м. Вінниця
05 листопада 2014 р. Справа № 802/3403/14-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Жернакова М. В.,
секретаря судового засідання: Дмитрука В. В.,
представника позивачів: ОСОБА_1,
представника відповідача: Порхун Л. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_7
до: управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області
про: визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулися ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_7 (далі - позивачі) з адміністративним позовом до управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області (далі - УДМС у Вінницькій області, відповідач), в якому просять суд визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 01.09.2014 про відмову в наданні дозволу на імміграцію в Україну, зобов'язати УДМС у Вінницькій області поновити розгляд заяв, поданих ними до ВГІРФО УМВС України у Вінницькій області в червні 2011 року, та прийняти рішення з урахуванням вимог ч. 11 ст. 9 Закону України "Про імміграцію" та наказу Міністерства внутрішніх справ України № 626 від 17.07.2012.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 03.09.2014 позивачі отримали листи УДМС у Вінницькій області з повідомленням про відмову в наданні їм дозволу на імміграцію у зв'язку з невідповідністю заяв встановленому зразку та втратою на момент поновлення розгляду заяв чинності поданих документів. Позивачі погоджуються, що разом з заявою встановленого зразка про отримання дозволу на імміграцію подаються інші необхідні документи. Поряд з цим позивачі стверджують, що у червні 2011 року вони на підставі ст. 9 Закону України "Про імміграцію" подали всі необхідні документи для оформлення дозволу на імміграцію. Як зазначають позивачі, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду (далі - ВОАС) від 12.01.2012 у справі № 2-а/0270/4957/11 зобов'язано відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області (далі - ВГІРФО УМВС України у Вінницькій області) поновити розгляд поданих заяв, а не прийняти нові заяви з новими документами. Позивачі стверджують, що відповідач відповідно до наказу Міністерства внутрішніх справ України від 17.07.2012 № 626 повинен був прийняти та завершити розгляд заяв у визначений законом строк, тобто у строк, що не перевищує одного року з дня їх подання.
Відтак, на переконання позивачів, рішення УДМС у Вінницькій області від 01.09.2014 про відмову в наданні їм дозволу на імміграцію є протиправними та підлягають скасуванню.
На адміністративний позов відповідач 28.10.2014 подав письмові заперечення та 04.11.2014 додаткові письмові заперечення. У запереченнях, зокрема, зазначено, що УДМС у Вінницькій області виконало рішення суду від 12.01.2012 у справі № 2-а/0270/4957/11 та поновило розгляд заяв ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_7 про надання дозволу на імміграцію в Україні. Відповідач стверджує, що відмова в наданні дозволу на імміграцію є правомірною, оскільки для його отримання позивачі не надали всі необхідні документи, визначені законодавством. Крім того, відповідач заперечує, що на підставі наказу МВС України від 17.02.2012 № 626 УДМС у Вінницькій області повинно було прийняти та затвердити розгляд незавершених заяв іноземців, термін яких закінчується 31.07.2012, у визначені законом строки, оскільки на момент прийняття вказаного наказу МВС України від 17.02.2012 № 626 та постанови ВОАС від 12.01.2011 у позивачів сплинув річний термін розгляду заяв про надання дозволу на імміграцію.
Відповідач стверджує, що вказаним наказом встановлено передачу незавершених заяв, а розгляд заяв ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_7 був завершений 10.10.2014, про що посадові особи ВГІРФО УМВС України у Вінницькій області прийняли відповідний висновок.
У судовому засіданні представник позивачів позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві, та просив суд задовольнити позов повністю.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечила з підстав, викладених у наданих суду письмових запереченнях, та просила у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд установив такі фактичні обставини.
У червні 2011 року позивачі звернулися до ВГІРФО УМВС України у Вінницькій області з заявами про надання дозволу на імміграцію в Україну. Рішенням від 10.10.2011 ВГІРФО УМВС України у Вінницькій області відмовило позивачам в наданні дозволу на імміграцію в Україну.
