Справа: № 826/5401/14 Головуючий у 1-й інстанції: Добрівська Н.А. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.
Іменем України
18 листопада 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого Василенка Я.М.,
суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,
при секретарі Зубрицькому Д.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.08.2014 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до держави Україна в особі Міністерства охорони здоров'я України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_2 звернулася до суду першої інстанції з позовом, в якому, з урахуванням заяви про усунення недоліків та збільшення позовних вимог від 21.05.2014, просила: визнати неправомірними дії МОЗ України щодо порушення права на забезпечення ОСОБА_2, як онкохворої людини, безкоштовними медикаментами для лікувально-профілактичних заходів згідно постанови Кабінету Міністрів України від 17.08.1998 №1303, дій під час прийняття рішення по скарзі від 26.02.2014, порушення права ОСОБА_2 на ефективність і своєчасність захисту прав при розгляді скарги від 26.02.2014, порушення права ОСОБА_2 на справедливий та повний захист з боку держави прав та інтересів при розгляді скарги від 26.02.2014; не вжиття системи заходів, спрямованих на усунення правових, соціальних та інших причин не забезпечення ОСОБА_2, як онко хворої людини, безкоштовними медикаментами для лікувально-профілактичних заходів згідно постанови Кабінету Міністрів України від 17.08.1998 №1303 і не попередження виникнення негативних суспільних наслідків, пов'язаних з відсутністю такого забезпечення; зобов'язати Міністра охорони здоров'я розглянути скаргу ОСОБА_2 від 26.02.2014 по суті і надати ОСОБА_2 його рішення, постанову, накази та роз'яснення по кожному зазначеному пункту, згідно Закону України «Про звернення громадян» та Закону України «Про інформацію» окремими листами за адресою: 80083, м. Кривий Ріг, вул. Ухтомського, 2-8; визнати дії МОЗ України протиправними та такими, що змінили досягнутий рівень гарантій існуючого порядку надання своєчасної та кваліфікованої медичної і лікарської допомоги, звузили зміст і обсяг прав, свобод та інтересів ОСОБА_2, які вона мала та обмежили її конституційні гарантії; визнати дії директора департаменту Хобзей М. при розгляді скарги від 26.02.2014 року такими, що порушили права громадянки України ОСОБА_2; відшкодувати у найменший термін моральну шкоду, завдану ОСОБА_2 діями МОЗ України, який є державним закладом, стягнути за рахунок державного бюджету на користь ОСОБА_2 завдану їй моральну шкоду в сумі 8 300,00 грн.; стягнути з МОЗ України на користь ОСОБА_2 витрати, які вона понесла і які пов'язані з витратами у зв'язку з провадженням у національних судах та державних установах, включаючи витрати на копіювання, друк, папір, поїздки та поштові послуги у сумі 100 грн.; встановити для МОЗ України строк для подання до суду звіту про виконання постанови суду.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.08.2014 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.
В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 26.02.2014 звернулась до Міністерства охорони здоров'я України зі скаргою, в якій, посилаючись на неотримання від управління охорони здоров'я м. Кривий Ріг та Головного управління охорони здоров'я Дніпропетровської обласної державної адміністрації рішень щодо її заяв про безоплатне забезпечення лікарськими засобами, як хворої на онкологічне захворювання (захворювання щитоподібної залози; цукровий діабет ІІ типу; післяопераційний гіпотиреоз), просила відповідача:
- призначити спеціальну комісію по вивченню діяльності управління охорони здоров'я м. Кривий Ріг, як розпорядника фінансів згідно забезпечення КУ Центру первинної медико-санітарної допомоги №1, вул. Маршака 1-а м. Кривого Рогу для амбулаторного лікування ОНКО хворих та виконанням заходів щодо усунення причин захворювання, перевірити додержання законодавства відповідно Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» з питань надання своєчасної та кваліфікованої медичної і лікарської допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.08.1998 №1303 з виявленням відповідності окремих посадових осіб займаній посаді. За неналежне виконання службових обов'язків згідно ст. 80 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я», вжити заходи до усунення виявлених порушень вимог Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я»;
- виділити в окреме провадження дії начальника управління охорони здоров'я м. Кривий Ріг ОСОБА_5 і його заступника ОСОБА_6 та начальника головного управління охорони здоров'я Дніпропетровської обласної держадміністрації ОСОБА_7, як розпорядника фінансів згідно зазначених обставин, перевірити додержання законодавства відповідно Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» з питань організації роботи медичних працівників, перевірки їх діяльності, надання своєчасної та кваліфікованої медичної і лікарської допомоги зазначеного випадку з виявленням відповідності окремих посадових осіб займаній посаді. За неналежне виконання службових обов'язків згідно ст. 80 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я», вжити заходи до усунення виявлених порушень вимог Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я»;
- повідомити згідно Конституції України та Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» порушенні чи ні її законні права і інтереси у галузі охорони здоров'я відповідними державними або іншими органами, підприємствами, установами та організаціями, їх посадовими особами і зобов'язані чи ні вони вжити заходів щодо поновлення порушених її прав, захисту законних інтересів та відшкодування заподіяної шкоди;
- зобов'язати головне управління охорони здоров'я Дніпропетровської обласної держадміністрації видати наказ щодо забезпечення ОСОБА_2, як онкохворої людини, безкоштовними медикаментами для лікувально-профілактичних заходів згідно постанови Кабінету Міністрів України від 17.08.1998 №1303;
- звернутися до Конституційного Суду України за наданням тлумачення чи не застосовується головним управлінням охорони здоров'я Дніпропетровської обласної держадміністрації постанова Кабінету Міністрів України від 17.08.1998 №1303 після позначки (*) у самому кінці постанови, дрібним шрифтом, тобто ссилка у додатку №2 до зазначеної постанови всупереч нормам Конституції України з зазначених дій на умовах з оплатою 50% відносно до неї».
