11 листопада 2014 р.Справа № 2018/2-а-7577/11
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Подобайло З.Г.
Суддів: Тацій Л.В. , Бартош Н.С.
за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Київського районного суду м. Харкова від 30.05.2014р. по справі № 2018/2-а-7577/11
за позовом ОСОБА_2
до Харківської міської ради , Адміністрації Київського району Харківської міської ради , Виконавчого комітету Харківської міської ради , Головного управління Держземагенства у Харківській області третя особа ОСОБА_3
про скасування рішень,
ОСОБА_2 у серпні 2011року звернувся у суд з позовом, який уточнено в ході розгляду справи та остаточно просив визнати незаконними та скасувати рішення виконкому Харківської міської ради від 14.08.1996р. №844 «Про надання громадянам у приватну власність земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків і господарських будівель», в частині надання ОСОБА_3 земельної ділянки по АДРЕСА_1 та рішення від 28.07.1999р. №988 «Про передачу громадянам у приватну власність земельних ділянок, які надані їм для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд» в частині надання ОСОБА_3 у приватну власність земельної ділянки по АДРЕСА_1.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що рішенням виконавчого комітету Київського районної у м. Харкова ради, правонаступником якої є Адміністрація Київського району Харківської міської ради, від 07 квітня 1992року №132 йому була виділена земельна ділянка за адресою вул. Віражна ,14 у м.Харкові. Відповідно до Акту відведення земельної ділянки в постійне користування від 29 грудня 1992 року, арх. №3213-й, замовлення №3382/92 було проведено встановлення меж земельної ділянки в натурі, тому на підставі ст. 123 ЦК України в ред. 1963р. він є власник зазначеної земельної ділянки. В той час, рішеннями виконкому від 14.08.1996р. №844 та від 28.07.1999р. №988 ОСОБА_3 надана та передана у власність земельна ділянка по АДРЕСА_1 та в подальшому ОСОБА_3 отримала акт на право власності на земельну ділянку. На думку позивача, оскаржувані ним рішення прийняті з порушенням процедури прийняття, з виходом за межі повноважень виконкому Харківської міської ради та з порушенням ст.ст. 27,29 ЗК України 1990 року, оскільки земельна ділянка була раніше вже виділена та не була вільною, на ній почалось будівництво.
Постановою Київського районного суду м. Харкова від 30 травня 2014 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
10.06.2014р. представник позивача ОСОБА_4 подав до суду апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції.
Ухвалою судді Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2014р. апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_4 залишено без руху.
Ухвалою судді Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2014р. апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_4 повернуто заявнику.
06.08.2014р. зазначена справа повернута до Київського районного суду м. Харкова.
19.08.2014р. ОСОБА_2 , не погодившись з постановою суду першої інстанції , подав апеляційну скаргу , вважає, що її винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати поновити строк на подачу апеляційної скарги, постанову суду першої інстанції, прийняти нову , якою задовольнити позов в повному обсязі.
Зазначена апеляційна скарга ОСОБА_2 зі справою надійшла до Харківського апеляційного адміністративного суду 26.08.2014р.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.09.2014р. задоволено клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Київського районного суду м.Харкова від 30.05.2014р.
Ухвалами Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.09.2014р. відкрито провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду на 23.09.2014р.
23.09.2014р. ОСОБА_2 подав до суду заяву , в якій просить перенести судове засідання на іншу дату , оскільки він не встиг укласти договір на представництво його інтересів в апеляційному суді.
23.09.2014р. позивач в судове засідання не з'явився, колегія суддів задовольнила клопотання ОСОБА_2 та відклала розгляд справи на 09.10.2014р.
09.10.2014р. ОСОБА_2 подав до суду заяву , в якій просить перенести судове засідання на іншу дату , оскільки він знаходиться на стаціонарному лікуванні , його колишній представник ОСОБА_4 , з яким він намагався укласти угоду знаходиться на обстеженні.
09.10.2014р. у зв'язку із знаходженням судді Тацій Л.В. у службовому відрядженні судове засідання перенесено на 21.10.2014р.
21.10.2014р. позивач або його представник у судове засідання не з'явилися, розгляд справи відкладено на 06.11.2014р.
06.11.2014р. до канцелярії суду представником позивача ОСОБА_4 (згідно доручення від 06.11.2014р.) подано заяву про надання для ознайомлення матеріалів даної справи та заявлено клопотання про перенесення розгляду справи для можливості вивчення матеріалів даної справи.
