Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
11 листопада 2014 року Справа № П/811/2944/14
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравчук О.В.,
за участю:
секретаря судового засідання - Побочій О.В.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Лічканенко А.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кіровограді адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до відповідача - Управління Служби безпеки України у Кіровоградській області
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
До Кіровоградського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Управління Служби Безпеки України в Кіровоградській області, в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просить:
- визнати протиправними дії Управління Служби безпеки України в Кіровоградській області щодо відмови ОСОБА_1 в постановці на квартирний облік від 19.05.2014 року, яка зазначена в листі УСБУ в Кіровоградській області за №61/М-53/25;
- зобов'язати Управління Служби Безпеки України в Кіровоградській області поставити ОСОБА_1 на квартирний облік Управління Служби Безпеки України в Кіровоградській області зі збереженням попереднього часу на отримання житла, з 10 листопада 2004 року.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що як військовослужбовець Служби Безпеки України запасу, перебував на черзі квартирного обліку Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим з 10 листопада 2004 року. Однак, у зв'язку з анексією Автономної Республіки Крим Російською Федерацією, вимушений був залишити Крим та переїхав на постійне місце проживання до міста Кіровограда.
З метою реалізації своїх житлових прав, 07 квітня 2014 року позивач звернувся до відповідача із заявою про зарахування його на квартирний облік Управління Служби безпеки України в Кіровоградській області. Однак, листом від 19 травня 2014 року №61/М-53/25 відповідач повідомив позивача про те, що не має правових підстав для зарахування ОСОБА_1 на квартирний облік.
Посилаючись на положення Конституції України, Житлового кодексу України, Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей“, Закону України „Про забезпечення прав і свобод та правовий режим на тимчасово окупованій території“, позивач вважає, що йому протиправно відмовлено у зарахуванні на квартирний облік Управління Служби безпеки України в Кіровоградській області та просить суд зобов'язати відповідача зарахувати його на квартирний облік зі збереженням попереднього часу перебування на такому обліку.
У судовому засіданні позивач власні позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених в адміністративному позові.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечила та вказала, що чинним законодавством не передбачено зарахування на квартирний облік Управління Служби безпеки України в Кіровоградській області осіб, які не проходили службу у відповідному регіональному органі СБ України. Натомість, з огляду на те, що питання забезпечення прав і свобод громадян, які добровільно покинули тимчасово окуповану територію України Законом України "Про забезпечення прав і свобод та правовий режим на тимчасово окупованій території", не врегульовано, позивачеві запропоновано звернутись до виконавчого комітету міської ради за місцем фактичного проживання для зарахування на квартирний облік на загальних підставах.
Відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів частини шостої статті 103 Кодексу адміністративного судочинства України, складення постанови у повному обсязі було відкладено до 17 листопада 2014 року із проголошенням вступної та резолютивної частини постанови в тому самому судовому засіданні, в якому закінчився розгляд справи.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно і неупереджено оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 проходив військову службу в Управлінні Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим та 31 липня 2006 року був звільнений з військової служби у відставку за підпунктом “в“ пункту 65 та підпунктом „в“ пункту 66 Положення про проходження військової служби за контрактом та кадрової військової служби в СБ України - за станом здоров'я (а.с. 15).
При цьому, ОСОБА_1 перебував на квартирному обліку Управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим з 10 листопада 2004 року та за період перебування на обліку житлом за рахунок держави не забезпечувався (а.с. 14).
З огляду на анексію АР Крим, позивач, який наразі проживає у м.Кіровограді, нарочно отримав власну квартирну облікову справу в УСБУ в АР Крим та 07 квітня 2014 року звернувся до відповідача із заявою про постановку його на квартирний облік Управління Служби безпеки України в Кіровоградській області (а.с. 51).
Відповідач у листі від 29 квітня 2014 року №61/М-53/25 інформував ОСОБА_1 про те, що з урахуванням ситуації, що склалася в Автономній Республіці Крим, звернувся до Департаменту господарського забезпечення та Управління правового забезпечення Служби безпеки України про надання роз'яснень щодо можливості взяття ОСОБА_1 на облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов, а відтак - його заяву буде розглянуто по суті після отримання відповідних роз'яснень (а.с. 33).
Так, листом від 19 травня 2014 року №61/М-53/25 Управління Служби безпеки України в Кіровоградській області повідомило позивача про те, що не має правових підстав для взяття ОСОБА_1 на квартирний облік.
