17 листопада 2014 року Справа № 910/1915/14
Вищий господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого суддіЄвсікова О.О.,
суддівКролевець О.А.,
Попікової О.В.,
розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк"
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 03.09.2014 р. (головуючий суддя Скрипка І.М., судді Гончаров С.А., Самсін Р.І.)
у справі№ 910/1915/14 Господарського суду міста Києва
за позовомПублічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк"
доПриватного акціонерного товариства "Інтернафтогазбуд"
простягнення 11.286.802,96 грн.
за участю представників:
позивачаХодченко О.М.,
відповідачаМужанов К.В.,
Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.04.2014 р. у справі №910/1915/14 позов задоволено повністю: стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за простроченим кредитом у розмірі 650.000,00 грн., заборгованість за простроченими процентами - 1.335.400,02 грн., строкову заборгованість за процентами - 374.794,52 грн., строкову заборгованість за кредитом - 8.850.000,00 грн., пеню за прострочення сплати процентів - 55.911,70 грн. та судовий збір - 73.080,00 грн.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2014 р. рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2014 р. у справі № 910/1915/14 скасовано, прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено повністю. З позивача на користь відповідача стягнуто 36.540,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Не погоджуючись з вказаною постановою апеляційного господарського суду, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення місцевого господарського суду.
Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судом апеляційної інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема ст. 101 ГПК України.
Доводи касаційної скарги зводяться до того, що апеляційний суд не дав належної оцінки умовам договору, а саме закріпленому в них порядку повідомлення позичальника про дострокове виконання зобов'язань, оскільки, на думку скаржника, за наявності письмового повідомлення про подію виконання зобов'язань наявні підстави для дострокового повернення коштів та сплати інших платежів.
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 25.02.2011 р. між Публічним акціонерним товариством "Український інноваційний банк" (банк, кредитор) і Закритим акціонерним товариством "Інтернафтогазбуд" (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Інтернафтогазбуд", позичальник) укладено Кредитний договір №4736 про відкриття невідновлювальної кредитної лінії (далі - Кредитний договір), на виконання п. 3.1 якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит на умовах невідновлювальної кредитної лінії з лімітом в розмірі 11.000.000,00 грн. та з граничним терміном повернення кредиту до 21.02.2014 р. включно з урахуванням наступного графіку: до 30 числа кожного місяця, починаючи з серпня 2013 року по січень 2014 року позичальник здійснює зменшення ліміту кредитної лінії рівними частинами в сумі не менше ніж 130.000,00 грн. Останній платіж в сумі 8.720.000,00 сплачується до 21.02.2014 р. (3.1 та п. 3.5.1 Кредитного договору зі змінами).
За умовами п. 3.4.1 Кредитного договору позичальник зобов'язався сплачувати банку проценти в розмірі 20% річних; додатковою угодою № 7 від 18.07.2012 р. збільшено розмір процентів до 21% річних; додатковою угодою № 9 від 28.12.2012 р. - до 24% річних.
Відповідно до п. 3.2.1 договору кредит використовується позичальником на придбання нерухомості (нежитлових приміщень) та поповнення оборотних коштів.
В подальшому, у період з 25.05.2011 р. по 01.07.2013 р., між позивачем та відповідачем були укладені додаткові угоди до Кредитного договору, якими сторони змінювали процентну ставку та встановили граничний термін повернення кредиту до 21.02.2014 р. включно.
Згідно з платіжними дорученнями № 722232 від 25.02.2011 р., № 746216 від 28.02.2011 р., № 955357 від 10.03.2011 р., № 1531424 від 04.04.2011 р., № 2093446 від 04.05.2011 р., № 2540857 від 01.06.2011 р., № 3104427 від 08.07.2011 р. відповідач у період з 25.02.2011 р. по 08.07.2011 р. отримав кредитних коштів на загальну суму 11.000.000,00 грн., чим підтверджується виконання позивачем умов Кредитного договору в повному обсязі.
Відповідно до п. 3.4.1 Кредитного договору (в редакції додаткової угоди № 9 від 28.12.2012 р.) сплата процентів здійснюється щомісячно, нараховані проценти сплачуються у валюті кредиту з "01" по "30" число (включно) кожного наступного місяця, за місяцем нарахування процентів та одночасно з остаточним поверненням Кредиту шляхом перерахування на вказаний в договорі рахунок банку.
