ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"13" листопада 2014 р. Справа № 809/1722/14
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Біньковської Н.В.
при секретарі судового засідання Хоми О.В.
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - ОКП Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації - Шібель В.М.
представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_5 до обласного комунального підприємства "Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації", державного нотаріуса Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори Дмитрук Світлани Дмитрівни, Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_7, ОСОБА_3 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, скасування рішення, -
ОСОБА_5 звернулася до суду з адміністративним позовом до обласного комунального підприємства "Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації", державного нотаріуса Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори Дмитрук Світлани Дмитрівни, Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_7, ОСОБА_3 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.
В ході судового розгляду справи представник позивача уточнив позовні вимоги і остаточно просить суд визнати протиправними дії обласного комунального підприємства "Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації" здійснені в 2006 році щодо державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_8; визнати протиправними дії державного нотаріуса Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори Дмитрук С.Д. щодо видачі у порядку спадкування свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_3., щодо здійснення державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_3, скасувати рішення за 2013 рік про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_3; зобов'язати Реєстраційну службу Івано-Франківського міського управління юстиції в Івано-Франківській області внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про скасування державної реєстрації за 2006 рік права власності за ОСОБА_8 житлового приміщення - квартири АДРЕСА_1 та про скасування державної реєстрації за 2013 рік права власності за ОСОБА_3 житлового приміщення - квартири АДРЕСА_1.
Позовні вимоги позивач мотивує тим, що ОКП "Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації" неправомірно зареєстровано право власності ОСОБА_8 на квартиру АДРЕСА_1, оскільки заяву про реєстрацію права власності подано недієздатною особою, реєстрація права власності відбулась без прийняття рішення про державну реєстрацію права, без припинення права власності на зазначену квартиру ОСОБА_5, без виконавчого листа, виданого на виконання рішення Івано-Франківського міського суду від 14.07.2006 року. Державний нотаріус Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори Дмитрук С.Д. протиправно, без встановлення ОСОБА_3 спадкоємицею за законом щодо майна ОСОБА_8, незважаючи на те, що спадкодавцем на квартиру АДРЕСА_1 є ОСОБА_5, видала ОСОБА_3 свідоцтво про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1, прийняла рішення про державну реєстрацію права власності на цю квартиру та зареєструвала право власності на неї за ОСОБА_3 Оскаржувані дії та прийняте рішення відповідачами здійснені на підставі судових рішень, які в подальшому були скасовані. Зазначає, що про здійснення 09.11.2006 року Івано-Франківським обласним бюро технічної інвентаризації реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_8 позивач дізналась 13.05.2014 року під час розгляду Івано-Франківським міським судом справи № 344/3181/14-ц.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив позов задовольнити.
Представник відповідача - ОКП "Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації" у судовому засіданні проти позову заперечила з підстав, наведених в письмовому запереченні. Просила в задоволенні позову відмовити.
Відповідач - державний нотаріус Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори Дмитрук С.Д. в судове засіданні не з'явилася без поважних причин, про дату, час та місце судового розгляду справи відповідач судом повідомлена належним чином.
Представник відповідача - Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області в судове засідання не з'явився без поважних причин та без повідомлення ним про причини неприбуття, хоча відповідач був повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду. В судовому засіданні 31.07.2014 року представник відповідача проти позову заперечив, просив у задоволенні позову відмовити.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 в судовому засіданні проти позову заперечив, просив в задоволенні позову відмовити.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, представника третьої особи, дослідивши письмові докази, дослідивши матеріали інвентаризаційної справи, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_9 на праві власності належала квартира АДРЕСА_1.
Згідно заповіту від 14.03.2000 року ОСОБА_9 заповіла все належне їй майно ОСОБА_10.
Відповідно до договору дарування квартири від 11.04.2003 року ОСОБА_9 подарувала, а ОСОБА_5 прийняла в дар квартиру АДРЕСА_1.
03.07.2003 року на підставі зазначеного договору дарування, Івано-Франківським ОБТІ зареєстровано право власності на вказану квартиру за ОСОБА_5 (а.с.9 т.1)
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_9 померла.