06.11.2014р. колегія суддів задовольнила клопотання представника позивача ОСОБА_4 та оголосила перерву до 11.11.2014р.
З матеріалів справи вбачається , що ОСОБА_4 здійснював представництво інтересів позивача при розгляді справи судом першої інстанції та при прийнятті оскаржуваної постанови. Первісна апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подана та підписана представником позивача ОСОБА_4 з викладенням всіх обставин справи.
З матеріалами справи представник позивача ОСОБА_4 ознайомився у суді 07.11.2014р.
11.11.2014р. до початку судового засідання від представника позивача ОСОБА_4 до суду подано заяву , в якій ОСОБА_4 вказує , що він не може прибути у судове засідання у зв'язку його хворобою, у строк з 07.11.2014р. не зміг повністю ознайомитися з матеріалами справи , тому просить перенести розгляд справи на іншу дату.
З листа від 11.11.2014р. № 05-26/1145 за підписом керівника апарату Харківського апеляційного адміністративного суду вбачається , що 11.11.2014 року до відділу документального забезпечення та звернень громадян Харківського апеляційного адміністративного суду представником позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 особисто подано зазначену заяву про відкладення розгляду справи.
Колегія суддів зазначає , що ОСОБА_2 не позбавлений можливості залучити до участі у справі та для представництва його інтересів у суді іншого представника.
З матеріалів справи вбачається , що дана апеляційна скарги містить такі ж обставини , як і первісна апеляційна скарга , подана ОСОБА_4, будь-яких інших документів, доводів, мотивів тощо ні позивачем ні його представником до суду апеляційної інстанції не надано.
Колегія суддів не задовольняє клопотання представника позивача ОСОБА_4, вважає можливим здійснити розгляд справи у відсутність у судовому засіданні позивача та його представника, враховуючи розумність строку розгляду , заперечень сторін.
Головне управління Держземагенства у Харківській області заперечує проти вимог апеляційної скарги, зазначає , що управління є неналежним відповідачем у даній справі , оскільки відсутні докази порушення ним прав , свобод та інтересів ОСОБА_2
ОСОБА_3 заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги та просить суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Харківська міська рада заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги , вважає постанову законною та обґрунтованою, а апеляційна скарга такою, що не підлягає задоволенню .
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, дослідивши доводи апеляційної скарги, постанову суду першої інстанції, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що права позивача не порушені діями , рішеннями відповідачів.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням виконавчого комітету Київської районної ради депутатів №132 від 07.04.1992р. затверджено перелік осіб на індивідуальне житлове будівництво, згідно якого ОСОБА_2 надано під здійснення індивідуального житлового будівництва земельну ділянку площею 930 кв. м. по АДРЕСА_1.
Пунктом 4 цього ж рішення зобов'язано ОСОБА_2 та житлово - експлуатаційне об'єднання укласти договір про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва житлового будинку в строк до 30.04.1992р.
Пунктом 5 цього ж рішення попереджено, що наймачі, які мешкають в державних квартирах після закінчення трьох річного строку, тобто до 1995г. збудовані житлові будинки зобов'язані здати в експлуатацію, а займану площу в держквартирах передати райвиконкому в належному стані.
Тобто, на виконання вказаного рішення ОСОБА_2 був зобов'язаний у строк до 1995 року здати житловий будинок в експлуатацію та оформити державний акт на земельну ділянку.
Проте, лише у 1995 році між ОСОБА_2 та житлово - експлуатаційним об'єднанням на виконання вказаного рішення укладено Договір про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва житлового будинку на праві особистої власності № 85 від 04.04.1995р.
Згідно з п. 4 вказаного Договору, ОСОБА_2 зобов'язаний протягом одного року приступити до будівельних робіт з тим, щоб будівництво повністю було закінчено через три роки після підписання договору - до 04.04.1998 р.
Пунктом 5 Договору також встановлено, що будівництво житлового будинку інших споруд не буде закінчено „Забудовником" у встановлений договором строк з причин не залежних від нього самого, строк закінчення будівництва може бути виконкомом Київської районної у м. Харкові ради народних депутатів продовжено не більш ніж на один рік. Забудовника зобов'язано закінчити будівництво не пізніше закінчення строку. В даному випадку до 04.04.1999 року.
