копія
20 листопада 2014 р. Справа № 804/17364/14
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіЗлатіна Станіслава Вікторовича
при секретаріЛісна А.М.
за участю:
представника позивача представника відповідача представника третьої особи ОСОБА_4 Дарадан А.С. Горб О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_7 до Петриківської районної державної адміністрації, третя особа Публічне акціонерне товариство "Дніпровець" про визнання протиправним та скасування розпорядження
24.10.2014 року позивач звернувся з позовом до суду, у якому просить визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Петриківської районної державної адміністрації від 20.09.2011 року № 535-р-11 «Про надання дозволу на проведення інвентаризації земельних ділянок СР ЗАТ «Дніпровець».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно прийняв рішення про надання дозволу СР ЗАТ «Дніпровець» на розробку проекту землеустрою, оскільки оскаржуваним розпорядженням відповідача також надано дозвіл на проведення технічної інвентаризації земельної ділянки, яка належить на праві власності позивачу. СР ЗАТ «Дніпровець» не надано відповідачу разом із заявою про надання дозволу розробку проекту землеустрою заяву позивача про добровільну відмову від права власності на землю.
Ухвалою суду від 27.10.2014 року відкрито провадження у справі та залучено до участі у справі в якості третьої особи Публічне акціонерне товариство «Дніпровець».
Позивач у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги.
Відповідач у судовому засіданні заперечував проти задоволення заявлених позовних вимог вказуючи на те, що оскаржуване рішення відповідача не стосується позивача та не породжує для нього будь-яких прав або обов'язків. Оскаржуване рішення є правовим актом індивідуальної дії та стосується лише прав та обов'язків третьої особи. Також відповідач наголосив на тому, що установчий договір про створення і діяльність третьої особи не скасований та станом на день розгляду справи є чинним.
Третя особа у судовому засіданні підтримала позицію відповідача вказуючи на те, що оскаржуване розпорядження прийнято відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Оскаржуване рішення є правовим актом індивідуальної дії та стосується лише прав та обов'язків третьої особи. Також третя особа зауважила на тому, що установчий договір про створення і діяльність третьої особи не скасований та станом на день розгляду справи є чинним
Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, встановив наступне.
Щодо підсудності справи Дніпропетровському окружному адміністративному суду.
У відповідності до ухвали Верховного Суду України від 27.04.2011 року по справі № 6-60871св10 (номер у ЄДРСР 15119693) повноваження районної державної адміністрації щодо надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки є владними управлінськими функціями, тому у таких правовідносинах районна державна адміністрація діє як суб'єкт владних повноважень, і вимоги про визнання незаконною відмови у наданні дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
На підставі викладеного, оскільки предметом позову є саме визнання протиправними рішення про надання дозволу на розроблення проекту відведення (виготовлення технічної документації) земельної ділянки, то дана справа з урахуванням статей 18 та 19 КАС України підсудна Дніпропетровському окружному адміністративному суду.
20.09.2011 року відповідачем прийнято розпорядження № 535-р-11 «Про надання дозволу на проведення інвентаризації земельних ділянок СР ЗАТ «Дніпровець».
Як вбачається з оскаржуваного розпорядження відповідача останнє прийнято на підставі клопотання третьої особи (правонаступник ПАТ «Дніпровець»), свідоцтва про державну реєстрацію третьої особи, установчого договору про створення і діяльність третьої особи, а також згідно ст.ст. 25,35 Закону України «Про землеустрій», ст.59, п. «б» ч.3 ст.122, п.12 розділу X Земельного кодексу України і ст.21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації».
З додатків 1 та 2 до установчого договору про створення СР ЗАТ «Дніпровець» вбачається, що до статутного фонду (капіталу) третьої особи ввійшла і земельна ділянка, яка належить позивачу на праві власності, а саме: земельна ділянка № 343, загальною площею 5,6683 га (Державний акт № 184).
Право власності позивача на земельну ділянку № 343, загальною площею 5,6683 га, з яких 4.3001 га - рілля та 1,3682 га - пасовища, підтверджується Державним актом на право власності на землю від 19.05.1999 року № 184, копія якого знаходиться у матеріалах справи.
З оскаржуваного розпорядження відповідача судом встановлено, що фактично позивач надав третій особі дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.
З листа відділу Держземагентства у Петриківському районі Дніпропетровської області від 03.09.2014 року № 1387 вбачається, що на земельну ділянку загальною площею 5,6683 га, з яких 4.3001 га - рілля та 1,3682 га - пасовища існує два державних акта на право власності, а саме: один видано позивачу від 19.05.1999 року № 184, а іншій - третій особі від 04.10.2012 року ЯМ № 870538 та ЯМ № 870539.
У відповідності до частин 1, 2 та 3 статті 123 Земельного кодексу України (в редакції станом на день виникнення спірних правовідносин) надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:
зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону;
надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).
Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.
Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації.
У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Одночасно суд зазначає, що згідно ч.5 ст. 116 Земельного кодексу України в редакції станом на день виникнення спірних правовідносин) встановлено, що земельній ділянки, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення вправа власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Згідно пункту «а» ч.1 ст. 17 Земельного кодексу України (в редакції станом на день виникнення спірних правовідносин) до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених Земельним кодексом України.
У відповідності до п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції станом на день виникнення спірних правовідносин) до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзацах другому та четвертому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Пунктом «а» частини 3 статті 122 Земельного кодексу України (в редакції станом на день виникнення спірних правовідносин) встановлено, що районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності (крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті) у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для сільськогосподарського використання.
Таким чином, відповідач вправі розпоряджатися землями державної власності за межами населеного пункту.
Земельна ділянка позивача, щодо якої відповідачем прийнято рішення про інвентаризацію та розробку технічної документації, належить до земель приватної власності, а не до земель державної власності.
Судом встановлено, що третя особа не надавала до відповідача письмову згоду позивача про відмову від права власності на землю.
Одночасно судом встановлено, що надаючи дозвіл на інвентаризацію земельних ділянок відповідач керувався пунктом «б» частини 3 статті 122 Земельного кодексу України (в редакції станом на день виникнення спірних правовідносин).
У відповідності до пункту «б» частини 3 статті 122 Земельного кодексу України (в редакції станом на день виникнення спірних правовідносин) районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для ведення водного господарства.
Однак з матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка позивача, щодо якої відповідачем надано дозвіл на здійснення інвентаризації та виготовлення технічної документації, не відноситься до земель для ведення водного господарства.
За вказаних обставин оскаржуване рішення відповідача є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки прийнято з порушенням норм чинного законодавства України.
Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись ст.ст. 11, 50, 70, 71, 72, 86, 159-163 КАС України, суд -
Адміністративний позов - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Петриківської районної державної адміністрації від 20.09.2011 року № 535-р-11 «Про надання дозволу на проведення інвентаризації земельних ділянок СР ЗАТ «Дніпровець».
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_7 судовий збір у розмірі 73,08 грн.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 20 листопада 2014 року
Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили станом на 20.11.2014 року Суддя З оригіналом згідно Помічник судді С.В. Златін С.В. Златін Р.Ю. Ричка