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 14.07.2006 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 15.09.2006 року (а.с.60-61 т.1), визнано договір дарування квартири посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_11 11 квітня 2003 року, зареєстрованого в реєстрі за № Д-239, згідно з яким ОСОБА_9 подарувала, а ОСОБА_5 прийняла в дар квартиру АДРЕСА_1 недійсним; визнано, що заповіт, складений 14 березня 2000 року, посвідчено державним нотаріусом Першої Івано-Франківської держнотконтори ОСОБА_12, згідно з яким ОСОБА_9 заповіла все належне їй майно ОСОБА_10, є недійсним; визнано за ОСОБА_8 право власності як на спадкове майно після смерті ОСОБА_9 на квартиру АДРЕСА_1 (а.с.58 т.1).
10.10.2006 року до ОКП "Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації" подано заяву про реєстрацію прав власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 Замовником у вказаній заяві зазначено ОСОБА_8 (а.с.129 т.1).
09.11.2006 року на підставі рішення Івано-Франківського міського суду від 14.07.2006 року, Івано-Франківським ОБТІ зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_8
Ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 16.11.2007 року за результатами перегляду в касаційному порядку рішення Івано-Франківського міського суду від 14.07.2006 року та ухвали апеляційного суду Івано-Франківської області від 15.09.2006 року, рішення Івано-Франківського міського суду від 14.07.2006 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області від 15.09.2006 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с.15 т.1)
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 27.09.2010 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_8, ОСОБА_3 до ОСОБА_10, ОСОБА_5 про визнання недійсним заповіту, визнання недійсним правочину і визнання права власності на спадкове майно - відмовлено (а.с.73 т.1).
Згідно рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 30.11.2010 року, рішення Івано-Франківського міського суду від 27.09.2010 року скасовано та ухвалено нове рішення, відповідно до якого позов задоволено. Визнано недійсним заповіт, складений 14 березня 2000 року і посвідчений державним нотаріусом першої Івано-Франківської державної контори ОСОБА_12, згідно з яким ОСОБА_9 заповіла все належне їй майно ОСОБА_10; визнано недійсним договір дарування квартири, посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_11 11 квітня 2003 року, зареєстрований в реєстрі за № Д-239, згідно з яким ОСОБА_9 подарувала, а ОСОБА_5 прийняла в дар квартиру АДРЕСА_1; визнано за ОСОБА_8 право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_9 на квартиру АДРЕСА_1 (а.с.13, 75 т.1).
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.04.2011 року, рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області від 30.11.2010 року залишено без змін (а.с.77-78 т.1).
ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_8 померла (зворотній бік а.с.37 т.1).
03.07.2013 року ОСОБА_3 звернулася до Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом всього майна, що належало її тітці ОСОБА_8 (а.с.37 т.1).
31.10.2013 року державним нотаріусом Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори Дмитрук С.Д. видано свідоцтво про право на спадщину за законом, яким посвідчено, що на підставі статті 1266 Цивільного кодексу України спадкоємцем зазначеного у цьому свідоцтві майна (а саме квартира АДРЕСА_1, яка складається з трьох кімнат, житловою площею 52,9 кв.м., загальною площею 84,00 кв.м.) ОСОБА_8, 1950 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року, є її племінниця - ОСОБА_3 (а.с.65 т.1).
Цього ж числа, 31.10.2013 року, державним нотаріусом Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори Дмитрук С.Д., за заявою ОСОБА_3 проведено державну реєстрацію права власності на квартиру, що розташована АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за № 7466729 від 31.10.213 року.
В статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" визначено, що цей Закон регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно усіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості.
Порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно в Україні визначався Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року за № 7/5, чинного на час виникнення спірних правовідносин (далі Тимчасове положення).
Відповідно до пункту 1.4 Тимчасового положення, державна реєстрація прав власності на нерухоме майно - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється підприємством бюро технічної інвентаризації за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів коштом особи, що звернулася до БТІ.
Згідно із пунктом 2.1 цього ж Тимчасового положення, для реєстрації виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно до підприємства бюро технічної інвентаризації разом із заявою про реєстрацію прав власності подаються правовстановлювальні документи (додаток 1), їх копії (нотаріально засвідчені), а також інші документи, що визначені цим Положенням. Відповідальність за достовірність та повноту інформації у документах несе власник (власники) нерухомого майна.
