11.11.2014р. Справа № 907/1020/14
За позовом Національного університету біоресурсів та природокористування, м. Київ
ДО товариства з обмеженою відповідальністю «ДІМ іКом.», с. Минай Ужгородського району
ПРО стягнення суми 425265,80грн. збитків
Суддя О.Ф. Ремецькі
Представники сторін:
від позивача - Скляр А.Л. - представник за довіреністю №3112 від 09.10.2014р.
від відповідача - Гончаров В. - представник за довіреністю №59 від 31.07.2012р
Національний університет біоресурсів та природокористування, м. Київ звернувся до Господарського суду Закарпатської області до товариства з обмеженою відповідальністю «ДІМ і Ком.», с. Минай Ужгородського району про стягнення суми 425265,80грн. збитків.
Ухвалою суду від 2010.2014р. судом було порушено провадження у справі №907.1020.14 та призначено до розгляду на 04.11.2014р.
В засіданні суду 04.11.2014р. судом, за письмовою згодою представників сторін, у відповідності до вимог ст.. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву в судовому засіданні до 11.11.2014р.
Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі та виконання вимог суду подав письмове пояснення по суті доводів відповідача щодо наявності підстав припинення провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. Зокрема, вказує на те, що в 2012 році Національний університет біоресурсів та природокористування України звертався до суду з вимогами про розірвання договору про дольову участь в інвестуванні реконструкції їдальні, складу, гаражу та паркану від 15 березня 2006 року, та стягнення матеріальної шкоди в сумі 279400грн. Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 05.03.2012 року, залишеним без змін апеляційною та касаційною інстанціями, позовні вимоги задоволено частково - договір від 15.03.2006 року розірвано, а в частині вимог про відшкодування матеріальної шкоди відмовлено. При цьому, в ході розгляду справи, рішеннями суду було встановлено, ш;о предметом позовних вимог було відшкодування матеріальної шкоди на підставі ст. 1166 Цивільного кодексу
Таким чином, предметом (матеріально-правовою вимогою) позову в справі № 5008/604/2012 було відшкодування матеріальної шкоди в сумі 279400грн. - матеріальна частина вимоги, на підставі ст. 1161 ЦК України (позадоговірне заподіяння шкоди) - правова частина вимоги. Предметом позову було - порушення договірних зобов'язань.
В справі № 907/1020/14 предметом та підставами позову є: предмет - відшкодування збитків у сумі 425265,80 грн. (матеріальна частина вимоги), на підставі ст. 623 ЦК України - відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, та на підставі ст. 386 Цивільного кодексу - порушення права власності (правова частина вимоги); підставами позову - порушення договірних зобов'язань (неналежне виконання умов договору) та порушення права власності позивача (незаконна передача в заставу майна університету товариством «Дім і ком»).
Таким чином, позивач стверджує, що в даній справі предмет спору є інший, як в суті вимог (відшкодування збитків та відшкодування шкоди є різними наслідками відповідальності), їх розмірі і в правовому обґрунтуванні. Також різними є і підстави позову, оскільки в даному спорі серед інших підстав зазначається і порушення позивачем права власності університету на належне йому майно.
27.10.2014р. через канцелярію суду від представника відповідача надійшло клопотання про припинення провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, яке мотивовано тим, що позивачем не подано доказів зміни обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту прав та охоронюваного законом інтересу стосовно предмета а підстав позову, а враховуючи, що існує рішення господарського суду між тими ж сторонами, про той же предмет та с тих самих підстав, провадження у справі підлягає припиненню.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджені в судових засіданнях докази, господарський суд приходить до висновку припинити провадження у справі з наступних підстав.
Згідно клопотання відповідача про припинення провадження у справі від 27.10.2014 та долучених до клопотання документів, у липні 2012 року Національний університет біоресурсів та природокористування, м. Київ звертався до господарського суду Закарпатської області з позовом про розірвання договору від 15.03.2006р. та стягнення суми 279400грн. матеріальної шкоди. За результатом розгляду вище зазначеного спору у справі № 5008/604/2012 Господарським судом Закарпатської області винесено рішення від 05.03.2013 про часткове задоволення позовних вимог в частині розірвання договору. В решта частині вимог у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 30.07.2013 року залишено без змін рішення Господарського суду Закарпатської області від 05.03.2013 року у справі № 5008/604/2012 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.05.2013 у даній справі.
Відповідач вказує, що зміст позовних вимог по справі №907/1020/14 є ідентичним змісту позовних вимог у справі № 5008/604/2012, а тому просить припинити провадження у справі, оскільки вже є рішення господарського суду, який вирішив спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.
Відповідно до абз. 4 п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Згідно абз. 5 п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.
При цьому не вважається зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин, зміна посилання на норми права, посилання суду в рішенні на інші, ніж зазначено позивачем, норми права.
Відповідно до ч.2 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.
Згідно п. 4.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Відповідно до п. 4.5 зазначеної Постанови Пленуму ВГСУ припинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини другої статті 80 ГПК можливе за умов, якщо рішення господарського суду або іншого органу, який вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, набрало законної сили, не змінено і не скасовано у відповідній частині в передбаченому законом порядку.
