Справа: № 702/1014/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Ротаєнко Д.С. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.
Іменем України
18 листопада 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,
при секретарі Зубрицькому Д.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Монастирищенському районі Черкаської області на постанову Монастирищенського районного суду Черкаської області від 16.09.2014 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Монастирищенському районі Черкаської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції з позовом, в якому просила: визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Монастирищенському районі Черкаської області по відмові ОСОБА_1 у призначенні їй пенсії відповідно до п. 3 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Монастирищенському районі Черкаської області призначити ОСОБА_1 пенсію, відповідно до п. 3 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», як дружині військовослужбовця, який помер після звільнення зі служби, внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, починаючи з 12.08.2014.
Постановою Монастирищенського районного суду Черкаської області від 16.09.2014 позов задоволено.
Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 був учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, категорія 1, мав право на пільги і компенсації, передбачені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 21.12.2005, та інвалідом третьої групи, що підтверджується копією відповідного посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого 29.12.2005.
04.03.2010 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 04.03.2010 № 133963 (а.с. 9).
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклали шлюб 22.07.1984. Після укладення шлюбу ОСОБА_3 присвоєне прізвище « ОСОБА_4 », що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу (а.с.10).
Згідно копії паспорту позивача, остання після смерті чоловіка повторний шлюб не реєструвала (а.с.5).
Згідно відповіді від 31.12.1999 № 51/1/18644, виданої Галузевим державним архівом Міністерства Оборони України, по архівним документам військової частини № НОМЕР_4 ОСОБА_2 у складі даної частини приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у період із 04.07.1987 (наказ від 04.07.1987 № 182) по 25.08.1987 (наказ № 234) (а.с.11).
Згідно Експертного висновку від 12.04.2010 № 14335 смерть ОСОБА_2 пов'язана з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с.21).
12.08.2014 ОСОБА_1 звернулася до управління Пенсійного фонду України в Монастирищенському районі Черкаської області із заявою про призначення ОСОБА_1 пенсії, відповідно до п. 3 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», як дружині військовослужбовця, який помер після звільнення зі служби, внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Листом управління Пенсійного фонду України в Монастирищенському районі Черкаської області від 22.08.2014 № 2659/04 відмовило позивачу у призначенні пенсії відповідно до п. 3 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 7-8), вказавши що право на призначення пенсії позивач набуде при досягненні пенсійного віку, відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зі змінами, внесеними нормами Закону України «Про заходи законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-V.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відмова відповідача в призначенні пенсії на пільгових умовах є неправомірною, а тому позов підлягає задоволенню.
Апелянт у своїй скарзі зазначає, що управління Пенсійного фонду України в Монастирищенському районі Черкаської області діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.
Згідно до положень ст. 10 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках -не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівників державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. До військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.
Відповідно до ст. 16 Закону України «Про пенсійне забезпечення» військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які брали участь у бойових діях, а також ті, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи виконанням інтернаціонального обов'язку, а також батьки і дружини (якщо вони не взяли повторний шлюб) військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов'язку, мають право на пенсію: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Згідно абзацу 6 пункту 3 розділу ХV «Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тимчасово, до прийняття відповідного закону військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які брали участь у бойових діях, а також ті, що стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи виконанням інтернаціонального обов'язку, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов'язку, мають право на призначення дострокової пенсії за віком, але не раніше ніж за 5 років до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, за наявності страхового стажу не менше 25 років для чоловіків і не менше 20 років для жінок. У цих випадках розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону і фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.
Як вбачається з матеріалів справи позивач має необхідний стаж роботи, що підтверджується копією трудової книжки (а.с.16-20), а також до досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» залишилось менше 5 років, як того вимагає абзац 6 пункту 3 розділу ХV «Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а тому колегія суддів прийшла до висновку, що оскільки матеріалами справи підтверджуються стаж роботи та вік позивача, що дає йому право на пільгове пенсійне забезпечення, позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню, що вірно встановлено судом першої інстанції.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 29.05.2014 у справі № К/9991/6248/12.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права
Керуючись ст.ст. 41, 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Монастирищенському районі Черкаської області залишити без задоволення, а постанову Монастирищенського районного суду Черкаської області від 16.09.2014 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Василенко Я.М.
Судді: Кузьменко В.В.,
Шурко О.І.
.
Головуючий суддя Василенко Я.М.
Судді: Кузьменко В. В.
Шурко О.І.