Справа № 822/3868/14
Головуючий у 1-й інстанції: Данилюк У.Т.
Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.
13 листопада 2014 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Смілянця Е. С.
суддів: Залімського І. Г. Сушка О.О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Центру прийому і обробки спеціальної інформації та контролю навігаційного поля на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національного центру управління та випробування космічних засобів, Центру прийому і обробки спеціальної інформації та контролю навігаційного поля про визнання рішення неправомірним та зобов'язання вчинити дії,
В вересні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Національного центру управління та випробування космічних засобів, Центру прийому і обробки спеціальної інформації та контролю навігаційного поля Національного центру управління та випробування космічних засобів, в якому просить визнати неправомірним рішення про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги та зобов'язати Центр прийому і обробки спеціальної інформації та контролю навігаційного поля Національного центру управління та випробування космічних засобів нарахувати та виплатити йому таку винагороду за 20 років безперервної служби в Збройних Силах України.
Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 30.09.2014 року вказаний позов задовольнив повністю.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову.
Обгрунтовуючи апеляційні вимоги скаржник зауважив, що позивачу не належить виплачувати винагороду за тривалість безперервної військової служби, оскільки він перебуває у відрядженні в Центрі прийому і обробки спеціальної інформації та контролю навігаційного поля Національного центру управління та випробувань космічних засобів, а відтак відповідно до Постанови КМ України №104, відрядженим військовослужбовцям виплачується грошове забезпечення виходячи з окладів за посадами, займаними зазначеними особами в державних органах, установах та організаціях, до яких вони відряджені, інших виплат, установлених для відповідних працівників цих органів, установ та організацій, а також окладів за військовими званнями і надбавки за вислугу років у розмірах і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців. Одноразова грошова винагорода до виплати працівникам ДКАУ не передбачена.
У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі в судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 198 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС) України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін.
Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач є військовослужбовцем який знаходиться у відрядженні і проходить дійсну військову службу в Центрі прийому і обробки спеціальної інформації та контролю навігаційного поля Національного центру управління та випробувань космічних засобів де перебуває на грошовому забезпеченні.
Станом на 01.08.2014 року термін безперервної військової служби позивача згідно витягу із послужного списку складає 20 років.
01.08.2014 року ОСОБА_1 був написаний рапорт про виплату йому одноразової грошової винагороди за безперервну військову службу 20 років, проте 01.08.2014 року йому було відмовлено у такій виплаті, посилаючись на відсутність для цього підстав.
Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови та задовольняючи позов, виходив з наявності прав позивача на отримання одноразової грошової винагороди за 20 років безперервної служби в Збройних Силах, а відтак протиправної бездіяльності Центру прийому і обробки спеціальної інформації та контролю навігаційного поля Національного центру управління та випробувань космічних засобів щодо ненарахуванні та невиплати вказаної винагороди.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції погоджується, виходячи з наступного.
Частиною 4 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується у розмірах, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1294 “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу” встановлено, що військовослужбовцям, які мають вислугу 25 років, виплачується одноразова винагорода за тривалість безперервної військової служби у розмірі 2 окладів за посадою і званням.
Наказом Міністра оборони України № 260 “Про затвердження Інструкції Про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам” упорядковано додаткові види грошового забезпечення та встановлено, що: особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, одноразово виплачується винагорода за 20 років безперервної військової служби, в розмірі 1,5 окладу грошового утримання.
Винагорода за тривалість безперервної військової служби виплачується за місцем штатної служби за наказом командира військової частини, а командирам військових частин (начальникам) - за наказами вищих командирів (начальників).
Суд апеляційної інстанції не бере до уваги посилання апелянта, що оскільки позивач вважається відрядженим військовослужбовцем, останній не має права на отримання одноразової грошової допомоги, з огляду на нижчевикладене.
Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України №104 встановлено, що військовослужбовцям, відрядженим до державних органів, установ і організацій, виплачується грошове та здійснюється матеріальне забезпечення, передбачене законодавством для військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань.
Колегія суддів зауважує, що при цьому, грошове забезпечення виплачується, виходячи з окладів за посадами, займаними зазначеними особами в державних органах, установах та організаціях, до яких вони відряджені, інших виплат, установлених для відповідних працівників цих органів, установ та організацій, а також окладів за військовим (спеціальним) званням і надбавки за вислугу років у розмірах і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців.
Статтею 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що за військовослужбовцями, відрядженими до державних органів, установ і організацій, зберігаються всі види забезпечення, передбачені статтями 9 і 9-1 цього Закону, гарантії та пільги, що надаються за рахунок коштів, призначених у Державному бюджеті України, зокрема, на утримання Збройних Сил України.
Крім того, відповідно до пункту 78 Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України, затвердженого Указом Президента України від 07.11.2001 року №1053, за відрядженими військовослужбовцями та членами їх сімей зберігаються всі гарантії та пільги, передбачені законодавством.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про обґрунтованість та правомірність позовних вимог ОСОБА_2 та як наслідок наявності правових підстав для задоволення адміністративного позову.
Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Зважаючи на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду -без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу Центру прийому і обробки спеціальної інформації та контролю навігаційного поля залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2014 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.
Головуючий Смілянець Е. С.
Судді Залімський І. Г.
Сушко О.О.