Відповідно до пункту 1.13 Тимчасового положення реєстрація прав власності проводиться в такому порядку: прийняття і перевірка документів, поданих для реєстрації прав власності на нерухоме майно; установлення відсутності підстав для відмови в реєстрації прав; прийняття рішення про реєстрацію прав власності або про відмову в реєстрації прав; унесення записів до Реєстру прав; учинення написів на правовстановлювальних документах; видача витягів із Реєстру прав про реєстрацію прав.
Як зазначено у пункті 10 Переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна (додаток 1 до вказаного Тимчасового положення), до таких правовстановлювальних документів належать рішення судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень. Згідно із частиною 5 статті 3 цього ж Закону реєстрація речових прав на нерухомість, їх обмежень здійснюється лише в разі вчинення правочинів щодо нерухомого майна, а також за заявою власника (володільця) нерухомого майна. Відповідно до частини 1 статті 18 зазначеного Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно проводиться на підставі заяви правоволодільця (правонабувача), сторін (сторони) правочину, за яким виникло речове право, або уповноважених ними (нею) осіб.
Відповідно до пункту 3.1 Тимчасового положення з моменту прийняття заяви розпочинається розгляд реєстратором заяви та доданих до неї документів. Реєстратор: установлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на об'єкт нерухомості, інших підстав для відмови в реєстрації прав; перевіряє угоди, які відповідно до чинного законодавства України були нотаріально посвідчені; приймає рішення про реєстрацію прав власності чи про відмову в реєстрації прав власності; видає витяги з Реєстру прав або відмовляє у наданні таких витягів.
Рішення реєстратора про відмову в реєстрації прав власності на нерухоме майно потребує письмового оформлення. Рішення про відмову в реєстрації прав видається на бланку БТІ за формою, визначеною у додатку 6, посвідчується підписами реєстратора, начальника або уповноваженою ним особою та скріплюється печаткою БТІ (пункт 3.2 Тимчасового положення).
Реєстрації підлягають виключно заявлені права за умови їх відповідності чинному законодавству України і пред'явленим правовстановлювальним документам. Забороняється тлумачення прав реєстратором або самостійне внесення ним змін до відомостей про заявлені права власності (пункт 3.5 Тимчасового положення).
У разі переходу права власності на нерухоме майно, яке вже зареєстроване в Реєстрі прав, реєстратор при реєстрації прав на це майно одночасно скасовує попередній запис щодо права власності на це майно (пункт 3.9 Тимчасового положення).
Унесення запису до Реєстру прав здійснюється після прийняття рішення про реєстрацію прав власності (пункт 3.7 Тимчасового положення).
В судовому засіданні встановлено, що реєстрація права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_8 здійснена Івано-Франківським обласним бюро технічної інвентаризації на підставі правовстановлювального документу - рішення Івано-Франківського міського суду від 14.07.2006 року, що набрало законної сили, яким договір дарування квартири від 11 квітня 2003 року, згідно якого 03.07.2003 року відповідачем було здійснено реєстрацію права власності за позивачем, визнано недійсним, натомість, право власності як на спадкове майно після смерті ОСОБА_9 на цю квартиру визнано за ОСОБА_8
Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
За приписами частини 1 статті 14 Цивільного процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що для реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_8 були надані всі необхідні документи для здійснення реєстрації такого права, суд приходить до висновку, що підстав відмовити в реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_8 у відповідача не було. При цьому, здійснюючи реєстрацію права власності, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги ОСОБА_5 щодо визнання протиправними дій ОКП "Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації" щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно - квартиру за адресою АДРЕСА_1 за ОСОБА_8 задоволенню не підлягають.
Стосовно тверджень представника позивача, що заява про реєстрацію права власності була прийнята відповідачем від недієздатної особи - ОСОБА_8, а правочини недієздатних осіб не породжують будь-яких наслідків, крім тих, що пов'язані з їх нікчемністю, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно проводиться на підставі заяви правоволодільця (правонабувача), сторін (сторони) правочину, за яким виникло речове право, або уповноважених ними (нею) осіб.
