18 листопада 2014 року Справа № 914/2097/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Плюшка І.А. - головуючого,
Дунаєвської Н.Г.,
Самусенко С.С. (доповідач)
розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на рішення та постанову господарського суду Львівської області від 11 серпня 2014 року Львівського апеляційного господарського суду від 01 жовтня 2014 року
у справі№ 914/2097/14
господарського судуЛьвівської області
за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
доКомунального підприємства "Бориславтеплоенерго"
про стягнення 116 165 грн. 83 коп.
ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду із позовом до КП "Бориславтеплоенерго" про стягнення 116 165,83 грн., з яких 15105,76 грн. пені, 32001,52 грн. 3% річних, 44618,76 грн. 7% штрафу та 24439,79 грн. інфляційних втрат.
Позов мотивовано, зокрема, тим, що відповідач у порушення умов договору купівлі-продажу природного газу від 30.09.2011 прострочив терміни оплати за поставлений газ, внаслідок чого позивачем нараховано пеню, 3 % річних, 7 % штрафу та інфляційні втрати.
Рішенням господарського суду Львівської області від 11.08.2014 (суддя Коссак С.М.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01.10.2014 (судді: Желік М.Б. - головуючий, Костів Т.С., Марко Р.І.), позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 8308,52 грн. пені, 31569,91 грн. 3% річних, 22 959,13 грн. - інфляційних втрат та 1298,29 грн. судового збору, в решті позовних вимог відмовлено.
Господарські суди дійшли висновку про пропущення позивачем строку позовної давності в частині стягнення неустойки, та на підставі ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України зменшили розмір стягнутої неустойки на 20%.
Не погоджуючись із судовими рішеннями в частині відмови в стягненні штрафних санкцій ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.233 ГК України просить їх скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у сумі 12822,09 грн., прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову.
Скаржник зазначає, що судами при винесенні оскаржуваних рішень не зазначено будь-яких доказів, на підставі яких прийнято рішення про зменшення розміру стягуваної суми пені та штрафу. Зменшення судом розміру штрафних санкцій спричиняє позивачу додаткові збитки та дозволяє відповідачу і в подальшому безкарно порушувати договірні умови. Суд повинен був прийняти до уваги негативні наслідки, спричинені Національній акціонерній компанії "Нафтогаз України" від прострочення виконання зобов'язання відповідача. Таким чином, суди попередніх інстанцій порушили положення ст.83 ГПК України та ст. 233 ГК України.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 04.11.2014 касаційну скаргу у справі №914/2097/14 прийнято до провадження.
Розпорядженням секретаря першої судової палати від 17.11.2014 у зв'язку із закінченням підготовки суддів Плюшка І.А., Дунаєвської Н.Г., Мележик Н.І. у Національній школі суддів, для розгляду справи №914/2097/14 сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Плюшко І.А., судді Дунаєвська Н.Г., Самусенко С.С. (доповідач).
Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами встановлено, що відповідач як покупець свої зобов'язання перед ПАТ "НАК "Нафтогаз України" як продавцем щодо оплати за договором купівлі-продажу природного газу № 14/2409/11 від 30.09.2011 виконав з простроченням строків, передбачених п.6.1 договору, у зв'язку із чим позивач просив стягнути з відповідача 15105,76 грн. пені, 32001,52 грн. 3 % річних, 44618,76 грн. 7 % штрафу та 24439,79 грн. інфляційних втрат.
Господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про доведеність позивачем позовних вимог. Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних витрат, суди дійшли висновку про задоволення вказаних вимог у сумі 31569,91 грн. та 22959,13 грн. відповідно.
Враховуючи заяву відповідача про застосування строку позовної давності, норми ст.ст. 258, 267 ЦК України, суди відмовили в стягненні штрафу та частини пені, які нараховано за межами строку позовної давності.
Крім того, відповідно до приписів чинного законодавства, зокрема, ст.ст. 526, 611, 625 ЦК України, ст.193, 230 ГК України, умов договору, судом стягнуто з відповідача інфляційні втрати, 3% річних та пеню із застосуванням статті 233 ГК України, якою встановлено, що суд має право зменшити розмір санкцій, та ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України, за якою розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
За п.3 ч.1 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Клопотання відповідача про зменшення розміру заявленої до стягнення пені обґрунтовано тим, що відповідач вправі здійснювати продаж теплової енергії виключно населенню та релігійним організаціям, тарифи для споживачів встановлюються НКРЕ, рівень відшкодування яких становить 83% фактичної собівартості, відтак збитки підприємства від продажу теплової енергії населенню і різниця в тарифах складає суму в розмірі 6135,3 тис. грн.; постановою КМУ станом на 01.04.2014 затверджено обсяг різниці в тарифах на суму 6,1 млн. грн., але не профінансовано; дебіторська заборгованість перед підприємством бюджетних установ та населення становить 6 986,2 тис. грн.; ВДВС Бориславського міського управління юстиції відкрито 118 проваджень на суму 602,8 тис. грн. про стягнення боргу з фізичних осіб на користь відповідача; між відповідачем та Бориславським відділенням Дрогобицької ОДПІ у Львівській області укладено договори про розстрочення грошових зобов'язань (податкового боргу); відповідач повністю розрахувався за поставлений природний газ.
Касаційна інстанція звертає увагу, що при зменшенні розміру пені судами враховано і інтереси позивача, яке як підприємство державного сектору економіки є об'єктом, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави; у бюджеті України та фінансовому плані підприємства не передбачено можливості кредитування споживачів природного газу; єдиним способом компенсації втрат підприємства є стягнення з боржників штрафних санкцій; за результатами діяльності у 2013 році позивач поніс збитки, які спричинені неналежним виконанням контрагентами, зокрема відповідачем, своїх договірних зобов'язань.
З огляду на викладені обставини та з урахуванням інтересів позивача та відповідача господарські суди прийшли до висновку про часткове задоволення клопотання відповідача та зменшили розмір пені на 20 % від заявленої суми, а не на 90%, як просив відповідач.
За частиною другою ст.1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Доводи скаржника щодо порушення та неправильного застосування судами норм права не знайшли свого підтвердження під час здійснення касаційного провадження.
Враховуючи встановлені судами обставини, касаційна інстанція вважає, що попередніми судовими інстанціями не порушено вимог законодавства.
Відповідно до ст.1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.10.2014 у справі №914/2097/14 залишити без змін.
Головуючий суддя І. Плюшко
Судді: Н. Дунаєвська
С. Самусенко