Станом на 1999 рік будівництво житлового будинку позивачем не розпочато.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова, яке набрало законної сили, Договір про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва житлового будинку на праві особистої власності № 85 від 04.04.1995р. за рішенням суду визнано припиненим.
Враховуючи, що позивачем не надано відомостей стосовно наявної у нього квартири, яку за рішенням №132 від 07.04.1992р. він повинен був передати райвиконкому в належному стані, суд першої інстанції правомірно вважає, що самим позивачем вимоги рішення та істотних умов Договору не виконувались у встановлені в цих документах строки.
У 1998 року повноваження щодо розпорядження землями територіальної громади міста передані виконавчим комітетам Харківської міської ради.
Зазначеним рішенням Харківської міської ради від 21.05.1998р. «Про передачу виконавчому комітету повноважень по передачі, наданню і вилученню земельних ділянок» делеговано повноваження щодо передачі у приватну власність громадянам України міських земельних ділянок, наданих їм для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель (присадибних ділянок), садівництва і гаражного будівництва, в межах норм, встановлених Земельним кодексом України, крім ділянок вказаних у п. 3 цього ж рішення.
Доказів щодо звернення ОСОБА_2 до виконавчого комітету Харківської міської ради із відповідними документами про здачу житлового будинку в експлуатацію та отримання державного акту для його обслуговування до матеріалів справи позивачем не надано.
Також, не надано розробленого та погодженого у встановленому законом порядку робочого проекту житлового будинку.
З матеріалів справи вбачається, що позивач з заявою про отримання державного акту до відповідних органів не звертався, тоді як Земельним кодексом 90-х років передбачалося отримання державних актів на постійне користування землею.
Колегія суддів зазначає , що наявність у позивача Акту відводу в натурі від 29.12.1992 р., на земельну ділянку площею 930 кв.м., а також наявність договору на вивіз сміття не є тотожніми з державним актом на земельну ділянку.
Крім цього, з 1 січня 2002р. набув чинності новий Земельний кодекс України. Згідно п. 1 Перехідних положень Земельного кодексу України рішення про надання в користування земельних ділянок, а також про вилучення (викуп) земель, прийняті відповідними органами, але не виконані на момент введення у дію цього Кодексу, підлягають виконанню відповідно до вимог цього кодексу.
Згідно зі ст. 22 Закону України „ Про основи містобудування", забудова земельних ділянок, що надаються для містобудівних потреб, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою у порядку, передбаченого законом, та отримання дозволу на виконання будівельних робіт.
Відповідно до ст. 125 ЗК України (в редакції до 2008 р.) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа (державного акту), що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.
Розпочинати використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
23.04.2004 р. ОСОБА_2 звернувся до виконавчого комітету Київської районної у місті Харкові ради із заявою про продовження строку будівництва до кінця 2004р. і заявою від 13.07.2004р. про надання дозволу на розробку робочого проекту та продовження строку будівництва до 31.05.2005р.
Рішенням виконавчого комітету Київської районної ради №200-4 від 03.08.2004р. ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку робочого проекту будівництва житлового будинку та продовження строків будівництва.
Пунктами 1-3 цього ж рішення громадян зобов'язано виконати проект відведення земельних ділянок та подати їх на затвердження в установленому порядку.
Також, попереджено, що земельні ділянки їм будуть надані окремим рішенням після надання проектів відведення земельних ділянок, погоджених у встановленому порядку. Відповідальність за виконання робіт покладено на заявника.
Тобто, станом на момент прийняття вказаного рішення у позивача не існувало земельної ділянки оформленої належним чином та погодженого робочого проекту на будівництво у встановленому порядку.
Станом на 2004 рік вирішення питань, пов'язаних із земельними відносинами належало виключно до повноважень Харківської міської ради, відповідно до ст. 83,116,118 п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Закону України „ Про планування та забудову територій".
Крім того, відповідно до ст. 24 Закону України „ Про планування та забудову територій" (в редакції на 2004 рік) у разі прийняття міською радою рішення про надання земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності для розміщення об'єкта містобудування в порядку, визначеному земельним законодавством, зазначене рішення одночасно є дозволом на будівництво цього об'єкта. Дозвіл на будівництво дає право замовникам на отримання вихідних даних на проектування, здійснення проектно-вишукувальних робіт та отримання дозволу на виконання будівельних робіт у порядку, визначеному цим законом.
Дозвіл на будівництво об'єкта містобудування надається заявнику протягом двох місяців з дня подання заяви.
