17 вересня 2014 р. Справа № 804/11198/14
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: судді Борисенка П.О., при секретарі судового засідання - Сергієнка В.Ю., за участю представника позивача - Лагоди О.А. та представника відповідача - Кисельова А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу -
за позовом Іноземного підприємства «АГБОР ІНЖИНІРІНГ ЛТД»
до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції
м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів
у Дніпропетровській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення- рішення,-
Іноземне підприємство «АГБОР ІНЖИНІРІНГ ЛТД» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0003171501 від 22.07.2014 р., винесене Лівобережною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 211330 грн. 00 коп. та штрафні санкції на суму 52832 грн. 50 коп.
В обґрунтування адміністративного позову позивачем зазначено, що Лівобережною об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Іноземного підприємства «АГБОР ІНЖИНІРІНГ ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «Палот Інжинірінг» за березень 2014 року, за результатами якої складено акт від 08.07.2014р. № 2417/22-03/35396069. На думку позивача, висновки даного акта перевірки не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства, є неправомірними та необґрунтованими, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення № 0003171501 від 22.07.2014 р, прийняте на підставі нього, є незаконним, протиправним та підлягає скасуванню.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення адміністративного позову, подав заперечення на адміністративний позов, згідно яких зазначив, що висновки перевірки відповідають фактичним обставинам справи, акт перевірки складений правомірно, згідно із діючим законодавством, висновки акта перевірки щодо не реальності здійснення господарських відносин позивача є цілком обґрунтованими та доведеними, а тому підстави для задоволення позову відсутні.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, судом встановлено наступні обставини.
Відповідно до пп. 78.1.1, п. 78.1 ст. 78, п.п. 79.1 п. 79.2 ст. 79 ПК України та на підставі наказу про здійснення документальної позапланової невиїзної перевірки Іноземного підприємства «АГБОР ІНЖИНІРІНГ ЛТД» від 07.07.2014 р. за № 739 головним державним ревізором - інспектором відділу перевірок з окремих питань управління податкового аудиту Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області Замковою Є.П. проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість ІП «АГБОР ІНЖИНІРІНГ ЛТД» під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «Палот Інжинірінг» за березень 2014 року, за результатами якої складено акт від 08.07.2014р. № 2417/22-03/35396069 (далі - Акт перевірки).
Перевіркою встановлено наступні порушення: відсутність реальності здійснення господарських відносин ІП «АГБОР ІНЖИНІРІНГ ЛТД», а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення ІП «АГБОР ІНЖИНІРІНГ ЛТД» операцій по ланцюгу з ТОВ «Палот Інжинірінг» за березень 2014 року; порушення п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість у березні 2014 року на загальну суму 211330,00 грн.
На підставі Акта перевірки Лівобережною об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003171501 від 22.07.2014 р., яким ІП «АГБОР ІНЖИНІРІНГ ЛТД» збільшена сума грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 264162,50 грн., з яких за основним платежем - 211330,00 грн., за штрафними санкціями - 52832,50 грн.
В Акті перевірки зазначено, що в ході аналізу інформаційних баз даних ОДПІ встановлено, що ТОВ «Палот Інжинірінг» знаходиться на обліку в ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська зі станом 3 - прийнято рішення про припинення (розпочато ліквідаційну процедуру), до перевірки надано видаткові накладні на придбання товару у ТОВ «Палот Інжинірінг», які оформлені з порушенням вимог чинного законодавства України.
Згідно п.п. 83.1.2 та п.п. 83.1.6 п. 83.1 ст. 83 Податкового кодексу України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є податкова інформація та інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.
Пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України встановлено, що об'єктом оподаткування податку на додану вартість є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно достатті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Згідно із пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цьогоКодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
У відповідності до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України закріплено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
З наведених норм випливає, що право на зменшення об'єкта оподаткування податку на додану вартість на суму понесених витрат надається добросовісним платникам для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення реальної економічної діяльності, за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарської операції, а податкова накладна, заповнена особою, що зареєстрована як платник податку на додану вартість, без порушень порядку її заповнення та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлені строки, дає право на включення зазначених в ній сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту. Водночас, сама по собі наявність лише відповідних документів не дає право на податковий кредит, якщо судом встановлено, що господарські операції, зафіксовані в цих документа, у дійсності не відбувалися.
Згідно п.44.6 ст. 46 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті, платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Відповідно до п.85.2 ст. 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, відповідно до яких первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.
Водночас, статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Згідно ст. 1 Закону України від 16.07.99 №996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Згідно абз.1 п.п.2.1 глави 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Відповідно до п.п.2.2, п.п.2.4, п.п.2.7 п.2 вказаного Положення первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).
Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Підставою права на податкові витрати та податковий кредит з ПДВ є: по-перше, реальність здійсненого платником податків придбання товарів, робіт, послуг, у зв'язку з чим ці витрати й були понесені, та, по-друге, належне оформлення таких операцій первинними документами бухгалтерського обліку та іншими документами.
За результатами аналізу податкових накладних № 74, 75, 76, що були надані позивачем під час розгляду справи, встановлено наступне. В графі «номенклатура товарів/послуг продавця» зазначено «циліндр гідравлічний», в графі «одиниця виміру» зазначено «шт.», в графі «кількість» зазначено 3,316 шт. та 2,500 шт. в податковій накладній № 74, 0,684 шт. в податковій накладній № 75, 1,544067 шт. в податковій накладній № 76.
Враховуючи зазначене, неможливо визначити кількість товару, враховуючи його номенклатуру, з придбання якого постачальником були виписані податкові накладні та позивачем сформовано податковий кредит.
Належних пояснень з даного приводу представником позивача надано не було.
Рішення суду про витребування в позивача доказів отримання товару, в частині надання видаткових накладних, останнім виконано не було. Відтак висновки відповідача в акті перевірки про те, що в видаткових накладних відсутні реквізити (відсутні дані, які б дали змогу ідентифікувати осіб, які підписували документи та не зазначено місце складання первинних документів) позивачем спростовані не були.
В світлі встановлених обставин судом визнано правомірність висновків відповідача в акті перевірки, що під час здійснення фінансово-господарських операцій ІП «АГБОР ІНЖИНІРІНГ ЛТД» не встановлено факту поставок товарів по ланцюгу ТОВ «Палот Інжинірінг» - ІП «АГБОР ІНЖИНІРІНГ ЛТД», встановлено порушення п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України. Тому ІП «АГБОР ІНЖИНІРІНГ ЛТД» у перевіряємий період безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ, у зв'язку з придбанням товарів.
Згідно ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 КАС України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 КАС України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 69 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
З огляду на встановлені обставини, судом дійшов висновку про правомірність висновків відповідача в Акті перевірки та правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення форми «Р» № 0003171501 від 22.07.2014 р.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 2, 71, 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволені адміністративного позову Іноземного підприємства «АГБОР ІНЖИНІРІНГ ЛТД» - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 КАС України.
Повний текст постанови складений 22.09.2014 р.
Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили 22.09.2014р. Суддя З оригіналом згідно Помічник судді П.О.Борисенко П.О.Борисенко І.В.Калита