№ 22-ц/796/9574/2014 Головуючий в І інстанції: Дубас В.А.
13 листопада 2014 року Апеляційний суд міста Києва
у складі:
головуючого Вербової І.М.
суддів Кирилюк Г.М.
ПанченкаМ.М.
при секретарі Мікітчак А.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ПановаДмитра Ігоровича в інтересах публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 12 травня 2014 року у справі за зустрічним позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» про визнання кредитного договору недійсним, -
У серпні 2012 року ПАТ «КБ «Експобанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором кредиту №1/АК-2007 від 4 вересня 2007 року.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 12 травня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 4 вересня 2014 року, вказану позовну заяву залишено без розгляду у зв'язку із повторною неявкою позивача у судове засідання без поважних причин.
Ухвалою суду від 29 листопада 2012 року прийнято до спільного розгляду та об'єднано у одне провадження первісний позов із зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 до ПАТ «КБ «Експобанк» про визнання недійсним вказаного договору кредиту.
Обґрунтовуючи зустрічний позов ОСОБА_4 посилався на те, що 4 вересня 2007 року у приміщенні ТОВ «КБ «Експобанк» він передав працівнику банку свій паспорт та довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру. Через деякий час до ОСОБА_4 вийшов працівник банку з договором кредиту №1/АК-2007 від 4 вересня 2007 року та з договором застави від 4 вересня 2007 року та вказав ОСОБА_4 де потрібно в них розписатись, після чого працівник банку сказав ОСОБА_4, що йому зателефонують та повідомлять коли можна буде отримати грошові кошти. Однак, кредитних грошових коштів ОСОБА_4 не отримував, заяв на видачу готівки №06 від 4вересня 2007 року, №11 від 4 вересня 2007 року не підписував, також нікого не уповноважував діяти від його імені для отримання грошових коштів та підписання будь-яких договорів.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 12 травня 2014 року зустрічний позов задоволено.
Визнано договір кредиту №1/АК-2007 від 4 вересня 2007 року, укладений між ТОВ КБ «Експобанк» (правонаступником якого є ПАТ «КБ «Експобанк») та ОСОБА_3 недійсним.
Стягнуто з ПАТ «КБ «Експобанк» на користь ОСОБА_3 витрати по сплаті судового збору у сумі 107 грн. 30 коп., а також витрати пов'язані з проведенням судової експертизи у сумі 3680 грн.
В апеляційній скарзі ПановД.І. в інтересах ПАТ «КБ «Експобанк», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
В суді апеляційної інстанції представник ПАТ «КБ «Експобанк» -
Панов Д.І. апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.
ОСОБА_3, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи (а.с. 61, т. 2), в судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив, у зв'язку із чим колегія суддів вважала за можливе слухати справу у його відсутність на підставі ч. 2 ст. 305 ЦПК України.
Перевіривши законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність її задоволення виходячи із наступного.
Відповідно до положень статей 303, 304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Справа розглядається в апеляційному суді за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими законом.
Згідно зі статтями 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Ухвалене у справі судове рішення не відповідає зазначеним вимогам закону.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_3 доведено належними та допустимими доказами факт надання кредитних грошових коштів не ОСОБА_3, а іншій невстановленій особі, а також із того, що службові особи
ПАТ «КБ «Експобанк», укладаючи з ОСОБА_3 договір кредиту №1/АК-2007 від 4 вересня 2007 року, не мали на меті та не бажали реального настання правових наслідків, що обумовлені цим договором кредиту, що є порушенням ч. 5 ст. 203 ЦК України та підставою для визнання договору недійсним.
Проте, з таким висновком суду погодитись не можна з огляду на наступне.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, між ТОВ «КБ «Експобанк» та ОСОБА_3 4 вересня 2007 року укладено договір кредиту
№1/АК-2007, згідно умов якого позивач зобов'язався надати ОСОБА_3 кредит у сумі 34 340 дол. США на придбання транспортного засобу, а ОСОБА_3 у свою чергу зобов'язався погасити кредит до 4 вересня 2014 рокутасплатити за його користування проценти у розмірі 12,00% річних
(а.с. 32-35, т. 1).
