішення від 12.03.2014 року №11539863 щодо реєстрації права власності за ОСОБА_6 на майно під позначками літер "Ж"- хлів (літня кухня), літера "И"- погріб, літера "К"- вбиральня.
Вказує, що на підставі рішення Хмельницького районного суду від 02.02.1996 року ОСОБА_9, ОСОБА_10 і ОСОБА_6 на праві спільної часткової власності належить спадкове майно, розміщене за адресою АДРЕСА_1.
Ухвалою Хмельницького районного суду від 20 серпня 1996 року затверджена мирова угода щодо розподілу між зазначеними особами будинковолодіння в натурі, відповідно до якої, кожному із спадкоємців належить частина у будинковолодінні та земельна ділянка, а саме: ОСОБА_9 та ОСОБА_10 - частина цегельного сараю (літня кухня), навіс дерев'яний з причілком, погріб камінний, земельна ділянка площею -0,147 га. За ОСОБА_6 рахується: погріб цегельний, частина цегельного сараю з цегельною прибудовою, сарай дерев'яний, земельна ділянка площею - 0, 293 га. За спільною згодою сторони залишили в спільному користуванні: двір, криницю, загорожу та зобов'язалися не висувати інші вимоги та не перешкоджати у розподілі майна.
В липні 2014 року в ході розгляду судової справи про встановлення порядку користування майном, гр. ОСОБА_6 долучила до матеріалів справи копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 18852286 від 12.03.2014 року з недостовірними відомостями. Зазначає, що вказаний у реєстрі перелік майна гр. ОСОБА_6 належить іншим фізичним особам гр. ОСОБА_9 та ОСОБА_10 Державний реєстратор не дослідивши поданих документів представником гр. ОСОБА_6, не перевіривши їх достовірність та відповідність рішенню суду, технічному паспорту, здійснив державну реєстрацію права на нерухоме майно та неправомірно зазначив перелік майна під позначками літер "Ж"- хлів (літня кухня)., літера "И"- погріб, літера "К"-вбиральня, яке ОСОБА_6 не належить.
Таким чином вважає, що рішення від 12.03.2014 року №11539863 реєстратора ОСОБА_11 щодо реєстрації за гр. ОСОБА_6 переліку майна (хлів (літня кухня), погріб, вбиральня) порушує право власності ОСОБА_9, ОСОБА_10 на вказане майно.
Ухвалою від 20.09.2014 року Хмельницький окружний адміністративний суд на підставі ст.52 КАС України замінив первинного відповідача на належного - реєстраційну службу Хмельницького міськрайонного управління юстиції.
Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали та підтвердили обставини, на які посилаються у позовній заяві, просять суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, вважає оскаржуване позивачем рішення законним. Зазначає, що при поданні заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень були відсутні підстави для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень, передбачені ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Тому, державний реєстратор, з дотримання вимог Закону та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, враховуючи рішення Хмельницького міськрайонного суду від 02.02.1996 року, яким підтверджується 1/3 права власності на будинок та відомості, які містяться у технічному паспорті, щодо складових частин об'єкта нерухомого майна, прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №11539863 від 12.03.2014 року та сформував витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №18852286 від 12.03.2014 року.
Треті особи на стороні позивача ОСОБА_10, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 позов підтримали в повному обсязі.
Третя особа на стороні відповідача ОСОБА_6 та її представник проти позову заперечили, вважають рішення правомірним та таким, що відповідає чинному законодавству, оскільки відповідно до рішення Хмельницького міськрайонного суду від 02.02.1996 року ОСОБА_6 належить право власності на 1/3 спадкового майна. В задоволенні позовних вимог просять відмовити.
Заслухавши представників позивача, представника відповідача та третіх осіб, дослідивши зібрані в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку та сукупності, суд вважає, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити з підстав, викладених нижче.
Суд встановив, що на підставі Свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок №17 від 18.02.1988 року ОСОБА_12 належала Ѕ частина житлового будинку в АДРЕСА_1 з надвірними будівлями та спорудами.
13.10.1995 року приватний нотаріус оформив Свідоцтво про право на спадщину за законом, відповідно до якого спадкоємцями майна померлого ОСОБА_12 на 2/3 частини спадщини є його діти - ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в рівних частках кожна.
