копія
20 листопада 2014 р. Справа № 804/18941/14
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши у місті Дніпропетровську матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до державного виконавця Державної виконавчої служби Центрально-міського відділу Криворізького міського управління юстиції Тарасенко В.О. про визнання протиправними дії та скасування постанови, -
18.11.2014 р. ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до державного виконавця Державної виконавчої служби Центрально-міського відділу Криворізького міського управління юстиції Тарасенко В.О. про визнання незаконними дії державного виконавця по винесенню постанови про відкриття виконавчого провадження від 29.08.2014 р. та зазначення в цій постанові суми стягнення 455416,92 грн.; скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 29.08.2014 р.
Відповідно до ч.1 ст.107 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Проаналізувавши зміст вимог, викладених у заяві позивачем, суд приходить до висновку, що позовну заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства зважаючи на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Пунктом 4 ч.1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративне судочинство - діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; 6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
Системний аналіз законодавства свідчить про те, що справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами стосовно їх прав, обов'язків у конкретних правовідносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.
Відповідно до положень постанови пленуму Вищого адміністративного суду України «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» за № 8 від 20.05.2013 р. суди повинні враховувати, що юрисдикція адміністративних судів може бути встановлена законом, зокрема, частинами четвертою, п'ятою статті 82 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження».
Згідно із положеннями постанови пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» за № 3 від 13.12.2010 р. відповідно до частини першої статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Отже, суди при визначенні юрисдикції повинні виходити з того, що до юрисдикції адміністративних судів належать спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби при виконанні всіх виконавчих документів, передбачених частиною другою статті 17 Закону України «Про виконавче провадження», крім тих, відносно яких законом установлено інший, виключний порядок їх оскарження.
Частиною четвертою статті 82 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Отже, критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ, та статус позивача як сторони у виконавчому провадженні.
У розумінні ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. При цьому судам слід ураховувати, що до сторін, які можуть оскаржити рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, належать також їх представники за законом чи договором.
Таким чином, до юрисдикції адміністративних судів належать усі справи з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судових рішень на підставі виконавчих документів, виданих судами всіх юрисдикцій, за винятком тих, які видано загальними та господарськими судами у разі звернення до суду сторін відповідного виконавчого провадження чи їхніх представників.
З матеріалів адміністративного позову вбачається, що предметом оскарження є дії державного виконавця органу державної виконавчої служби у ході здійснення примусового виконання виконавчого провадження, відкритого за виконавчим листом на підставі рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу №216/7427/13-ц від 26.11.2013 р.
Відповідно до ст. 383 Цивільно-процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Виходячи з того, що позивачем, який має статус боржника за виконавчим листом, який виданий Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу, оскаржуються дії державного виконавця у ході здійснення виконавчого провадження та з огляду на положення ст.181 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 383 Цивільно-процесуального кодексу України, ст.82 Закону України «Про виконавче провадження», суд приходить до висновку, що даний позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки законодавством передбачений інший порядок оскарження учасниками виконавчого провадження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця під час виконання рішень судів у цивільних справах.
Наведена правова позиція також відповідає позиції Вищого адміністративного Суду України, яка викладена у постанові Пленуму Вищого адміністративного Суду України від 21.05.2012р. №5, зокрема, в п.2 вказаної постанови зазначено, що суди при визначенні юрисдикції повинні виходити з того, що до юрисдикції адміністративних судів належать спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби при виконанні всіх виконавчих документів, передбачених частиною другою статті 17 Закону України «Про виконавче провадження», крім тих, відносно яких законом установлений інший, виключний порядок їх оскарження.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 109 ст. 109 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі лише, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Таким чином, суд вважає, що зазначена позовна заява не відноситься до компетенції адміністративних судів, у зв'язку з чим суд відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі та на підставі ч. 6 ст. 109 Кодексу адміністративного судочинства України роз'яснює, що вказана позовна заява може бути розглянута у порядку цивільного судочинства.
Керуючись ст.ст. 109, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до державного виконавця Державної виконавчої служби Центрально-міського відділу Криворізького міського управління юстиції Тарасенко В.О. про визнання протиправними дії та скасування постанови.
Роз'яснити, що відповідно до ч. 5 ст. 109 Кодексу адміністративного судочинства України, повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання до суду першої інстанції апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її отримання.
Ухвала набирає законної сили у порядку та у строки, встановлені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя (підпис) В.С. Парненко
Ухвала не набрала законної сили 20.11.14 Суддя З оригіналом згідно Помічник судді В.С. Парненко Ю.Ю. Ковтун