Не погодившись з таким рішенням, позивачі оскаржили його до суду.
ВОАС постановою від 12.01.2012, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного суду (далі - ВААС) від 29.03.2012, у справі № 2-а/0270/4957/11 визнав протиправним та скасував рішення про відмову в наданні дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_1, ОСОБА_7 від 10.10.2011 та зобов'язав ВГІРФО УМВС України у Вінницькій області поновити розгляд заяв ОСОБА_2, ОСОБА_7 про надання дозволу на імміграцію в Україну.
В липні 2013 позивачі звернулися до відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області (далі - відділ примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Вінницькій області) з заявами про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення ВОАС від 12.01.2012. Своєю чергою, державний виконавець відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Вінницькій області направив вимогу УДМС у Вінницькій області про виконання постанови ВОАС від 12.01.2012.
Однак УДМУ у Вінницькій області повернуло державному виконавцю відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Вінницькій області виконавчі листи, зазначивши, що рішення ВОАС від 12.01.2012 щодо поновлення розгляду заяв позивачів про надання дозволу на імміграцію в Україну стосується ВГІРФО УМВС України у Вінницькій області, а УДМС у Вінницькій області - новостворений орган, який не є правонаступником ВГІРФО УМВС України у Вінницькій області, відтак відсутні підстави для виконання вказаного рішення суду.
24.10.2014 державний виконавець відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Вінницькій області звернувся до ВОАС з заявою про встановлення способу виконання рішення суду, а позивачі звернулися до суду з заявою про заміну сторони виконавчого провадження - ВГІРФО УМВС України у Вінницькій області на УДМУ у Вінницькій області.
За результатами розгляду поданої заяви ВОАС ухвалою від 18.11.2013, залишеною без змін ухвалою ВААС від 24.12.2013, замінив боржника у виконавчому провадженні з виконання рішення у справі № 2-а/0270/4957/11 з ВГІРФО УМВС України у Вінницькій області на УДМУ у Вінницькій області.
04.03.2014 державний виконавець відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Вінницькій області за заявами позивачів відкрив виконавчі провадження з виконання рішення ВОАС від 12.01.2012 та зобов'язав УДМУ у Вінницькій області самостійно виконати вказане рішення суду у строк до 11.03.2014.
28.05.2014 УДМУ у Вінницькій області направило до відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Вінницькій області лист про неможливість виконання рішення ВОАС від 12.01.2014 про поновлення розгляду заяв позивачів, оскільки заяви не відповідають за зразком вимогам чинного законодавства.
02.06.2014 старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Вінницькій області звернувся до суду із поданням про встановлення способу і порядку виконання рішення суду. Однак ухвалою від 17.06.2014 ВОАС відмовив у задоволенні подання державного виконавця.
02.07.2014 УДМУ у Вінницькій області як доказ документального підтвердження виконання рішення суду від 12.01.2012 у справі № 2-а/0270/4957/11 про поновлення розгляду заяв позивачів про отримання дозволу на імміграцію в Україну надало лист № 7638.
14.07.2014 позивачі звернулися до УДМУ у Вінницькій області з заявою, в якій просили надати інформацію про те, кому доручено розгляд поновлених заяв позивачів та в кий термін буде прийняте рішення.
17.07.2014 відповідач надав відповідь № Г-96 про фактичне виконання рішення суду.
27.08.2014 позивачі повторно звернулися до УДМУ у Вінницькій області із заявою про надання інформації про результат розгляду поновлених заяв.
01.09.2014 УДМУ у Вінницькій області 01.09.2014 прийняло рішення - висновки про відмову в наданні позивачам дозволу на імміграцію в Україну.
Вважаючи рішення УДМУ у Вінницькій області від 01.09.2014 протиправними, позивачі звернулися до суду з цим адміністративним позовом.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходив з такого.
Відповідно до статті 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначено Законом України від 7 червня 2001 року № 2491-III (далі - Закон № 2491).
Процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну (далі - іммігранти), поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень (далі - провадження у справах з питань імміграції), а також компетенцію центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію визначено Порядком провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 року № 1983 (далі - Порядок № 1983).
Згідно з ст. 1 Закону № 2491 дозвіл на імміграцію - рішення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції та підпорядкованих йому органів, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.
Відповідно до статті 6 Закону № 2491 спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань імміграції і підпорядковані йому органи:
1) приймають заяви разом з визначеними цим Законом документами щодо надання дозволу на імміграцію від осіб, які перебувають в Україні на законних підставах;
2) перевіряють правильність оформлення документів щодо надання дозволу на імміграцію, виконання умов для надання такого дозволу, відсутність підстав для відмови у його наданні;
3) приймають рішення про надання дозволу на імміграцію, про відмову у наданні дозволу на імміграцію, про скасування дозволу на імміграцію та видають копії цих рішень особам, яких вони стосуються;
4) видають та вилучають у випадках, передбачених цим Законом, посвідки на постійне проживання;
5) ведуть облік осіб, які подали заяви про надання дозволу на імміграцію, та осіб, яким надано такий дозвіл.
Статтею 9 Закону України "Про імміграцію" передбачений перелік документів, які необхідно додати до заяви для надання дозволу на імміграцію. Зокрема це:
1) три фотокартки;
2) копія документа, що посвідчує особу;
3) документ про місце проживання особи;
4) відомості про склад сім'ї, копія свідоцтва про шлюб (якщо особа, яка подає заяву, перебуває в шлюбі);
5) документ про те, що особа не є хворою на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я.
У разі неподання особою всіх визначених цим Законом документів заява про надання дозволу на імміграцію не приймається. Термін розгляду заяви про надання дозволу на імміграцію не може перевищувати одного року з дня її подання.
Відповідно до п. 11 Порядку № 1983 разом із заявою встановленого ДМС за погодженням з МЗС зразка подаються:
копія документа, що посвідчує особу (підтверджує громадянство (підданство) чи статус особи без громадянства);
три фотокартки розміром 3,5 х 4,5 сантиметра;
документ про місце проживання (в Україні та за кордоном);
документально підтверджені відомості про склад сім'ї (копії свідоцтва про народження, свідоцтва про шлюб, документів про усиновлення, встановлення опіки чи піклування тощо).
Згідно з пунктом 12 Порядку № 1983 територіальні підрозділи за місцем проживання, до яких подано заяви про надання дозволу на імміграцію:
- формують справи, перевіряють підстави, законність перебування в Україні іммігрантів, справжність поданих документів та відповідність, їх оформлення вимогам законодавства, у разі потреби погоджують це питання з органами місцевого самоврядування, у межах своєї компетенції з'ясовують питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію;
- надсилають у місячний термін разом з матеріалами справи інформацію про результати їх розгляду територіальним органам або підрозділам (відповідно до категорії іммігрантів);
- здійснюють провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію, якщо таке провадження належить до їх компетенції.
Відповідно до пункту 14 Порядку № 1983 територіальні органи і підрозділи після отримання документів від зазначених у пунктах 12 і 13 цього Порядку органів перевіряють у місячний термін правильність їх оформлення, з'ясовують у межах своєї компетенції питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію, передбачених статтею 10 Закону України "Про імміграцію", надсилають відповідні запити до регіональних органів СБУ, Національного центрального бюро Інтерполу та Держкомкордону. Регіональні органи СБУ, Національне центральне бюро Інтерполу та Держкомкордон проводять у межах своєї компетенції у місячний термін після надходження таких запитів перевірку з метою виявлення осіб, яким дозвіл на імміграцію не надається. Про результати перевірки інформується орган, який зробив запит.
Згідно з пунктом 16 Положення у разі коли прийняття рішення щодо надання дозволу на імміграцію належить до компетенції територіальних органів і підрозділів, ці органи аналізують у місячний термін отриману від зазначених в абзаці другому пункту 14 цього Порядку органів інформацію та на підставі матеріалів справи приймають рішення про надання дозволу на імміграцію чи про відмову у наданні такого дозволу.
