про повернення позовної заяви
18.11.2014 Справа № 908/4943/14
Суддя Місюра Людмила Сергіївна, розглянувши позовні матеріали
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Спецізоляція" (вул. Глісерна, буд. 1-г, м. Запоріжжя, 69002)
До Суб'єкта оціночної діяльності - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1)
Суб'єкта оціночної діяльності - фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2)
Жовтневого відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції (вул. Залізнична, буд. 9-А, м. Запоріжжя, 69002)
Про 1) визнання звіту про оцінку майна, складеного 15.07.2014 року першим відповідачем, таким, що не може бути використаний під час зведеного виконавчого провадження щодо стягнення грошової суми з позивача;
2) визнання результатів проведення рецензії на звіт про оцінку майна, складеної 09.10.2014 року другим відповідачем, такими, що не можуть бути використані під час виконання зведеного виконавчого провадження щодо стягнення грошової суми з позивача;
3) зобов'язання третього відповідача провести повторну оцінку майна позивач, а саме: об'єкту нерухомості, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Глісерна, буд. 1-г
Позовна заява вих. б/н від 17.11.2014 року підлягає поверненню відповідно до п. п. 3 та 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) у зв'язку з тим, що у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми, не вказано доказів, які підтверджують викладені в заяві обставини, а також не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Згідно положень п. п. 21 та 5 ст. 54 ГПК України, позовна заява повинна містити документи, що підтверджують за громадянином статус суб'єкта підприємницької діяльності, а також виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, зазначення доказів, що підтверджують позов, обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються, законодавство, на підставі якого подається позов ...
Позивач звернувся з позовною заявою до суб'єкта оціночної діяльності - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 та суб'єкта оціночної діяльності - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2. При цьому, в позовній заяві не вказані документи, які підтверджують за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 статус суб'єктів підприємницької діяльності та не вказані документи, які свідчать про те. що відповідачі є суб'єктами оціночної діяльності.
В позовній заяві не вказані документи, які підтверджують, що найменування першого та другого відповідача є саме таким, як вказано у вступній частині позовної заяви, а саме: суб'єкт оціночної діяльності - фізична особа-підприємець.
Крім того, позивачем в позовній заяві не вказано конкретної норми законодавства, відповідно до якої він просить суд визнати звіт про оцінку майна, складений 15.07.2014 року першим відповідачем, та результати проведення рецензії на звіт про оцінку майна, складені 09.10.2014 року другим відповідачем, такими, що не можуть бути використані під час виконання зведеного виконавчого провадження щодо стягнення грошової суми з позивача.
В позовній заяві не зазначена конкретна норма чинного законодавства, конкретний нормативно-правовий акт, згідно якого господарському суду надано право визнавати такими, що не можуть бути використані під час виконання зведеного виконавчого провадження, звіт про оцінку майна та результати проведення рецензії на звіт про оцінку майна.
Також, у позовній заяві не вказана конкретна норма законодавства, на підставі якої позивач просить суд зобов'язати третього відповідача (Жовтневий ВДВС Запорізького МУЮ) провести повторну оцінку майна, та не вказана конкретна норма законодавства, яка дає право суду зобов'язувати орган виконавчої служби проводити повторну оцінку майна.
Відсутність викладу обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, незазначення доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, є підставою для повернення позовної заяви.
Вказана правова позиція викладена в п. 3.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р.
Як слідує з тексту позовної заяви, оцінка майна позивача була проведена виконавчою службою в рамках виконання зведеного виконавчого провадження.
Однак, виконання рішення, ухвали, постанови господарського суду є невід'ємною частиною судового процесу, тому господарські суди не повинні порушувати нове провадження.
Визначення вартості, оцінка майна боржника (стаття 58 Закону України "Про виконавче провадження") є процесуальною дією державного виконавця, незалежно від того, яка конкретно особа (сам державний виконавець чи залучений ним суб'єкт оціночної діяльності) здійснювала відповідні дії, так само як і від того, ким здійснювалося рецензування звіту про оцінку майна. Тому сторони виконавчого провадження мають право оскаржувати таку оцінку, визначену за результатами рецензування, до господарського суду в процесуальному порядку, передбаченому статтею 1212 ГПК України.
За змістом цієї статті ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів розглядає виключно місцевий господарський суд, яким відповідну справу розглянуто у першій інстанції, тобто той господарський суд, що видав виконавчий документ (наказ чи ухвалу), і в тому ж складі суду (якщо цьому не перешкоджають об'єктивні обставини, як-от звільнення судді, його захворювання, перебування у відпустці тощо).
При цьому, якщо у відповідній скарзі йдеться про оскарження дій (бездіяльності) органу Державної виконавчої служби у зведеному виконавчому провадженні, то вона піддягає розглядові господарським судом у тій частині, яка стосується виконання рішення (ухвали, постанови) господарського суду, але не загального суду чи іншого органу, який видав виконавчий документ, а в іншій частині господарський суд відмовляє в прийнятті скарги на підставі пункту 1 частини першої статті 62 і статті 1212 ГПК України.
Вказана правова позиція викладена в п. 9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9.
Крім того, суду не було надано належних доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Відповідно до положень п. 3 ч. 1 ст. 57 ГПК України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 Закону України „Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 (перше) січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подаються до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно із ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" № 719-VІІ від 16.01.2014 р. на 2014 рік мінімальна заробітна плата у місячному розмірі з 1 січня встановлена в сумі 1 218,00 грн.
Згідно п. 2 п. п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України „Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру, справляється судовий збір у розмірі 1 (однієї) мінімальної заробітної плати, тобто - 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн.
При цьому, якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.
Вказана правова позиція викладена в п. 2.11 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7.
Враховуючи зміст позовних вимог, сума судового збору за даним позовом має становити 1 218 грн. + 1 218 грн. + 1 218 грн. = 3 654 грн.
Позивачем до позовних матеріалів в якості доказів сплати судового збору за даним позовом була надана квитанція № 6108.227.1 від 14.03.2014р., яка свідчить про сплату лише суми 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн.
Інших доказів сплати судового збору позивачем не було надано суду.
Таким чином, за заявленими у позовній заяві вимогами позивачем судовий збір не сплачений.
Недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК України щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК України.
Вказана правова позиція викладена в п. 3.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р.
Повернення позовної заяви на підставі статті 63 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає повторному зверненню з ним до господарського суду у загальному порядку після усунення допущених порушень.
При повторному зверненні до суду вам необхідно врахувати викладені вище обставини.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі, зокрема, повернення заяви або скарги.
У випадку відсутності потреби у повторному зверненні до суду з позовною заявою, ви можете звернутися із заявою про повернення судового збору в сумі 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн., сплаченого вами згідно квитанції № 6108.227.1 від 14.03.2014 року.
Керуючись п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовну заяву вих. б/н від 17.11.2014 року і додані до позову документи повернути позивачу.
Додаток: позовні матеріали на 12 (дванадцяти) аркушах, у т.ч. оригінали: позовної заяви вих. б/н від 17.11.2014 року на двох аркушах, квитанції № 6108.227.1 від 14.03.2014 року на суму 1 218 грн. / судовий збір/, три описи вкладення до цінного листа з відбитком календарного штемпеля за 17.11.2014 року.
Суддя Л.С. Місюра