20.11.2014
№ 642/9532/14-к
1кп/642/755/14
20 листопада 2014 року Ленінський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Малинівка Чугуївського району, Харківської області, громадянина України, мешкає : АДРЕСА_1 , раніше не судимого , -
за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 222 КК України, -
ОСОБА_4 , 25 квітня 2013 року надав до ПАТ “Ідея Банк” заявку з копіями підтверджуючих документів на оформлення кредиту для придбання автомобіля марки HONDA ACCORD, 2008 року випуску, номер кузова № НОМЕР_1 , в тому числі довідку про доходи вих.№41 від 19.04.2013 року на своє ім'я. На підставі наданих документів ОСОБА_4 було надано кредит в сумі 138 098,48 гривень.
Безпосередньо вказану довідку обвинувачений надав 25.04.2013 регіональному менеджеру ПАТ “Ідея Банк” ОСОБА_5 в приміщенні нотаріальної контори нотаріуса ОСОБА_6 , розташованої за адресою: м.Харків, вул. Енгельса, 16.
В наданій ОСОБА_4 довідці вказано, що останній працює в приватному підприємстві “Яринабуд” з 17.03.2010 року та займає посаду начальника відділу з основною формою працевлаштування. Також в довідці вказано суму доходів отриманих ОСОБА_4 за період з 01.10.2012 р. по 31.03.2013 р. в розмірі 67 726,50 гривень.
Згідно листа Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області інформація в системі персоніфікованого обліку про трудові взаємовідносини та нарахування заробітної плати ОСОБА_4 за період з 01.01.2012 по грудень 2013 відсутня.
Згідно звітів форми 1-ДФ ПП “Яринабуд” в числі працівників ОСОБА_4 відсутній.
Допитані директори ПП “Яринабуд” ОСОБА_7 , яка займала посаду з 2007 року по січень 2013 року та ОСОБА_8 , який займав посаду в період з січня по лютий 2013 року повідомили, що за період їх роботи в посаді на ПП “Яринабуд” робітників не було, підприємство діяльності не здійснювало, заробітна плата не нараховувалась та не виплачувалась. Відомості вказані в довідці про доходи №41 від 19.04.2013 не відповідають дійсності.
Таким чином, громадянин ОСОБА_4 надав до ПАТ “Ідея Банк” завідомо неправдиву інформацію у вигляді довідки про доходи з метою одержання кредиту, тобто вчинив кримінальне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 222 КК України, - шахрайство з фінансовими ресурсами.
28 жовтня 2014 року між обвинуваченим ОСОБА_4 та прокурором ОСОБА_3 укладена угода про визнання винуватості у відповідності до вимог ст. 473 КПК України. Згідно даної угоди ОСОБА_4 визнає свою вину у скоєнні вищевказаного кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 222 КК України. Обвинувачений ОСОБА_4 та прокурор дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 222 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин. Також сторони дійшли згоди щодо покарання, яке має понести обвинувачений, а саме відповідно до ч. 1 ст. 222 КК України у виді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто в сумі 17000 гривень, з позбавленням права обіймати посади пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій строком на один рік.
Крім цього, даною угодою встановлені відомості щодо розуміння сторонами угоди, наслідків її укладання та затвердження.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою вину у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення, у вчиненому щиро розкаявся. Пояснив суду, що угоду він укладав добровільно і наслідки укладання й затвердження зазначеної угоди для нього зрозумілі, просив затвердити зазначену угоду.
Прокурор просив затвердити угоду.
Суд, заслухавши думку прокурора, обвинуваченого, приходить до наступного:
Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно ч. 4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладання угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні, в якому бере участь потерпілий, не допускається.
ОСОБА_4 визнав вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 222 КК України, який згідно зі ст. 12 КК України є злочином невеликої тяжкості.
Міра покарання, погоджена сторонами угоди, відповідає санкції ч. 1 ст. 222 КК України.
При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_4 цілком розуміє права, визначені абзацами 1, 4 п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ст. 476 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, що будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу.
В судовому засіданні встановлено, що дана угода відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України та може бути затверджена і на підставі цієї угоди, може бути ухвалений вирок, оскільки умови угоди не суперечать його вимогам, правова кваліфікація кримінального правопорушення правильна, умови угоди відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи та інтереси сторін, укладення угоди було добровільним, очевидна можливість виконання обвинуваченим взятих на себе зобов'язань, не відсутні фактичні підстави для визнання винуватості. Крім того, судом береться до уваги те, що узгоджені сторонами вид і міра покарання є такими, що відповідають ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Також судом встановлено, що зміст, умови та порядок укладення угоди про визнання винуватості відповідають вимогам ст.ст. 469, 472 КПК України, міра покарання, узгоджена обвинуваченим та прокурором, визначена у межах санкції ч. 1 ст. 222 КК України, а тому не суперечить інтересам суспільства. Підстав для відмови в затвердженні угоди про визнання винуватості, передбачених ч.7 ст. 474 КПК України, не встановлено.
За таких обставин, виходячи з позиції обвинуваченого, висловленої в судовому засіданні щодо погодження із призначенням узгодженої сторонами міри покарання, позиції прокурора, суд дійшов висновку про наявність підстав для затвердження угоди про визнання винуватості від 28 жовтня 2014 року, укладеної між обвинуваченим та прокурором.
Відповідно до ч. 1 ст. 475 КПК України якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 в ході досудового розслідування не обирався.
Керуючись ст. ст. 314, 373, 374, 475 КПК України, суд, -
Затвердити угоду про визнання винуватості між обвинуваченим ОСОБА_4 та прокурором прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 , укладену 28 жовтня 2014 року.
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 222 КК України, призначивши узгоджене сторонами покарання у виді штрафу в сумі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права обіймати посади пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій строком на один рік.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити засудженому та прокурору.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України до апеляційного суду Харківської області через Ленінський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.
Суддя ОСОБА_1