За змістом Довідки-характеристики №4527 від 12.09.1995 року, виготовленої БТІ Хмельницької міської ради, домоволодіння в АДРЕСА_1, реєстровий №75, складається з таких будівель та споруд: А-житловий будинок житловою площею 53,8 кв.м., Б- хлів дерев»яний, В-літня кухня цегляна, Г-хлів цегляний, Д-погбір кам»яний, Е-хлів дерев»яний, Ж-хлів цегляний, З-хлів цегляний, И-погріб цегляний та огорожа дерев»яна.
Рішенням від 02.02.1996 року Хмельницький міськрайонний суд, визнавши частково недійсним Свідоцтво про право на спадщину за законом від 13.10.1995 року, визнав за ОСОБА_13 право власності на 1/3 частину спадкового майна - будинковолодіння, розташованого в АДРЕСА_1 Хмельницького району, за ОСОБА_9 та ОСОБА_10 - право власності на 1/6 частину спадкового майна в рівних частках кожна. На підставі зазначеного рішення суду за ОСОБА_6 зареєстроване право власності на 1/3 частини, а за ОСОБА_9 та ОСОБА_10 - на 1/6 частину житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1 (Реєстраційне посвідчення №75 від 23.04.1996 року, видане Хмельницьким БТІ).
Відповідно до Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно №181556588 від 19.03.2008 року домоволодіння, розташоване за адресою АДРЕСА_1, належить ОСОБА_14 в ромірі Ѕ частки, ОСОБА_6 в розмірі 1/3 частки, ОСОБА_9 в розмірі 1/12 частки та ОСОБА_10 в розмірі 1/12 частки і складається з: А-житловий будинок житловою площею 53,8 кв.м. та загальною площею 109,1 кв.м., Б- хлів дерев»яний, В-літня кухня цегляна, Г-хлів цегляний, Д-погбір кам»яний, Е-хлів дерев»яний, Ж-хлів цегляний, З-хлів цегляний, И-погріб цегляний.
В січні 2014 року ОСОБА_9 та ОСОБА_10 звернулись до реєстраційної служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції з заявами про державну реєстрацію належного їм права власності на частки одноквартирного (садибного) житлового будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_1. До заяви кожна з них додала: технічний паспорт, виготовлений Хмельницьким БТІ у січні 2014 року, довідку Хмельницького БТІ від 30.01.2014 року про реєстрацію права власності в реєстрі прав власності на нерухоме майно на вказаний об»єкт та рішення Хмельницького міськрайонного суду від 02.02.1996 року. Відповідно до технічних паспортів, виготовлених на замовлення ОСОБА_9 та ОСОБА_10, складовими частинами об»єкта нерухомого майна - садибного житлового будинку, є: Ж-хлів (літня кухня), И-погріб та К-вбиральня. Розглянувши зазначені документи, державний реєстратор прийняв рішення №10535330 від 31.01.2014 року про державну реєстрацію права приватної спільної часткової власності на житловий будинок з надвірними спорудами за ОСОБА_9 і відкриття розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційну справу на об»єкт нерухомого майна та рішення №10540131 від 31.01.2014 року про державну реєстрацію права приватної спільної часткової власності на житловий будинок з надвірними спорудами за ОСОБА_10 На підставі зазначених рішень від 31.01.2014 року державний реєстратор, присвоївши об»єкту нерухомості, щодо якого здійснюється реєстрація, реєстраційний номер - 282967068250, вніс до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію права спільної часткової власності за ОСОБА_9 (в розмірі 1/12 частки) та за ОСОБА_10 (в розмірі 1/12 частки) на житловий будинок з надвірними будівлями загальною площею 109,1 кв.м. і житловою площею 53,8 кв.м. по АДРЕСА_2. Відповідно до Витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 31.01.2014 року складовими частинами зазначеного об»єкта нерухомого майна є: Ж-хлів (літня кухня), И-погріб та К-вбиральня.
11.03.2014 року до реєстраційної служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції з заявою про державну реєстрацію належного їй права власності на частку одноквартирного (садибного) зазначеного житлового будинку звернулась ОСОБА_13 До заяви додала: технічний паспорт, виготовлений Хмельницьким БТІ у травні 2013 року, та рішення Хмельницького міськрайонного суду від 02.02.1996 року.
