ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
№ 910/20987/14 12.11.14
За позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група"
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Наста»
простягнення 3 349,46 грн.
Суддя Літвінова М.Є.
Представники сторін:
від позивача: не з'явились;
від відповідача: не з'явились.
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Наста» про відшкодування шкоди у розмірі 3 349,46 грн., заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.10.2014 порушено провадження у справі №910/20987/14, розгляд справи призначений на 20.10.2014.
Ухвалою від 20.10.2014 розгляд справи відкладено на 12.11.2014.
Позивач звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи без його участі.
Відповідач в судові засідання не з'явився, про дату та час розгляд справи повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи - повідомленням про врученням поштового відправлення.
Крім того, відповідач не скористався своїм право та не надав суду письмового відзиву на позов чи заперечень, поважні причини неподання витребуваних документів суду не повідомив.
За таких обставин, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд міста Києва,-
Згідно з п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про страхування", страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Пунктом 2 ст. 352 Господарського кодексу України встановлено, що страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов'язкове страхування).
Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України "Про страхування", страхування може бути добровільним або обов'язковим.
Страхування наземного транспорту (крім залізничного), відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону України "Про страхування", є видом добровільного страхування.
В статті 16 Закону України "Про страхування" визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
23.04.2013 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія Українська страхова група" (далі - позивач, страховик) та ОСОБА_1 (далі - страхувальник) укладений Договір добровільного страхування наземного транспорту №28-0101-13-00281 (далі - Договір), за яким був застрахований автомобіль НОМЕР_1.
21.05.2013 в м.Києві по вул.П.Запорожця, 3 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та "Фіат» державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2
23.05.2013 страхувальник звернувся до страховика із заявою про факт настання події та виплати страхового відшкодування.
Відповідно до калькуляції та рахунку-фактури №СМУ00012703 від 24.05.2013 вартість виконаних робіт застрахованого автомобіля становить 4 349,46 грн.
На підставі вищевказаного договору від 23.04.2013, заяви страхувальника від 23.05.2013, рахунку-фактури № СМУ00012703 від 24.05.2013, позивач виплатив страхове відшкодування в сумі 4 349,46 грн. на рахунок страхувальника згідно платіжного доручення №10360 від 18.06.2013.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, в тому числі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Частиною 2. ст. 1187 Цивільного кодексу України, передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відтак позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув права потерпілої особи, в межах суми 4 349,46 грн.
Згідно з частиною 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Як вбачається з матеріалів справи, шкоду було заподіяно внаслідок експлуатації автомобіля НОМЕР_3, як вбачається з постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 26.06.2013.
Вищезазначеною постановою районного суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винними та притягнуто до відповідності за ст. 124 КпАП України і накладено штраф у розмірі 340,00 грн. на кожного.
Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення - акт судового розгляду справи, який є результатом дослідження всіх документів та з'ясування всіх необхідних обставин. Таким чином, у справах про адміністративні правопорушення, зокрема, дорожньо-транспортні пригоди, належним доказом є довідка Державної автомобільної інспекції, складена на підставі протоколу про адміністративне правопорушення. У свою чергу, протокол - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки правопорушення, передбаченого нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Отже, остаточний висновок щодо наявності у діях особи складу адміністративного правопорушення міститься у постанові суду.
Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Фіат державний номер НОМЕР_2 була застрахована у відповідача на підставі договору (полісу) АЕ/550843 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Вказаним договором (полісом АЕ/550843, діючим на дату ДТП).
Отже, відповідач є особою на яку полісом АЕ/550843 покладено обов'язок з відшкодування шкоди завданої під час експлуатації автомобіля НОМЕР_4 на час спірної ДТП.
Відповідно до ч. 3 п. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
До таких обставин може бути віднесено ступінь вини кожного завдавача, їх матеріальне становище, часткове відшкодування шкоди в добровільному порядку тощо.
Відповідно до вказівок п.п. 2, 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 440 і 450 ЦК шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини. При заподіянні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на його володільця не може бути покладено обов'язок по її відшкодуванню, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, а у випадках, передбачених спеціальним законом, - тільки умислу потерпілого. Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого, коли іншого не встановлено законом, розмір належного з володільця джерела підвищеної небезпеки відшкодування має бути зменшений або у відшкодуванні шкоди має бути відмовлено. Шкода, заподіяна кількома особами, відшкодовується кожною з них в частині, заподіяної нею (в порядку часткової відповідальності). Особи, які спільно заподіяли шкоду, тобто заподіяли неподільну шкоду взаємопов'язаними, сукупними діями, або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими. У такому ж порядку відповідають володільці джерел підвищеної небезпеки за шкоду, заподіяну внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам.
Таким чином, розмір частки відшкодування шкоди визначається відповідно до ступеня вини кожного із учасників ДТП.
Дніпровським районним судом м. Києва при розгляді справи № 3/755/3635/13 постановлено про визнання водія ОСОБА_1 та водія ОСОБА_2 винними у порушенні Правил дорожнього руху України.
При визначенні розміру відшкодування шкоди суд виходить із безпосереднього змісту постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 26.06.2013, а також приймає до уваги той факт, що судом встановлено вину обох учасників у порушенні Правил дорожнього руху України.
Враховуючи вищевикладені норми, вина учасників ДТП визначається судом як рівна, а тому розмір відшкодування має становити 50 відсотків.
26.09.2013 позивач звернувся до відповідача із завою № 399-03-1/18 про виплату страхового відшкодування у розмірі 4 349,46 грн., яка отримана відповідачем 30.09.2013 та залишена без відповіді та задоволення відповідачем.
Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування (стаття 9 Закону України "Про страхування").
Отже, розмір франшизи за страховим полісом АЕ/550843, що становить 1000,00 грн., що враховано позивачем при визначенні ціни позову.
За встановленими судами обставинами справи, позивач, отримав право вимоги в сумі 1 674,73 грн. (3 349,46 : 2 = 1 674,73) яке особа, мала до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідач в порядку ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, не спростував заявлені позовні вимоги.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Відповідно до вимог статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
У зв'язку із частковим задоволенням позову, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,
1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Наста» (01103, м. Київ, Залізничне шосе, 6, код 35893575) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (03038, м. Київ, вул. І.Федорова, 32, літ. «А», код 30859524) 1 674,73 грн. (одну тисячу шістсот сімдесят чотири гривні 73 коп.) відшкодування шкоди та 913,50 грн. (девятсот тринадцять гривень 50 коп.) судового збору.
3.В іншій частині позовних вимлг відмовити.
4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
5.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Дата підписання
повного тексту рішення: 13.11.2014.
Суддя М.Є. Літвінова