10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua
Головуючий у 1-й інстанції: Шимонович Р.М.
Суддя-доповідач:Котік Т.С.
іменем України
"20" листопада 2014 р. Справа № 806/3593/14
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Котік Т.С.
суддів: Жизневської А.В.
Малахової Н.М.,
при секретарі Рожко М.М. ,
за участю представників сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "16" вересня 2014 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бріз" до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ,
У серпні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "БРІЗ" (далі - ТОВ "Бріз") звернулось до суду з вказаним позовом та просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області № 0000682200 від 12 травня 2014 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 7291,00 грн., у тому числі: 5833,00 грн. - за основним платежем та 1458,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Також, просило відшкодувати на його користь витрати на правову допомогу в розмірі 650, 00 грн.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області № 0000682200 від 12 травня 2014 р.
Відшкодовано з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "БРІЗ" 182,70 грн. сплаченого судового збору.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
В апеляційній скарзі Бердичівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Житомирській області, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду в частині задоволення позовних вимог та прийняти нову - про відмову в задоволенні позову. Зокрема, апелянт посилається на те, що висновки суду не відповідають обставинам, встановленим під час перевірки.
Розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Бріз" з питання достовірності визначення податкового кредиту з податку на додану вартість по фінансово-господарських відносинах з ТОВ "Нафто-Сервіс-Плюс" за жовтень 2013 року, посадовою особою Бердичівської ОДПІ складено акт № 734/22-00/31106342 від 15 квітня 2014 (а.с. 9-13).
Згідно висновків акту перевірки встановлено порушення позивачем п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за жовтень 2013 року в сумі 5833,33 грн.
12 травня 2014 р. Бердичівською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000682200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 7291,00 грн., у тому числі: 5833,00 грн. - за основним платежем та 1458,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 14)
За результатами адміністративного оскарження, рішеннями Головного управління Міндоходів у Житомирській області та Міністерства доходів і зборів України скарги ТОВ "Бріз" залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення Бердичівської ОДПІ № 0000682200 від 12 травня 2014 р. - без змін.
Суд першої інстанції, перевіряючи спірне податкове повідомлення-рішення на відповідність вимогам частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України дійшов висновків, що його прийнято протиправно.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з вказаним висновком, виходячи з наступного.
Так, судом першої інстанції встановлено, що підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення стали висновки податкового органу про те, що неможливо встановити дату та факт надходження на ТОВ "Бріз" паливно-мастильних матеріалів, придбаних у ТОВ "Нафто-Сервіс-Плюс", у зв'язку з тим, що у товарно-транспортній накладній на поставку нафтопродуктів відсутня відмітка про дату та час надходження вантажу до вантажоодержувача, у змінному звіті АЗС (форма № 17-НП) за 11.10.2013 не відображено надходження на АЗС ТОВ "Бріз" бензину А-76 та зазначено відсутність залишків даного бензину та резервуару під нього. На підставі даних обставин, контролюючий орган дійшов висновку, що неможливо встановити факт здійснення господарської операції, вид, обсяг та повноту відображення операції в регістрах бухгалтерського обліку, зміну майнового стану платника. Також, відповідач в акті перевірки посилається на акт Світловодської ОДПІ ГУ Міндоходів в Кіровоградській області № 25/2200/37377179 від 31.01.2014 про результати проведення зустрічної звірки ТОВ "Нафто-Сервіс-Плюс". Даним актом встановлено, що усі операції купівлі-продажу ТОВ "Нафто-Сервіс-Плюс" не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже, є недійсними по ланцюгу постачання до "вигодонабувача". Зустрічною звіркою не підтверджено здійснення господарських операцій по взаємовідносинах ТОВ "Нафто-Сервіс-Плюс" по ланцюгу постачання ТМЦ, отриманих від ТОВ "Техносервіс". На підставі встановлених у ході перевірки обставин, відповідач дійшов висновку про відсутність фактичного отримання бензину автомобільного марки А-76 від ТОВ "Нафто-Сервіс-Плюс" в жовтні 2013 року на АЗС, розташованій за адресою: м. Бердичів, вул. Куйбишева, 1-а, що належить ТОВ "Бріз".
