12 листопада 2014 р.Справа № 554/422/14-а
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Ральченка І.М.
Суддів: Бершова Г.Є. , Катунова В.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Октябрського районного суду м. Полтава від 26.09.2014р. по справі № 554/422/14-а
за позовом ОСОБА_1
до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області , Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації , Головного управління Державного казначейства України в Полтавській області
про визнання дій неправомірними, стягнення недоплаченої щорічної допомоги,
27.04.2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про зміну та встановлення способу виконання судових рішень та постанов Октябрського районного суду м. Полтави від 06 серпня 2008 року (справа № 2-а- 413/08) за період 2005-2007 роки; 03 серпня 2010 року (справа № 2-а-5656/10) за період 2009-2010 роки; 22 листопада 2011 року (справа № 2-а-6438/11) за період 2011 рік шляхом стягнення з Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області та Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації 13 385 гривень недоплаченої йому щорічної разової грошової допомоги.
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 26.09.2014 року в задоволенні заяви про зміну та встановлення способу виконання рішення було відмовлено.
Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 26.09.2014 року та постановити нову ухвалу, якою задовольнити заяву про зміну та встановлення способу виконання судового рішення.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Вказує, що відмовляючи в задоволенні заяви суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку щодо відсутності встановлених законом підстав для зміни та встановлення способу виконання судового рішення.
У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судовим розглядом, відповідно до постанови № 2-а- 413/08 від 06.08.2008 року, яка набрала законної сили, Октябрський районний суд м. Полтави визнав порушеними права позивача ОСОБА_1 на отримання вказаної допомоги у розмірі, встановленому законом та зобовязав Головне управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації виплатити йому недоплачену разову грошову допомогу за період 2005-2007 років, у розмірі 4760 гривень.
Крім того, рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 03.08.2010 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 21 вересня 2010 року у адміністративній справі № 2-5656/10 за позовом ОСОБА_1 до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області, Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації, Головного управління Державного казначейства України у Полтавській області про визнання дій неправомірними, стягнення недоплаченої щорічної допомоги позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації по виплаті ОСОБА_1 у 2009- 2010 роках разової грошової допомоги до 5 травня у розмірах, що не відповідають вимогам ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Зобов'язано Головне управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації здійснити виплату ОСОБА_1 щорічну одноразову допомогу до 5 травня за 2009 та 2010 роки відповідно до ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про соціальний захист ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням виплаченої грошової допомоги. У решті позову ОСОБА_1 до Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації про визнання дій у 2005-2008 роках неправомірними, стягнення заборгованості по щорічній одноразовій допомозі за 2005-2007 роки у розмірі 4 820 гривень, стягнення допомоги за 2008 рік та стягнення недоплаченої допомоги у розмірі 7 979 гривень відмовлено. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області та Головного управління Державного казначейства України у Полтавській області про визнання дій неправомірними, стягнення недоплаченої щорічної допомоги відмовлено повністю.
Також, згідно постанови Октябрського районного суду м. Полтави від 22.11.2011 року у справі № 2а-6438/11, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2012 року визнано протиправними дії Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області та Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації з невиплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 05 травня у розмірі, встановленому ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та зобов'язано відповідачів здійснити нарахування ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги за 2011 рік, відповідно до ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про соціальний захист ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», з урахуванням виплаченої грошової допомоги.
Заявник у подальшому зменшив свої вимоги та просив стягнути по справі № 2-а- 413/08 за період 2005-2007 роки 4725 грн., по справі № 2-а-5656/10 за період 2009-2010 роки 5300грн., по справі № 2-а-6438/11 за період 2011 рік 3360 грн., з урахуванням виплачених коштів.
Відмовляючи в задоволенні заяви про зміну та встановлення способу виконання рішення суду, суд першої інстанції виходив з того, що виконання вищевказаних судових рішень фактично можливе, хоча й за певних умов.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно з частиною першою статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.
Зі змісту частини 2 статті 263 КАС України вбачається, що суд у виняткових випадках може змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.
Аналізуючи наведені положення чинного законодавства України, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена норма не містить виключного переліку обставин, що є підставою для вирішення питання про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Суди повинні враховувати, що підставою для зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення є обставини, що роблять виконання судового рішення неможливим.
Як вбачається з матеріалів справи, виконання постанови суду першої інстанції неможливе через відсутність коштів, виплата яких буде здійснена за наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що виконання судових рішень фактично можливе, хоча й за певних умов.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни та встановлення способу виконання судових рішень, а отже заява ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
Таким чином, колегія суддів вважає, що ухвала Октябрського районного суду м. Полтави від 26.09.2014 року по справі №554/422/14-а прийнята з дотриманням норм процесуального права і підстав для її скасування не виявлено.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Октябрського районного суду м. Полтава від 26.09.2014р. по справі № 554/422/14-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя Ральченко І.М.
Судді Бершов Г.Є. Катунов В.В.