12 листопада 2014 року Справа № 910/23289/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді:Губенко Н.М.,
суддів:Барицької Т.Л.,
Картере В.І.
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.08.2014
та на рішеннягосподарського суду міста Києва від 17.02.2014
у справі№910/23289/13 господарського суду міста Києва
за позовомОСОБА_4
до1) ОСОБА_7; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "С.П.Е.К. Інтернешнл Ко";
пророзірвання договору та скасування статуту
в судовому засіданні взяли участь представники: - позивача Ткаченко Т.О., - відповідача-1 ОСОБА_6, - відповідача-2 Ткаченко Т.О.,
Розпорядженням секретаря першої судової палати від 11.11.2014 №02-05/491 змінено склад колегії суддів, в провадженні якої знаходилась справа №910/23289/13 та сформовано наступний склад суду для розгляду даної справи: головуючий суддя - Губенко Н.М., судді: Барицька Т.Л. (доповідач), Картере В.І.
Рішенням господарського суду міста Києва від 17.02.2014 у справі №910/23289/13 (суддя Пригунова А.Б.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.08.2014 (судді: Пашкіна С.А., Баранець О.М., Сітайло Л.Г.), припинено провадження за позовними вимогами ОСОБА_4 (надалі позивач/скаржник) до ОСОБА_7 (надалі відповідач 1) та до Товариства з обмеженою відповідальністю "С.П.Е.К. Інтернешнл Ко" (надалі відповідач 2/ТОВ ) про розірвання договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "С.П.Е.К. Інтернешнл Ко", укладеного між позивачем та відповідачем 1; крім того, відмовлено позивачу у задоволенні позовної вимоги про скасування п.п. 1.5.2. п. 1.5. ст. 1 статуту ТОВ "С.П.Е.К. Інтернешнл Ко".
Позивач, не погоджуючись із прийнятими у даній справі судовими рішеннями, звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення та постанову скасувати і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Предметом даного спору є вимога позивача про розірвання укладеного між ним та відповідачем 1 договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "С.П.Е.К. Інтернешнл Ко" від 25.07.2011, а також вимога про скасування п.п. 1.5.2. п. 1.5. ст. 1 статуту ТОВ "С.П.Е.К. Інтернешнл Ко".
Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилається на те, що відповідач 1 порушує умови вказаного договору, зокрема, п. 1.8., що може призвести до погіршення економічних показників діяльності товариства, завдати шкоду його інтересам. Неефективне виконання відповідачем 1 проекту, згідно з умовами договору купівлі-продажу від 25.07.2011, стало причиною недотримання правил результативного менеджменту та погіршення конкурентних позицій товариства. При цьому, посилається на ст. 651 ЦК України. В обґрунтування позовної вимоги про скасування положень статуту, позивач посилається на те, що п.п. 1.5.2. п. 1.5. ст. 1 статуту, відповідача 1 визначено як учасника ТОВ "С.П.Е.К. Інтернешнл Ко", водночас, наслідком розірвання спірного договору купівлі-продажу є виключення відповідача 1 із учасників вказаного товариства.
Суди попередніх інстанцій, розглядаючи даний спір, не погодилися із доводами позивача, наведеними в його обґрунтування та прийшли до висновку про припинення провадження в частині розгляду позовної вимоги про розірвання договору купівлі-продажу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки така вимога не містить ознак корпоративного спору в розумінні ч. 4 ст. 12 ГПК України, а суб'єктний склад сторін у даній справі не відповідає вимогам ст. 21 ГПК України, а тому, такий спір має вирішуватися за правилами цивільного судочинства. Стосовно позовної вимоги про скасування статуту, то, як зазначили суди, такий спосіб захисту прав не передбачений ані в ст. 16 ЦК України, ані в ст. 20 ГК України.
Вищий господарський суд України погоджується із такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК України, господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.
Згідно з приписами ст. 167 ГК України корпоративними є права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Відповідно до п. 7 постанови пленуму Верховного Суду України №13 від 24.10.2008 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" у зв'язку з відсутністю в законодавстві норм про спеціальну підвідомчість (підсудність) спорів, пов'язаних з емісією цінних паперів, розміщенням акцій чи їх обігом, а також часток у статутному (складеному) капіталі товариства, що виникають між акціонерами (учасниками) господарського товариства та товариством (крім передбачених пунктом 4 частини першої статті 12 ГПК), такі позови повинні приймати господарські суди за правилами статті 1 ГПК, тобто з урахуванням суб'єктного складу учасників спору.