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків, що зазначені обставинам не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду справи та не узгоджуються з приписами податкового законодавства.
Згідно із пунктами 198.1, 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).
Отже, формування податкового кредиту з ПДВ платником податків обумовлено фактичним здійсненням операцій з придбання товарів, робіт (послуг), для подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку, і реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів та в обов'язковому порядку податкових накладних.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704.
Як встановлено судом першої інстанції, 11 жовтня 2013 р. між ТОВ "Нафто-Сервіс-Плюс" (Продавець) та ТОВ "Бріз" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів № 10-125Н (а.с. 17-18)
Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 даного Договору, Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити нафтопродукти, іменовані надалі - Товар, відповідно до умов цього Договору й додатків до нього. Номенклатура, кількість й ціна Товару визначаються Сторонами в рахунку-фактурі до цього Договору.
На підтвердження здійснення господарської операції з ТОВ "Нафто-Сервіс-Плюс" позивачем долучено до матеріалів справи: рахунок - фактуру № СФ-0000347 від 11 жовтня 2013 р., податкову накладну № 33 від 11 жовтня 2013 р., видаткову накладну № РН-0000353 від 11 жовтня 2013 р., товарно-транспортну накладну № 312 від 11 жовтня 2013 р. (а.с. 19-21, 24).
Згідно зазначених документів ТОВ "Бріз" придбало у ТОВ "Нафто-Сервіс-Плюс" 4000 л бензину А-76, оплата за який здійснювалася частинами, що підтверджується платіжними дорученнями № 13146 від 21 жовтня 2013 р., № 13147 від 23 жовтня 2013 р., № 13152 від 28 жовтня 2013 р. (а.с. 25-27), проте, вказана обставина не підтверджує факту порушення при формуванні податкового кредиту, оскільки жодна із сторін договору не посилається на невиконання умов договору щодо 100% попередньої оплати за товар.
З огляду на встановлені обставини та вище наведені норми законодавства , позивачем належними первинними документами підтверджено придбання бензину у ТОВ "Нафто-Сервіс-Плюс".
Досліджені судом первинні документи розкривають зміст господарських операцій, підтверджують реальність руху активів позивача, а тому, вказані документи є первинними документами в розумінні закону, які належить складати для даного виду господарських операцій, а відтак є належними та допустимими доказами відповідно до приписів статті 70 КАС України, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.
Отже, встановлені судом першої інстанції обставини в їх сукупності свідчать про товарність і реальність здійснення господарських операцій між ТОВ "Бріз" та ТОВ "Нафто-Сервіс-Плюс".
Судом першої інстанції обґрунтовано відхилено посилання податкового органу в акті перевірки про те, що недоліки товарно-транспортної накладної, позбавляють позивача права на формування податкового кредиту по вказаній господарській операції.
Відповідно до пункту 5.4.1 Інструкції N 805/15496, перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року N 363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за N 128/2568, та ГОСТ 27352-87 "Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общие технические требования".
Згідно із пунктом 11.4 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. N 363 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за N 128/2568, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).
Отже, є вірними висновки суду першої інстанції щодо того, що обов'язок оформлення товарно-транспортної накладної покладено на Замовника, у даному випадку на - ТОВ "Нафто-Сервіс-Плюс", а тому окремі недоліки товарно-транспортної накладної не можуть свідчити про нереальність господарської операції.
Також, обґрунтовано не прийнято до уваги і доводи контролюючого органу про те, що позивачем у змінному звіті АЗС (форма № 17-НП) за 11.10.2013 не відображено надходження на АЗС ТОВ "Бріз" бензину А-76.
Пунктом 10.2.1 Інструкції N 805/15496 передбачено, що приймання нафтопродуктів, що надійшли автомобільним транспортом від постачальників, здійснюється працівниками автозаправної станції за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки) за даними товарно-транспортних накладних у разі наявності паспорта якості та копії сертифіката відповідності. Приймання нафтопродуктів здійснюється відповідно до вимог робочої інструкції оператора АЗС та інструкції з охорони праці, які повинні бути затверджені керівником підприємства, якому належить АЗС.
