11 листопада 2014 року Справа № 9104/89468/12
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого: Довгополова О.М.,
суддів: Гудима Л.Я., Святецького В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Калуші Івано-Франківської області на постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 10 травня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Калуші Івано-Франківської області про стягнення недоплаченого підвищення до пенсії як дитині війни, -
02 квітня 2011 року позивач звернулася до суду з позовом про визнання протиправною недоплату належних як дитині війни сум щомісячного підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та відмову відповідача у нарахуванні та виплаті щомісячного підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 01 січня 2009 року, зобов'язання відповідача провести перерахунок призначених виплат згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру 30% мінімальної пенсії за віком, та виплатити недоплачені як дитині війни суми щомісячної державної соціальної допомоги за період з 01 січня 2009 року до дати набрання законної сили рішення суду. При цьому заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку для звернення до суду з адміністративним позовом.
Постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 10 травня 2011 року позов задоволено частково: визнано дії відповідача щодо ненарахування та невиплати в повному обсязі на користь позивача підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", починаючи з 30 вересня 2010 року, з врахуванням ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та виплачених сум протиправними; зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з 30 вересня 2010 року по 31 березня 2011 року з врахуванням ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та виплачених сум.
Рішення суду оскаржив відповідач, у скарзі просить постанову скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог. Апелянт не погоджується з винесеною постановою суду, вважає її прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи те, що постанова суду першої інстанції прийнята в порядку скороченого провадження, відповідно до п. 3 ч. 1 ст.197 КАС України розгляд даної справи судом апеляційної інстанції здійснюється в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про часткове її задоволення, враховуючи наступне.
Встановлено, що позивач є дитиною війни, що підтверджується відповідним посвідченням.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року № 2195 (далі - Закон № 2195) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, розмір якої, у свою чергу, обчислюється за правилами, встановленими частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Враховуючи, що відповідно до законодавства держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% підвищення до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в його систему, але вони не вчинили необхідних дій для нарахування цих коштів та їх виплати, суд першої інстанції вірно зазначив про те, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причин.
Наявність у позивача права на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується Конституцією України (стаття 46 Конституції України).
Відсутність бюджетного фінансування, на яку вказує відповідач, не може бути підставою невиконання відповідним суб'єктом владних повноважень покладених на нього обов'язків. В свою чергу реалізація особою права на отримання соціальних виплат не може бути поставлена у залежність від наявності відповідних бюджетних асигнувань.
При цьому колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 99 КАС України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин та розгляду справи в суді першої інстанції) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини 1 статті 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Враховуючи пропущення позивачем шестимісячного строку звернення до адміністративного суду без поважних причин, колегія суддів приходить до висновку про залишення позовних вимог без розгляду за період з 01 січня 2009 року по 01 жовтня 2010 року.
Неврахування наведеного є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Статтею 70 Закону України від 27 квітня 2010 року № 2154-VI «Про державний бюджет на 2010 рік Кабінету Міністрів України було надано право 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом про соціальний захист дітей війни залежить від розміру мінімальної пенсії за віком, а не від розміру мінімальної заробітної плати.
Отже, нарахування та виплата 2010 році дітям війни підвищення до пенсії повинні були здійснюватися в розмірі, встановленому відповідно до статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни.
Пунктом 7 частини першої Закону України від 14 червня 2011 року № 3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» доповнено пунктом 4, яким установлено, що у 2011 році норми і положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
З аналізу наведеної норми випливає, що визначення порядку та розмірів виплат указаним категоріям громадян делеговано Кабінету Міністрів України.
Вирішуючи питання про те, яка з однопредметних законодавчих норм однакової юридичної сили, що не визнані неконституційними в установленому порядку, підлягає застосуванню для вирішення спорів зазначеної категорії, судам необхідно надавати перевагу тій із них, що прийнята пізніше. У цих правовідносинах така норма міститься у Законі України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік».
На виконання вимог цього Закону Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 6 липня 2011 року № 745 «Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка набрала чинності 23 липня 2011 року.
До набрання чинності зазначеною постановою Кабінету Міністрів України, тобто до 23 липня 2011 року, при вирішенні справ цієї категорії щодо розміру підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, дітям війни застосуванню підлягають положення статті 6 Закону № 2195.
Постанова в частині відмови в позові не оскаржена, тому відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України в апеляційному порядку не розглядається.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у частині нарахування та виплати підвищення до пенсії за період з 02 жовтня 2010 року по 31 березня 2011 року.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, оскільки вона прийнята з порушенням норм процесуального права.
Одночасно колегія суддів зазначає, що оскільки апеляційну скаргу подано на постанову суду першої інстанції, яка прийнята в порядку скороченого провадження за результатами розгляду справи, передбаченої п. 2 ч. 1 ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до ч. 10 цієї статті ухвала апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Керуючись статтями 99, 100, 195, 197 ч. 1 п. 3, 198, 202 п. 4, 205 ч. 2, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Калуші Івано-Франківської області задовольнити частково, постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 10 травня 2011 року у справі № 2а-4537/11 - скасувати. Адміністративний позов ОСОБА_1 в частині позовних вимог за період з 01 січня 2009 року по 01 жовтня 2010 року залишити без розгляду. В решті прийняти нову постанову.
Позов задовольнити частково.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Калуші Івано-Франківської області нарахувати й виплатити на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 02 жовтня 2010 року по 31 березня 2011 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Постанова остаточна, оскарженню не підлягає.
Головуючий: О.М. Довгополов
Судді: Л.Я.Гудим
В.В. Святецький