11 листопада 2014 року Справа № 9104/143610/12
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого: Довгополова О.М.,
суддів: Гудима Л.Я., Святецького В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у м. Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Монастириському районі Тернопільської області на постанову Монастириського районного суду Тернопільської області від 12 листопада 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Монастириському районі Тернопільської області про нарахування недоплаченої соціальної державної допомоги як дитині війни, -
29 жовтня 2010 року позивач звернулася до суду з позовом про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплатити пенсію з врахуванням щомісячного підвищення до пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.08.2010 року. При цьому заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку для звернення до суду з адміністративним позовом.
Постановою Монастириського районного суду Тернопільської області від 12 листопада 2010 року позов задоволено: визнано дії відповідача неправомірними; зобов'язано відповідача провести нарахування і виплату позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за періоди за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року включно та в подальшому проводити перерахунок та виплату надбавки до пенсії.
Рішення суду оскаржив відповідач, у скарзі покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України колегія суддів вважає доцільним розглядати справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку про часткове її задоволення, враховуючи наступне.
Встановлено, що позивач є дитиною війни, що підтверджується відповідним посвідченням.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року № 2195 (далі - Закон № 2195) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, розмір якої, у свою чергу, обчислюється за правилами, встановленими частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Враховуючи, що відповідно до законодавства держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% підвищення до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в його систему, але вони не вчинили необхідних дій для нарахування цих коштів та їх виплати, суд першої інстанції вірно зазначив про те, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причин.
Наявність у позивача права на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується Конституцією України (стаття 46 Конституції України).
Відсутність бюджетного фінансування, на яку вказує відповідач, не може бути підставою невиконання відповідним суб'єктом владних повноважень покладених на нього обов'язків. В свою чергу реалізація особою права на отримання соціальних виплат не може бути поставлена у залежність від наявності відповідних бюджетних асигнувань.
При цьому колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 99 КАС України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин та розгляду справи в суді першої інстанції) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини 1 статті 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Враховуючи пропущення позивачем шестимісячного строку звернення до адміністративного суду без поважних причин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про залишення позовних вимог без розгляду за періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 28 квітня 2010 року.
Неврахування наведеного є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Оскільки на час розгляду справи судом першої інстанції часових обмежень у застосуванні ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни не було, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову за період з 29 квітня 2010 року до виникнення обставин, з якими закон пов'язує припинення або обмеження права на таке.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, оскільки вона прийнята з порушенням норм процесуального права.
Керуючись статтями 99, 100, 195, 197 ч. 1 п. 2, 198, 202 п. 4, 205 ч. 2, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Монастириському районі Тернопільської області задовольнити частково, постанову Монастириського районного суду Тернопільської області від 12 листопада 2010 року у справі № 2-а-548/10 - скасувати. Адміністратимвний позов ОСОБА_1 в частині позовних вимог за періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 28 квітня 2010 року залишити без розгляду. В решті прийняти нову постанову.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Монастириському районі Тернопільської області нараховувати та виплачувати на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", починаючи з 29 квітня 2010 року до виникнення обставин, з якими закон пов'язує припинення або обмеження права на таке,у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та виплачених сум.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.
Головуючий: О.М. Довгополов
Судді: Л.Я. Гудим
В.В. Святецький