Разом з тим, як вбачається із заявленого позивачем позову в частині позовної вимоги про розірвання спірного договору купівлі-продажу, спірні правовідносини сторін (позивача та відповідача 1) стосуються неналежного виконання відповідачем 1 умов договору купівлі-продажу в частині участі відповідача 1 в ТОВ "С.П.Е.К. Інтернешнл", пов'язаної виключно із реалізацією ТОВ "С.П.Е.К. Інтернешнл" проекту міжнародної технічної допомоги на основі договірних відносин з компанією "Дабл Ю Джи Ай Глобал Інк", і не стосуються захисту позивачем своїх прав, що пов'язані з самою процедурою реалізації корпоративного права.
Відтак, спірні правовідносини не є такими, що стосуються корпоративних прав і підвідомчі суду з врахуванням суб'єктного складу.
Згідно з ч. 1 ст. 21 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Таким чином, господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає статті 1 ГПК України, а правовідносини, щодо яких виник спір, носять господарський характер, а щодо даного випадку виникають з корпоративних відносин.
Оскільки даний спір в частині позовної вимоги про розірвання договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "С.П.Е.К. Інтернешнл" від 25.07.2011 не виник з корпоративних відносин та враховуючи, що позивачем та відповідачем 1 є фізичні особи (особи, які є сторонами спірного договору), господарські суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про необхідність припинення провадження у справі в частині вказаної вимоги.
Крім того, є вірним висновок судів попередніх інстанцій про те, що така позовна вимога як скасування статуту не відповідає способам захисту, встановленим в ст. 20 ГК України та ст. 16 ЦК України, з огляду на таке.
Відповідно до приписів ст. 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Згідно з ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до приписів п. 14 постанови пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" статут юридичної особи за змістом ст. 20 ГК України є актом, який визначає правовий статус юридичної особи, оскільки він містить норми, обов'язкові для учасників товариства, його посадових осіб та інших працівників, а також визначає порядок затвердження та внесення змін до статуту.
Згідно з п. 16 постанови пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" від 24.10.2008 №13 суди не вправі вносити зміни до статуту товариства у зв'язку з тим, що це належить до виключної компетенції загальних зборів товариства (статті 41, 42, 59 Закону про господарські товариства). Підвідомчими судам є спори щодо недійсності внесених змін до установчих документів товариства або визнання недійсними рішень загальних зборів стосовно внесення змін до установчих документів. На підставі частини другої статті 7 Закону України "Про господарські товариства" підвідомчими судам є також справи про зобов'язання внести зміни до установчих документів товариства у випадку виходу учасника з товариства, відчуження частки (її частини) в статутному (складеному) капіталі товариства, вступом правонаступника (спадкоємця) учасника до господарського товариства тощо за позовами таких осіб.
Отже, виходячи з наведеного, статут є актом, який, в силу наведених норм, може бути визнаний недійсним за певних обставин, а не скасований, про що просить позивач.
За наведених обставин, є вірним висновок судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні такої вимоги позивача як скасування п.п. 1.5.2. п. 1.5. ст. 1 статуту ТОВ "С.П.Е.К. Інтернешнл".
Доводи касаційної скарги зводяться до неврахування судами попередніх інстанцій порушення відповідачем 1 умов спірного договору купівлі-продажу від 25.07.2011, що вже було предметом дослідження попередніми судовими інстанціями, та зроблені відповідні висновки, про які вказувалося вище.
Крім того, позивач посилається на те, що судами попередніх інстанцій порушено ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України, якими встановлено способи захисту прав особи, та зазначає, що наслідком розірвання договору купівлі-продажу частки від 25.07.2011 може бути скасування оспорюваних ним пунктів статуту.
Водночас, даним доводам судами попередніх інстанцій також дана оцінка, про що вказувалося вище, вони є спростованими як необґрунтовані.
Інші доводи касаційної скарги також не спростовують правомірних висновків судів попередніх інстанцій, та не свідчать про порушення ними норм матеріального та процесуального права, наслідком чого є залишення в силі прийнятих судами судових рішень у даній справі.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.08.2014 та рішення господарського суду міста Києва від 17.02.2014 у справі №910/23289/13 залишити без змін.
Головуючий суддя Н.М. Губенко
Судді: Т.Л. Барицька
В.І. Картере