У разі, якщо 30 число місяця є святковим та неробочим днем, то позичальник зобов'язаний сплатити суму нарахованих процентів в перший робочий день, який слідує за 30 числом місяця.
Відповідно до п. 1 додаткової угоди № 3 від 09.12.2011 р. проценти, нараховані за користування кредитом за листопад 2011 року у сумі 180.821,92 грн., підлягають сплаті банку в термін до 16.12.2011 р. (включно).
Згідно з п. 1 додаткової угоди № 6 від 21.06.2012 р. проценти, нараховані за користування кредитом за травень 2012 року, підлягають сплаті в термін до 29.06.2012 р. (включно).
Проценти, нараховані за користування кредитом за лютий 2013 року, підлягають сплаті в термін до 30.04.2013 р. (включно) відповідно до п. 1 додаткової угоди № 10 від 29.03.2013 р..
Проценти, нараховані за користування кредитом за березень 2013 року, підлягають сплаті в термін до 30.05.2013 р. (включно) відповідно до п. 1 додаткової угоди № 11 від 30.04.2013 р.
Проценти, нараховані за користування кредитом за квітень 2013 року, підлягають сплаті в термін до 01.07.2013 р. (включно) відповідно до п. 1 додаткової угоди №13 від 30.05.2013.
Проценти, нараховані за користування кредитом за травень 2013 року, підлягають сплаті в термін до 31.07.2013 р. (включно) відповідно до п. 1 додаткової угоди № 14 від 01.07.2013 р.
Відповідно до п. 5.2.5 Кредитного договору в разі невиконання чи неналежного виконання позичальником зобов'язань за цим договором банк набуває права вимагати дострокового погашення заборгованості за договором, відшкодування збитків та звернути стягнення на передане в іпотеку (заставу) майно чи майно, що належить позичальнику.
Пунктом 3.6.2 Кредитного договору передбачено обов'язкове дострокове повернення кредиту, сплата процентів, комісій та інших платежів, передбачених цим договором, у випадках, передбачених п. 6.1 цього Договору, у разі втрати не з вини банку забезпечення, зазначеного п. 3.7 цього Договору. Про необхідність дострокового повернення кредиту, сплати процентів, комісій та інших платежів Банк письмово повідомляє Позичальника.
Згідно з п. 3.6.3 Кредитного договору дострокове повернення кредиту, сплата процентів, комісій та інших платежів, передбачених цим договором, у випадках, зазначених у п. 3.6.2 цього договору, повинні бути здійснені позичальником протягом 10 (десяти) робочих днів з дня отримання від банку письмового повідомлення щодо необхідності дострокового повернення кредиту, сплати процентів, комісій та інших платежів, передбачених цим договором. У випадку порушення зазначеного строку сплати банк має право проводити будь-яку роботу щодо примусового стягнення боргу відповідно до чинного законодавства України, в т.ч. звернути стягнення на передане в іпотеку (заставу) майно тощо.
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд виходив з того, що 10.09.2013 р. письмовим повідомленням про повернення заборгованості за кредитним договором (вих. №3725/012-13) банк звернувся до відповідача з вимогами усунути порушення виконання зобов'язань за Кредитним договором та сплатити суми заборгованості за кредитом, процентами, комісією, а також сплатити передбачену Кредитним договором пеню, однак відповідачем вказаних вимог виконано не було.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з такого.
Сторонами у ст. VI Кредитного договору визначені події невиконання зобов'язань.
Згідно з пп. 6.1.1 п. 6.1 Кредитного договору кожна із наступних подій повинна тлумачитись як подія невиконання зобов'язань. Зокрема, позичальник не зміг виконати будь-яке із зобов'язань за цим договором і така неспроможність тривала протягом 1 робочого дня після одержання повідомлення, надісланого позичальникові банком.
Відповідно до п. 6.2 Кредитного договору сторони погодили наслідки подій невиконання зобов'язання, а саме: якщо виникла і триває подія невиконання зобов'язань, сума кредиту, нараховані проценти, а також інші суми, нараховані згідно з цим договором, підлягають достроковому поверненню (сплаті), про що банк письмово повідомляє позичальника.