Розглянувши зазначені документи, державний реєстратор прийняв рішення №11539863 від 12.03.2014 року про державну реєстрацію права приватної спільної часткової власності на житловий будинок з надвірними спорудами в розмірі 1/3 частки за ОСОБА_13, на підставі якого вніс до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрації права спільної часткової власності.
Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12.03.2014 року №18852286 за ОСОБА_13 на підставі зазначеного рішення №11539863 від 12.03.2014 року зареєстроване право приватної спільної часткової власності в розмірі 1/3 частки на об»єкт нерухомості - житловий будинок з надвірними будівлями загальною площею 109,1 кв.м. і житловою площею 53,8 кв.м. по АДРЕСА_2, складовими частинами якого є: Ж-хлів (літня кухня), И-погріб та К-вбиральня.
Не погоджуючись з рішенням державного реєстратора №11539863 від 12.03.2014 року, позивач оскаржила його до суду.
Досліджуючи правомірність спірного рішення, суд враховує наведене нижче.
У відповідності до ч.1 ст.182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулює Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 1 липня 2004 року N 1952-IV (надалі - Закон N 1952-IV) та Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року N 868 (надалі - Порядок №868).
За змістом ст.2 Закону N 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Пунктом 1 ч.1 ст. 4 Закону N 1952-IV передбачено, що обов'язковій державній реєстрації підлягає право власності на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування.
В силу ч. 1 ст.5 Закону N 1952-IV у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення.
Згідно до ч.4 ст.15 Закону N 1952-IV державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.
Відповідно до ч.1 ст. 19 Закону N 1952-IV державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.
Частиною 3 ст.16 Закону N 1952-IV передбачено, що разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому порядку.
Для проведення державної реєстрації речових прав необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення таких прав на нерухоме майно, та інші документи, визначені Порядком (п.36 Порядку №868).
Згідно до п.37 Порядку №868 документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, зокрема, є: 3) свідоцтво про право на спадщину, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат; 10) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 16) інші документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно відповідно до закону.
Для проведення державної реєстрації речових прав на об'єкт нерухомого майна в разі, коли в документах, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на такий об'єкт, відсутні відомості про його технічні характеристики, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна (п.42 Порядку №868).
Подання інших документів для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них Порядок №868, в редакції, що діяла на час існування спірних відносин, не передбачав.
Суд встановив, що для державної реєстрації права приватної спільної часткової власності в розмірі 1/3 частки на об»єкт нерухомості - житловий будинок з надвірними будівлями загальною площею 109,1 кв.м. і житловою площею 53,8 кв.м. по АДРЕСА_2 ОСОБА_13 подала всі документи, передбачені Законом N 1952-IV і Порядком №868.
Порядок дій державного реєстратора після надходження заяви про державну реєстрацію прав встановлений ст.9 Закону N 1952-IV. Так, відповідно до ч. 2 цієї статті державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; (п.1); приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав (п.2); здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України (п.9).
Пунктом 94 Порядку №868 передбачено, що під час проведення державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав державний реєстратор використовує дані Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна.
За змістом п.10 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року N 1141 (надалі - Порядку N 1141) під час розгляду заяви державний реєстратор здійснює пошук у Державному реєстрі прав відомостей про: нерухоме майно; право власності та суб'єкта цього права; інші речові права та суб'єкта цих прав; іпотеку та суб'єкта цього права; обтяження прав на нерухоме майно та суб'єкта цих прав.
Під час розгляду заяви ОСОБА_13 про державну реєстрацію права власності на належну їй частку житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_2, яке виникло та зареєстроване в установленому порядку у 23.04.1996 році, державний реєстратор отримав відомості з Реєстру прав власності на нерухоме майно і пересвідчився, що право власності ОСОБА_13 на вказаний майновий об»єкт зареєстроване у Реєстрі прав власності в порядку, який діяв до 01.01.2013 року. При цьому, будь-які записи про припинення права часткової власності ОСОБА_13 на зазначений об»єкт нерухомості у Реєстрі прав власності були відсутні.
В силу п.96 Порядку №868 під час проведення державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна за відсутності державної реєстрації права власності на такий об'єкт у Державному реєстрі прав державний реєстратор відкриває розділ зазначеного Реєстру, вносить до нього відомості про таке право власності та переносить наявні відомості з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та/або Державного реєстру обтяжень рухомого майна.