Згідно із пунктом 2.3 Тимчасового положення, для здійснення реєстрації права власності на нерухоме майно власник (власники) або належним чином уповноважена ним (ними) особа подає заяву встановленої форми.
Під час подання заяви про реєстрацію прав власності фізична особа повинна пред'явити документ, що посвідчує її особу, а у разі подання заяви представником фізичної чи юридичної особи - документ, що підтверджує повноваження діяти від імені цих осіб (пункт 2.4 Тимчасового положення).
В судовому засіданні представник ОКП "Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації" пояснила, що заява про реєстрацію прав власності на нерухоме майно оформлена на ім'я ОСОБА_8, оскільки реєстрація права власності на квартиру здійснювалась саме за нею. З підстав того, що з часу вчинення оскаржуваних реєстраційних дій минуло 8 років чітко пояснити чи заява була подана самою ОСОБА_8, чи її представником, не змогла. Припустила, що заява була подана опікуном ОСОБА_8, однак будь-яких доказів в підтвердження зазначеного суду не надала.
Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Загальні вимоги до правочинів, правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог законодавства, визначені у главі 16 зазначеного кодексу.
Виходячи із змісту норм Цивільного кодексу України, загальних положень теорії права, суд приходить до переконання, що подання заяви про реєстрацію права власності на нерухоме майно на підставі правовстановлювального документу, в даному випадку рішення Івано-Франківського міського суду від 14.07.2006 року, яким встановлено право власності на нерухоме майно та на підставі якого зареєстровано право власності, не є правочином, а є юридичним вчинком, спрямованим на належне оформлення визнаного судом права власності. Таким чином, вказані представником позивача обставини не можуть бути підставою для визнання незаконними дій відповідача по реєстрації права власності на зазначене вище нерухоме майно за ОСОБА_8
Також, суд не погоджується із твердженнями відповідача про те, що реєстрація права власності здійснена відповідачем без прийняття рішення про державну реєстрацію права власності, оскільки факт прийняття такого рішення підтверджується внесенням відповідного запису до Реєстру прав. При цьому суд зазначає, що згідно змісту пункту 3 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно (в редакції, чинній на час вчинення спірних дій) письмового оформлення потребувало тільки рішення про відмову в реєстрації прав власності. Обов'язок прийняття рішення про реєстрацію прав власності у формі окремого документа виник у відповідача після прийняття Міністерством юстиції України наказу № 1692/5 від 28.07.2010 року Про внесення змін до наказу Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5.
Не є підставою для визнання неправомірними дій відповідача по реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_8 наявність в Реєстрі прав запису щодо права власності на вказане нерухоме майно за ОСОБА_5, оскільки згідно пункту 3.9 Тимчасового положення, у разі переходу права власності на нерухоме майно, яке вже зареєстроване в Реєстрі прав, реєстратор при реєстрації прав на це майно одночасно скасовує попередній запис щодо права власності на це майно.
Також, є безпідставними твердження представника позивача про незаконність вчинення відповідачем оскаржуваних реєстраційних дій з мотивів відсутності виконавчого листа на рішення Івано-Франківського міського суду від 14.07.2006 року, так як згідно приписів Тимчасового положення реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна проводиться на підставі правовстановлювальних документів, до яких належать рішення судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, а не виконавчий лист.
Судом встановлено, що ухвалою Івано-Франківського міського суду від 14.05.2004 року накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 та майно, що знаходиться в квартирі, а також зобов'язано провести опис майна (а.с.212 т.1).
Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 19.10.2006 року знято арешт з квартири АДРЕСА_1 та майна, що знаходиться в квартирі, накладений ухвалою суду від 14.05.2004 року. Зазначена ухвала набрала законної сили з 26.10.2006 року (а.с.211 т.1).
Ухвала Івано-Франківського міського суду від 19.10.2006 року, надійшла до Івано-Франківського ОБТІ 03.11.2006 року (а.с.210).
