11 листопада 2014 р.м.ОдесаСправа № 521/14241/13-а
Категорія: 10.2.3 Головуючий в 1 інстанції: Бобуйок І.А.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:
Судді доповідача - Потапчука В.О.
суддів - Коваля М.П.
- Семенюка Г.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 21 липня 2014 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Одеського міського центру зайнятості про скасування наказу, зобов'язання поновлення реєстрації як безробітного та виплата допомоги по безробіттю,-
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Одеського міського центру зайнятості про скасування наказу, зобов'язання поновлення реєстрації як безробітного та виплата допомоги по безробіттю та просив суд, скасувати Наказ Одеського міського центру зайнятості № НТ 130701 від 01.07.2013 року; зобов'язати Одеський міський центр зайнятості поновити мою реєстрацію, як безробітного; зобов'язати Одеський міський центр зайнятості виплатити мені допомогу по безробіттю за 25 календарних днів червня 2013 року та стягнути судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 18.07.2013 р. він отримав лист-претензію Одеського міського центру зайнятості № 2653/19/06 від 08.07.2013 р. та доданим до нього витягом з наказу № НТ 130701 від 01.07.2013 р. Згідно вказаного наказу позивачу припинили виплату допомоги по безробіттю, припинили його реєстрацію як безробітного, та запропонували повернути виплати допомоги по безробіттю у розмірі 25 798,43 грн. З вказаним наказом позивач не згоден тому, що він надав відповідачеві всі необхідні документи та заяви. У червні 2013 р. позивачеві від інспектора стало відомо, що прокуратурою була проведена перевірка, в ході якої було встановлено, що позивач зареєстрований, як фізична особа-підприємець.
Позивач вказав, що він дійсно був зареєстрований як фізична особа-підприємець, однак бук-якою діяльністю не займався та не отримував прибуток. А дії працівників Державної служби зайнятості вважає непрофесійними, оскільки вони не одразу перевірили дані які були надані позивачем, аж через рік, у зв'язку з чим позивач вважає, що в його діях немає порушень, щодо надання ним недостовірної інформації.
Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 21 липня 2014 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції позивачем подано апеляційну скаргу у якій зазначено, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права у зв'язку з чим апелянт просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги позивача.
Оскільки від усіх осіб, які беруть участь у справі, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, то колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, доводи апеляційної скарги, колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 був зареєстрований як безробітний в Одеському міському центрі зайнятості з 22.06.2012 року.
При реєстрації ОСОБА_2 були надані документи відповідно до Постанови Кабінету Міністрів від 14.02.2007 року № 219 «Про затвердження Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних» (в редакції, яка діяла на момент реєстрації). Для одержання статусу безробітного громадянин особисто подає у день, що настає після закінчення встановленого строку для пошуку підходящої роботи, до центру зайнятості заяву із зазначенням у ній інформації про те, що він не зареєстрований як фізична особа - підприємець -та не займається видами діяльності, що визначені частиною третьою статті 1 Закону України "Про зайнятість населення" (в редакції яка діяла до 31.12.2012 року) - в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах: громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців.
В своєї заяві про надання статусу безробітного ОСОБА_2 особисто зазначено, що на час отримання статусу безробітного він не зареєстрований, як фізична особа - підприємець. Однак згідно Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 17.06.2013 року ОСОБА_2 перебуває в стані припинення підприємницької діяльності, тобто станом на 17.06.2013 ще був зареєстрований як фізична особа підприємець. До того ж даний факт підтверджується у заяві ОСОБА_2 від 24.07.2013 року.
При вирішенні питання суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність заявлених позовних вимог.
Колегія суддів вважає правильним такий висновок суду першої інстанції виходячи з наступного.
Підпунктом «б» пункту 3 статті 1 Закону № 803-XII визначено, що в Україні до зайнятого населення належать, зокрема, громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців.
За змістом статті 2 Закону № 803-XII безробітними визнаються працездатні громадяни, працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до роботи.
Статтею 47 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» встановлено, що дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності ФОП є датою державної реєстрації припинення підприємницької діяльності ФОП.
Пунктом 8 частини першої статті 31 Закону № 1533-III передбачено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі, зокрема, призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості.
Відповідно до абзацу першого частини третьої статті 36 Закону № 1533-III сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Пунктом 6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, в тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 року № 307 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 грудня 2000 року за № 915/5136), передбачено, що якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується в судовому порядку.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що особа, зареєстрована як ФОП (незалежно від того, сплачує вона єдиний податок чи перебуває на загальній системі оподаткування), не може бути визнана безробітною і не має права на виплату допомоги по безробіттю.
Така позиція узгоджується з позицією Верховного суду України викладена у постанові від 08 липня 2014 року по справі № 21-79а14.
Згідно ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваної постанови суд першої інстанції дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 195,197, 200, 206 ,254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 21 липня 2014 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Одеського міського центру зайнятості про скасування наказу, зобов'язання поновлення реєстрації як безробітного та виплата допомоги по безробіттю,- без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.
Суддя-доповідач: Потапчук В.О.
Судді: Коваль М.П.
Семенюк Г.В.