Згідно до п.16 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року N 1141 (надалі - Порядку N 1141) на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державний реєстратор відкриває розділ Державного реєстру прав та вносить записи до Державного реєстру прав.
Після відкриття державним реєстратором розділу Державного реєстру прав та внесення до нього запису державний реєстратор присвоює об'єкту нерухомого майна реєстраційний номер (п.19 Порядку N 1141).
У відповідності до пп.2 п.20 Порядку N 1141 з метою проведення державної реєстрації виникнення права власності державний реєстратор вносить до запису про нерухоме майно такі відомості щодо об'єкта нерухомого майна: тип об'єкта нерухомого майна (житловий будинок, будівля, споруда, квартира, житлове приміщення, нежитлове приміщення тощо); призначення об'єкта нерухомого майна (житловий або нежитловий); площа об'єкта нерухомого майна (загальна та (за наявності) житлова); відомості про складові частини об'єкта нерухомого майна (найменування та/або присвоєння літера, загальна та (за наявності) житлова площа об'єкта нерухомого майна, який є складовою частиною складної речі та призначений для обслуговування іншої (головної) речі, пов'язаний з нею спільним призначенням та є її приналежністю), тощо.
Станом на день розгляду заяви ОСОБА_13 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вже існував запис про об»єкт нерухомості - житловий будинок з надвірними будівлями загальною площею 109,1 кв.м. і житловою площею 53,8 кв.м. по АДРЕСА_2, з реєстраційним номером 282967068250, складовими частинами якого є: Ж-хлів (літня кухня), И-погріб та К-вбиральня, розділ щодо якого відкритий в Державному реєстрі за заявою ОСОБА_9 на підставі рішення №10535330 від 31.01.2014 року про державну реєстрацію права приватної спільної часткової власності.
Тому, державний реєстратор правомірно прийняв рішення №11539863 від 12.03.2014 року про державну реєстрацію права приватної спільної часткової власності на житловий будинок з надвірними спорудами в розмірі 1/3 частки за ОСОБА_13, на підставі якого вніс до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрації права спільної часткової власності на об»єкт нерухомості - житловий будинок з надвірними будівлями.
В силу ч.1 ст.381 ЦК України садибою є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями.
Частиною 1 ст.186 ЦК України річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов'язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю.
Відповідно до ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
З урахуванням норм статей 186, 380, 381 ЦК України, господарсько-побутові будівлі (сарай, гараж, санвузол і под.), наземні і підземні комунікації (водопостачання, очисні споруди тощо), що розташовані з житловим будинком на одній земельній ділянці і призначені для забезпечення власника необхідними засобами благоустрою, вважаються приналежністю головної речі і не є самостійними нерухомими речами, у зв'язку з чим право власності на такі будівлі та споруди як на окремі об'єкти визнаватися не може.
Аналогічна позиція викладена в листі Верховного суду України від 01.07.2013 року «Аналіз деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ».
В силу ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Тому, особа, за якою реєструється право спільної часткової власності на об»єкт нерухомості - житловий будинок з надвірними спорудами, складовими якого є господарські споруди, з моменту такої реєстрації стає співвласником зазначених господарських споруд за умови, якщо частки співвласників у спільному майні не виділені в натурі з дотриманням вимог ст.364 ЦК України.
Пунктом 21 Порядку N 1141 передбачено, що у разі проведення державної реєстрації виникнення права власності на нерухоме майно державний реєстратор вносить до запису про право власності та суб'єкта цього права такі відомості: 1) щодо суб'єкта права власності; 2) форма власності; 3) вид спільної власності (у разі, коли майно належить на праві спільної власності); 4) розмір частки у праві спільної власності (у разі, коли майно належить на праві спільної часткової власності); 5) підстава для виникнення права власності.
Станом на день розгляду заяви ОСОБА_13 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вже існував запис про об»єкт нерухомості - житловий будинок з надвірними будівлями загальною площею 109,1 кв.м. і житловою площею 53,8 кв.м. по АДРЕСА_2, з реєстраційним номером 282967068250, складовими частинами якого є: Ж-хлів (літня кухня), И-погріб та К-вбиральня. Відтак, державний реєстратор лише вніс запис щодо права спільної часткової власності ОСОБА_13 на зазначене майно та вказав розмір її частки (1/3), визначений рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 02.02.1996 року.