Крім того, між сторонами було укладено договір застави від
4 вересня 2007 року, відповідно до якого для забезпечення своїх зобов'язань за договором кредиту ОСОБА_3 передав ТОВ «КБ «Експобанк» в заставу автомобіль Mitsubishi Lancer 1.6 (Мітсубіші Лансер 1.6) д.н.з. НОМЕР_1
(а.с. 41-44, т. 1).
ПАТ «КБ «Експобанк» є правонаступником всіх прав та обов'язків
ВАТ «КБ «Експобанк», яке у свою чергу є правонаступником всіх прав та обов'язків ТОВ «КБ «Експобанк», що вбачається зі статуту
ПАТ «КБ «Експобанк» у новій редакції, яку затверджено загальними зборами ВАТ «КБ «Експобанк», протокол від 30 жовтня 2009 року №4/2009
(а.с. 57-58, т. 1).
На підтвердження факту отримання грошових коштів ОСОБА_3 ПАТ «КБ «Експобанк» надало суду заяву на видачу готівки №06 від 4 вересня 2007 року та заяву на переказ готівки №11 від 4 вересня 2007 року, на яких міститься підпис від імені відповідача ОСОБА_3 (а.с. 38, 93, т. 1).
В матеріалах справи наявний оригінал згаданої заяви №06 від 4 вересня 2007 року на видачу готівки в сумі 34 340,00 дол. США, яка підписана від імені ОСОБА_3 та оригінал заяви на переказ готівки №11 від 4 вересня 2007 року, яка також підписана від імені ОСОБА_3 (а.с. 106-107, т. 1).
Як вбачається з висновку експертів №1354/1355/14-32 за результатами судово-почеркознавчої експертизи від 20 березня 2014 року, який складено Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, підписи від імені ОСОБА_3 у заяві на переказ готівки №11 від 4 вересня 2007 року у графі «Підпис платника» та у заяві на видачу готівки №06 від 4 вересня 2007 року у графі «Підпис отримувача», виконано рукописним способом без попередньої технічної підготовки чи застосування технічних засобів; підписи від імені ОСОБА_3 у вказаних заявах виконані не ОСОБА_3
(ІНФОРМАЦІЯ_1), а іншою особою з наслідуванням його підпису (а.с. 166-169).
Наведене не дає підстав для висновку про наявність достатніх правових підстав для визнання судом укладеного між сторонами договору кредиту недійсним.
Згідно з вимогами статей 57-60 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 66 ЦПК України визначено, що висновок експерта - докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обгрунтовані відповіді на питання, задані судом.
Як це передбачено частиною 6 статті 147 ЦПК України висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими статтею 212 цього Кодексу.
Висновок експерта, як і будь-який інший доказ у справі, оцінюється судом у взаємному зв'язку доказів у їх сукупності та не має для суду наперед встановленого значення. (ч. 2, 3 ст. 212 ЦПК України)
Звертаючись до суду з даним позовом, як на правову підставу для визнання договору недійсним відповідно до ст. 215 ЦК України,
ОСОБА_3 посилався на ч. 5 ст. 203 ЦК України, згідно якої правочин має бути спрямований на реальне настання наслідків, та зазначив, що банк не виконав зобов'язань з надання грошових коштів.
Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановленічастинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною п'ятою статті 203 ЦК України встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Таким чином, може бути підставою для визнання правочину недійсним встановлення обставин того, що сторони при укладенні правочину (в даному випадку договору кредиту) не мали намірів реального настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Разом з тим, обґрунтовуючи підстави звернення до суду з даним позовом, ОСОБА_5 зазначав, що звертався у відділення відповідача саме з наміром отримання грошових коштів з метою придбання автомобіля, який останньому був необхідним для роботи у службі таксі ТОВ «Еліт Таксі», оскільки до цього позивач працював на автомобілі, який належав товариству та сплачував за це відповідну орендну плату.
Також позивач за зустрічним позовом зазначав, що до
ТОВ «КБ «Експобанк» він звернувся за порадою одного із співвласників (на ім'я «Сауліс») ТОВ «Еліт Таксі» (у якому позивач працював у 2007 році), який повідомив ОСОБА_3, що може допомогти швидко отримати грошові кошти.