Позичальник повинен сплатити зазначену у повідомленні суму протягом 10 робочих днів з дати отримання повідомлення. У випадку порушення зазначеного строку сплати банк має право проводити будь-яку роботу щодо примусового стягнення боргу відповідно до чинного законодавства України, в т. ч. звернення стягнення на передане в іпотеку (заставу) майно. З дати повного виконання зобов'язань позичальника за договором щодо повернення кредиту, сплати процентів та інших платежів, передбачених цим договором, дія цього договору припиняється.
За висновком апеляційного суду, лист № 3725/0/2-13 від 10.09.2013 р. за своїм змістом, формою і назвою є повідомленням про необхідність виконання відповідачем своїх зобов'язань, проте передчасно об'єднаний з вимогою про вжиття дієвих заходів з усунення порушень протягом 10 робочих днів згідно з п. 6.2 Кредитного договору.
Таким чином, апеляційний суд, вказуючи на порушення позивачем умов договору щодо дотримання процедури дострокового повернення кредиту, дійшов висновку про відсутність підстав для повернення кредиту, сплати процентів та інших платежів, передбачених Кредитним договором.
На думку колегії суддів, такий висновок суду апеляційної інстанції є помилковим з огляду на таке.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Розміри прострочених відповідачем платежів, дати їх фактичної сплати та кількість днів прострочення зазначені в розрахунку заборгованості (доданий до позову). Даний розрахунок відповідачем не спростований, та, натомість, перевірений місцевим судом і визнаний обґрунтованим та арифметично правильними.
Обома судами також встановлено, що граничний термін повернення відповідачем кредиту та процентів сторонами визначено до 21.02.2014 р. включно.
Колегія суддів відзначає, що станом на час прийняття місцевим судом оскаржуваного рішення (07.04.2014 р.) строк виконання відповідачем зобов'язання щодо повернення кредиту та процентів уже настав. Відтак, апеляційний суд помилково мотивував відмову в задоволенні позову виключно порушенням процедури дострокового повернення кредиту.
Як встановлено місцевим судом, станом на час вирішення спору сума заборгованості за кредитним договором склала: 8.850.000,00 грн. строкової заборгованості за кредитом, 650.000,00 грн. простроченої заборгованості за кредитом, 374.794,52 грн. строкової заборгованості за процентами, 1.335.400,02 грн. простроченої заборгованості за процентами, та є непогашеною відповідачем.
Відтак, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що заявлені позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Відповідно до пункту 7.3. Кредитного договору сторони погодили, що у разі порушення строків сплати процентів за кредитом позичальник сплачує банку пеню. Пеня нараховується на суму несплачених (несвоєчасно сплачених) процентів, із розрахунку фактичної кількості прострочених днів, в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.
Пунктом п. 7.4 Кредитного договору передбачено, що у разі порушення граничного терміну повернення кредиту, позичальник сплачує банку пеню. Пеня нараховується на суму простроченої заборгованості за кредитом із розрахунку фактичної кількості днів існування простроченої заборгованості, починаючі з дати її виникнення до дати повернення кредиту (приведення у відповідність розміру заборгованості за кредитом розміру ліміту кредитної лінії згідно з умовами п. 3.1 цього договору), в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.
Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені станом на 30.01.2014 р. (доданий до позову), суд дійшов вірного висновку про його обґрунтованість, арифметичну правильність, відповідність вимогам закону та умовам Кредитного договору, а відтак, позовні вимоги про стягнення 20.696,72 грн. пені за кредитом та 55.911,70 грн. пені за процентами підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.
Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
За висновком колегії суддів, місцевий суд встановив підставність позовних вимог та прийняв законне і обґрунтоване рішення.
Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.
На думку колегії суддів, висновок місцевого суду про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог є законним, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що постанова апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення місцевого суду - залишенню в силі.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 49, 85, 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" задовольнити.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2013 р. скасувати, а рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2014 р. у справі №910/1915/14 залишити в силі.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Інтернафтогазбуд" (01025, м. Київ, вул. Велика Житомирська, 25/2, код 31031086) на користь Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" (04053, м. Київ, вул. Смирнова-Ласточкіна, 10-А, код 05839888) 36.540,00 грн. судового збору за подання касаційної скарги.
Видачу наказу доручити Господарському міста Києва.
Головуючий суддя О.О. Євсіков
суддіО.А. Кролевець
О.В. Попікова