22 жовтня 2014 р. Справа № 804/14797/14
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: судді Борисенка П.О, при секретарі судового засідання - Сергієнка В.Ю., за участю представників позивача - Майка А.В., Хабло І.М., Шияна Г.Д. та представника відповідача - Решетника О.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Експерт - Днепр»
до Державної податкової інспекції у Кіровському районі
м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у
Дніпропетровській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -
рішення,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Експерт - Днепр» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовними вимогами до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0003312203 від 05.09.2014 року.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м. Дніпропетровська на підставі висновків, викладених у акті перевірки від 22.08.2014 року № 1900/04-65-22-03/38837471, винесено податкове повідомлення - рішення № 0003312203 від 05.09.2014 року, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 8322,50 грн. Позивач з зазначеним рішенням не погоджується, вважає його безпідставним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, оскільки здійснював господарську діяльність у відповідності до вимог податкового законодавства.
Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд задовольнити їх у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, надав до суду письмові заперечення на позов та зазначив, що податкове повідомлення-рішення винесене у відповідності до вимог чинного законодавства та ґрунтується на висновках, викладених в акті перевірки від 22.08.2014 року № 1900/04-65-22-03/38837471, а отже не має підстав для визнання його протиправним та скасування.
Заслухавши доводи представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Експерт - Днепр» зареєстровано виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 20.08.2013 року та перебуває на обліку як платник податків в Державній податковій інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.
Відповідно до пункту 20.1.4 статті 20 Податкового кодексу України органи податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.
Підпунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до ст.75.1.2. статті 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України), документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі наказу ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 08.08.2014 року № 638, згідно з п.п. 20.1.4 п.20.1 ст. 20, п.п. 78.1.1 п.78.1 ст. 78 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-УІ, Каніболоцькою Наталією Олександрівною головним державним ревізор-інспектором відділу перевірок з окремих питань управління податкового аудиту проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Експерт-Днепр» (код за ЄДРПОУ 38837471) щодо дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з платниками податків ТОВ «Дюран Трейд» (код за ЄДРПОУ 38826412) за період грудень 2013 року та ТОВ «Біфлекс» (код за ЄДРПОУ 38873279) за період квітень 2014 року.
За результатами проведеної перевірки складено акт від 22.08.2014 року № 1900/04-65-22-03/38837471 (далі - Акт перевірки), висновками якого встановлено порушення позивачем п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в розмірі 6658,00 грн., а саме: в грудні 2013 року на суму ПДВ 4644,00 грн.; в квітні 2014 року на суму ПДВ 2014,00 грн.
ТОВ «Експерт-Днепр» не погодилось з висновками перевірки та направило відповідачу заперечення від 29.08.2014 р. на Акт перевірки. За результатами розгляду заперечень листом від 04.09.2014р. № 15203/10/04-65-22-03-19 податковий орган повідомив позивача про те, що висновки Акту перевірки є правомірними та такими, що не суперечить діючому законодавству.
05.09.2014 податковим органом на підставі висновків Акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0003312203, яким ТОВ «Експерт-Днепр» нараховане грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 8 322,50 грн., з яких 6 658,00 грн. - основне зобов'язання, 1 664,50 грн. - штрафні санкції.
Як вбачається з матеріалів справи, 01 листопада 2013 року між ТОВ «Експерт-Днепр» (Замовник) та ТОВ «ДюранТрейд» (Виконавець) укладено договір про падання послуг № а9-10-2013 (далі - Договір). Відповідно до пункту 1.1 предметом цього Договору є послуги з проведення товарної експертизи (далі - Послуги) товарної продукції, пред'явленої Замовником, в тому числі шляхом залучення третіх осіб.
Відповідно до пункту 2.3 Договору по закінченню надання послуг та/або частини послуг Виконавець і Замовник складають Акт наданих послуг в 2-х екземплярах з вказівкою вартості та об'єму наданих послуг.
На виконання умов Договору ТОВ «Дюран Трейд» надало ТОВ «Експерт-Днепр» Послуги на загальну суму 27 865,23 грн., що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 02.12.2013 р. № ОУ-0000936 на суму 20 342,33 грн., в тому числі ПДВ - 3 390,39 грн., а також актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 10.12.2013 р. № ОУ- 0000962 на суму 7 522,90 грн., в тому числі ПДВ - 1 253,82 грн.
Вказані послуги на підставі рахунків-фактур від 02.12.2013 №СФ-0001212 та від 10.12.2013 р. № СФ-0001306 оплачені ТОВ «Експерт-Днепр» у повному обсязі згідно з платіжними дорученнями від 09.12.2013 р. № 89 та від 17.12.2013 р. № 96.
У зв'язку з вищезазначеними господарськими операціями ТОВ «Дюран Трейд» надало ТОВ «Експерт-Днепр» податкові накладні від 02.12.2013 р. № 11 та від 10.12.2013 р. № 64.
Також, 28 квітня 2014 року ТОВ «Експерт-Днепр» придбало офісні меблі у ТОВ «Біфлекс» на загальну суму 12 083,76 грн., в тому числі ПДВ - 2 013,95 грн., що підтверджується видатковою накладною від 28.04.2014 № РН-196, рахунком-фактурою від 28.04.2014 р. № БФ-2800414, платіжним дорученням від 07.05.2014р. №85 та податковою накладною від 28.04.2014р. № 196.
Вказані меблі були введені в експлуатацію як основні засоби ТОВ «Експерт-Днепр», що підтверджується актом від 28.04.2014 № 5.
Таким чином, ТОВ «Експерт-Днепр» провело в рамках своєї господарської діяльності операції, що спрямовані на реальне настання бажаних для підприємства наслідків (отримання офісних меблів, проведення товарної експертизи продукції) та підтверджуються первинними документами, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства.
