17 листопада 2014 р. Справа № 876/11010/13
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів :
головуючого судді: Запотічного І.І.,
суддів: Довгої О.І., Ліщинського А.М.
при секретарі судового засідання: Нефедовій А.О.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.07.2013 року у справі № 813/3290/13-а за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Патриаком» до Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Патриаком" (далі - ТзОВ "Патриаком") звернулося в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000061540/2164 від 05.02.2013 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що висновки податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства шляхом зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість, не відповідають дійсності, з огляду на те, що актом камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності не було встановлено порушень формування позивачем суми від'ємного значення з податку на додану вартість. Від'ємне значення суми, що підлягає зарахуванню до податкового кредиту з податку на додану вартість позивача підтверджується первинною документацією, в тому числі податковими накладними, що видані та зареєстровані у встановленому законом порядку. Зазначає про допущення механічної помилки при заповненні Додатку № 2 до податкової декларації з податку на додану вартість, яку усунуто шляхом подання уточнюючого розрахунку до нього, згідно з яким було внесено відповідні зміни до вищезазначеного додатку.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15.07.2013 року позовні вимоги ТзОВ «Патриаком» задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ в Шевченківському районі м. Львова Львівської області ДПС № 0000061540/2164 від 05.02.2013 року; стягнуто з Державного бюджету України на користь ТзОВ «Патриаком» судові витрати у вигляді судового збору в сумі 2294,00 грн.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її подавши до Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, в якій покликаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваного рішення, норм матеріального права та неповне з'ясування всіх обставин справи просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.07.2013 року та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ТзОВ «Патриаком» відмовити.
В судовому засіданні представник апелянта надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.
Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти апеляційної скарги, просив оскаржувану постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Апеляційним судом в порядку ст. 55 КАС України проведено заміну відповідача ДПІ в Шевченківському районі м.Львова Львівської області ДПС процесуальним правонаступником ДПІ в Шевченківському районі м. Львова ГУ Міндоходів в Львівській області.
Заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, дослідивши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не знаходить підстав для її задоволення виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи ДПІ у Шевченківському районі м. Львова проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТзОВ "Патриаком", за результатами якої складено акт № 26/7/15-40/33880611 від 21.01.2013 року.
В ході перевірки ревізорами використано податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2012 року № 9079844391 від 19.12.2012 року.
Податковий орган за результатами перевірки прийшов до висновку про порушення позивачем п. 200.2, 200.3, 200.4 ст.200 розділу V Податкового кодексу України, п.п. 4.6.4 п. 4.6 Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1492 від 25.11.2011 року, що вплинуло на розрахунки з бюджетом, а саме завищення суми, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, заявленої у податковій декларації на суму 536678,00 грн.
На підставі вказаного акта перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Львова прийнято податкове повідомлення-рішення форми "В4" № 0000061540/2164 від 05.02.2013 року.
Як вірно встановлено судом першої інстанції даний спір виник щодо визначення суми залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду, відображеної у податковій декларації за листопад 2012 року у рядку 24 декларації, тобто, встановлення факту завищення/заниження суми що підлягала до зарахування до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
В пункті 198.3 ст. 198 ПК України зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Пунктом 200.2 цієї ж статті передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3 ПК України).
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивачем на підтвердження сум, що включаються ним до залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду, надано копії податкових декларацій за січень-грудень 2012 року, січень, лютий 2013 року із відповідними додатками, розшифровками та уточнюючими розрахунками податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок.
Разом з тим підтвердженням прийняття таких документів податкової звітності, є надані позивачем копії квитанцій про отримання таких контролюючим органом.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з судом першої інстанції, що оскільки позивачем самостійно внесено відповідні зміни до Додатку № 2 шляхом подання уточнюючого розрахунку, то можливим є ствердити, що позивач не вчиняв дії, спрямовані на зменшення/збільшення суми залишку від'ємного значення, що підлягає зарахуванню до податкового кредиту, відтак зменшення позивачу спірним податковим повідомленням-рішенням від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 536678,00 грн. з підстав лише відсутності додатку 2 є безпідставним та не ґрунтується на нормах чинного законодавства, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення судом першої інстанції правомірно визнане протиправним та скасоване.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги податкового органу суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а тому апеляційну скаргу ДПІ в Шевченківському районі м. Львова ГУ Міндоходів в Львівській області слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями 160 ч.3, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ДПІ в Шевченківському районі м. Львова ГУ Міндоходів в Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 липня 2013 року у справі № 813/3290/13-а - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя І.І. Запотічний
Судді О.І.Довга
А.М.Ліщинський
Повний текст ухвали складений 20.11.2014 року.