Таку відмову відповідач мотивував, зокрема, тим, що Законом України „Про забезпечення прав і свобод та правовий режим на тимчасово окупованій території“ не врегульовано питання щодо забезпечення житлом осіб, які залишили тимчасово окуповану територію і потребують поліпшення житлових умов.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом та іншими нормативно-правовими актами.
Водночас, з метою забезпечення таких гарантій, законодавцем передбачено ведення обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов - квартирного обліку (статті 37-40 Житлового кодексу Української РСР, пункт 22 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 № 1081).
Так, зокрема, усі питання, пов'язані із забезпеченням житлом співробітників Служби безпеки України, вирішуються за місцем перебування їх на обліку як осіб, що потребують поліпшення житлових умов, відповідними житлово-побутовими комісіями Центрального управління, органів, закладів та установ СБ України (пункт 3.1. Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Служби безпеки України та членам їх сімей житлових приміщень, затвердженої наказом Служби безпеки України від 6 листопада 2007 р. № 792).
Пунктом 2.1 вказаної Інструкції визначено, що житлово-побутові комісії утворюються у Центральному управлінні, його підрозділах, а також органах, закладах та установах СБ України з метою дотримання вимог чинного законодавства при веденні обліку співробітників, які потребують поліпшення житлових умов, та членів їх сімей, розподілу та використання житлової площі.
Таким чином, квартирний облік співробітників (у тому числі військовослужбовців) СБ України ведеться окремо у структурних підрозділах, органах Служби безпеки України відповідними житлово-побутовими комісіями.
При цьому, згідно з пунктом 3.10 вказаної Інструкції, на кожного співробітника, зарахованого на облік, оформлюється облікова справа, а пунктом 3.7 передбачено, що датою зарахування на облік уважається день, коли житлово-побутовою комісією винесено рішення про зарахування співробітника на облік.
Відповідно до абзацу першого пункту 9 статті 12 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей“ військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування -у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла.
Беручи до уваги факт реєстрації постійного місяця проживання ОСОБА_1 у військовій частині НОМЕР_1 на території Автономної Республіки Крим (а.с. 8) та перебування позивача до 10 березня 2014 року на квартирному обліку Управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим, яка наразі є тимчасово окупованою територією України внаслідок збройної агресії Російської Федерації, суд розглядає вищезазначені законодавчі положення у сув'язі з приписами Закону України „Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України“ від 15 квітня 2014 року №1207-VII.
Так, частиною першою статті 18 вказаного Закону громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
Згідно з частиною дев'ятою статті 7 зазначеного Закону громадяни України, які переселилися з тимчасово окупованої території, мають право на отримання матеріального забезпечення та соціальних послуг відповідно до законодавства за фактичним місцем проживання, перебування.
Отже, суд доходить висновку про те, що позивачеві гарантуються його житлові права у тому обсязі, в якому він набув їх в Автономній Республіці Крим, у тому числі й право на перебування на квартирному обліку органів СБ України, за місцем його теперішнього фактичного проживання.
Відповідачем не заперечується право позивача на перебування на квартирному обліку Служби безпеки України як особи, що потребує поліпшення житлових умов.
Водночас, представник відповідача вказала, що чинним законодавством не передбачено зарахування на квартирний облік в Управлінні Служби безпеки України в Кіровоградській області осіб, які не проходили службу у відповідному структурному підрозділі Служби безпеки України, та не визначено механізму забезпечення житлових прав військовослужбовців Служби безпеки України у відставці, які залишили тимчасово окуповану територію України.
Суд не спростовує такої позиції відповідача, але наголошує на тому, що стаття 2 Кодексу адміністративного судочинства України зобов'язує суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень перевірити, зокрема, чи вчинені вони обґрунтовано, тобто з дотриманням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом та пропорційно.
Україна є соціальною, правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права (статті 1, частина перша статті 8 Основного Закону України).
У Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 Конституційний Суд України зазначив, що „верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності“.
Складовою верховенства права є правова визначеність, яка, зокрема, знаходить свій вияв у принципі законних (легітимних) очікувань.
