11 листопада 2014 року Справа № 94500/12/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Гулида Р.М.,
суддів: Каралюса В.М., Кузьмича С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Кам»янка-Буського районного суду Львівської області від 11.04.2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Кам»янка-Буської районної державної адміністрації про стягнення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, -
25.07.2011 року позивачка звернулася до суду з вказаним вище позовом та просила визнати неправомірними дії відповідача щодо невиплати допомоги по догляду за дитиною до досягненням нею трьохрічного віку за період з 10.09.2007 року по 01.04.2009 року.
Постановою Кам»янка-Буського районного суду Львівської області від 11.04.2012 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Кам»янка-Буської районної державної адміністрації відмовлено.
Постанову суду оскаржив позивач, який вважає що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить постанову скасувати та прийняти нову, якою позовні вимоги задоволити в повному обсязі .
Перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про наступне.
Суд встановив, що позивачка 05.07.2007 року народила дочку.
До 1 січня 2008 року - дати набрання чинності Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 107-VI) - відносини щодо виплати допомоги регулювалися Законом України від 21 листопада 1992 року № 2811-ХII "Про державну допомогу сім'ям з дітьми " (далі - Закон № 2811-XII), дія якого поширювалася на осіб, не застрахованих у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (стаття 13), та Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» (далі - Закон № 2240-ІІІ), який поширював свою дію на застрахованих у зазначеній системі осіб. Розмір допомоги також визначався цими законами. Зокрема, статтею 43 Закону № 2240-III було передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пунктами 23, 25 розділу ІІ Закону № 107-VI були внесені відповідні зміни до Закону № 2811-ХІІ та Закону № 2240-III. Зокрема, змінами до статті 13 Закону № 2811-ХІІ його дію поширено на застрахованих осіб, а із Закону № 2240-III було виключено статті 40-44.
Конституційний Суд України Рішенням від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнав неконституційними низку положень Закону № 107-VI, в тому числі й пункт 25 розділу II Закону № 107-VI щодо виключення статей 40-44 Закону № 2240-III.
Пунктом 2 розділу ІІІ Закону № 107-VI було передбачено, що розділ II цього Закону діє до 31 грудня 2008 року.
Таким чином, з часу проголошення Рішення №10-рп/2008 Конституційним Судом України відновили свою дію вищезазначені положення Закону №2240-III, а з 1 січня 2009 року - статті 13, 15 Закону №2811-ХІІ.
Оскільки у справі, що розглядається, суд першої інстанції встановив, що спір виник щодо виплати допомоги особі, яка застрахована у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, то за таких обставин колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що на відносини щодо виплати допомоги такій особі поширювалися норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», відповідно до статті 43 якого допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Разом з тим, при зверненні до суду позивачкою пропущено шестимісячний строк звернення до суду, передбачений ч.2 ст.99 КАС України та не наведено поважних причин його пропуску.
Відповідно до ст.100 КАС України - адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що приймаєтьсяухвала.
Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги дату звернення позивача до суду із розглядуваним позовом, відсутність поважних причин для поновлення строку, колегія суддів приходить до висновку про те, що частину позовних вимог позивача про визнання неправомірними дій відповідача щодо не нарахування та виплати позивачу допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку за період з 10.09.2007 року по 01.04.2009 року включно слід залишити без розгляду.
З врахуванням викладеного вище, судом першої інстанції прийнято рішення з порушенням норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 195, 197, п.4 ч.1 ст. 198, 203, п.4 ч.1 ст. 205, ст. 206, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, постанову Кам»янка-Буського районного суду Львівської області від 11.04.2012 року у справі № 2а-359/11 скасувати, та прийняти нову ухвалу, якою позов ОСОБА_1- залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий Р.М. Гулид
Судді В.М. Каралюс
С.М. Кузьмич