Відповідно до оскаржуваних рішень УДМУ у Вінницькій області відмовило позивачам в наданні дозволу на імміграцію у зв'язку з невідповідністю заяв встановленому зразку та втратою на момент поновлення розгляду заяв чинності поданих до них документів.
Оцінюючи оскаржувані рішення відповідача, суд керувався таким.
Постановою від 12.01.2012 ВОАС зобов'язав ВГІРФО УМВС України у Вінницькій області поновити розгляд заяв ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_7 про надання дозволу на імміграцію в Україну.
Водночас постановою від 28.03.2011 № 346 "Про ліквідацію урядових органів" Кабінет Міністрів України ліквідував Державний департамент у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб (далі - ДДГІРФО) МВС України. Відповідні функції, згідно з Положенням, затвердженим Указом Президента України від 06.04.2011 № 405/2011, покладено на Державну міграційну службу України.
15.06.2011 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 658 "Про утворення територіальних органів Державної міграційної служби", якою постановив утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної міграційної служби за переліком згідно з додатком. Міністерству внутрішніх справ до врегулювання питання щодо організації діяльності територіальних органів Державної міграційної служби, що утворюються згідно з пунктом 1 цієї постанови, вжити заходів до їх розміщення у приміщеннях територіальних органів та підрозділів Державного департаменту у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб урядового органу, який діяв у системі Міністерства внутрішніх справ, що ліквідуються.
Наказом МВС України № 626 від 17.07.2012 було зобов'язано начальників головних управлінь, управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі: ужити заходів щодо завершення до 1 серпня 2012 року розгляду територіальними органами та підрозділами ДДГІРФО заяв громадян України, іноземців та осіб без громадянства, термін розгляду яких закінчується 31 липня цього року; у період з 1 по 15 серпня 2012 року організувати комісійну передачу територіальним органам та підрозділам ДМС матеріалів указаних у п. 1.1 цього наказу; організувати прийняття та завершення розгляду зазначених у п. 1.2 цього наказу матеріалів у визначені законодавством строки.
Згідно з Положенням про УДМС України Вінницькій області затвердженого Наказом Державної міграційної служби України від 18.07.2011, наданого відповідачем в судовому засіданні, УДМС України Вінницькій області є територіальним органом Державної міграційної служби України та їй підпорядковується. Відповідно до покладених на нього завдань УДМС України Вінницькій області, зокрема, приймає рішення про надання дозволу на імміграцію, відмову в його наданні.
Таким чином, відповідач відповідно до Наказу МВС України № 626 від 17.07.2012 повинен був організувати прийняття та завершення розгляду заяв ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_7 у визначені законодавством строки. При цьому суд не погоджується з твердженням представника відповідача, що розгляд заяв ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_7 був завершений 10.10.2014, про що посадові особи ВГІРФО УМВС України у Вінницькій області прийняли відповідний висновок, оскільки вказане рішення ВГІРФО УМВС України у Вінницькій області скасоване рішенням суду та станом на момент передачі УДМС України у Вінницькій області зазначених матеріалів заяви позивачів не були розглянуті.
Рішення про відмову в наданні позивачам дозволу на імміграцію за результатами поданих заяв позивачів відповідач прийняв 01.09.2014, тим самим порушивши термін розгляду таких заяв, визначений законом України "Про імміграцію".
Підстави, з яких позивачам відмовлено в наданні дозволу на імміграцію, суд вважає необґрунтованими з огляду на таке.
Стаття 6 Закону України "Про імміграцію" та п. 11 Порядку № 1983 визначає перелік та вимоги до документів, які необхідно додати до заяви для надання дозволу на імміграцію. Як установив суд, позивачі, звернувшись у червні 2011 року з заявою для надання дозволу на імміграцію, подали всі необхідні документи, що відповідали всім вимогам, установленим до таких документів, про що не заперечувала представник відповідача в судовому засіданні.
