20 листопада 2014 року Справа № 5011-64/18946-2012
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.І. - головуючого (доповідача), Грека Б.М., Жаботиної Г.В.
за участю представників сторін:
позивача - Павліка О.М.
відповідача - Шипова К.Ю.
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой" на рішення господарського суду міста Києва від 08.04.2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2014 року у справі за позовом Спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями "Основа-Солсиф" у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "Холдингова компанія "Київміськбуд", Державне підприємство Національний спортивний комплекс "Олімпійський" про стягнення 208 464, 05 грн. та визнання недійсними пунктів договору,
встановив:
Позивач звернувся до господарського суду м.Києва з позовом до відповідача про стягнення 208464,05 грн. заборгованості, з яких 200 102, 76 грн. становить сума боргу, 8 361,29 грн. 3% річних, посилаючись на порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором підряду №20/02 від 09.04.2009 року щодо повної та своєчасної оплати виконаних позивачем робіт. Крім того, позивач просив суд надати належну правову оцінку відповідності п. п. 4.4.-4.6 спірного договору в частині встановлення залежності виникнення обов'язку відповідача з оплати прийнятих робіт від дій особи, що не є стороною договору.
08.02.2013 року від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій він просив суд визнати недійсними пункти 4.4.-4.6 договору №20/02 від 09.04.2009 року в частині встановлення залежності виникнення обов'язку відповідача з оплати прийнятих робіт від дій особи, що не є стороною договору та стягнути з відповідача 200 102, 76 грн. основного боргу за виконані роботи та 8 361, 29 грн. 3% річних (т.1, а.с.175).
Ухвалою господарського суду м.Києва від 27 серпня 2013 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "Холдингова компанія "Київміськбуд", Державне підприємство Національний спортивний комплекс "Олімпійський".
Справа розглядалась судами неодноразово.
Рішенням господарського суду м.Києва від 8 квітня 2014 року (суддя Кирилюк Т.Ю.) позов задоволений частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 200 102, 76 грн. основного боргу, 8 339, 91 грн. 3% річних та 4 168, 86 грн. витрат по сплаті судового збору.
Припинено провадження у справі в частині позовної вимоги про визнання недійсними пунктів 4.4-4.6 договору, в частині встановлення виникнення обов'язку відповідача з оплати прийнятих робіт від дій особи, що не є стороною договору.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18 вересня 2014 року рішення суду залишене без змін.
У касаційній скарзі скаржник просить скасувати вказані рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог позивача про стягнення грошових коштів, посилаючись на те, що вони прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права і прийняти нове рішення про відмову позивачеві в задоволенні його позовних вимог в частині стягнення з відповідача спірної суми боргу.
Перевіривши матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування місцевим та апеляційним господарськими судами, при прийнятті оскаржуваних судових рішень, норм матеріального і процесуального права, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами попередніх судових інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 9 квітня 2009 року між Спільним українсько-французьким підприємством з іноземними інвестиціями "Основа-Солсиф" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (позивач, субпідрядник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Солстрой" (відповідач, підрядник за договором) укладено договір підряду №20/02, відповідно до п.1.1 якого в порядку та на умовах визначених даним договором субпідрядник за завданням підрядника зобов'язується організувати та виконати з власних матеріалів та обладнання, відповідно до вимог проектно-кошторисної документації, технічного завдання, вимог ДБН України, повний комплекс робіт, передбачених умовами договору.
Згідно п.1.2 укладеного договору субпідрядник визначений переможцем на підставі тендерної процедури, проведеної 22.05.2009 року та Рішення тендерного комітету (протокол від 27.05.2009 року № 2715/0/2-09).
Пунктом 3.1 договору сторони встановили, що договірна ціна робіт, передбачених до виконання даним договором, згідно погодженого сторонами розрахунку зазначеного в додатках № № 1, 2, які є невід'ємною частиною основного договору, становить 4 875 039 грн., у тому числі ПДВ - 812 507 грн.
Договірна ціна є орієнтовною і остаточно визначається після затвердження Державною експертизою проектно-кошторисної документації на роботи, передбачені на об'єкті.
Відповідно до п. 4.1 укладеного договору, оплата робіт за цим договором проводиться підрядником на підставі підписаних сторонами актів виконаних робіт форми КБ-2в та довідки форми КБ-3.
Згідно п. 4.3.2 договору підрядник розраховується з субпідрядником за виконані роботи, з урахуванням авансових платежів (за їх наявності), в 15-денний термін з дати підписання акту приймання виконаних робіт форми КБ-2в та довідки про вартість виконаних робіт форми КБ-3 за умови надходження коштів від замовника будівництва, шляхом безготівкового перерахування коштів на його розрахунковий рахунок.
Пунктом 4.6 укладеного договору сторони погодили, що кінцеві розрахунки здійснюються у місячний термін після виконання і приймання всіх передбачених договором робіт та підписання акта державної (робочої) комісії з прийняття об'єкта в експлуатацію, затвердженого в установленому порядку за умови надходження коштів від замовника.