Отже, на момент вчинення відповідачем оскаржуваних реєстраційних дій по реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_8, заходи забезпечення позову, вжиті судом відповідно до ухвали Івано-Франківського міського суду від 19.10.2006 року, були скасовані.
Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні регламентований Законом України "Про нотаріат"(надалі - Закон).
Відповідно до статті 7 Закону нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, у своїй діяльності керуються законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, а на території Республіки Крим, крім того, - законодавством Республіки Крим, наказами Міністра юстиції України, нормативними актами обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.
Частиною 3 статті 47 Закону встановлено, що для вчинення нотаріальних дій не приймаються документи, які не відповідають вимогам законодавства.
Згідно норм статті 49 Закону нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, серед іншого, якщо: вчинення такої дії суперечить законодавству України; не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії; в інших випадках, передбачених цим Законом. Нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, не приймає для вчинення нотаріальних дій документи, якщо вони не відповідають вимогам, встановленим у статті 47 цього Закону, або містять відомості, передбачені частиною третьою статті 47 цього Закону. Нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії.
Згідно частини 1 статті 67 Закону свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством, на ім'я всіх спадкоємців або за їх бажанням кожному з них окремо.
Нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, та склад спадкового майна (частина 1 статті 68 Закону).
Відповідно до пункту 4.1 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, в редакції, чинній на час вчинення спірних правовідносин (надалі - Порядок) доказом родинних та інших відносин спадкоємців зі спадкодавцем є: свідоцтва органів реєстрації актів цивільного стану, повний витяг з реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису, копії актових записів, копії рішень суду, що набрали законної вили, про встановлення факту родинних та інших відносин (пункт 4.2).
Згідно пункту 4.9 глави 10 Порядку свідоцтво про право на спадщину видається на підставі заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини.
При видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти (пункт 4.14).
Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна (пункт 4.15).
Свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів (пункт 4.12).
В судовому засіданні встановлено, що при видачі ОСОБА_3 свідоцтва про право на спадщину за законом від 31.10.2013 року на квартиру АДРЕСА_1, державним нотаріусом Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори Дмитрук С.Д. дотримано вимоги наведених вище правових норм, що підтверджується наявною в матеріалах справи належним чином завіреної світлокопії спадкової справи № 484/2013.
Для видачі свідоцтва про право на спадщину, в підтвердження належності майна спадкодавцеві ОСОБА_8, ОСОБА_3 надано відповідачу правовстановлюючі документи - рішення Івано-Франківського міського суду від 14.07.2006 року із відміткою про набрання ним законної сили згідно ухвали апеляційного суду з 15.09.2006 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 15.09.2006 року, якою зазначене рішення залишено без змін. За запитом державного нотаріуса, ОКП "Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації" надало довідку від 27.09.2013 року про те, що згідно архівних даних станом на 31.12.2012 року за ОСОБА_8 було зареєстроване право власності на квартиру АДРЕСА_1, підстава для реєстрації права власності - рішення Івано-Франківського міського суду від 14.07.2006 року, рішення про реєстрацію права власності прийняте 09.11.2006 року. Згідно витягів за результатами пошуку інформації про зареєстровані речові права, їх обтяження на об'єкт нерухомого майна у порядку доступу нотаріусів до Державного реєстру, у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за параметрами пошуку АДРЕСА_1" і "ОСОБА_8", відомості відсутні. Також державним нотаріусом встановлено родинні відносини ОСОБА_3 із ОСОБА_8
Враховуючи зазначене, твердження представника позивача про видачу відповідачем ОСОБА_3 свідоцтва про право на спадщину за законом без з'ясування належності майна спадкодавцеві та без встановлення родинних відносин ОСОБА_3 із ОСОБА_8, є безпідставними.
Відповідно до пункту 4.22 глави 10 Порядку нотаріус у випадку видачі свідоцтва про право на спадщину на спадщину на житловий будинок, квартиру та інше нерухоме майно вносить відомості про перехід права власності на ім'я спадкоємця до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в порядку, установленому Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року № 703.
Згідно пункту 6 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року № 703, чинного на час здійснення спірних правовідносин, державна реєстрація прав власності, реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії та державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії, надання відмови в ній проводяться одночасно з вчиненням такої дії.
