м. Миколаїв.
14.11.2014 р. Справа № 814/2323/14
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лісовської Н. В. за участю секретаря судового засідання Мартиненко Ю.З. розглянув у відритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомЖовтневої об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській обл., вул. Торгова, 63-а, м. Миколаїв, 54050
доФізичної особи -підприємеця ОСОБА_1, АДРЕСА_1
проподання про підтвердження обгрунтованості адміністративного арешту майна,
За участю представників сторін:
від позивача: Матвеєва Є.В.,
відповідача: ОСОБА_1
Позивач звернувся до суду з поданням про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків ФОП ОСОБА_1
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що працівники ДПІ не були допущені до проведення фактичної перевірки за наявності передбачених законом підстав та необхідних документів, оформлених належним чином. А відтак, на забезпечення виконання платником податків своїх зобов'язань, ДПІ прийнято рішення про застосування адміністративного арешту платника податків.
Відповідач проти позову заперечує, зазначає, що фактична перевірка не є документальною перевіркою, а відтак, за не допуск посадових осіб до проведення фактичної перевірки, не тягне за собою застосування адміністративного арешту майна платника податків.
З'ясував всі фактичні обставини, заслухав пояснення представників сторін дослідив матеріали, що містяться у справі, суд дійшов висновку, що подання не належить задоволенню, виходячи з наступного:
На підставі направлень, виданих Очаківською ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївській області від 03.07.2014 року № 103 та № 104 згідно п.п.80.2.5 п.80.2 ст.80, п.82.3 ст.82 Кодексу та відповідно до наказу Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 02.07.2014 № 241 «Про проведення фактичної перевірки» ФОП ОСОБА_1
03.07.2014 головним державним ревізором-інспектором Гавриш Г.Г. та головним державним ревізором-інспектором Черкасовою Н.О. Очаківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївській області, з метою проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 з питань здійснення контролю та дотриманням законодавства в частині виробництва га обліку, зберігання, транспортування та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, здійснено вихід за адресою Миколаївська область, Березанський район, с. Коблево, пр.-т. Курортний, 16, бар «Аллєгро».
Копію наказу на проведення перевірки та направлення на проведення перевірки було пред'явлено особисто ОСОБА_1 Однак, у допуску до проведення перевірки перевіряючим було відмовлено, про що складено Акт від 03.07.2014 року № 1/14/29/07/НОМЕР_1.
Умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок передбачено ст. 81 Податкового кодексу України.
Посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;
копії наказу про проведення перевірки;
службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків
(його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.
В порушення вимог законодавства ФОП ОСОБА_1 безпідставно не допущено перевіряючих до проведення фактичної перевірки.
Відповідно п. 94.1 ст. 94 Кодексу адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.
Арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу (пп. 94.2.3. п. 94.2 ст. 94 Кодексу).
Пункт 94.6 ст. 94 Податкового кодексу України визначає, що керівник контролюючого органу (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків.
Порядок застосування адміністративного арешту майна платника податків затверджено наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013р. № 568.
Рішенням Жовтневої ОДПІ Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 07.08.2014 застосовано умовний адміністративний арешт майна ФОП ОСОБА_1 з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна.
Виходячи з фактичних обставин справи, які мали місце 03.07.2014 року суд приходить висновку, що відповідач не правомірно не допустила працівників ДПІ до здійснення перевірки, у перевіряючих були всі законні підстави на здійснення перевірки: Наказ, направлення, посвідчення осіб. Відповідно до положень ПК України, суб'єкт підприємницької діяльності не може перешкоджати посадовим особам податкової служби здійснювати свої повноваження. Судом не встановлено, а Відповідачем не доведено жодної обставини, викладеної у ст.. 81 ПК України , де зазначений вичерпний перелік підстав, дозволяючих суб'єкту підприємницької діяльності не допускати перевіряючих до перевірки.
Суд критично оцінює доводи позивача, що фактична перевірка не є документальною перевіркою, а відтак, за не допуск посадових осіб до проведення фактичної перевірки, не тягне за собою застосування положень ч. 94.10 ст. 94 ПК України (тобто застосування адміністративного арешту). Така позиція є хибною, про що неодноразово зазначалося у рішеннях ВАСУ.
Водночас, суд зауважує, що відповідно до положень ч. 94.10 ст. 94 ПК України, арешт на майно може бути накладено рішенням керівника контролюючого органу (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.
Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено).
Частиною 94.19. ст.. 94 ПК України припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв'язку з відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.
Таким чином, виходячи з аналізу вище перелічених норм ПК України, Рішення про застосування умовного адміністративного арешту , прийняте 07.08.2014 року, станом на день розгляду справи судом (перевірка обґрунтованості застосування адміністративного арешту судом) є вже припиненим в силу положень ч. 94.19. ст.. 94 ПК України. А відтак, суд позбавлений повноважень здійснювати перевірку обґрунтованості застосування адміністративного арешту, застосованого Рішенням, яке припинило свою дію.
Згідно з п.2 ч. 1 ст. 183-3 КАС України провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.
Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163, 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України,
У задоволенні подання Жовтневої об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області - відмовити.
Постанову може бути оскаржено в порядку, передбаченому статтями 1833, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня її проголошення або з дня отримання копії постанови у випадках, встановлених статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н. В. Лісовська