20.11.2014 642/9761/14-к
1-кп/642/790/14
20 листопада 2014 року Ленінський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_3 , потерпілого - ОСОБА_4 , обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Харкова, громадянина України, не працюючого, освіта середня, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 10.04.2009 року Ленінським районним судом м. Харкова за ч.1 ст. 309 КК України до покарання у вигляді штрафу у розмірі 850 грн.;
- 11.04.2011 року Дзержинським районним судом м. Харкова за ч. 3 ст. 185 КК України, до 3 років позбавлення волі; 05.09.2011 р. звільнився згідно постанови Жовтневого р/с м. Харкова від 18.08.2011 р. (застосування Закону України «про Амністію» від 08.07.2011 р.),
у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, -
09 вересня 2014 року приблизно о 18 годині 00 хвилин ОСОБА_5 , знаходився в приміщенні СТО «Овіс», котре розташоване за адресою: м. Харків, вул. Червоноармійська, 16, разом з раніше знайомим йому ОСОБА_4 . Дочекавшись поки ОСОБА_4 вийде з приміщення та знаючи де зберігаються гроші виручені за день, у ОСОБА_5 виник умисел на таємне викрадення чужого майна, а саме грошей з тумбочки, котра знаходиться у приміщені СТО. Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_5 впевнившись, що за ним ніхто не спостерігає, розуміючи протиправність свого діяння, з корисливих мотивів, діючи повторно, таємно викрав грошові кошти у сумі 563 гривні, котрі знаходилися у тумбочці у приміщенні СТО, які належали ОСОБА_4 . Після цього ОСОБА_5 втік з місця вчинення кримінального правопорушення та розпорядився викраденими грошами на власний розсуд.
Такі дії ОСОБА_5 органами досудового розслідування кваліфіковані за ч.2 ст.185 КК України, які виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину в пред'явленому йому обвинуваченні визнав повністю, щиро покаявся у в скоєному злочині, погодився з кваліфікацією вчиненого ним діяння та пояснив щодо обставин вчинення кримінального правопорушення як зазначено вище, зазначивши, що причиною вчинення кримінального правопорушення стало тяжке матеріальне становище. Цивільний позов визнав у повному обсязі.
Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють всі обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, провів судовий розгляд справи щодо всіх її обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого та вивченням матеріалів що характеризують його особистість, визнавши недоцільним дослідження інших доказів по справі.
За таких обставин, суд вважає доведеним те, що ОСОБА_5 скоїв кримінальне правопорушення та кваліфікує його дії за ч.2 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_5 покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до злочину середньої тяжкості, його наслідки, позицію потерпілого, який має до обвинуваченого претензії матеріального характеру, при цьому не настоює на покаранні пов"язаному з позбавленням волі, дані про особу обвинуваченого, який раніше засуджений, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, не офіційно, але працює, має постійне місце проживання, де проживає разом із цивільною дружиною, з якою мають на утриманні спільну малолітню дитину, ІНФОРМАЦІЯ_2 , цивільна дружина на даний час знаходиться у декретній відпустці, та потребує його допомоги.
Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_5 , суд визнає його щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.
Беручи до уваги вказані обставини у їх сукупності, та враховуючи, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів, дотримуючись принципу індівідуалізації відповідальності, суд приходить до висновку про необхідність призначити обвинуваченому ОСОБА_5 покарання у вигляді обмеження волі в межах санкції ч. 2 ст. 185 КК України ближче до мінімального розміру, оскільки на думку суду такого строку буде достатньо для виправлення та попередження вчинення ним нового злочину, оскільки за приписами ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених. Та суд вважає можливим із врахуванням обставин що пом'якшують покарання, обставин за яких сталося кримінальне правопорушення, що ОСОБА_5 має на утриманні малолітню дитину, позиції потерпілого, призначити обвинуваченому покарання не пов'язане з обмеженням волі із застосуванням ст. 75 КК України та ст. 76 КК України.
Потерпілим ОСОБА_4 завлений цивільний позов на відшкодування матеріальної шкоди у сумі 563 грн. та моральної шкоди у розмірі 1000 грн, який суд задовольняє у повному обсязі, приймаючи до уваги повне визнання позовних вимог обвинуваченим (ст. 174 ЦПК України).
Процесуальні витрати відсутні.
Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України суд, -
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, і призначити покарання
за ч. 2 ст. 185 КК України - 2 (два) роки обмеження волі.
У відповідності до ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням строком на 1 (один) рік.
У відповідності до ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_5 такі обов'язки:
- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;
- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання;
- періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.
Цивільний позов ОСОБА_4 задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди грошові кошти у розмірі 563 грн., та в рахунок відшкодування моральної шкоди грошові кошти у розмірі 1000 грн.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги через Ленінський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1