Згідно з пунктом 10.2.10 Інструкції N 805/15496, на підставі ТТН та акта приймання (у разі його наявності) оператор АЗС має оприбуткувати прийнятий нафтопродукт за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки), тобто зробити необхідні записи в журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою N 13-НП. Дані про оприбутковані нафтопродукти заносяться до змінного звіту АЗС за формою N 17-НП (додаток 14).
Так, судом першої інстанції безспірно встановлено, що в Журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС (а.с. 28-29) 11.10.2013 зафіксовано факт прийняття бензину А-76 в об'ємі 4000,00 л.
Зазначена обставина підтверджує допущення оператором АЗС, яка належить ТОВ "Бріз", помилки щодо відображення надходження бензину А-80 в об'ємі 4000 л (резервуар 1, залишок на початок зміни - 3010 л, залишок на кінець зміни - 7007 л) у змінному звіті АЗС з 11.10.2013 по 12.10.2013 (а.с. 22).
Так само, не можуть слугувати підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту і обставини, які встановлено в акті зустрічної звірки контрагента позивача, без урахування первинної документації платника податків, яка у своїй сукупності свідчить про обґрунтованість формування податкового кредиту.
Згідно із статтею 61 Конституції України відповідальність осіб має індивідуальний характер, при цьому будь-які протиправні дії одних платників податків не можуть покладати обов'язку щодо відповідальності за дії таких платників на інших осіб.
Окрім того, практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", є джерелом права, свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського Суду від 09.01.2007 р. у справі "Інтерсплав проти України"). Вказане узгоджується з конституційним принципом індивідуальності юридичної відповідальності.
Проте, ні актом перевірки, а ні під час розгляду справи не надано доказів того, що ТОВ "Бріз" та ТОВ "Нафто-Сервіс-Плюс" під час вчинення господарських операцій завідомо (з прямим або непрямим умислом) діяли всупереч інтересам держави і суспільства, суду контролюючим органом не надано, як і не надано суду відповідного вироку суду.
Разом з тим, судом першої інстанції встановлено, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2014 по справі № 820/1870/14, яку залишено без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.05.2014, позов ТОВ "Техносервіс" (контрагент ТОВ "Нафто-Сервіс-Плюс") задоволено, визнано протиправними дії Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області по проведенню зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Техносервіс" щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків та їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.09.2013року по 31.10.2013року, за результатами яких складено Акт від 16.01.2014року № 26/20-36-22-03-07/23760340. Зобов'язано Індустріальну об'єднану державну податкову інспекцію м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області виключити Акт про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Техновервіс" від 16.01.2014року № 26/20-36-22-03-07/23760340 з інформаційних баз податкових органів.
З огляду на викладене, суд дійшов вірних висновків, що доводи відповідача, викладені в акті перевірки, не спростовують факт реального виконання господарських операцій за договором, укладеним між позивачем та "Нафто-Сервіс-Плюс", оскільки позивачем в повній мірі документально підтверджено реальність виконання правочину, а надання контролюючому органу належним чином оформлених всіх первинних документів, передбачених законодавством, є підставою для формування податкового кредиту, а тому податкове повідомлення-рішення Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області № 0000682200 від 12 травня 2014 р. є протиправним та підлягає скасуванню.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог, не містять фактів невірного застосування судом норм матеріального та процесуального права, а тому колегія суддів не вбачає підстав, визначених ст. 202 КАС України, для скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "16" вересня 2014 р. без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Т.С. Котік
судді: А.В. Жизневська
Н.М. Малахова
Повний текст cудового рішення виготовлено "20" листопада 2014 р.
Роздруковано та надіслано:р.л.п.
1- в справу:
2 - позивачу Товариство з обмеженою відповідальністю "Бріз" вул.Куйбишева,1-а,м.Бердичів,Житомирська область,13300
3- відповідачу Бердичівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Житомирській області вул.Б.Хмельницького,24-а,м.Бердичів,Житомирська область,13312
- ,