03 листопада 2014 р. Справа № 266/3222/14-а
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Шевцової Н.В.
Суддів: Макаренко Я.М. , Мінаєвої О.М.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя Донецької області на постанову Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 07.08.2014р. по справі № 266/3222/14-а
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя Донецької області
про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати підвищення до пенсії, визнання права на отримання підвищення до пенсії, зобов'язання провести нарахування та виплату підвищення до пенсії, стягнення судових витрат,
24.07.2014р. ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя Донецької області (надалі - відповідач) про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати підвищення до пенсії, визнання права на отримання підвищення до пенсії, зобов'язання провести нарахування та виплату підвищення до пенсії, стягнення судових витрат.
Ухвалою Приморського районного суду м. Маріуполя від 25.07.2014р. позовні вимоги ОСОБА_1 за період з 01.01.2014р. по 23.01.2014р. - залишено без розгляду.
За результатами розгляду справи в порядку скороченого провадження постановою Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 07.08.2014р. зазначений позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність та зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя Донецької області здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплатити щомісячну доплату до пенсії як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 24 січня 2014 року з урахуванням фактично виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції вимог ст. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", Закону України "Про внесення змін в Закон України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", постанов Кабінету Міністрів України від 06.07.2011р. № 745 "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету", від 28.12.2011р. № 1381 "Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення", від 24.04.2014р. № 112 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань пенсійного забезпечення".
Виходячи з приписів п. 3 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що позивач відповідно до ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є дитиною війни та за приписами ст.6 цього закону має право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, надавши перевагу ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" над постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2011 р. за № 1381 "Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення". Також судом правильно визначено розмір мінімальної пенсії за віком, виходячи із приписів ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки іншими законами такий розмір не врегульовано.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність захисту прав позивача на отримання щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни з 24.01.2014 року, без обмеження будь-яким строком.
Колегія суддів частково погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" (в редакції Закону до 03.08.2014 р.) не встановлено обмеження, щодо виплат відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни", тому з 01.01.2014 року діють положення ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
За таких обставин застосування до таких правовідносин з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року підзаконного акту - постанови Кабінету Міністрів України № 1381 від 28 грудня 2011 р., яка суперечить Закону України "Про соціальний захист дітей війни", є помилковим.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з 24.01.2014 року нарахування та виплата дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Разом з тим, задовольняючи позов про зобов'язання здійснити нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії, передбаченого ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком без обмеження кінцевою датою здійснення перерахунку - 02.08.2014р., суд першої інстанції порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, виходячи з наступних підстав.
Пунктом 9 статті 1 Закону України від 31 липня 2014 року № 1622-VII "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", який набув чинності 3 серпня 2014 року (газета Голос України №146 (5896) від 2 серпня 2014) доповнено Прикінцеві положення Закону України від 16 січня 2014 року № 719-VII "Про Державний бюджет України на 2014 рік" пунктом 6-7 такого змісту: "установити, що норми і положення статей 5 та 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік".
З аналізу наведених норм вбачається, що визначення порядку та розмірів виплат зазначеним категоріям громадян з 03.08.2014 року делеговано Кабінету Міністрів України.
Отже, у період з 03.08.2014р. розмір підвищення до пенсії особам, які мають статус дітей війни повинен визначатися відповідно до урядових постанов, а тому позовні вимоги про зобов'язання відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату підвищення до пенсії передбаченого ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період з 03.08.2014р. - задоволенню не підлягають.
Колегія суддів зазначає, що вказані вище зміни до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" набули чинності до ухвалення оскаржуваного судового рішення у цій справі, проте суд першої інстанції вказаних обставин не врахував та не надав їм належної правової оцінки.
Враховуючи те, що судом першої інстанції обґрунтовано застосовано до спірних правовідносин положення ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а не постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2011 р. за № 1381 "Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення", між тим, невірно визначено період, за який відповідач повинен здійснити перерахунок пенсії позивачеві, чим порушено норми матеріального права, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції, підлягає скасуванню в частині задоволення позову за період з 03.08.2014 року, а в іншій частині - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, п. 3 ст. 198, ст. 202, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя Донецької області задовольнити частково.
Постанову Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 07.08.2014р. по справі № 266/3222/14-а в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії з 03.08.2014 року - скасувати, прийняти нову постанову, якою в задоволенні цієї частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
В іншій частині постанову Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 07.08.2014р. по справі № 266/3222/14-а - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя (підпис)Шевцова Н.В.
Судді(підпис) (підпис) Макаренко Я.М. Мінаєва О.М.