20 листопада 2014 року Справа № 925/1239/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.І. - доповідача (головуючого), Грека Б.М., Жаботиної Г.В.
за участю повноважних представників:
позивача - Сінцова А.О., Мілютіна А.Є.
відповідача - Гричиної В.В., Петренка Д.О.
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтера Ацтека Мілінг Україна" на рішення господарського суду Черкаської області від 1 вересня 2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15 жовтня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтера Ацтека Мілінг Україна" до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Щорса про стягнення 1023852 грн.,
У липні 2014 року позивач звернувся до господарського суду Черкаської області з позовом до відповідача про стягнення 1023852 грн., з яких 800000 грн. збитків, 175000 грн. штрафу та 48852 грн. витрат на транспортні послуги, посилаючись на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами у справі договору поставки №52 від 06.03.2014 року не здійснив поставку продукції у кількості 1000 тон. Внаслідок односторонньої відмови від виконання відповідачем умов цього договору, позивач змушений був укласти договір поставки №64 від 13.05.2014 року з філією Поділля СТзОВ "Деренківець" на поставку зерна кукурудзи у кількості 1000 тон за ціною 2550 грн. за тону, що стало підставою для стягнення з відповідача понесених збитків, які полягали у додаткових витратах позивача, як таких, що становлять різницю між вартістю зерна кукурудзи, визначеної умовами договору та вартістю зерна кукурудзи, поставленої позивачу іншим постачальником. Крім цього, позивач просив суд стягнути з відповідача штраф на підставі п. 6.2 договору №52 від 06.03.2014 року, а також витрати на транспортні послуги.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 1 вересня 2014 року (суддя Гура І.І.) в позові відмовлено в повному обсязі з посиланням на те, що відповідач припинив виконання свого обов'язку з поставки продукції, у зв'язку з невиконанням зобов'язання з оплати позивачем і відсутністю, у зв'язку з цим, факту порушення відповідачем свого договірного зобов'язання.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15 жовтня 2014 року рішення суду залишене без змін
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, скаржник просить їх скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог позивача.
Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами, 6 березня 2014 року між СТзОВ імені Щорса (продавець) та ТзОВ "Альтера Ацтека Мілінг Україна" (покупець) був укладений договір поставки №52, згідно п. 1.1 якого відповідач зобов'язався продати (передати у власність) позивачу, а позивач - купити (прийняти й оплатити) зерно кукурудзи українського походження врожаю 2013 року на умовах, передбачених даним договором (т.1, а.с. 16-19).
Згідно п. 1.3 укладеного договору загальна кількість продукції, яка буде придбана покупцем, на час укладення цього договору сторонами визначена в кількості 5000 тон +/- 5%. При цьому, в процесі виконання цього договору, сторонами за їх згодою, може бути збільшено кількість продукції, яка буде придбана покупцем, про що буде укладена відповідна додаткова угода до цього договору.
Відповідно до п.2.1 цього договору, на час його укладання ціна на продукцію визначається сторонами попередньо та встановлюється в розмірі 1750 грн. за 1 тону, з урахуванням ПДВ. В ціну продукції входить її вирощування, збирання, зберігання, знераження та навантаження на транспортний засіб покупця. Загальна сума договору на момент його укладання складає 8750000 грн. з урахуванням ПДВ. Остаточна сума договору буде визначена після отримання продукції покупцем, виходячи з його фактичної кількості (п. 2.2 договору).
У відповідності до п.п. 2.3, 2.4 укладеного договору, покупцем здійснюється оплата вартості продукції, згідно попередньої ціни одиниці продукції, шляхом перерахування на банківський рахунок продавця рівними частинами починаючи з 06.03.2014 року по 15.05.2014 року. Кінцевий розрахунок здійснюється у дводенний термін з дня отримання покупцем всієї кількості продукції, визначеної цим договором.
Згідно п. 5.1 договору поставка продукції здійснюється шляхом завантаження продукції силами та засобами продавця на транспортні засоби покупця на складі продавця.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов укладеного договору позивач здійснив попередню оплату на загальну суму 7000000 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними платіжними дорученнями (т.2, а.с. 9-13).
Відповідач звернувся до позивача з листом №95 від 11.04.2014 року (т.1, а.с. 22), в якому зазначав, що по проведених проплатах на загальну суму 7000000 грн. по ціні 1750 грн. за 1 тону, з урахуванням ПДВ, буде відвантажено позивачеві товар в кількості 4000 тон зерна кукурудзи та просив позивача не перераховувати кошти за умовами укладеного договору.
В подальшому, відповідач на виконання умов договору здійснив поставку продукції в кількості 4000 тон зерна кукурудзи на загальну суму 7000000 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними (т.1, а.с. 23-34).
При цьому, як було встановлено судами попередніх судових інстанцій, поставки продукції здійснювались вже після 11.04.2014 року, тобто після отримання позивачем зазначеного листа відповідача №95.