Однак станом на момент прийняття оскаржуваного рішення сплинув шестимісячний строк з моменту видачі частини поданих позивачами документів. Зазначаючи про правомірність прийняття оскаржуваних рішень, представник відповідача посилається на п. 11 Порядку № 1983, який визначає, що документи, відомості за якими можуть змінюватися, можуть бути подані протягом шести місяців від дня їх видачі. На переконання представника відповідача, для отримання дозволу на імміграцію позивачі повинні були подати нові документи, які б на момент розгляду заяв УДМС у Вінницькій області про надання дозволу на імміграцію відповідали вимогам, визначеним Законом України "Про імміграцію" та Порядком № 1983, до таких документів.
Однак з таким твердженням представника відповідача суд не погоджується. Рішенням суду від 12.01.2012 зобов'язано ВГІРФО УМВС України у Вінницькій області поновити розгляд поданих заяв, а не прийняти нові заяви з новими документами. Сплив шестимісячного строку з моменту видачі частини документів на момент прийняття оскаржуваних рішень відповідача пов'язаний з затягуванням відповідачем розгляду поданих заяв. У цьому випадку не можна ставити у вину позивачам невідповідність поданих документів вимогам законодавства. Суд звертає увагу на те, що особи не можуть нести відповідальність за тривалі строки розгляду їхніх справ суб'єктами владних повноважень.
Пункт 11 Порядку № 1983, на який посилається представник відповідача, не зобов'язує особу, яка подає заяву про надання дозволу на імміграцію, поновлювати документи, відомості за якими можуть змінюватися, через шість місяців дня їх видачі.
Таким, чином подавши у червні 2011 року всі необхідні документи для отримання дозволу на імміграцію в Україну, у позивачів виникло право на отримання останнього, яке не може бути обтяжене додатковими обов'язками.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Під час судового розгляду справи відповідач не довів наявність передбачених законами України підстав для відмови в наданні дозволу позивачам на імміграцію.
Суд додатково зауважує, що ОСОБА_7 позбавлений можливості реалізувати своє право шляхом повторної подачі заяви про надання дозволу на імміграцію, оскільки у нього закінчилася посвідка на проживання. Відтак, приймаючи оскаржувані рішення, відповідач не дотримався принципу пропорційності, необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивачів і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення, що призвело до настання несприятливих наслідків для позивачів за відсутності будь-якої їх вини в обставинах, що виникли.
Таким чином, оскаржувані рішення УДМС у Вінницькій області не відповідають критеріям, визначеним ч. 3 ст. 2 КАС України, а саме: обґрунтованості, пропорційності, дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, своєчасності.
З огляду на викладене суд доходить висновку, що рішення УДМС у Вінницькій області від 01.09.2014 про відмову в наданні дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 є протиправними та підлягають скасуванню.
Крім того, в своїй позовній заяві позивачі просили суд зобов'язати відповідача поновити розгляд їх заяв про надання їм дозволу на імміграцію. Суд доходить висновку про задоволення зазначеної вимоги, виходячи з того, що рішення, яким було закінчено розгляд заяв позивачів, скасоване, а тому наявні підстави для поновлення їх розгляду.
Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. В зв'язку з тим, що суд дійшов висновку щодо задоволення адміністративного позову повністю, на користь позивачів необхідно стягнути з Державного бюджету України сплачений судовий збір.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати рішення управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області від 01.09.2014 про відмову в наданні дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_7.
Зобов'язати управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області поновити розгляд заяв про надання дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 з урахуванням вимог закону України "Про імміграцію" та наказу в.о. Міністра внутрішніх справ України № 626 від 17.07.2012.
Стягнути з Державного бюджету України на користь позивачів понесені ними судові витрати у вигляді судового збору в сумах: на користь ОСОБА_2 - 24,36 грн., ОСОБА_4 - 24,36 грн. та ОСОБА_7 - 24,36 грн.
Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Жернаков Михайло Володимирович