Реальність господарських відносин позивача з ТОВ «Дюран Трейд підтверджується наступними первинними документами: копіями договорів; податковими накладними, накладними на придбання товарів, платіжними дорученнями, оборотно - сальдовими відомостями по рахунках 10,631.
При проведенні перевірки ТОВ «Експерт-Днепр» відповідачем враховано обставини, викладені у акті ДПІ у Шевченківському районі м. Києва «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ДюранТрейд» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.12.2013 року по 28.02.2014 року» від 07.04.2014 №996/26-59-22- 01/38826412 та акті Дніпропетровської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Біфлекс» щодо підтвердження господарських відносин із контрагентом ПП «АТЛЕТИК САН» за березень, квітень 2014 року» від 24.01.2013 № 79/226/31184318.
Таким чином, суд доходить висновку, що посадові особи податкового органу зробили висновок про незаконність віднесення позивачем витрат з виконання договору до податкового кредиту лише на підставі актів перевірки підприємства контрагентів, які жодним чином не є доказом, та проігнорували факт наявності первинної документації, що підтверджує податковий кредит.
У відповідності до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу(загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).
Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно з частиною першою ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Отже, підставами для визнання договору недійсним є недотримання сторонами при укладенні такого договору вимог ст. 203 Цивільного кодексу України, недійсність такого договору прямо не передбачена законом, а одна із сторін або інша зацікавлена сторона вважає, що договір укладений з порушенням ст. 203 ЦКУ, то такий договір може бути визнаний недійсним тільки в судовому порядку. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.
Суд зазначає, що відповідач, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення - рішення, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів.
Крім того, суд звертає увагу на принцип персональної відповідальності платника податку, згідно якого, право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.
Порушення постачальником товару правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та валових витрат. За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.
Таким чином, позивач не може нести відповідальність за господарську діяльність контрагентів.
Пунктом 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України передбачено, що доходи, що враховуються при обчислені об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2, та складаються з: доходу від операційної діяльності та інших доходів, які визначаються відповідно до п. 135.5, за винятком доходів, визначених у пункті 135.4 та у статті 136.
Відповідно п.137.1 ст. 137 Податкового кодексу України, дохід від реалізації товарів визначається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визначається за датою складання акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.
У п. 135.2 ст. 135 Податкового кодексу України вказано, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.
Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення (ч.1 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
Згідно з пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.
При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Виходячи з положень пп. 14.1.181. п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.
Суд вважає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
З наданих позивачем доказів вбачається, що укладений з контрагентами правочини мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними. Сторонами господарських відносин були дотримані вимоги чинного законодавства України у спосіб передбачений законом, що в свою чергу підтверджує здійснення господарських операції та правомірно сформований податковий кредит.
Таким чином, суд доходить висновку, що правовідносини за означеними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.
Згідно п.198.1, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів, послуг.
Таким чином, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту необхідні належним чином оформленні первинні документи.
З наведеного вбачається, що підставою для формування податкового кредиту є саме наявність у платника податку належно оформленої податкової накладної, та здійснення операцій з метою досягнення господарської мети.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2. ст.198 Кодексу).
Виходячи з положень п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 , є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).
У відповідності з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Виходячи із правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в інформаційному листі від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 02.03.2009 року по справі № К-21781/07 та від 06.11.2007 року.
Таким чином, наведеними нормами права визначено підстави для формування платником податкового кредиту і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата (нарахування) ПДВ, у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Крім того, податковий орган зазначає про відсутність у позивача товарно - транспортних накладних, які б могли підтвердити переміщення товару.
Проте, суд не погоджується з вищевказаним твердженням відповідача, оскільки підтвердження отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей від його контрагентів, саме товарно-транспортними накладними, не є визначальною умовою для формування валових доходів і витрат та отримання права на податковий кредит, у зв'язку з тим, що діючим законодавством не передбачено ставлення в залежність відсутність транспортних документів на перевезення вантажу (товару) з наслідками формування бази оподаткування.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Таким чином, товарно-транспортна накладна не може бути первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції з поставки товарів, та відповідно набуття права власності на нього, оскільки не відображає відомості про господарську операцію з поставки товару, а відображає відомості про господарську операцію перевезення. У зв'язку з вищевикладеним, суд вважає безпідставним висновок відповідача про те, що внаслідок відсутності товарно-транспортних накладних господарські операції з поставки товарно-матеріальних цінностей не мали місце (не здійснювалися).
За змістом п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року N 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за N 128/2568, товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів. Однак, жодним нормативно-правовим актом не встановлено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи є єдиними документами, які підтверджують факт поставки товару від продавця до покупця.
Вищевказана позиція зазначена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 22.05.2013 року по справі №2270/10784/11.
Також суд зазначає, що позивачем під час розгляду даної справи були надані товарно-транпсортні накладні, що підтвекрджують факт переміщення товару та відповідачем не були спростовані пояснення позивача, що під час перевірки товарно-транспортні накладні податкоим органом не вимагалися.
Отже, висновки відповідача про те, що позивач порушив положення Податкового кодексу України є безпідставними, не підтвердженими фактичними обставинами справи, у зв'язку з чим, суд доходить висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення та його скасування.
Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 71, 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Експерт - Днепр» - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0003312203 від 05.09.2014 року.
Присудити Товариства з обмеженою відповідальністю «Експерт - Днепр» здійснені ним документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету в сумі 182 грн. 70 коп. (сто вісімдесят дві гривні сімдесят копійок).
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 КАС України.
Повний текст постанови складений 24.10.2014 р.
Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили 24.10.2014р. Суддя З оригіналом згідно Помічник судді П.О.Борисенко П.О.Борисенко І.В.Калита