Міністерство охорони здоров'я України супровідним листом від 02.04.2014 №3.24-С-1938/2798-зв. за підписом директора Департаменту реформ та розвитку медичної допомоги Міністерства охорони здоров'я України Хобзей М., який у відповідності до наказу МОЗ України від 30.03.2012 №223 уповноважений підписувати листи інформаційного характеру, направило скаргу ОСОБА_2 від 26.02.2014 до Департаменту охорони здоров'я Дніпропетровської обласної державної адміністрації з проханням розглянути порушені у скарзі питання та вжити відповідних заходів реагування і повідомити про це заявницю у встановлений законодавством термін.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що оскільки судом не виявлено фактів порушення саме відповідачем прав та інтересів ОСОБА_2, то визначені у позовній заяві позовні вимоги позивача щодо визнання протиправними дій МОЗ України і її посадових осіб та щодо відшкодування моральної шкоди є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Апелянт у своїй скарзі зазначає, що у відповідь на свою скаргу від 26.02.2014 на діяльність управління охорони здоров'я м. Кривий Ріг, посадових осіб Головного управління охорони здоров'я Дніпропетровської обласної державної адміністрації вона не отримала відповіді по суті поставлених питань, порушені права на отримання безкоштовних медикаментів не відновлені, що, за твердженням позивача, фактично є відмовою у забезпеченні її, як хворої на онкологічне захворювання, безкоштовними медикаментами для лікувально-профілактичних заходів згідно постанови Кабінету Міністрів України від 17.08.1998 №1303.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про звернення громадян» встановлено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Частиною 3 ст. 7 вказаного Закону передбачено, що якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.
Згідно з п.п. 11 пункту 4 Положення про Міністерство охорони здоров'я України, затвердженого указом Президента України від 13.04.2011 №467/2011 (надалі - Положення №467/2011) Міністерство охорони здоров'я України відповідно до покладених на нього завдань організовує розгляд звернень громадян із питань, пов'язаних з діяльністю МОЗ України, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління, а також стосовно актів, які ним видаються.
Згідно пункту 6 Положення №467/2011 МОЗ України здійснює свої повноваження безпосередньо, а також через структурні підрозділи з питань охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій.
Пунктом 7 Положення №467/2011 закріплено, що МОЗ у процесі виконання покладених на нього завдань взаємодіє в установленому порядку з іншими органами виконавчої влади, допоміжними органами і службами, утвореними Президентом України, а також з органами місцевого самоврядування, з відповідними органами іноземних держав і міжнародних організацій, профспілками та організаціями роботодавців, підприємствами, установами, організаціями.
Як вбачається з матеріалів справи, у своїй скарзі від 26.02.2014 ОСОБА_2 посилалась на порушення її прав на безоплатне отримання ліків у зв'язку з порушенням та неправильним застосуванням управлінням охорони здоров'я м. Кривий Ріг та посадовими особами Головного управління охорони здоров'я Дніпропетровської обласної державної адміністрації положень постанови Кабінету Міністрів України від 17.08.1998 №1303 «Про впорядкування безоплатного та пільгового відпуску лікарських засобів за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування окремих груп населення та за певними категоріями захворювань» і просила МОЗ України вжити заходів по відновленню наведених прав з встановленням винних у такому порушені осіб.
Відповідно до пункту 2 Постанови №1303 відпуск лікарських засобів безоплатно і на пільгових умовах у разі амбулаторного лікування осіб провадиться аптеками за рецептами, виписаними лікарями лікувально-профілактичних закладів за місцем проживання цих осіб. Особи, які обслуговуються у відомчих лікувально-профілактичних закладах і мають право на безоплатний або пільговий відпуск лікарських засобів, отримують їх у аптеках, закріплених за цими закладами.
