18 листопада 2014 р. Справа № 876/13674/13
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Заверухи О.Б.,
суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В.,
за участю секретаря судового засідання Андрушківа І.Я.,
прокурора Садлівського В.В.,
представник позивача Зозуль О.Д.,
представника відповідача Павленко Л.М.,
представників третьої особи Омелюх В.М.,
Гринишина В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційні скарги Волинського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері та Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» в особі відокремленого підрозділу «Рівненська дирекція залізничних перевезень» на постанову Володимир - Волинського міського суду Волинської області від 21 жовтня 2013 року у справі за позовом Волинського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в інтересах Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» в особі відокремленого підрозділу «Рівненська дирекція залізничних перевезень» до Володимир-Волинської міської ради, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Міністерство інфраструктури України, Товариство з обмеженою відповідальністю «Гербор -холдінг», Відкрите акціонерне товариство «Володимир-Волинська Будмонтажмеханізація» про визнання нечинними рішень, -
У липні 2010 року Волинський прокурор з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в інтересах Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» в особі відокремленого підрозділу «Рівненська дирекція залізничних перевезень» звернувся до суду з позовом до Володимир-Волинської міської ради в якому з врахуванням заяв про уточнення позовних вимог просив скасувати рішення відповідача № 23/26 від 27.02.2008 року «Про затвердження переліку вільних земельних ділянок, які пропонуються на аукціон у 2008 році», № 24/18 від 16.04.2008 року «Про внесення змін до рішення міської ради № 23/26 від 27.02.2008 року» та розпорядження Володимир-Волинської міської Ради № 281-РВ від 27.08.2008 року «Про затвердження результатів проведеного аукціону 05.08.2008 року».
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що оскаржувані рішення Володимир-Волинської міської ради прийняті з порушенням вимог чинного законодавства, а їх прийняття призвело до продажу з аукціону земельної ділянки, яка знаходилась у державній власності по вулиці Генерала Шухевича ,126 «а» в м. Володимирі - Волинську, чим було заподіяно шкоду державі.
Постановою Володимир - Волинського міського суду Волинської області від 21 жовтня 2013 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що спірні рішення міської ради та розпорядження були прийняті в межах компетенції органу місцевого самоврядування, з дотриманням вимог чинного земельного законодавства, а тому підстав для визнання нечинними рішень немає.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, Волинський прокурор з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері та Державне територіально-галузеве об'єднання «Львівська залізниця» в особі відокремленого підрозділу «Рівненська дирекція залізничних перевезень» подали апеляційні скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду, в яких просять скасувати оскаржувану постанову і прийняти нову, якою позов задовольнити повністю.
В обґрунтування доводів апеляційних скарг зазначають про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянтів, прокурора, представника відповідача, представників третьої особи ТзОВ «Гербор-холдінг», обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги слід задовольнити частково з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 цього Кодексу завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 3 зазначеного Кодексу справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
З аналізу зазначених вище норм вбачається, що публічно-правовим спором за Кодексом адміністративного судочинства України є не будь-який публічно-правовий спір, а лише той, який випливає із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Колегія суддів зазначає, що Конституційний Суд України в пункті 4 мотивувальної частини Рішення від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) вказав, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.
Частиною першою статті 125 ЗК передбачено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що рішеннями Володимир-Волинської міської ради №23/26 від 27.02.2008 року «Про затвердження переліку вільних земельних ділянок, які пропонуються на аукціон у 2008 році», №24/18 від 16.04.2008 року «Про внесення змін до рішення міськради №23/26 від 27.02.2008 року» та розпорядження Володимир-Волинської міської ради №281-РВ від 27.08.2008 року «Про затвердження результатів проведеного аукціону 05.08.2008 року» стверджується, що земельна ділянка у м. Володимир-Волинському по вул. Генерала Шухевича 126 а була затверджена у переліку вільних земельних ділянок для продажу у власність з аукціону та продана ВАТ "Володимир-Волинська будмонтажмеханізація». Дана обставина також стверджується копією договору купівлі-продажу земельної ділянки від 12.08.2008 року(том 1 а.с. 18-20).
Матеріалами справи підтверджується, що спірну ділянку ТзОВ «Гербор-Холдінг» придбало у ВАТ «Володимир-Волинська будмонтажмеханізація», згідно договору купівлі-продажу № 2574 від 17.07.2009 року, та володіє нею на праві власності в даний час. Дана обставина сторонами не заперечується.
З матеріалів справи також слідує, що третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ТзОВ «Гербор-Холдінг» підтвердило наявність державного акту на право власності на спірну земельну ділянку № 020907900027 від 07.09.2009 року та його державну реєстрацію.
Відтак, колегія суддів зазначає, що оскаржувані рішення, які є актами індивідуальної дії, вичерпали свою юридичну силу після їх реалізації, а саме: після одержання власником земельної ділянки документів, що посвідчують право власності та його державної реєстрації.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що після оформлення відповідно до чинного законодавства права власності на земельну ділянку виник спір про право цивільне, а відтак і захищати свої права та інтереси особи повинні у способи, визначені у статтях 152 ЗК та 16 Цивільного кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 01.10.2013 року у справі № 21-228а13.
Частиною 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що рішення Верховного Суду України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Згідно п.4 ч.1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову суду і залишити позовну заяву без розгляду або закрити провадження у справі.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
А згідно з частиною 1 статті 203 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і провадження у справі закривається з підстав, встановлених статтею 157 цього Кодексу.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, оскільки вона прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 157, ст. ст. 160, 195, 196, п. 4 ч. 1 ст. 198, ч. 1 ст. 203, п. 4 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -
Апеляційні скарги Волинського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері та Державного територіально-галузевого об"єднання «Львівська залізниця» в особі відокремленого підрозділу «Рівненська дирекція залізничних перевезень» задовольнити частково.
Постанову Володимир - Волинського міського суду Волинської області від 21 жовтня 2013 року у справі № 154/2369/13а 2а/154/45/13 - скасувати, а провадження у справі закрити.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий О.Б. Заверуха
Судді О.М. Гінда
В.В. Ніколін