Відповідно до п. 10.2 цього договору закінчення строку його дії не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце протягом всього строку дії даного договору.
З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що між сторонами у справі були укладені Додаткові угоди №1 від 21.07.2009 року, №2 від 04.09.2009 року, №3 від 25.09.2009 року, № 4 від 19.10.2009 року, №5 від 02.11.2009 року та №6 від 26.01.2010 року, якими змінювались обсяги та загальна вартість робіт за укладеним основним договором підряду №20/02.
За умовами вказаної Додаткової угоди №6 від 26.01.2010 року загальна вартість робіт за основним договором становили 14 003 853 грн.
Як правильно було встановлено судами попередніх судових інстанцій, на виконання умов укладеного договору підряду №20/02 від 09.04.2009 року та додаткових угод до нього позивачем виконано, а відповідачем прийнято роботи на загальну суму 12 625 358, 19 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання виконаних робіт (форми Кб-2в) та довідками про вартість виконаних будівельних робіт / та витрати/ (форми КБ-3), підписаними представниками сторін.
Також, факт належного виконання позивачем своїх договірних зобов'язань за укладеним договором та додатковими угодами до нього підтверджується і відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору підряду.
В порушення своїх договірних зобов'язань відповідач за виконані роботи розрахувався частково, сплативши позивачеві за виконані ним роботи тільки 12 425 255, 43 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними платіжними дорученнями.
Таким чином, на час звернення позивача з даним позовом до суду решта сума заборгованості відповідача перед позивачем за виконані роботи становила 200 102, 76 грн.
Відповідно до ч.1 ст.875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Частинами 2, 3 ст.875 Цивільного кодексу України передбачено, що договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Згідно ч.1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Частинами 1, 2 ст.854 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.
Розглядаючи справу та оцінюючи надані сторонами докази в їх сукупності, суди попередніх судових інстанцій дійшли вірного висновку про те, що фактично укладений договір підряду містить умову, відповідно до якої виконання зобов'язання з оплати коштів за виконані роботи пов'язано з дією особи (замовника - ДП НСК "Олімпійський"), яка не є стороною такого договору.
При цьому, згідно ст.511 Цивільного кодексу України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи.
У відповідності до ч.2 ст.528 Цивільного кодексу України, у разі невиконання або неналежного виконання обов'язку боржника іншою особою цей обов'язок боржник повинен виконати сам.
У відповідності до вимог ст.627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
На підставі ст.837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно ст.838 ЦК України, підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.
При цьому, генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку.
Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, приймаючи оскаржувані судові рішення, суди першої та апеляційної інстанцій дослідивши всі наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, дійшов вірного висновку про те, що договірна умова про необхідність попереднього отримання бюджетних коштів від Державного підприємства Національний спортивний комплекс "Олімпійський" (третьої особи) не позбавляє відповідача здійснити оплату за виконані позивачем, згідно умов укладеного договору підряду №20/02 від 09.04.2009 року, роботи.
Також, як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, 1 та 2 черги будівництва першого пускового комплексу реконструкції Національного спортивного комплексу "Олімпійський", розташованого за адресою: вулиця Червоноармійська, 55 у місті Києві введені в експлуатацію на підставі сертифікатів серії КВ №16511051950 від 06.10.2011 року та серії КВ №16512067396 від 28.04.2012 року, виданих Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві (т.3, а.с.10-11) та на підставі акта від 16.09.2011 року готовності об'єкта до експлуатації, яким засвідчено відповідність проектній документації закінченого будівництвом об'єкта: "Реконструкція існуючих та будівництво нових об'єктів НСК "Олімпійський" по вулиці Червоноармійській 55 у м.Києві" (т.3, а.с.55).
Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд вважає, що місцевий господарський суд у рішенні вірно застосував норми матеріального права і обгрунтовано визнав такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення 3% річних в сумі 8 339,91 грн., нарахованих за період з 07.11.2011 року по 27.12.2012 року.
Враховуючи, що у судовому засіданні суду першої інстанції представником позивача надано заяву про відмову від позовної вимоги про визнання недійсними окремих частин договору №20/02 від 09.04.2009 року (т.3, а.с.74), колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про припинення провадження в цій частині позову на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Касаційною інстанцією надано оцінку обставинам справи та їх відповідності наведеним місцевим та апеляційним господарськими судами нормам матеріального та процесуального права.
Наведені висновки судів попередніх судових інстанцій відповідають матеріалам справи та вимогам чинного законодавства.
Доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі про необґрунтованість оскаржуваних судових рішень помилкові і не відповідають матеріалам справи та законодавству, що регулює дані правовідносини.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
Рішення господарського суду міста Києва від 08.04.2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2014 року залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Головуючий, суддя В.І.Дерепа
Судді Б.М.Грек
Г.В.Жаботина