17.11.14 Справа № 904/8547/14
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Агропромкомплект", м. Дніпропетровськ
до Публічного акціонерного товариства "ДніпроАЗОТ", м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область
про стягнення 2301, 12 грн.
Суддя Ярошенко В.І.
Представники:
від позивача: Коваль Ю.В. - представник за дов. №229 від 28.05.14
від відповідача: Нікуліна К.О. - представник за дов. №66/016-юр-1 від 20.05.14
Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Агропромкомплект" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дніпроазот" про стягнення основного боргу у розмірі 1829, 20 грн., збитків від інфляції у сумі 308, 79 грн. та трьох відсотків річних у розмірі 163, 13 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані несплатою відповідачем товару поставленого позивачем та прийнятого відповідачем поза умовами договору.
Ухвалою господарського суду від 03.11.2014 порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 17.11.2013.
14.11.2014 через канцелярію Господарського суду Дніпропетровської області від відповідача надійшов відзив на позов, в якому він заперечує проти задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Відповідно до рахунка-фактури № 633/с2/1 від 11.10.2011, який позивач виставив відповідачу, позивач повинен був поставити відповідачу товар протягом п'яти банківських днів з дня письмового його повідомлення. 12.10.2011 відповідач звернувся з листом 351/000иИС, в якому містилося прохання поставити інструмент згідно рахунку № 633/с2/01 від 11.10.2011. Позивач товар протягом п'яти банківських днів з дня надсилання повідомлення не поставив, отже, відповідач вважає, що правочин між позивачем та відповідачем по рахунку-фактурі від 11.10.2011 № 633/с2/01 є таким, що не відбувся.
Поставку товару на суму 1829, 20 грн. позивачем відповідачу було здійснено 01.11.2011.
10.07.2012 позивач направив на адресу відповідача лист № 1108 з проханням здійснити оплату товару на суму 1829, 20 грн. протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту одержання даного листа. Зазначений лист відповідач отримав 13.07.2012. У відзиві на позов відповідач зазначає, що саме вищезазначений лист є вимогою до відповідача про оплату товару, у зв'язку з чим відповідач повинен був оплатити товар у строк до 23.07.2012. Також, у відзиві на позов відповідач надає контррозрахунок інфляційних втрат та трьох відсотків річних.
У судовому засіданні 17.11.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд
11.10.2011 Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Агропромкомплект" (далі - позивач) висталило Публічному акціонерному товариству "Дніпроазот" (далі - відповідач) рахунок-фактуру № 633/с2/01 на оплату вуглошлифувальної машини Uragan кількістю 1 шт. на суму 654, 33 грн. та тисків слюсарних чугуних поворотних у кількості 3 шт. на суму 870 грн., всього товар на суму 1829, 20 грн. (далі - товар) (арк. с. 9)
12.10.2011 відповідач звернувся до позивача з листом від 12.10.2011 № 351/000иИС, в якому просив відпустити йому для виконання виробничої програми товар згідно рахунка-фактури № 633/с2/01 від 11.10.2011 на суму 1829, 20 грн. (арк. с. 10).
01.11.2011 позивач поставив, а відповідач прийняв, на підставі довіреності від 25.10.2011 № АЗ/1931 (арк. с. 12), вуглошлифувальну машину Uragan кількістю 1 шт. на суму 654, 33 грн. та тиски слюсарні чугуні поворотні у кількості 3 шт. на суму 870 грн., всього товар на суму 1829, 20 грн. відповідно до накладної № 011101А/с2/01, підписаної обома сторонами (арк. с. 11).
Відповідач свої зобов'язання з оплати поставленого товару не виконав, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 1829, 20 грн., про що сторони дійшли згоди, підписавши акт звірки взаєморозрахунків станом на 12.11.2014 (арк. с. 76).
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (ст. 11 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст. 181 Господарського суду України (далі - ГК України) господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Дії сторін (передача продавцем товару покупцю за накладною, прийняття товару покупцем) свідчать про виникнення між ними правовідносин поставки.
Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Частиною першою ст. 222 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законі інтереси інших суб'єктів, поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Згідно з приписами ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
На час розгляду спору у господарському суді, відповідачем не заперечено факт отримання товару за представленою накладною та не надано доказів повної оплати або повернення переданого товару на суму 1829, 20 грн., а відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягає задоволенню в розмірі 1829, 20 грн.
Господарський суд не приймає до уваги заперечення відповідача щодо того, що зобов'язання з оплати товару, поставленого відповідно до накладної від 01.11.2011 № 011101А/с2/01, виникло лише з 13.07.2012, згідно виставленої позивачем відповідачу вимоги від 10.07.2012 про оплату товару на суму 1829, 20 грн., з огляду на наступне.
Дії сторін (передача продавцем товару покупцю за накладною, прийняття товару покупцем) свідчать про виникнення між ними правовідносин поставки.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
З матеріалів справи вбачається, що 11.10.2011 позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру № 633/с2/01 на оплату вуглошлифувальної машини Uragan кількістю 1 шт. та тисків слюсарних чугуних поворотних у кількості 3 шт. на загальну суму 1829, 20 грн. (арк. с. 9).
Відповідно до вищезазначеного рахунку-фактури відповідач повинен був оплатити товар протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати постачання.
12.10.2011 відповідач звернувся до позивача з листом від 12.10.2011 № 351/000иИС, в якому просив відпустити йому для виконання виробничої програми товар згідно рахунка-фактури № 633/с2/01 від 11.10.2011 на суму 1829, 20 грн. (арк. с. 10).
01.11.2011 позивач передав, а відповідач прийняв товар на суму 1829, 20 грн. відповідно до накладної № 011101А/с2/01 на підставі договору поставки № 633/с2/01 від 11.10.2011
Таким чином, відповідно до рахунка-фактури № 633/с2/01 від 11.10.2011 та накладної № 011101А/с2/01 від 01.11.2011 сторони погодили строк оплати товару протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати поставки товару, тобто у строк до 08.11.2011 включно.
Крім того, між сторонами було складено та підписано акт звірки взаєморозрахунків від 03.02.2012, відповідно до якого відповідач визнав існування заборгованості перед позивачем у розмірі 1829, 20 грн. (арк. с. 13).
За порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано три відсотки річних за період з 09.11.2012 по 29.10.2014 у розмірі 163, 13 грн. та інфляційні втрати за період 09.11.2011 по 27.10.2014 у сумі 308, 79 грн.
Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з рахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.
За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а три відсотки річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.
Пунктом 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 (далі - Постанова № 14) встановлено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування трьох відсотків річних, задовольняє дану вимогу у розмірі 163, 13 грн. Щодо інфляційних втрат, суд. перевіривши правильність їх нарахування, задовольняє дану вимогу частково у сумі 306, 51 грн., оскільки позивачем, при здійсненні розрахунку інфляційних втрат, не враховано вимогу п. 3.2 Постанови № 14, відповідно до якого розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції місяця наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам. а саме у розмірі 1825, 19 грн.
Керуючись ст. 22, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дніпроазот" (51909, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул. Горобця, 1, ідентифікаційний код 05761620) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Агропромкомплект" (49055, м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 31-а, ідентифікаційний код 33339135) основний борг у розмірі 1829, 20 грн., три відсотки річних у сумі 163, 13 грн., інфляційні втрати у сумі 306, 51 грн. та 1825, 19 грн. витрат по сплаті судового збору.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 18.11.2014
Суддя В.І. Ярошенко