З викладеного слід дійти висновку, що укладаючи договір кредиту на придбання транспортного засобу та договір застави автомобіля від
4 вересня 2007 року позивач, як сторона договорів мав намір настання реальних наслідків правочину, а саме хотів отримати грошові кошти на придбання транспортного засобу.
Сторона банку також мала намір настання реальних наслідків правочину, оскільки згідно договору кредиту позивач зобов'язався сплачувати проценти за користування кредитними коштами.
За таких обставин, укладений між сторонами договір кредиту
№1/АК-2007 від 4 вересня 2007 року не може бути визнаний судом недійсним з підстав недодержання вимог, встановлених частиною п'ятою статті 203 ЦК України.
Суд першої інстанції на вказані обставини належної уваги не звернув та помилково застосував до спірних правовідносин частину п'яту статті 203 ЦК України.
Крім того, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
У пункті 8 Постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від
6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.
У зв'язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205-210, 640 ЦК тощо).
Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо).
Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.
Саме на не передання майна відповідачем позивачу, тобто неотримання грошових коштів позичальником від банку, ОСОБА_3 посилається як на підставу вимог, що не може бути правовою підставою визнання договору недійсним у розумінні вимог чинного закону, а лише може слугувати доказом не укладення договору у випадку доведення обставин цього належними та допустимими доказами.
Ухвалюючи нове рішення у справі колегія суддів бере до уваги обставини того, що позивачем придбаний спірний автомобіль згідно договору купівлі-продажу від 1 вересня 2007 року, згідно пункту 4 якого покупець здійснює оплату товару протягом десяти банківських днів з моменту підписання даного договору. (а.с. 131, т. 1)
Згідно пункту 3 вказаного договору ціна товару складає 171 700 грн., в т.ч. ПДВ. Платіж здійснюється на підставі виставленого продавцем рахунку-фактури. (продавець ТОВ «Автобізнес Україна»)
В той же час, з заяви на переказ готівки № 11 від 4 вересня 2007 року вбачається, що кошти у сумі 171 700 грн. є оплатою та перераховані за автомобіль згідно рахунку-фактури 0708-00054 від 28 серпня 2007 року, у т.ч. ПДВ 28 616,67 грн. (а.с. 106, т. 1)
З матеріалів справи вбачається, а саме договору застави та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії ААС № 176860 виданого УДАІ ГУ МВС України в м. Києві, що датою реєстрації позивачем за зустрічним позовом автомобіля марки Mitsubishi Lancer 1.6 (Мітсубіші Лансер 1.6) д.н.з. НОМЕР_1 є саме 4 вересня 2007 року (тобто день укладення договорів кредиту та застави).
Обставини отримання позивачем від продавця та належності права власності на вказаний автомобіль ОСОБА_3 при розгляді справи не заперечувалися.
Також колегія суддів бере до уваги обставини того, що ОСОБА_3 як цивільно-дієздатна особа, укладаючи спірний договір шляхом його вільного волевиявлення та повністю усвідомлюючи значення своїх дій (іншого при розгляді справи судом не встановлено), з позовом до суду за захистом порушеного на його думку права шляхом визнання договору недійним з підстав неотримання ним грошових коштів за договором кредиту звернувся лише у жовтні 2012 року.
Крім того, як вбачається з виписки по особовому рахунку
№ 22032600993201 по кредиту № 1/АК-2007 від 4 вересня 2007 року були здійснені часткові оплати заборгованості.
Аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупності та взаємозв'язку оцінюючи їх в порядку статті 212 ЦПК України, враховуючи обставини, на які сторони посилалися як на підстави своїх вимог та заперечень, ретельно перевіривши висновки та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що остання підлягає задоволенню.
За таких обставин рішення суду назвати законним та обґрунтованим не можна, а тому воно підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позовних вимог на підставі п. 2 ч. 1 ст. 307 ЦПК України.
Керуючись статтями303, 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ПановаДмитра Ігоровича в інтересах публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк»задовольнити.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 12 травня 2014 року скасувати. Ухвалити нове рішення.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» про визнання кредитного договору недійсним відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий : І.М. Вербова
Судді : Г.М. Кирилюк
М.М. Панченко