"18" листопада 2014 р. Справа № 920/1495/14
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Шепітько І.І., суддя Ільїн О.В., суддя Черленяк М.І.
при секретарі Деппа-Крівіч А.О.
за участю представників:
позивача - Задорожний А.Л. за дорученням № 3 від 18.04.2014 року
відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 3414 С/1-32) на рішення господарського суду Сумської області від 24 вересня 2014 року у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Технології гідроочищення», м. Київ
до Комунального підприємства «Шляхрембуд» Сумської міської ради, м. Суми
про стягнення 337609,32 грн.
Рішенням господарського суду Сумської області від 24 вересня 2014 року і (суддя Зражевський Ю.О.) позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Комунального підприємства у "Шляхрембуд" Сумської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології гідроочищення" заборгованість за Договором № 40 від 15.06.2013 року у розмірі 337 609 грн. 32 коп., з яких 307 999 грн. 20 коп. основна сума боргу, 23 914 грн. 24 коп. пеня, 5695 грн. 88 коп. - 3% річних, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 6752 грн. 19 коп. (а.с.54-57).
Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Сумської області від 24 вересня 2014 року скасувати в частині стягнення пені та 3% річних та прийняти в цій частині нове рішення, яким в позові відмовити. Вказує на те, що сторонами підписаний Акт приймання виконаних робіт без дати, у зв'язку з чим неможливо визначити дату з якої необхідно розраховувати штрафні санкції. (а.с.62-64).
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що оскаржене рішення прийняте при повному та всебічному з'ясуванні обставин справи, воно є обґрунтованим і відповідає як фактичним обставинам, так і вимогам чинного законодавства. Вказує на те, що п. 3.3. Договору № 40 передбачено, що оплата здійснюється протягом 10 календарних днів з моменту підписання обома сторонами актів виконаних робіт в безготівковій формі шляхом перерахування Замовником грошових коштів на поточний рахунок Підрядника, але не пізніше 31 грудня 2013 року.
На цій підставі просить рішення господарського суду Сумської області від 24 вересня 2014 року залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення (а.с.72-74).
Відповідач у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином про що в матеріалах справи є зворотнє повідомлення про вручення ухвали суду.
Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про час та місце проведення судового засідання, колегія суддів вважає можливим розглядати апеляційну скаргу у справі відповідно до ст.75 ГПК України без участі представника відповідача за наявними в матеріалах справи документами.
Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин та докази на їх підтвердження, юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Сумської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів встановила наступне.
Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 15.06.2013 року між ТОВ «Технології гідроочищення» (Підрядник) та КП «Шляхрембуд» (Замовник) укладено Договір підряду № 40 (а.с.7-9).
Відповідно до п. 1.1. Договору Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується виконати власними і залученими силами і засобами такі види робіт: послуги з поточного ремонту трубопроводів зливової каналізації.
Згідно п.1.2. Договору Замовник зобов'язується своєчасно прийняти та оплатити роботи, визначені в п.1.1. цього Договору.
У п.2.1. Договору зазначено, що загальна сума Договору складає 299994,00 грн.
Пунктом 2.2 договору встановлено, що кінцева сума договору може змінюватися, виходячи з фактичного обсягу виконаних робіт, про що зазначається в актах виконаних робіт та довідці про вартість виконаних робіт.
Відповідно до п. 3.1. Договору за надання послуг з виконання робіт згідно п. 1.1. Договору № 40 замовником сплачується підряднику сума, яка буде обумовлена актами виконаних робіт, з урахуванням п.2.2. Договору.
З Акту приймання виконаних робіт липень 2013 року та Довідки про вартість виконаних робіт за липень 2013 року вбачається, що позивач надав відповідачу послуг загальну вартість 307999 грн. 20 коп. (а.с.10-16).
З матеріалів справи вбачається, що відповідач в порушення умов Договору, оплату наданих послуг не здійснив.
З Вимоги про сплату заборгованості від 15.04.2014 року, направлену позивачем на адресу відповідача, вбачається, що у 7-ми денний строк з моменту отримання Вимоги відповідач повинен оплатити заборгованість в розмірі 307999,20 грн. (а.с.17,18).
З апеляційної скарги, поданої відповідачем, також вбачається, що він визнає суму основного боргу у розмірі 307999,20 грн.
Надаючи правову кваліфікацію обставинам справи та наявним документам, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.
Вказані норми чинного законодавства передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
У ст. ст. 216, 217, 218 Господарського кодексу України зазначено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
Приймаючи до уваги, що відповідач не надав ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції доказів сплати заборгованості за Договором підряду № 40, колегія суддів вважає, що господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 307999 грн. 20 коп.
З позовної заяви вбачається, що у зв'язку з несвоєчасною оплатою вартості виконаних робіт відповідно до п. 6.4. Договору, при несвоєчасній оплаті замовником вартості виконаних підрядником робіт, замовник сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення терміну сплати від суми не перерахованих коштів.
На підставі наведеного позивач вважає, що у відповідача з 01.01.2014 року виникло зобов'язання з оплати за виконані роботи, в тому числі по оплаті пені згідно п.6.4. Договору.
Ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Положеннями ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.
При перевірці розрахунку пені, колегія суддів дійшла висновку про те, що у зв'язку з порушенням виконання відповідачем договірних зобов'язань позивач вірно за період з 01.01.2014 року по 01.07.2014 року нарахував відповідачу пеню у розмірі 23914,24 грн.
Колегія суддів ставиться критично до тверджень відповідача про те, що сторонами підписаний Акт приймання виконаних робіт без дати, у зв'язку з чим неможливо визначити дату з якої необхідно розраховувати штрафні санкції, з наступних підстав.
Пунктом 3.3. Договору сторони погодили, що оплата здійснюється протягом 10 календарних днів з моменту підписання обома сторонами актів виконаних робіт в безготівковій формі шляхом перерахування замовником грошових коштів на поточний рахунок підрядника, але не пізніше 31 грудня 2013 року.
Колегія суддів вважає, що позивачем правильно відповідно до п. 3.3. Договору визначена дата, з якої проведено нарахування пені 01.01.2014 року та вірно застосовані норми ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України щодо припинення нарахування пені за прострочення виконання зобов'язання через шість місяців - 01.07.2014 року.
На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарський суд також обґрунтовано задовольнив вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 23914 грн. 24 коп.
Стосовно позовних вимог про стягнення 3% річних, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Інфляційні нарахування на суму боргу та 3% річних, сплата яких передбачена ст.625 ЦК України не є штрафними санкціями, а виступають відповідно способом захисту майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Приймаючи до уваги викладене та враховуючи, що наданий позивачем розрахунок за період з 01.01.2014 року до 13.08.2014 рокувідповідає обставинам справи та чинному законодавству України, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 5695 грн. 88 коп.
Таким чином, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що місцевий господарський суд розглянув всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, належним чином проаналізував правовідносини, що виникли між сторонами, та вірно застосував норми матеріального та процесуального права.
Доводи відповідача про порушення і неправильне застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження.
На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте господарським судом рішення відповідає статтям 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для його скасування з мотивів, наведених в апеляційних скаргах не вбачається.
За таких обставин, апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Сумської області від 24 вересня 2014 року підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України,
Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Сумської області від 24 вересня 2014 року у справі № 920/1495/14 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили
Повна постанова складена 19.11.2014 року.
Головуючий суддя Шепітько І.І.
Суддя Ільїн О.В.
Суддя Черленяк М.І.