У разі, якщо фізична або юридична особа не розпочала будівельні роботи протягом двох років від дня отримання дозволу на будівництво об'єкта містобудування, цей дозвіл втрачає чинність.
Враховуючи наведене у позивача не виникло права на використання та забудову спірної земельної ділянки.
З матеріалів справи вбачається, що згідно інформації управління Держкомзему у м. Харків з 1999 року на спірну земельну ділянку обліковується Держаний акт на право приватної власності від 12.08.1999р. № 2904, оформлений і виданий у встановленому законом порядку ОСОБА_3, що свідчить про її законне право на її користування.
В свою чергу, на підставі рішень Харківської міської ради від 28.07.1999р. № 988 ОСОБА_3 надано земельну ділянку площею 812,35кв.м. по вул.. Віражній,14 для будівництва житлового будинку, про свідчить держаний акт на право приватної власності від 12.08.1999р. №2904.
Передача земельних ділянок у власність здійснювалась на підставі чинного на той час законодавства: Декрету КМУ № 15-92 від 26.12.92р. „Про приватизацію земельних ділянок" ст.ст. 6, 67, ЗК України, ст. 59 Закону України „Про місцеве самоврядування", рішення Харківської міської ради від 21.05.1998р. «Про передачу виконавчому комітету повноважень по передачі, наданню і вилученню земельних ділянок», а також рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 13.12.1995р. № 952 „Про затвердження Положення про порядок передачі у власність громадянам земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель".
Положенням про порядок передачі у власність громадянам земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель, затвердженим рішенням від 13.12.1995р. № 952 не передбачена перевірка управлінням земельних відносин у відділі земельного кадастру факту права власності або права користування земельною ділянкою, яка надавалась громадянам для будівництва індивідуального житлового будинку за рахунок житлової громадської забудови.
Враховуючи те, що на час прийняття рішення ВК ХМР №200-4 від 03.08.2004р. „Про надання ОСОБА_2 дозволу на розробку робочого проекту" у ОСОБА_3 було оформлено право приватної власності на земельну ділянку на підставі Державного акту, прокуратурою Київського району м. Харкова внесено протест на рішення виконавчого комітету Харківської міської ради № 200-4 від 03.08.2004р., який рішенням ВК ХМР № 106 від 24.05.2005р. задоволений, а саме рішення ВК ХМР № 200-4 від 03.08.2004р. скасовано.
Відповідно до інформації інспекції ДАБК у Харківській області від 01.12.2010 р. земельна ділянка по вул.. Віражній, 14 у м. Харкові частково огороджена, будівельні роботи не проводяться. На ділянці знаходяться складовані будівельні матеріали (фундамент блоки та плити перекриття).
Згідно з ч.1 ст. 23 Земельного Кодексу України від 18.12.1990р., документи, що посвідчують право на землю, а саме право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України.
Відповідно до ст. 24 Земельного Кодексу України від 18.12.1990 р. право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформляється договором. Форма договору і порядок його реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Вказані норми кореспондуються із Земельним кодексом, який набрав чинності з 2002 р. відповідно до якого право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа (державного акту), що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації (ст. 125 Земельного кодексу України).
Документом, що підтверджує право власності на земельну ділянку являється Державний акт, право користування підтверджується договором оренди, які укладаються між сторонами, а саме громадянами чи юридичними особами та органом місцевого самоврядування - міською радою.
Вказані документи є правовою підставою для користування земельною ділянкою, крім того їх перелік є виключний і не передбачає користування земельною ділянкою на підставі інших документів.
Враховуючи відсутність у позивача документу, що підтверджує право власності чи право користування на земельною ділянкою, припинення Договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва житлового будинку на праві особистої власності № 85 від 04.04.1995р. за рішенням суду, скасування рішення ВК ХМР №200-4 від 03.08.2004р. „Про надання ОСОБА_2 дозволу на розробку робочого проекту", колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , що позивачем або його представником не надано суду доказів в розумінні ст.71 КАС України про порушення діями , рішеннями відповідачів прав позивача , тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги є помилковими та не впливають на правомірність висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Київського районного суду м. Харкова від 30.05.2014р. по справі № 2018/2-а-7577/11 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г.
Судді(підпис) (підпис) Тацій Л.В. Бартош Н.С.
Повний текст ухвали виготовлений 17.11.2014 р.