Таким чином, державний реєстратор правомірно прийняв рішення від 12.03.2014 року №11539863 щодо реєстрації права власності за ОСОБА_6 на об»єкт нерухомості - житловий будинок з надвірними будівлями загальною площею 109,1 кв.м. і житловою площею 53,8 кв.м. по АДРЕСА_2, з реєстраційним номером 282967068250, складовими частинами якого є: Ж-хлів (літня кухня), И-погріб та К-вбиральня.
Суд вважає необгрунтованими доводи позивача щодо розподілу спірного домоволодіння між співвласниками (ОСОБА_9, ОСОБА_10 і ОСОБА_6.) відповідно до ухвали Хмельницького районного суду від 20.08.1996 року про затвердження мирової угоди та виділення частин будинковолодіння в натурі, у зв»язку з наведеним нижче.
Ухвалою від 20.08.1996 року Хмельницький районний суд затвердив мирову угоду між ОСОБА_9, ОСОБА_10 і ОСОБА_6 про розподіл будинковолодіння, текст якої суду не наданий. Водночас, в інвентаризаційній справі №75 на будинковолодіння по АДРЕСА_2, копія якої долучена до матеріалів справи, та Реєстрі прав власності на нерухоме майно відсутні будь-які відомості щодо розподілу між ОСОБА_9, ОСОБА_10 і ОСОБА_6 права власності на садибного будинку з надвірними будівлями та виділення їх часток в натурі в порядку, визначеному цивільним законодавством.
Суд не бере до уваги довідку Хмельницького БТІ від 29.08.2014 року №1076/01-15, в якій міститься інформація щодо розподілу домоволодіння на підставі зазначеної ухвали Хмельницького районного суду між ОСОБА_9, ОСОБА_10 і ОСОБА_6, як таку, що не містить посилання на підставу її видачі, не підтверджена жодними правовстановлюючими документами, а також матеріалами інвентаризаційної справи.
Суд також відхиляє, доводи позивача щодо реєстрації спірним рішенням за ОСОБА_6 права власності на вбиральню, як складову домоволодіння, яка не є об»єктом нерухомого майна і придбана позивачкою відповідно до видаткової накладної від 25.06.2013 року №25/06-2, оскільки запис щодо включення зазначеного об»єкту до складових частин житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого по АДРЕСА_2, внесений державним реєстратором за заявою ОСОБА_9 відповідно до рішення №10535330 від 31.01.2014 року на підставі поданого нею технічного паспорту, виготовленого в січні 2014 року Хмельницьким БТІ. При цьому державний реєстратор не несе відповідальності за внесення зазначених даних.
Пунктом 6 Порядку 868 передбачено, що відповідальність за достовірність відомостей, які містяться у документах, поданих для проведення державної реєстрації прав несе заявник. Тому, саме на позивачеві лежить відповідальність за внесення до Державного реєстру відомостей щодо складових частин об»єкту нерухомості - житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_2.
Суд враховує, що скасування в Державному реєстрі запису про реєстрацію вбиральні, як складової частини спірного об»єкта нерухомості, призведене до порушення прав позивача та третьої особи на стороні позивача, за заявою яких така реєстрація здійснена 31.01.2014 року.
Згідно до ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В процесі судового розгляду справи відповідачем доведена правомірність рішення від 12.03.2014 року №11539863 щодо реєстрації права власності за ОСОБА_6 на майно під позначками літер "Ж"- хлів (літня кухня), літера "И"- погріб, літера "К"- вбиральня , тому позовні вимоги про його скасування не підлягають до задоволення.
Керуючись Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про державну реєстрацію речових прав та нерухоме майно та їх обтяжень", ст.ст. 11, ст. 99, 100, 158 - 163, 167, 254 КАС України, суд
в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_9 до Реєстраційної служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції про скасування рішення від 12.03.2014 року №11539863 щодо реєстрації права власності за ОСОБА_6 на майно під позначками літер "Ж"- хлів (літня кухня), літера "И"- погріб, літера "К"- вбиральня відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.
Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 03 листопада 2014 року (1 та 2 листопада 2014 року - вихідні дні)
Суддя/підпис/О.К. Ковальчук
"Згідно з оригіналом" Суддя О.К. Ковальчук