Справа: № 810/4245/14 Головуючий у 1-й інстанції: Журавель В.О. Суддя-доповідач: Кузьменко В. В.
13 листопада 2014 року м. Київ
Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Кузьменко В. В.,
суддів Василенка Я. М., Степанюка А. Г.,
за участю секретаря Рипік О. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво «Діалог Пресс» до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, за апеляційною скаргою Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 06.08.2014 року, -
Позивач звернувся до суду з позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 06.08.2014 року позов задоволено.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
В засідання з'явився представник апелянта, який наполягав на задоволенні апеляційної скарги.
Представник позивача просив залишити постанову суду першої інстанції без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи, доводи скарги та подані письмові заперечення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з чим погоджується колегія суддів з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Видавництво «Діалог Пресс» є юридичною особою (зареєстроване 21.09.2007 року Макарівською районною державною адміністрацією Київської області).
На підставі наказу від 05.06.2014 року №469 податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Видавництво «Діалог Пресс» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Преміум Трейд» за період з 01.02.2014 року по 28.02.2014 року.
За результатами перевірки складено акт від 20.06.2014 року №577/22-4/35170618, згідно з яким зроблено висновок про порушення позивачем: п.189.1 ст.189, п.198.2, п.198,3, 198,6 ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.1 ст.201 ПК України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 101421 грн, в т.ч. за лютий 2014 року в сумі 101421 грн.
У ході перевірки встановлено, що податковим органом від ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області отримано акт від 17.04.2014 року №239/05-66-22-01/38964360 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Преміум Трейд» з питань документального підтвердження господарських взаємовідносин з платниками податків за лютий 2014 року».
Відповідно до вказаного акту не встановлено місцезнаходження платника податку ТОВ «Преміум Трейд».
Податковим органом зроблено висновок про відсутність факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Преміум Трейд» та, відповідно, відсутність об'єктів оподаткування податком на додану вартість по операціях з продажу товарів підприємствам-покупцям та операцій з їх придбання у контрагентів-постачальників.
На підставі акту перевірки від 20.06.2014 року №577/22-4/35170618 відповідачем винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 07.07.2014 року №0000652204, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 126776,25 грн., у тому числі за основним платежем - 101421 грн., за штрафними санкціями - 25355,25 грн.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно з п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України визначено право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Так, п.198.2 ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 201.6 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Колегія суддів зазначає, що наявність належно оформлених документів, які відповідно до законодавства необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, наприклад, податкових накладних, не є безумовною підставою для визначення податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, зокрема, у випадку не здійснення самих операцій.
Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Як на підставу скасування оскаржуваної постанови апелянт зазначає відсутність, на його думку, документів підтверджуючих фінансово-господарські операції з ТОВ «Преміум Трейд». Оскільки, відповідно до акту ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області від 17.04.2014 року №239/05-66-22-01/38964360 контрагентом позивача не надано податковому органу відповідних документів.
Вказані доводи відповідача спростовуються наявними у справі документами.
Судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ «Видавництво «Діалог Пресс» (покупець) та ТОВ «Преміум Трейд» (постачальник) укладено договір поставки від 24.12.2013 року №0024.
Факт постачання товару ТОВ «Преміум Трейд», використання позивачем отриманого товару та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право позивача на віднесення понесених витрат до складу податкового кредиту та врахування при формуванні прибутку підтверджується первинними фінансово-господарськими документами та наявністю очевидного зв'язку витрат з господарською діяльністю позивача.
Всі документи мають заповнені реквізити, підписувались уповноваженими особами вказаного контрагента та позивача. Оплата по цих операціях здійснювалось позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки вищезазначеного контрагента, що підтверджується платіжними дорученнями.
На підтвердження надходження придбаного товару на склад позивача та внутрішнє переміщення товару по складу позивачем надано картки складського обліку матеріалів.
Витяг з книги обліку довіреностей підтверджує наявність осіб, на яких виписували довіреності з метою отримання придбаного товару від контрагентів.
Суму податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними позивачем включено до складу податкового кредиту відповідного періоду та включено до податкової декларації з податку на додану вартість за відповідний період.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що доводи контролюючого органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.
Неможливість проведення зустрічної звірки контрагента платника не є імперативною ознакою протиправності діяльності такого суб'єкта господарювання та не може розцінюватись як беззаперечне свідчення фіктивності усіх господарських операцій, здійснюваних таким суб'єктом.
При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо формування відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких податкових накладних, відсутні, якщо не встановлені обставини, які свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, документів, які б підтверджували достовірність висновків, викладених в акті перевірки відповідач не подав.
В той же час, будь-яких доказів на підтвердження того, що договір, укладений між ТОВ «Видавництво «Діалог Пресс» та ТОВ «Преміум Трейд» було визнано недійсним (фіктивним) в судовому порядку відповідачем не надано, зміст господарських зобов'язань з придбання товару не суперечить вимогам національного законодавства, а складені на його виконання фінансово-господарські документи містять необхідні дані, що підтверджують об'єкт і базу оподаткування ПДВ та відповідають вимогам ст. 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». В свою чергу податкові накладні відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК України.
Таким чином, висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях та не мають законодавчої бази.
Відтак, відповідачем не надано доказів, які б свідчили про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди - як-то безтоварний характер здійснених операцій, а тому позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження включення відповідних витрат до складу валових витрат та права на отримання податкового кредиту.
Позивачем доведено реальне здійснення господарських операцій та правомірне формування витрат для цілей визначення податкового кредиту.
Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним.
З урахуванням вище викладеного та приписів ст. 159 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Доводи, наведені відповідачем в апеляційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.
Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 8 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку стосовно задоволення позовних вимог, через що постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 8, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, п. 2, 3, 4, 5, 6, 9 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 року № 7 колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 06.08.2014 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво «Діалог Пресс» до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - залишити без задоволення.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 06.08.2014 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, тобто з 18.11.2014 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: В. В. Кузьменко
Судді: Я.М. Василенко
А. Г. Степанюк
Повний текст ухвали виготовлено 18.11.2014 року.
Головуючий суддя Кузьменко В. В.
Судді: Василенко Я.М.
Степанюк А.Г.