Колегія суддів звертає увагу, що оскільки ОСОБА_2 перебуває на обслуговуванні та лікуванні в Комунальній установі «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1» Криворізької міської ради, яка відноситься до сфери управління органів місцевого самоврядування і забезпечення лікарськими засобами здійснюється за рахунок місцевого бюджету, то дії відповідача щодо направлення скарги ОСОБА_2 від 26.02.2014 на розгляд до Департаменту охорони здоров'я Дніпропетровської обласної державної адміністрації повністю відповідають вимогам частини 3 статті 7 Закону України «Про звернення громадян».
Щодо вимог позивача про визнання неправомірними дій МОЗ України щодо: дій під час прийняття рішення по скарзі від 26.02.2014; порушення права ОСОБА_2 на ефективність і своєчасність захисту прав при розгляді скарги від 26.02.2014; порушення права ОСОБА_2 на справедливий та повний захист з боку держави прав та інтересів при розгляді скарги від 26.02.2014, як і вимог про визнання дій директора департаменту Хобзей М. при розгляді скарги від 26.02.2014 такими, що порушили права громадянки України ОСОБА_2 колегія суддів звертає увагу, що
ні «Основи законодавства України про охорону здоров'я», ні Положення №467/2011 не містять норм, якими було б закріплено повноваження МОЗ України визначати наявність чи відсутність факту порушення законних прав і інтересів фізичної особи у галузі охорони здоров'я відповідними державними або іншими органами, підприємствами, установами та організаціями, їх посадовими особами і визначати їх обов'язок по вжиттю заходів щодо поновлення порушених прав, захисту законних інтересів фізичної особи та відшкодування заподіяної шкоди. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відсутні правові підстави для задоволення позову в цій частині.
Оскільки вимога позивача про зобов'язання Міністра охорони здоров'я розглянути скаргу ОСОБА_2 від 26.02.2014 по суті і надати окремими листами рішення, постанову, накази та роз'яснення по кожному зазначеному пункту, згідно Закону України «Про звернення громадян» та Закону України «Про інформацію» є похідною від вимог про визнання протиправними дій відповідача по направленню скарги ОСОБА_2 від 26.02.2014 за належністю, які визнані необґрунтованими, вказана вимога також задоволенню не підлягає.
Більш того, наказом Міністра охорони здоров'я «Про уповноваження керівників самостійних структурних підрозділів МОЗ України підписувати листи інформаційного характеру» № 223 від 30.03.2012 уповноважено керівників самостійних структурних підрозділів МОЗ України підписувати листи інформаційного характеру, інші документи, які не пов'язані із здійсненням Віце-прем'єр-міністром України - Міністром охорони здоров'я України політичних функцій.
Стосовно вимог позивача про визнання неправомірними дій МОЗ України щодо порушення права на забезпечення ОСОБА_2, як онкохворої людини, безкоштовними медикаментами для лікувально-профілактичних заходів згідно постанови КМ України від 17.08.1998 №1303 та щодо не вжиття системи заходів, спрямованих на усунення правових, соціальних та інших причин незабезпечення ОСОБА_2, як онкохворої людини, безкоштовними медикаментами для лікувально-профілактичних заходів і непопередження виникнення негативних суспільних наслідків, пов'язаних з відсутністю такого забезпечення, а також про визнання дій МОЗ України протиправними та такими, що змінили досягнутий рівень гарантій існуючого порядку надання своєчасної та кваліфікованої медичної і лікарської допомоги, звузили зміст і обсяг прав, свобод та інтересів ОСОБА_2, які вона мала та обмежили її конституційні гарантії колегія суддів зазначає, що зі змісту позову вбачається, що останній не містить переліку дій, які б мали бути вчиненими МОЗ України, як і посилань на конкретні норми законодавства, якими закріплюється обов'язок відповідача вчиняти такі дії, що позбавляє суд можливості дати оцінку діям, рішенням чи бездіяльності МОЗ України на предмет їх правомірності у спірних правовідносинах.
Таким чином, вказані позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, що вірно встановлено судом першої інстанції.
Також, колегія суддів вважає, що позивач безпідставно просив зобов'язати відповідача стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в сумі спочатку 8 300 грн., а потім 12 600 грн., виходячи з наступного.
Відповідно до загальних підстав правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Однак, позивачем не зазначено з чого він виходить при визначенні розміру моральної шкоди у грошовій сумі 12 600 грн. та не надано жодних доказів на підтвердження правомірності позовних вимог в цій частині.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.08.2014 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Василенко Я.М.
Судді: Кузьменко В.В.
Шурко О.І.
.
Головуючий суддя Василенко Я.М.
Судді: Кузьменко В. В.
Шурко О.І.