У відповідь, в листі від 19.06.2014 року позивач вказував про, те що лист №95 від 11.04.2014 року є безпідставним, одностороння відмова від виконання договору змусила позивача укласти договір з іншим постачальником, чим йому були завдані збитки в сумі 800000 грн., які підлягають відшкодування за рахунок відповідача (т.1, а.с. 43-45).
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що 13.05.2014 року позивач (покупець) та Філія Поділля СТзОВ "Деренківець" (продавець) уклали договір №64 на поставку зерна кукурудзи (т. 1, а.с. 35-40), згідно п. 1.1 якого Філія Поділля СТзОВ "Деренківець" зобов'язалась поставити та передати у власність покупця зерно кукурудзи українського походження врожаю 2013 року загальною кількістю 1000 тон за ціною 2550 грн. з ПДВ за 1 тону, загальна сума договору відповідно складає 2550000 грн. Згідно п. 5.2 даного договору поставка продукції здійснюється шляхом завантаження продукції силами та засобами продавця на транспортні засоби покупця на складі продавця.
Розглядаючи справу, суди, з наявних в матеріалах справи документів, правильно встановили той факт, що договір №64 позивачем було укладено 13.05.2014 року, тобто ще до закінчення строку, передбаченого п.2.3 договору №52 для здійснення позивачем попередньої оплати відповідачеві за продукцію, який встановлений до 15.05.2014 року.
На виконання вказаного договору №64 позивач сплатив на користь Філії Поділля СТзОВ "Деренківець" 2550000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1448 від 14.05.2014 року (т. 1, а.с. 41).
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вважав, що понесені ним збитки полягають у додаткових витратах, що становлять різницю між вартістю зерна кукурудзи, визначеної умовами договору №52 та вартістю зерна кукурудзи, поставленої позивачу іншим постачальником - Філією "Поділля" СТзОВ "Деренківець" за договором від 13.05.2014 року №64, що становить 800000 грн.
Крім цього, позивач просив суд стягнути з відповідача понесені ним транспортні витрати на виконання умов договору №64 на суму 48852 грн.
Також, позивач згідно п. 6.2 договору №52 нарахував штраф за період з 12.04.2014 року (наступний день після отримання листа відповідача №95 від 11.04.2014 року) по 21.04.2014 року в сумі 175000 грн., згідно якого у разі прострочення строків поставки продукції продавець сплачує покупцю штраф в розмірі 1% від вартості непоставленої вчасно продукції за кожен день прострочення та компенсує завдані збитки, в тому числі і вартість простою автомобіля. При цьому, в разі затримки відвантаження будь-якої партії продукції більш ніж на 10 днів, покупець має право відмовитись від подальшого отримання продукції та вимагати повернення сплаченої оплати за нього та відшкодування збитків.
В силу ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між протиправними діями особи, самою шкодою та наявністю вини (умислу або необережності).
Відсутність причинного зв'язку, як складової цивільного правопорушення робить неможливою відповідальність відповідача.
Згідно ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Разом з тим, ст. 615 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.
Згідно ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення ст. 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Згідно ч. 3 ст. 538 ЦК України у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін), або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
Пунктом 2.3 укладеного договору №52 від 06.03.2014 року сторони передбачили, що покупцем здійснюється оплата вартості продукції згідно попередньої ціни одиниці продукції, шляхом перерахування на банківський рахунок продавця рівними частинами з 06.03.2014 року по 15.05.2014 року.
Судом першої інстанції правильно встановлено, а апеляційним підтверджено, що матеріали справи не містять належних доказів в підтвердження факту здійснення позивачем попередньої оплати 1000 тон продукції в сумі 175000 грн. в строк до 15.05.2014 року.
Тому, суди попередніх судових інстанцій дійшли вірного висновку про те, що саме позивач порушив умови укладеного договору, оскільки не перерахував в строк до 15.05.2014 року грошові кошти в сумі 1750000 грн., чим позбавив можливості відповідача виконати свої зобов'язання за договором щодо поставки продукції.
Таким чином, відповідач зупинив виконання свого обов'язку з поставки продукції у зв'язку з невиконанням позивачем свого зобов'язання з оплати продукції, що не суперечить вимогам ст.ст. 538, 693 ЦК України.
Крім того, пунктом 5.2 укладеного договору №52 передбачено, що поставка продукції буде здійснюватись наступним чином - починаючи з 1 квітня по жовтень 2014 року (т.1, а.с.17).
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи той факт, що позивач звернувся до господарського суду з позовом у даній справі в липні 2014 року, тобто до закінчення строку поставки продукції, передбаченого п. 5.2 договору, суди правильно визнали безпідставними посилання позивача на наявність понесених ним збитків, як таких, що знаходяться в причинному зв'язку з порушенням відповідачем умов укладеного договору поставки №52 від 06.03.2014 року, що виключає відповідальність відповідача у вигляді відшкодування збитків.
За таких обставин, оскаржувані судові рішення, як прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, відповідають вимогам закону і обставинам справи, тому підстав для їх зміни немає.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
Рішення господарського суду Черкаської області від 1 вересня 2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15 жовтня 2014 року залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Головуючий, суддя В.І. Дерепа
Судді Б.М.Грек
Г.В. Жаботина