13 листопада 2014 р.Справа № 818/2248/14
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Подобайло З.Г.
Суддів: Тацій Л.В. , Старостіна В.В.
за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Липоводолинської районної ради Сумської області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 28.08.2014р. по справі № 818/2248/14
за позовом Прокурора Липоводолинського району Сумської області
до Липоводолинської районної ради Сумської області
про скасування рішення,
Прокурор Липоводолинського району Сумської області звернувся до суду з адміністративним позовом , в якому просить визнати протиправним (незаконним) та скасувати рішення Липоводолинської районної ради від 24.04.2014 «Про врегулювання питання передачі в оренду не успадкованих спадкоємцями земельних часток (паїв) на території району».
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2014 року адміністративний позов прокурора Липоводолинського району Сумської області задоволено. Визнано протиправним і скасовано рішення Липоводолинської районної ради Сумської області 24.04.2014 року "Про врегулювання питання передачі в оренду неуспадкованих спадкоємцями земельних часток ( паїв) на території району".
Липоводолинська районна рада Сумської області , не погодившись з постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2014 року, подало апеляційну скаргу та просить постанову скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позову.
Прокурор Липоводолинського району Сумської області заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги та просить відмовити у її задоволені, постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника відповідача , дослідивши доводи апеляційної скарги, постанову суду першої інстанції, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню .
Задовольняючи позовні вимоги , суд першої інстанції виходив з того, що рішення Липоводолинської районної ради не відповідає вимогам ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, є протиправним та підлягає скасуванню.
Справа розглядається за правилами вимог ст. 172 КАС України.
Відповідач опублікував оголошення про відкриття провадження в адміністративній справі щодо оскарження нормативно-правового акта у виданні, а саме в Липоводолинській районній газеті «Наш Край» .
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог , виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про прокуратуру» Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами здійснюється прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами.
Згідно із п.3 ч.І ст.4 Закону «Про прокуратуру» діяльність органів прокуратури спрямована на всемірне утвердження верховенства закону, зміцнення правопорядку і має своїм завданням захист від неправомірних посягань основ демократичного устрою державної влади, правового статусу місцевих Рад, органів самоорганізації населення.
Статтею 19 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокуратура здійснює нагляд за відповідністю актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам.
Статтею 14 Конституції України та ст. 1 Земельного Кодексу України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно із ст. 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" обласні та районні ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
З матеріалів справи вбачається , що 24.04.2014 року тридцять четвертою сесією шостого скликання Липоводолинської районної ради прийнято рішення "Про врегулювання питання передачі в оренду неуспадкованих спадкоємцями земельних часток (паїв) на території району", яким затверджено Тимчасовий порядок надання в оренду неуспадкованих спадкоємцями земельних часток (паїв), земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (далі Порядок).
Пункт 1.2 зазначеного Порядку визначає поняття відумерлої спадщини як нерухоме майно (земельна ділянка або право на неї), на яке ніхто не має потенційних спадкоємців з причин: відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, спадкоємці усунені від права на спадкування, у разі неприйняття ними спадщини, відмови від прийняття спадщини.
Однак , таке тлумачення поняття відумерлої спадщини суперечить ст. 1277 ЦК України, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно ч.2 ст.1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Відповідно до статті 1277 Цивільного кодексу України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.
Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.
Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини.
Отже, у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, після визнання судом спадщини відумерлою та реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку, договір оренди земельних ділянок комунальної власності, з урахування частини першої статті 122 Земельного кодексу України, укладається із відповідною сільською, селищною, міською радами за місцем розташування земельних ділянок,
У той же час прийнятий Порядок передбачає надання органами місцевого самоврядування в оренду земельних ділянок, що входять до складу спадщини, до визнання спадщини відумерлою, тобто фактично орган місцевого самоврядування взяв на себе повноваження розпоряджатися чужою власністю.
Також, даним Порядком запроваджується таке поняття як „не успадковані спадкоємцями земельні частки (паї)" та встановлюється порядок надання їх в оренду.
Зокрема, пунктом 3.1 зазначеного Порядку визначено, що виділення не успадкованих спадкоємцями земельних часток (паїв) повинно відбуватися відповідно до Рекомендацій щодо виділення єдиним масивом земельних ділянок групі власників земельних часток (паїв), затверджених наказом Держкомзему від 30.12.1999 №130.
Договір оренди не успадкованих спадкоємцями земельних часток (паїв) повинен відповідати вимогам Типового договору оренди земельної частки (паю), затвердженого наказом Держкомзему України від 17.01.2000 №5, зареєстрованим в Мін"юсті України від 23.02.2000 за №101/4322 (пункт 3.2 Порядку).
При цьому, Перехідними положеннями Закону України „Про оренду землі" визначено, що право укладати договори оренди земель сільськогосподарського призначення, місце розташування яких визначається з урахуванням вимог раціональної організації території і компактності землекористування, відповідно до сертифікатів на право на земельну частку (пай) мають громадяни - власники цих сертифікатів до виділення їм у натурі (на місцевості) земельних ділянок.
В преамбулі Типового договору оренди земельної частки (паю), затвердженого наказом Держкомзему України „Про затвердження форми Типового договору оренди земельної частки (паю)" від 17.01.2000 №5, зареєстрованим в Мін"юсті України від 23.02.2000 за №101/4322 закріплено, що за договором даного виду стороною повинен бути власник земельної частки (паю), а не орган місцевого самоврядування, як визначено безпосередньо в оскаржуваному Порядку.
Відповідно до вимог ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Згідно з ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", обов'язковій державній реєстрації, у тому числі, підлягають право постійного користування та право оренди земельної ділянки, а статтею 6 цього Закону передбачено вичерпний перелік органів державної реєстрації прав на нерухоме майно, до яких селищні та сільські ради не входять.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , що в порушення вищевказаних норм Закону Тимчасовим порядком передбачена реєстрація договорів оренди селищною та сільськими радами безоплатно, договір оренди реєструється в Книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв), датою реєстрації договору оренди є дата внесення відповідного запису до цієї Книги.
Колегія суддів зазначає, що питання використання земельних ділянок "неуспадкованих паїв" врегульовано на законодавчому рівні наведеними вище правовими нормами та не потребує внесення рішень про врегулювання питання передачі в оренду неуспадкованих спадкоємцями земельних часток (паїв) .
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , що прийнявши оспорюване рішення, відповідач вийшов за межі своїх повноважень, тому позов підлягає задоволенню.
Доводи апеляційної скарги є помилковими та не спростовують правомірність висновків суду першої інстанції.
Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції погоджується повністю із висновком суду першої інстанції, так як обставини справи встановлені правильно, докази досліджені вірно, відповідно рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, тому судове рішення не підлягає скасуванню, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Липоводолинської районної ради Сумської області залишити без задоволення.
Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 28.08.2014р. по справі № 818/2248/14 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г.
Судді(підпис) (підпис) Тацій Л.В. Старостін В.В.
Повний текст ухвали виготовлений 18.11.2014 р.