Так, Європейський суд з прав людини у справі Івонн Ван Дайн проти Міністерства внутрішніх справ (Yvonne Van Duyn v. Home Office 04.12.1974) висловив правову позицію, за якою принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію (в даному випадку - це взяття військовослужбовця на квартирний облік та надання військовослужбовцям гарантій забезпечення їх житлом або за їхнім бажанням надання грошової компенсації за належне житло), ця держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Відтак, обгрунтованими (легітимними) сподіваннями особи є очікування можливості ефективного здійснення певного права, як прямо гарантованого, так і опосередкованого (того, яке випливає з інших прав), у разі, якщо особа прямо не виключена з кола тих, хто є носіями цих прав (рішення Європейського суду з прав людини у справах Баятян проти Вірменії від 27 жовтня 2009 року, Брауер проти Німеччини від 28 травня 2009 року).
За таких умов посилання відповідача на відсутність правового механізму забезпечення житлових прав військовослужбовців Служби безпеки України, які залишили тимчасово окуповану території України, суд не вважає належною правовою підставою для відмови ОСОБА_1 у зарахуванні його на квартирний облік Управління Служби безпеки України у Кіровоградській області.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом (частина перша); пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (частина третя). Відповідно до зазначених норм держава бере на себе обов'язок щодо утримання тих громадян, які внаслідок втрати працездатності або з інших незалежних від них обставин не мають достатніх засобів для існування.
Основний Закон України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
Суд наголошує, що проходження служби у вищезазначених органах покладає на громадян, які перебувають на такій службі, додаткові обов'язки і відповідальність. Так, на Службу безпеки України покладається у межах визначеної законодавством компетенції захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці. До завдань Служби безпеки України також входить попередження, виявлення, припинення та розкриття злочинів проти миру і безпеки людства, тероризму, корупції та організованої злочинної діяльності у сфері управління і економіки та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України (стаття 2 Закону України "Про Службу безпеки України" від 25 березня 1992 року №2229-XII).
При цьому на військовослужбовців Служби безпеки України поширюється порядок проходження військової служби у Збройних Силах України (стаття 20 Закону України „Про Службу безпеки України“). Так, зокрема, у частині четвертій статті 17 Закону України „Про Збройні Сили України“ визначено, що військовослужбовці можуть бути обмежені у свободі пересування, вільному виборі місця проживання та праві вільно залишати територію України.
Отже, визначений законами України відповідно до положень статті 17 Конституції України комплекс організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення соціального захисту військовослужбовців та працівників правоохоронних органів, зумовлений не їх непрацездатністю або відсутністю достатніх засобів для існування (стаття 46 Конституції України), а особливістю професійних обов'язків, пов'язаних з ризиком для життя та здоров'я, певним обмеженням конституційних прав і свобод, у тому числі права заробляти матеріальні блага для забезпечення собі і своїй сім'ї рівня життя, вищого за прожитковий мінімум. Тобто соціальні гарантії військовослужбовців та працівників правоохоронних органів випливають з характеру покладених на них службових обов'язків у зв'язку з виконанням ними державних функцій (абзаци десятий, одинадцятий пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі про соціальний захист військовослужбовців та працівників правоохоронних органів від 17 березня 2004 року №7-рп/2004).
При цьому, за змістом статті 28 Закону України „Про Службу безпеки України“ пенсіонери Служби безпеки України знаходяться під захистом держави.
З викладеного вбачається, що житлові права позивача підлягають відновленню шляхом зарахування його саме на квартирний облік, що ведеться в органах Служби безпеки України, а не шляхом зарахування ОСОБА_1 на квартирний облік на загальних підставах - у виконавчому комітеті міської ради за місцем фактичного проживання, як на тому наголошує відповідач.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку суду, зважаючи на вимоги статті 8, частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведена правомірність та обґрунтованість відмови ОСОБА_1 у зарахуванні на квартирний облік Управління Служби безпеки України у Кіровоградській області, а тому адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Враховуючи відсутність судових витрат у цій адміністративній справі, питання про їх розподіл суд не вирішує.
Керуючись статтею 8 Конституції України, статтями 2, 8, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною відмову Управління Служби безпеки України у Кіровоградській області в зарахуванні ОСОБА_1 на квартирний облік, викладену в листі УСБУ в Кіровоградській області від 19 травня 2014 року №61/М-53/25.
Зобов'язати Управління Служби безпеки України у Кіровоградській області зарахувати ОСОБА_1 на квартирний облік Управління Служби безпеки України у Кіровоградській області зі збереженням часу перебування його на квартирному обліку в Управлінні Служби безпеки України в Автономнiй Республiцi Крим, з 10 листопада 2004 року.
Постанова суду набирає законної сили у порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд в десятиденний строк з дня отримання копії постанови, складеної у повному обсязі. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду О.В. Кравчук