З системного аналізу вищевикладеного, враховуючи пояснення представників сторін, суд вважає твердження позивача - Національний університет біоресурсів та природокористування, м. Київ щодо відмінних підстав хибними та зазначає таке.
Підстава позову - це частина позову, що відображає обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і докази, що підтверджують позов. Підстави позову, які підтверджують, що спірне право належить позивачу, а на відповідача покладені певні обов'язки, становлять активну підставу. До їхнього складу входять також факти, які обґрунтовують належність доказів до справи, те що позивач і відповідач є суб'єктами прав та обов'язків спірних правовідносин. Пасивну підставу позову становлять факти, з яких убачається, що відповідач учинив дії, спрямовані на заперечення права позивача або утвердження за собою права, яке йому не належить. Ці факти обґрунтовують необхідність подання позову та захисту прав чи інтересів позивача. Вони свідчать, що право позивача порушено, оспорено чи не визнано, є загроза його порушення чи необхідність у зміні існуючих між сторонами правовідносин.
Підстави позову не можна змішувати з нормами права, на які посилається позивач. Під підставами позову, слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, а не самі по собі посилання позивача на певну норму закону, яку суд може замінити, якщо її дія не поширюється на ці правовідносини.
При цьому цими обставинами можуть бути лише юридичні факти матеріально-правового характеру, тобто такі факти, які тягнуть певні правові наслідки: виникнення, зміну чи припинення правовідносин. Юридичні факти матеріально-правового характеру, які визначені як підстави позову, свідчать про те, що між сторонами існують правовідносини і що внаслідок певних дій відповідача ці відносини стали спірними.
Так, за приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
У п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 1990 р. N 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді цивільних справ по першій інстанції" зазначається, що при судовому розгляді предметом доказування є факти, які становлять основу заявлених вимог і заперечень проти них або мають інше значення для правильного розгляду справи (причини пропуску строку позовної давності та ін.) і підлягають встановленню для прийняття судового рішення.
До обставин, на яких сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування - це сукупність обставин, що їх необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача і заперечень відповідача.
У предмет доказування включається також факт приводу для позову, який являє собою обставини, що підтверджують право на звернення до суду, тобто факти порушення суб'єктивного права позивача.
З огляду на вищевикладене, суд зазначає на помилкове ототожнення позивачем таких юридичних понять як «підстави позову» та «докази у справі».
Решта доводів позивача про те, що в даній справі предмет спору є інший, як в суті вимог (відшкодування збитків та відшкодування шкоди є різними наслідками відповідальності), не можуть бути взяті судом до уваги з огляду на таке.
Відповідно до частини першої ст. 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Разом з цим суд зауважує, що для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
При цьому статтею 1192 ЦК України визначено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Таким чином, встановивши ідентичність підстав та предмету позову Національний університет біоресурсів та природокористування, м. Київ у справах №5008/604/2012 та №907/1020/14 та наявність рішення у справі №5008/604/2012 за позовом Національного університету біоресурсів та природокористування, м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю «ДІМ і Ком.», с. Минай Ужгородського району про розірвання договору від 15.03.2006р. та стягнення суми 279400грн. матеріальної шкоди, яке залишено без змін апеляційною, касаційною інстанцією та набрало законної сили, суд дійшов висновку, щодо наявності рішення суду, який вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.
За приписами п. 4.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Припинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини 2 статті 80 ГПК можливе за умов, якщо рішення господарського суду або іншого органу, який вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, набрало законної сили, не змінено і не скасовано у відповідній частині в передбаченому законом порядку. За відсутності таких умов заінтересована особа вправі звернутися з позовом до господарського суду на загальних підставах (п. 4.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає слушною позицію відповідача та вважає за необхідне припинити провадження у справі №907/1020/14 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
Як передбачено ч. 3 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, про припинення провадження у справі виноситься ухвала, в якій мають бути вирішені питання про розподіл між сторонами господарських витрат, про повернення державного мита з бюджету, а також можуть бути розв'язані питання про стягнення штрафів, передбачених у пунктах 4 і 5 частини другої статті 83 цього Кодексу.
Згідно із п. 5.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", статтею 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено підстави повернення судового збору, перелік яких є вичерпним.
У їх числі не зазначено такої підстави, як припинення провадження у справі (стаття 80 ГПК України). Водночас закриття провадження у справі, про яке йдеться у пункті 5 частини першої цієї статті Закону, є поняттям цивільного і адміністративного судочинства, передбаченим відповідно статтею 205 Цивільного процесуального кодексу України і статтею 157 Кодексу адміністративного судочинства України, які господарським судам у здійсненні судочинства не застосовуються.
Керуючись ст.ст. 49, 80, 86 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Закарпатської області, -
1. Провадження у справі № 907/1020/14 за позовом Національного університету біоресурсів та природокористування, м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю «ДІМ іКом.», с. Минай Ужгородського району про стягнення суми 425265,80грн. збитків - припинити.
Ухвала підлягає оскарженню у порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.
СУДДЯ О.Ф. РЕМЕЦЬКІ