Відповідно до пункту 7 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові заяву про державну реєстрацію, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін'юст.
Відповідно до пункту 12 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, під час розгляду заяви про державну реєстрацію і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо: 1) обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках); 2) повноважень заявника; 3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; 4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону; 5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.
Заявник разом із заявою про державну реєстрацію подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові необхідні для такої реєстрації документи, визначені цим Порядком, їх копії, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату державного мита (пункт 10 Порядку).
Для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені цим Порядком (пункт 26 Порядку).
Відповідно до пункту 27 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є, зокрема, свідоцтво про право на спадщину, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат.
Згідно пункту 16 зазначеного Порядку, за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію та документів, необхідних для її проведення, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або рішення про відмову в такій реєстрації.
Державний реєстратор на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вносить записи до Державного реєстру прав.
В судовому засіданні встановлено, що державним нотаріусом реєстраційні дії права власності на квартиру АДРЕСА_1, проводилися на підставі наступних документів: заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ОСОБА_3; квитанції про оплату державного мита; копій паспорта та облікової картки платника податків заявника ОСОБА_3; свідоцтва про право на спадщину за законом, видане 31.10.2013 року за реєстровим № 6-442; технічного паспорта на квартиру. Також державним нотаріусом перевірено відомості про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав. Згідно з інформаціями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек відповідні відомості відсутні. Згідно з інформацією з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, такі заборони відсутні. Згідно інформації із Реєстру прав власності на нерухоме майно, наявний запис від 09.11.2006 року щодо прийняття 09.11.2006 рішення про державну реєстрацію квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_8, із зазначенням підстав виникнення права власності - рішення суду, справа № 2-117/2006р., 14.07.2006, Івано-Франківський міський суд (а.с.214-242 т.1).
Таким чином, враховуючи викладені вище правові норми та встановлені в судовому засіданні фактичні обставини даної справи, суд приходить до висновку, що державний нотаріус Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори Дмитрук С.Д. при вирішенні питання щодо видачі ОСОБА_3 свідоцтва про право власності на спадкове майно, прийнятті рішення про державну реєстрацію прав та проведенні державної реєстрації прав власності на квартиру АДРЕСА_1, діяла правомірно, відповідно до вимог Закону України "Про нотаріат", Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року № 703, тому в задоволенні адміністративного позову в цій частині позовних вимог слід відмовити.
При прийнятті рішення у справі судом взято до уваги те, що рішення Івано-Франківського міського суду від 14.07.2006 року та ухвала апеляційного суду Івано-Франківської області від 15.09.2006 року скасовані рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 30.11.2010 року, яким визнано недійсним заповіт, складений 14 березня 2000 року і посвідчений державним нотаріусом першої Івано-Франківської державної контори ОСОБА_12, згідно з яким ОСОБА_9 заповіла все належне їй майно ОСОБА_10; визнано недійсним договір дарування квартири, посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_11 11 квітня 2003 року, зареєстрований в реєстрі за № Д-239, згідно з яким ОСОБА_9 подарувала, а ОСОБА_5 прийняла в дар квартиру АДРЕСА_1; визнано за ОСОБА_8 право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_9 на квартиру АДРЕСА_1. Враховуючи, що зазначеним рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 30.11.2010 року, яке набрало законної сили, є не зміненим та не скасованим, прийнято рішення, аналогічне скасованому рішенню суду від 14.07.2006 року, тобто зміст визнаного судом права власності на квартиру АДРЕСА_1 не змінився, суд приходить до переконання, що вказана обставина не може слугувати самостійною підставою для задоволення позовних вимог у даній справі.
Враховуючи вищенаведене, не підлягають до задоволення позовні вимоги про зобов'язання Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про скасування державної реєстрації за 2006 рік права власності за ОСОБА_8 житлового приміщення - квартири АДРЕСА_1 та про скасування державної реєстрації за 2013 рік права власності за ОСОБА_3 житлового приміщення - квартири АДРЕСА_1.
На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Біньковська Н.В.
Постанова складена в повному обсязі 18.11.2014 року.