04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"18" листопада 2014 р. Справа№ 910/12545/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Дідиченко М.А.
суддів: Пономаренка Є.Ю.
Руденко М.А.
при секретарі Кобець М.А.
за участю представників:
від позивача: не з'явились;
від відповідача: не з'явились;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Білопільському районі Сумської області
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.09.2014 року
у справі № 910/12545/14 (суддя Пінчук В.І.)
за позовом Управління Пенсійного фонду України в Білопільському районі Сумської області
до Державного підприємства «Укрліктрави»
про стягнення 202 895, 26 грн.
Управління Пенсійного фонду України в Білопільському районі звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з Державного підприємства «Укрліктрави» матеріальної шкоди у вигляді неотриманих фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах в розмірі 202895,86 грн. за період з січня 2013 р. по травень 2014 р. включно.
Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 14.07.2011 року № 343 було запроваджено реорганізацію Державного підприємства «Побєда». Правонаступником майнових прав та обов'язків якого визначено Державне підприємство «Укрліктрави». Згідно листа управління Державної автомобільної інспекції УМВС України в Сумській області від 27.03.2014 року № 10/1372, транспортні засоби, що були зареєстровані станом на 25.04.2013 року за ДП «Побєда», були перереєстровані за ДП «Укрліктрави». Таким чином, на думку позивача, згідно акту приймання передачі прав та обов'язків на баланс ДП «Укрліктрави» від 25.12.2012 року, ДП «Укрліктрави» має нести додаткову (субсидіарну) відповідальність реорганізуємого підприємства ДП «Побєда».
Оскілька кредиторська заборгованість ДП «Побєда» залишається не задоволеною, зокрема через відсутність майна яке неправомірно перереєстровано ДП «Укрліктрави», останній зобов'язаний відшкодувати шкоду у сумі 202 895, 26 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2014 року припинено провадження у справі № 910/12545/14 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки позовні вимоги позивача не є вимогами в розумінні глави 82 Цивільного кодексу України, а саме вимогами про відшкодування шкоди, а фактично є позовними вимогами про стягнення внесків до Пенсійного фонду України, який є суб'єктом владних повноважень, а тому зазначений спір повинен розглядатися у адміністративному суді за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.09.2014 року та передати справу на розгляд до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга мотивована тим, що позовними вимогами по справі № 910/1245/14 є відшкодування шкоди, яку завдало ДП «Укрліктрави», шляхом безпідставного набуття права власності на майно ДП «Побєда». При цьому, позивач по відношенню до ДП «Укрліктрави» не є суб'єктом владних повноважень.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2014 року апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Білопільському районі Сумської області на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.09.2014 року прийнято до свого провадження колегією суддів: Дідиченко М.А. - головуюча, Пономаренко Є.Ю. та Руденко М.А та призначено до розгляду на 18.11.2014 року.
Представники сторін у судове засідання 18.11.2014 року не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час і місце судового засідання були повідомленні належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень № 05515681 та № 05515690.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 5 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.
Місцевий господарський суд, приймаючи оскаржувану ухвалу, виходив з того, що спір у справі не виник з господарських відносин сторін, оскільки позовні вимоги позивача не є вимогами в розумінні глави 82 Цивільного кодексу України, а саме вимогами про відшкодування шкоди, а фактично є позовними вимогами про стягнення внесків до Пенсійного фонду України, який є суб'єктом владних повноважень, а тому зазначений спір повинен розглядатися у адміністративному суді за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Однак, колегія суддів не погоджується із даними висновками суду першої інстанції враховуючи наступне.
У відповідності до приписів ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Підвідомчість справ господарським судам визначена у ст. 12 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому, місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та на вимоги статей 1, 4-1, 12 ГПК господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер (п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24 жовтня 2011 року N 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам").
У пункті 17 вказаної постанови визначено, що до компетенції господарських судів не відноситься розгляд справ у спорах:
а) про оскарження рішень (нормативно-правових актів чи актів індивідуальної дії), ухвалених суб'єктом владних повноважень, яким останній зобов'язує суб'єкта господарювання вчинити певні дії, утриматись від вчинення певних дій або нести відповідальність;
б) про оскарження суб'єктом господарювання дій (бездіяльності) органу державної влади, органу місцевого самоврядування, іншого суб'єкта владних повноважень, їхньої посадової чи службової особи, що випливають з наданих їм владних управлінських функцій, якщо ці дії (бездіяльність) не пов'язані з відносинами, врегульованими господарським договором;
в) між суб'єктами владних повноважень з приводу їхньої компетенції у сфері управління;
г) з приводу укладання та виконання адміністративних договорів;
д) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Інші справи за участю господарюючих суб'єктів та суб'єктів владних повноважень не мають ознак справ адміністративної юрисдикції і повинні розглядатися господарськими судами на загальних підставах. До таких справ належать усі справи у спорах про право, що виникають з відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства.
Згідно п.1 ч. 1 ст. 3 КАС України у публічно-правовому спорі, хоча б однією стороною повинен виступати орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Однак, спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним у цих відносинах владних управлінських функцій.
Відповідно до ч.1 ст. 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Пенсійний фонд України є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.
Пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
У той же час законодавець передбачив, що до запровадження такого пенсійного забезпечення пенсії вказаним особам призначаються відповідно до норм цього Закону, а покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій здійснюється у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За змістом статті 23 Закону Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що спори, які виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються органами Пенсійного фонду у судовому порядку.
Тобто публічно-правовим є спір управління з роботодавцем про стягнення витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, який і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Однак у даному випадку управління Пенсійного фонду України в Білопільському районі не є суб'єктом владних повноважень по відношенню до Державного підприємства «Укрліктрави», оскільки позивач звернувся до відповідача не як до платника збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, а як до особи, яка повинна відшкодувати позивачеві збитки на підставі ст.ст. 1166, 1212 ЦК України, які виникли на думку позивача у зв'язку із безпідставним набуттям ДП «Укрліктрави» права власності на майно ДП «Побєда».
Таким чином, спір у даній справі виник з цивільно-правових відносин, пов'язаних з відшкодуванням збитків, який не має ознак справи адміністративної юрисдикції та не носить публічно-правовий характер, склад учасників відповідає приписам ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, а тому підвідомчий господарським судам.
Відповідно до п. 2 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.
Згідно із п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права.
Відповідно до приписів ч. 7 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України у разі скасування апеляційною інстанцією ухвали про припинення провадження справа передається на розгляд місцевого господарського суду.
З огляду на вищевикладені обставини колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала місцевого господарського суду про відмову у прийнятті позовної заяви підлягає скасуванню, а справа підлягає передачі на розгляд Господарського суду міста Києва.
У зв'язку зі скасуванням ухвали місцевого господарського з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, розподіл сум судового збору повинен бути здійснений судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Білопільському районі Сумської області задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.09.2014 року у справі № 910/12545/14 скасувати.
3. Справу № 910/12545/14 передати на розгляд до Господарського суду міста Києва.
Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя М.А. Дідиченко
Судді Є.Ю. Пономаренко
М.А. Руденко